Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст «Конотопської відьми», зосереджуючи увагу на поєднанні у творі елементів реалізму і фантастики; охарактеризувати образ Явдохи Зубихи; розвивати в учнів допитливість, зв'язне усне мовлення, вміння робити логічні висновки, орієнтуватись у складних ситуаціях; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати порядність, самостійність у визначенні власної думки, доброту, чуйність, прагнення протистояти злу, жорстокості, брехні.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Г. Квітки-Основ'яненка, виставка експонатів, оберегів, підручник, текст твору, ілюстрації до повісті, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Цитатний диктант
Завдання: пізнай героя повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма» за наведеним уривком з твору.
«…Як скочить із-за стола, як вибіжить з хати! Аж тут батрак вже держить його коня, і вже осідланого: він мерщій на коня та навтікача побіля хат; тільки й чує, що люди з нього регочуться, йому ще й більш стидно ще й більш коня поганя…» (Микита Забрьоха)
«…Хто у шинок, хто у солому після такої муштри спочивати, а інші мотнулись на вгороди дівчат полохати…» (Козаки)
«…А як сонце заходить, так вона і молодіє, а у саму глупу північ стане молоденькою дівчиною, а там і стане стариться і до сход сонця вп'ять стане стара, як була учора…» (Явдоха Зубиха)
«Вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полі при косарях і при женцях, а зимою у винниці сама догляда і се борошно скупує». (Олена Йосипівна)
«…Дванадцять год учився у дяка в школі: у год вчистив граматику, два годи вчив часловець, півчварта года сидів над Псалтирем і з молитвами зовсім вивчив, та пів'ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах». (Прокіп Пістряк)
«…Він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розшукаєш». (Прокіп Пістряк)
«…А він більше тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько». (Микита Забрьоха)
«Од горілки нічого не баче, / Й на криласі не вміє співати, / І Псалтиря забув читати, / Тільки й вміє школярам субітки давати». (Симеон)
«…Вона змолоду давила зінське щеня; зніма остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює… і чого-то вона не знала?» (Пріська Чирячка)
«То куди махнула, туди й хмари підуть. …Усе нишком, не хвалячись, чаклує». (Пазька Псючиха)
«Вона дівка-козир, чи одежею, чи, на виду собі, так зовсім дівка, а худоби і грошей до ката…» (Олена Йосипівна)
«…Та у Чернігові аж п'ять кіп протряс, щоб його не держали та відпустили оженитись… що він, вирвавшись з Чернігова, біг як скажений до свого хутора, біг і ніч, і день, і коня занапастив, і сам, аж засапавшись, ускочив у хату…» (Дем'ян Халявський)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Бесіда за питаннями
Що характерно для казки як жанру усної народної творчості? Чим вона повчальна?
Які чудодійні предмети, наприклад, ви пам'ятаєте з твору І. Котляревського «Енеїда»?
Для чого, на ваш погляд, Г. Квітка використав у повісті казкові елементи? Чи допомагають вони розкриттю ідейного змісту твору, охарактеризувати його героїв? Відповідь вмотивуйте.
Чому наші предки на прикладі героїв казок втілювали свої мрії про захисників рідної землі, борців зі злом, носіїв найкращих рис українців? Наведіть переконливі аргументи.
На які власні міркування наводить вас цей твір?
«Мікрофон»: яким був би сюжет повісті Г. Квітки «Конотопська відьма» у разі вилучення з нього елементів фантастики?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
ІV. Основний зміст уроку
1. Реалістичне і фантастичне у повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма». Оформлення таблиці. Робота в малих групах
Г. Квітка-Основ'яненко «Конотопська відьма» | |
Реалістичне | Фантастичне |
(1) | (2) |
(1)
Широко використано приказки, народні повір’я, перекази, яскраво подано побут, змальовано реальні картини селянського життя.
Повість написана на життєвому матеріалі, має майже документальну точність опису, але події осмислені, вони відзначаються сатиричною спрямованістю.
Реалістично змальовано систему урядування і побут козацької старшини, її темноту, безкультурність, а разом з тим і самодурство.
Показано чесність і працьовитість простих людей.
(2)
Автор вдається до фантастичного прийому — причарування (щоб Олена хорунжівна стала нареченою Микити Забрьохи, він здатний на все, аби тільки Зубиха причарувала до нього Йосипівну).
Розповідь оповідного підкреслюється окремими деталями, навмисне неточними («…від хутора до села буде верстов з п'ять або дві»).
Певна фантастика окремих сюжетних ліній має також неоднозначний характер.
Більшість «відьом» потрапили в халепу випадково, переважно за намовою, як уже згадувалося, ображеного ними колись Пістряка, їхні здібності насправді далекі від чаклунських.
Стара Явдоха, що характерно для відьми, в саму глуху північ стає молоденькою дівчиною, доїть для чаклувань не тільки корів та іншу домашню живність, а навіть жаб і гадюк, перетворюється під час екзекуції у вербову колоду, не тільки сама «літає» на чім попало, а й поважного сотника піднімає в повітря, як гусака чи ворону, має помічника — кота з палаючими очима.
