Мета: дати характеристику образу Гната Голого, дослідити розкриття проблеми зради та побратимства, визначити роль образу Шмигельського у творі, визначити головний конфлікт драми та її пафос, поглибити знання про історичну трагедію, оцінити творчий внесок Карпенка-Карого в українську літературу;
розширити словниковий запас учнів, вдосконалювати вміння характеризувати героя на основі тексту твору, вільно оперувати літературознавчою термінологією; виховувати негативне ставлення до зради, а також шанування побратимства як однієї з рис, яка сприяє збереженню нації та її згуртуванню.
Теорія літератури: поглиблення понять по драматичний твір (конфлікт, жанри), пафос.
Обладнання: текст твору, словник літературознавчих термінів.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
1. Словниковий диктант
Позитивні риси: сміливість, рішучість, мужність, самовідданість, вірність, патріотизм, цільність, цілеспрямованість, альтруїзм.
Завдання: замініть іменники прикметниками.
2. Перевірка домашнього завдання
Учні називають загальнонаціональні цінності, які найбільш актуальні сьогодні, пояснюючи свій вибір. (Державна незалежність України; почуття національної гідності; історична пам'ять; повага до національних символів і свят; прагнення до національної єдності українців; орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави; захист національних інтересів.)
3. Бесіда
- Які людські риси сприяють зміцненню держави, а які її руйнують?
- Назвіть ті загальнолюдські цінності, якими нехтує Сава Чалий.
Порівняйте з попереднім переліком. Зробіть висновки.
III. Мотивація навчальної діяльності школярів.
Оголошення теми й мети уроку
Кожний твір талановитого майстра — урок для нас, читачів. Кожний персонаж твору — або герой, або антигерой. Дуже цікаво, коли героєм та антигероєм стає один персонаж. Так сталося із Савою Чалим, зображеним двома видатними драматургами епохи — М. Костомаровим та І. Тобілевичем, відомим як Карпенко-Карий.
Про це та ще про багато іншого мова на нашому уроці.
IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя
До постаті одного з керівників гайдамацького руху на Поділлі у XVIII ст. Сави Чалого, опоетизованого в народній баладній пісні, спочатку звернувся Микола Костомаров. Його п'єса «Сава Чалий» поклала початок розробці історичної тематики в новій українській драматургії. Слід зауважити, романтична трагедія «Сава Чалий» занадто вільно трактувала мотив та ідею народної пісні, де засуджувався повстанський ватажок, який перекинувся в шляхетський табір. Микола Костомаров намагався довести невинність зрадника, зобразити Саву Чалого як жертву свого прагнення до братерства «ляхів і козаків». Він виправдовував Саву тим, що стверджував: можна служити рідній землі і у польському таборі, тому що поляки намагалися запровадити в Україні спокій.
Тому Чалий у нього гине як особистість морально оновлена. Натомість Гната Голого, який вбив Саву, письменник показав як лиходія.
Цікаво, що в основу п'єси М. Костомаров поклав відому українську пісню, в якій засуджується історична особа Сава Чалий як зрадник батьківщини і прославляється Гнат Голий як справжній патріот. Про популярність пісні свідчить велика кількість її варіантів: до наших часів дійшло вісімнадцять. Ознайомимося з одним із них (записаний на Полтавщині композитором М. Лисенком і опублікований у 1837 році в «Другому випуску українських пісень»).
ОЙ БУВ В СІЧІ СТАРИЙ КОЗАК
(Пісня про Саву Чалого та Гната Голого)
Ой був в Січі старий козак
На прозвище Чалий,
Вигодував сина Саву
Козакам на славу.
Не схотів же той Сава
Козакам служити,
Відклонився до ляшеньків
В Польщу паном жити.
Гнатко з Кравчиною розправилися зі зрадником Савою Чалим.
Оце ж тобі, пане Саво,
Сукні-одамашки,
Що ти нажив, вражий сину,
З козацької ласки!..
Батько Сави, старий січовик, звертається до Гнатка: «А чом же ти мого сина в руки не піймаєш?» Старий козак розуміє, що за зраду повинна бути кара, в його серці вже немає любові до сина.
У пісні Сава намагається боронитися. Кинувся «до ясного меча», «ухопився за ясную зброю». Тільки врятуватися йому не вдається: месники виконали прохання батька і «підняли пана Саву на три списи вгору».
Ідея пісні: найтяжчий злочин — це зрада народу; зрадник завжди буде покараний. Це священний обов'язок тих, кого зрадили, — покарати.
Відомо, що в основі пісні — реальний історичний факт. Цікаво, що ту ж саму пісню поклав у основу своєї п'єси (серед інших джерел) і Карпенко-Карий.
2. Дослідницька робота в парах
- Чим відрізнається ставлення І. Карпенка-Карого до Сави та Гната від ставлення М. Костомарова? (Карпенко-Карий ставить перед собою складне завдання: зобразити Чалого по-новому, вбачаючи в його зраді не лише просте яничарство, а й важкий, неспокутний гріх.)
Довідка.
Триліс Василь у статті «Яничарство як психічна хвороба» визначав це явище так: «Яничарство — це свідомий перехід на бік противника, але з підсвідомим багажем своєї первинної (рідної) культури і відповідним комплексом вини перед нею».
