» » Олесь Гончар (1918-1995) СКОРОЧЕНА Біографія за 2 хв.

Олесь Гончар (1918-1995) СКОРОЧЕНА Біографія за 2 хв.

Олесь Гончар (1918-1995) СКОРОЧЕНА Біографія за 2 хв.

Скорочена біографія Олеся Гончара: Олександр Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 р. у невеликій слободі Сухій Кобеляцького району на Полтавщині в родині селянина. Зростав у бабусі, бо мати померла молодою.

Життя під час війни

Закінчивши сім класів Бреусівської школи Козельщанського району, працював у редакції районної газети, а згодом учився в технікумі журналістики ім. М. Островського в Харкові (1934-1937). 

Потім працював у обласній комсомольській газеті, а 1938 р. вступив на філологічний факультет Харківського держуніверситету, де до війни закінчив три курси. Публікує перші оповідання: "Іван Мостовий", "Черешні цвітуть", "Цілюща вода" і повість "Стокозове поле". 

З початком війни йде добровольцем на фронт

Після закінчення війни продовжує навчатися в університеті. 1946 р. закінчує курс, вступає до аспірантури і переїжджає до Києва

Працює в редакції журналу "Вітчизна", багато пише. Його трилогія "Прапороносці" (1946-1948), була відзначена Державними преміями СРСР.

Зародження великого письменника

1947 р. створив повість "Земля гуде"; 1952 р. - роман "Таврія" і 1957 р. - роман "Переко", які становлять дилогію.

Роман "Людина і зброя", у 1962 р. був відзначений премією ім. Т. Г. Шевченка, а роман "Тронка" у 1964 р. був удостоєний Ленінської премієї. 1968 р. виходить роман "Собор", який був заборонений аж до 1989 р.

Потім виходять друком романи "Циклон" (1970), "Берег любові" (1976), "Твоя зоря" (1980), повість "Бригантина" (1973). 

З'являються збірки новел "Модри Камень" (1948), "Південь" (1951), "Чари-Комиші" (1958), "Маша з Верховини" (1959).

Понад двадцять років О. Гончар очолював СПУ, нині він академік, член Всесвітньої Ради миру, активний діяч Народного руху України.

5  голосов

Читайте також:

forumДодавання коментаря