» » Сторінка 2

Силабо-тонічна система віршування

Силабо-тонічна система віршування (грецьк. syllаbe — склад і tonos — наголос) спочатку з'явилась у Німеччині та Англії на початку XVІI ст. В Україні силабо-тонічні вірші почали писати в XVII–XVIII століттях. У 1767–1768 pp. у Київській академії була написана книга «Коротка наука складання руських віршів».
Читати

Тонічна система віршування

Тонічна система віршування (грецьк. tonos — наголос) ґрунтується на сумірності наголосів у віршорядках, а також на їх варіативній різномірності — впорядкованій і невпорядкованій. Відповідно до кількості наголошених складів (іктів) розрізняють дво-, три-, чотириіктні і т. ін. розміри.

Читати

Силабічна система віршування

Силабічне віршувавння (грец. syllábe — склад) — система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (як правило, тринадцять або одинадцять). 

Ознаки силабічного віршування: невпорядковане, вільне розташування наголошених і ненаголошених складів усередині рядка; 

Читати

Метрична (антична) система віршування

Метрична (лат. metron — міра; грец. metrео — вимірюю), або антична, система віршування (лат. antiquus — стародавній) складається в давньогрецькій літературі у VIII ст. до н. е., а в III ст. до н. е. поширюється в давньоримській поезії. Метричне віршування застосовувалося також у тюркомовній класичній поезії (з XI ст.), в арабському, перському, частково в індійському віршуванні. В античному світі поети не читали свої вірші, а співали.
Читати

Система віршування

Система віршування — це сукупність віршів, побудованих на основі ритмічного принципу; спосіб організації звукового простору вірша. Системи віршування (версифікації) розмежовують за принципом співмірності елементів на квантитативну (кількісну) та квалітативну (якісну).
Читати