1. Короткі відомості про автора (у першу чергу ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).
2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).
3. Жанр твору (громадянська, інтимна, релігійна лірика тощо).
4. Провідний мотив твору.
5. Композиція твору (варто пам'ятати, що в ліричному творі сюжет відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті, виділяють такі композиційні етапи почуття:
Танка, або «Коротка пісня» — п'ятивірш, що складається із чергування п'яти та семискладових рядків (5 — 7—5 — 7—7). Одиницею віршового метра у танка вважається склад, велике значення надається музичній тональності. Рима у таких віршах відсутня.
Танка виникла в японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у IX–X ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (наґаута, седока тощо), розкрила свої можливості у творчості «шести безсмертних» ліриків (Наріхірі, Коматі, Гендзьо, Ясу-хіде, Кісена та Куронусі).
Строфа — це група віршових рядків, об'єднаних одною дум-кою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою, а на письмі (зорово) — збільшеним інтервалом між рядками.
Строфа — найбільша ритмічна одиниця віршованого твору.
Римування — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Звучання вірша, його естетичне, емоційне та смислове сприйняття залежить не лише від того, які рими (жіночі, чоловічі, гіпердактилічні тощо) застосував митець, але й від того, як вони розташовані, тобто від способу римування.
Віршовий розмір можна визначати двома шляхами. Перший — повільне читання поезії, виділення голосом наголошених складів та сприйняття на слух закономірності чергування наголосів:
Народнопісенне віршування з'явилось на основі народних пісень. Його розмір визначається кількістю наголосів і складів у рядку. Поширеними є двонаголошені восьмискладники (шумки).