Саме дії Зубихи призводять до краху плани і Забрьохи, й Пістряка, що й визначило назву твору.
Поведінка Явдохи під час топлення — цілковита фантазія письменника. Цей момент вжито Г. Квіткою саме з метою виховання простого люду, звільнення від забобонних уявлень.
Кінець відьми у повісті, пов'язаний з нестерпними муками, був лютий: тіло Зубихи «виволокли за село, зарили ниць у яму, прибили осиковим кілком та зверху і залишили, щоб не скочила». Тому доречно звучить народна приказка: «Собаці собача смерть!».
2. Робота з текстом. Елементи фантастики в цитатах з повісті
Зубиха: «Ось де я була: отсе достала горщик з хмарами, де було заховала їх на тридев'ять рік, так отсе пан конотопський сотник присилував мене повипускати хмари і дощ пустити».
«От вона зараз шатнулась, достала каганець, піднесла до кота, тернула його проти шерсті, так іскри з нього і посипали…»
«А кіт що є духу нявчить, а далі аж на ноги устав та потягнувсь і засвітив очима ще дужче, чим каганець у хаті палав… Туn Явдоха мерщій у жлукти і полізла… а як вилізла, так стала дівкою! Та й дівка ж немудра? І молода, і хороша, і чорнява, і ще, мабуть, красивіша від чернігівської протопопівни!»
«…Поки вражу щуку зопинила, поки її замовила, щоб даласи здоїти, аж і крикнув перший півень, та хоч він нам не страшний, та усе-таки треба було поспішати, щоб не заспівав другий, тоді б так на вулиці простяглась…»
«Ой, лишенько! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати та за боки хвататись… Пан Пістряк і козацтво кинулось до нього, що йому так сталося? Аж він шелесть… піднявся догори і полетів, як птиця, усе-таки, кричачи що є голосу…»
«Пан Забрьоха притулив тую виделочку до серця панни хорунжівни… вона зараз спросоння і заговорила і каже: “І вже мені пан Халявський… плюю на нього. Микиточку, мій голубчику! Де ти? Прибудь до мене: хоч би я на тебе подивилась…”»
«Тільки таки що Уласович заніс ногу, Явдоха як свисне, як цмокне!.. днище піднялося угору, на ньому пан сотник верхи, а ззаду підсіла Явдоха, та знай веретеном поганя та цмока, та приговорює, мов на кобилу, і піднялися під самі небеса!»
3. Опрацювання образу Явдохи Зубихи
3.1. Орієнтовний план щодо характеристики образу героїні.
І. Явдоха Зубиха — престарезна мешканка Конотопу.
ІІ. Портрет і зовнішність образу.
ІІІ. Риси характеру:
рішучість і винахідливість;
підступність і хитрість;
розумність і обізнаність у справі ворожіння;
вміння «ощасливити» людей;
здатність до помсти і покарання;
улесливість і користолюбство.
3.2. Цитатна характеристика відьми.
3.3. Робота над образом Явдохи Семенівни Зубихи.
Хто така Явдоха Зубиха? Через що вона потрапила на суд біля річки?
Чим здивувала народ своєю поведінкою героїня твору під час її покарання?
Яким чином М. Забрьоха і П. Пістряк вирішили використати відьму для задоволення власних потреб?
Чому Явдоха, незважаючи на своє приниження владою Конотопу, вирішує «допомогти» пану сотнику і писарю?
Що свідчить про належність Зубихи до «нечистої» сили?
Як помстилася Явдоха всім тим, хто її ображав і принижував?
Якої поваги здобула героїня у часи, коли сотником у Конотопі був пан Д. Халявський?
Що сталося із Зубрихою наприкінці твору?
Висловіть власне ставлення до героїні твору і порівняйте його з авторським.
«Мікрофон»: чи можна виправдати або засудити поведінку та вчинки Явдохи Зубихи?
3.4. Коментар схеми «Роль Явдохи Зубихи у вирішенні долі героїв твору».
4. Подальший аналіз змісту повісті
5. Народність твору. Робота в парах
Завдання: дослідити доречність застосування у повісті прислів'їв, приказок, влучних висловлювань, згрупувавши їх за значенням і надавши належний коментар.
V. Закріплення вивченого матеріалу
VІ. Підсумок уроку
Значення Г. Квітки-Основ'яненка для розвитку української культури і духовності.
Фундатор нової української прози (вніс у літературний вжиток не знані ще в нас жанри: повість, оповідання, фейлетон, епіграму).
Увів в українську літературу метод сентименталізму.
Продовжив традиції бурлескної літератури.
Став одним із представників натуральної школи (головні принципи школи — реалізм й народність, її засновник — М. Гоголь).
Наочно показав великі мистецькі можливості української мови.
У своїх творах відобразив життя майже всіх верств тогочасного суспільства — ширше, ніж у І. Котляревського.
Правдиве змалювання життя трудового селянства — народність творчості.
Ініціював організацію перших періодичних видань (журналу «Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик»), першої окремої збірки українських прислів'їв і приказок.
Вплинув своїм літературним доробком на творчість Т. Шевченка, Марка Вовчка.
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
VІІІ. Домашнє завдання
Підготуватися до контрольного твору-роздуму.