Скорочена біографія Василя Стуса: народився письменник під час Різдвяних свят, 6 січня 1938 року в селі Рахнівці Гайсинського району на Вінниччині. Батьки його були селянами, а в родині панувала атмосфера добра та любові.
Переїзд в Донецьк
Спочатку Стус навчався в місцевій школі, потім у Донбасі, куди родина переїхала, коли Василько був ще малим хлопчиком.
Вищу освіту дістав на історико-філологічному факультеті Донецького педагогічного інституту.
Після закінчення вузу виїжджає до сільської школи на Кіровоградщину. Після армії вчителював у Горлівці, працював літредактором газети "Соціалістичний Донбас".
У 1961 році Стус вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка, працює над дисертацією на тему "Джерела емоційності художнього твору (на матеріалі художньої прози)". В ті роки багато друкується.
Бунтівний дух письменника
Та після усунення Хрущова у 1965 році після випадку в кінотеатрі на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків", де Стус виступив проти незаконних дій уряду, його виключають з аспірантури.
Знайти роботу він ніде не може. А потім ще гірше: його звинуватили у виготовленні і розповсюдженні наклепницької літератури.
7 вересня 1972 р. його було засуджено на п'ять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму та три роки заслання.
Арешт і карцер
У 1979 р. Стус повертається в Україну. За кордоном за цей час виходять його збірки "Зимові дерева" (1970), "Свіча в свічаді" (1986). Поет продовжує боротьбу за національне визволення народу.
І через вісім місяців його знову заарештовують.
Вирок десять років позбавлення волі у таборах суворого режиму, п'ять років заслання.
Та і в умовах неволі він не зломився, продовжував боротися проти свавілля табірної адміністрації. І помер він у карцері, в ніч з третього на четверте вересня 1985 року.