- Чи може бути ілюстрацією до цього висловлювання вчинок Сави?
3. Бесіда з учнями
- Розкажіть про стосунки Сави та Гната на початку дії.
- Що привело до їх розриву?
- Дайте характеристику образу Гнату за допомогою «Гронування».
4. Створення «грона»
Складаючи «гроно», учні коментують свій вибір, аргументуючи прикладами з тексту твору, використовуючи слова зі словникового диктанту.
- Багато рис характеру Гната властиві і Саві. Які ж саме риси не дали Гнату стати зрадником і порушити закони побратимства?
- Чим відрізняється розуміння патріотизму Сави та Гната?
5. Робота над характеристикою образу Шмигельського
- Проаналізуйте монолог Шмигельського: «Свідчусь Богом, нічого я не мав лихого на меті, а щиро те робив, що за добро лічив! Слухай! Я бачив, як бачу і тепер, що гайдамацький рух лиш край руйнує, без жодної користі для народу, — це й сам ти зараз тут сказав (…) І правда те, що все пропало; для мене ж шлях другий зостався: подамсь в гетьманщину, на той бік України, і там пожду слушного часу!»
- Які шляхи розв'язання конфлікту між польською шляхтою і козацтвом пропонує Шмигельський?
- Чи є спільне у поглядах Сави Чалого та Шмигельського?
- Розкажіть про роль Шмигельського у переході Сави на бік ворога.
- Чи можливі компроміси у боротьбі з ворогом?
- Чи можуть спрацювати у той історичний час та у тих політичних умовах шляхи розв'язання конфлікту, які пропонує Шмигельський, і ті, на які надіється Сава?
6. Робота зі словником літературознавчих термінів
Повторення поняття «пафос», визначення пафосу п'єси
Пафос — (від грецького pathos — пристрасть) емоційно-оцінювальне ставлення письменника до зображуваної ним дійсності, яке відзначається великою силою почуттів; емоційне звучання, настрій твору, що визначає його загальну тональність.
В. Бєлінський так характеризував це почуття: «Пафос завжди є пристрасть, запалена в душі людини ідеєю і завжди спрямована до ідеї». (Пафос твору — у засудженні зрадництва і порушення законів побратимства. Він має романтичний характер, адже в основі його лежить бурхлива пристрасть, зіткнення непересічних особистостей, трагічна самотність персонажа-зрадника і безкомпромісність месника.)
Визначення головного конфлікту п'єси
Конфлікт (від лат. сonflіktus — зіткнення) — гостре зіткнення характерів та обставин, поглядів і принципів життя, покладене в основу дії, закономірне виникнення протиборства, протиріччя, зіткнення між героями, групами героїв, героєм і суспільством або внутрішня боротьба.
7. Творче завдання
Згадайте вислів І. Франка: він «був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом, великим драматургом, якому рівного не має література…».
Прочитайте висловлювання М. Рильського: «Правдивість і простота. Мало є драматургів, до творчості яких можна було б прикласти ці слова з таким правом, як до творчості Карпенка-Карого. Якщо додати до цього ще глибочезне знання життя, прекрасне розуміння законів сцени, великий талант скупими мазками малювати людські стосунки і людську психологію, то стане зрозумілим, чому твори Тобілевича держаться і будуть держатись на сцені».
Завдання: На основі цих висловів та отриманих під час вивчення теми знань складіть усний міні-твір за темою: «Значення драматургії І. Карпенка-Карого для української та світової літератури» або «Історична правдивість, справжня народність, мистецька досконалість — ось три складові успіху і довговічності п'єс великого драматурга».
8. Робота з таблицею
Дайте характеристику конфліктів п'єси та визначте головний
Конфлікт п'єси | |
На особистісному рівні (внутрішній конфлікт героя) | Між … та …? |
На рівні персонажів (герой — герой) | ? |
На етичному рівні (моральні принципи) | ? |
На суспільному рівні (герой — суспільство, характер — обставини) | ? |
Головний конфлікт твору | |
V. Систематизація й узагальнення вивченого
Бесіда з учнями
1. Чи актуальна п'єса сьогодні?
2. Чому потрібно завжди пам'ятати страшні, трагічні сторінки нашої історії, особливо сьогодні, коли Україна стала незалежною і будує свою державу?
3. Чого вчить нас ця трагедія?
VI. Домашнє завдання
1. Підготуватися до виразного читання вірша «До молоді» та балади «Гетьман».
2. Опрацювати матеріал уроку, написати домашній твір-роздум на тему: «Чому Сава Чалий — особистість трагічна?»; повторити (прочитати) драму «Талан»; індивідуальні завдання: підготувати повідомлення про М. Старицького:
а) театрального діяча та драматурга;
б) прозаїка;
в) поета та перекладача.
3. Випереджувальне завдання учням: повторити відомості про останні роки життя та обставини смерті та поховання Наполеона Бонапарта і Богдана Хмельницького (міжпредметні зв'язки з історією). З'ясувати символічний зміст свята Водохреща.
VII. Підсумок уроку Рефлексія
- «Найцікавішим на уроці було…»
- «Найскладнішим був такий вид роботи…»
- «Я вже гарно вмію…»