Мета:
навчальна: ознайомити школярів із життєвим та творчим шляхом Олекси Стороженка, подати відомості про гумористичні твори;
розвивальна: розвивати вміння висловлювати власні міркування про людину, її місце в цьому світі, її щастя, формувати навички аналізу твору;
виховна: виховувати загальнолюдські цінності: повагу до своєї та чужої праці, шанобливе ставлення до людини.
Обладнання: підручник, портрет Олекси Стороженка.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми й мети уроку
ІІІ. Перевірка домашнього завдання
IV. Засвоєння нового навчального матеріалу у процесі виконання практичних завдань
Навчальна лекція
Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 року в с. Лисогори Бортнянського повіту (тепер Ічнянського району) на Чернігівщині в родині дрібного поміщика (відставного офіцера), що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з ХVІІ ст. Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він здобув домашню освіту. Згодом навчався у «благородному пансіоні» при Слобідсько-Українській губернській гімназії в м. Харків. Із 1824 р. впродовж майже 30 років О. Стороженко перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні.
Здебільшого служив в Україні, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу, завдяки чому добре вивчив життя і побут селян в різних регіонах, зустрічався з колишніми січовиками, почув легенди та перекази про Запорізьку Січ. Цей життєвий матеріал ліг в основу багатьох творів письменників.
У літературу О. Стороженко ввійшов романом «Братья-близнецы» (1857) з підзаголовком «Очерки Малороссии прошлого столетия», чим назавжди ви-значив обраний письменником об'єкт художніх інтересів, незалежно від мови твору, бо в російськомовному романі нуртувала українська стихія.
Українська творча спадщина О. Стороженка в жанрі оповідання охоплює зображення побуту, звичаїв, повір'їв українського селянства, героїчних сторінок козацької вольниці, пов'язаних з останнім періодом існування Запорозької Січі, з народно-визвольним рухом Коліївщина, з образами колишніх січовиків. Друковані в журналі «Основа» 1861–1862 рр., 1863 р. вони були об'єднані і опубліковані в збірці «Українські оповідання».
На творчості письменника позначився вплив М. Гоголя, з яким був особисто знайомий і про нього залишив спогади. Окреме місце у творчому доробку митця посідають гумористичні оповідання («Закоханий чорт», «Голка», «Вуси», «Скарб»). Ці твори засновані на широкому використанні українського фольклору, демонології (оброблено відомі сюжети), в них поєднуються фантастичні елементи з реалістичним зображенням селянського побуту, звичаїв. Присутній у них і дотепний, відсторонений оповідач, що непомітно робить морально-етичні акценти в зображуваних ситуаціях, коментує поведінку героїв, наштовхуючи читача на власні роздуми й оцінку, як, скажімо, в «Скарбі».
Вийшовши у відставку 1868 р., О. Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь), де й помер 18 листопада 1874 року.
Різновиди смішного.
Іронія (від грецьк. eironeia — «удавання», «посмішка») — інакомовлення, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане в контексті мови набуває протилежного значення; висміювання, яке містить в собі оцінку того, що висміюють. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти виступає під виглядом похвали.
Сарказм (від грецьк. sarkasos — «рву м'ясо») — зла і уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.
Сатира (від лат. satura — «суміш») — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.
Жанри гумористичних творів: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, фейлетон.
Робота з таблицею
Засоби | Приклади | Роль використаних засобів у творі |
Просторічні та лайливі слова | Телепень, скажена, орав здорово | Допомагають викликати відразу до людини, котра нічого не робить доброго, висміяти таких людей, які прожили марно, безцільно, користаючись плодами праці інших |
| Комічні порівняння, фразеологізми | Як той пуцьвірінок, буцім з його чортяка лика дере | |
| Гіпербола | Не випускає мати сина надвір цілий рік — то холодно, то жарко, то сиро | |
Уживання середнього роду | Його вигнало та розперло | |
| Комічний портрет | «Лика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки» | |
| Комічні ситуації | «Вийде в садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: «Бісові груші, — пробубонить, які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот»» | |
| Прізвисько Лежень | ||
Комічна подія | Скарб захований у дохлому тхорі, якого хлопці жартома вкинули Павлові до хати | |
| Комічне прислів'я | «Хвалить шинкар п'яницю, а дочки своєї за нього не видасть!» |
V. Підсумок уроку
VІ. Домашнє завдання
Записати характеристику Павлуся.