Урок: «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом». Оптимізм, любов до природи, м'який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні

30 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів із творами збірки «Мисливські усмішки»; розвивати творчу уяву школярів, спостережливість, уміння аналізувати прочитане; виховувати любов до рідної природи.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: збірник «Мисливські усмішки», ілюстрації до нього, епіграф.

Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна
таким життєрадісним, таким іскрометним
сонячним сміхом, яким вона засміялась знову
в прекрасній творчості Остапа Вишні.
Олесь Гончар

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Розкажіть про дитинство ОстапаВишні, про оточення, в якому він зростав, використовуючи відомості з твору «Моя автобіографія» та цитати.

2. Які ви знаєте жанри сатири та гумору? У чому виявляється жанрова своєрідність усмішки?

3. Схарактеризуйте ідейно-тематичну багатоманітність сатири та гумору Остапа Вишні.

IV. Перевірка домашнього завдання

Тестові завдання (орієнтовні)

1. Справжнє ім'я та прізвище Остапа Вишні
А Павло Грабовський
Б Олег Ольжич
В Павло Губенко

2. Остап Вишня народився
А с. Чаплинка на Херсонщині
Б м. Носівка на Чернігівщині
В на Полтавщині в хуторі Чечва

3. Малого Остапа відправили до школи пізнавати науки
А у 5 років
Б у 6 років
В у 12 років

4. Початкову освіту здобув
А у сільській школі
Б у Полтаві
В у м. Грунь

5. Підліток був зарахований на казенне навчання до Києва
А 1901 р.
Б 1903 р.
В 1905 р.

6. Тут він здобув професію
А фельдшера
Б бухгалтера
В хірурга

7. На перешкоді до закінчення Київського університету стало
А відданість літературі
Б смерть батька
В нестача коштів

8. Перший друкований твір
А «Моя автобіографія»
Б «Демократичні реформи Денікіна»
В «Зенітка»

9. Уперше з'явився псевдонім «Остап Вишня»
А у газеті «Селянська правда»
Б «Зоря»
В «Вільний голос»

10. Гумореска «Моя автобіографія» була надрукована
А у журналі «Книгоспілка»
Б у журналі «Слово»
В у журналі «Село і люди»

11. Слова з гуморески Остапа Вишні «У мене немає жодного сумніву в тому, що я народився… мати сказала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку» належать
А Діду Свириду з гуморески «Зенітка»
Б Остапу Вишні з гуморески «Моя автобіографія»
В Остапові Вишні з гуморески «Сом»

12. Остап Вишня був письменником
А реалізму
Б романтизму
В гумористично-сатиричного жанру


V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Остап Вишня писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. Увів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.

У 1920-х рр. Остап Вишня видав цілу низку популярних збірок усмішок:

1924 р. — «Вишневі усмішки (сільські)»;

1925 р. — «Вишневі усмішки кримські»;

1926 р. — «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні»;

1927 р. — «Вишневі усмішки театральні»;

1930 р. — «Вишневі усмішки закордонні;.

Побачило світ чотиритомне «Зібрання усмішок» (1928, 1930).

Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе означення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки».

Остап Вишня активно розвивав жанрові різновиди усмішки: усмішка-пародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-мініатюра, усмішка-реп'яшок тощо.

2. Аналіз збірки «Мисливські усмішки»

Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі».

Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських — про перебування людини на полюванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери «мешканців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. Цим пояснюється й гумор мисливських усмішок, багатих на всілякі пригоди, пов'язані з невдачами полювальників і кепкуванням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.

Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем, — трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у поверненні додому — здебільшого без здобичі Дата: або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола.

Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.

«Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.

3. Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»

«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече… Їдете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п'ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці…».

За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір'я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать… Це ввечері… А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…».

Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

4. Аналіз усмішки «Сом»

З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою, соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні…». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м'яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи: «Інтересна риба сом! За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до 400 кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави…».

«А сома… сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно й без жодного перебільшення».

5. Робота в групах

Клас об'єднується у дві групи, які ставлять запитання одна одній. Перша група до усмішки «Сом», друга — до усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки».

VI. Підсумок уроку

Бесіда з учнями

  • Назвати жанри сатири та гумору.
  • Що таке усмішка?
  • У чому виявляється жанрова своєрідність усмішок?
  • Що вам найбільше подобається в «Мисливських усмішках»?
  • Які риси українського національного характеру розкриваються в усмішках Остапа Вишні?
  • Прокоментуйте епіграф уроку.

VII. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення на тему: «Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні».

Додаток

ЯК ВАРИТИ І ЇСТИ СУП ІЗ ДИКОЇ КАЧКИ СКОРОЧЕНО
(Стислий переказ)

Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі батолітніх спостережень і наукових досліджень визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та наших річках-колисках, по тихих плесах. Словом, ви поїхали на ті самі озерця, на очерети й плеса. «Само бою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, о стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без яко-не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…» Ідете компанією, бо качка любить іти в колективну каструлю. Обов'язково хтось згадає, що забув удома стопку. Качки літають на вечірній і вранішній зорьці. На вечірню зорьку, за мисливським законом, ви спізнюєтеся.

Але нічого. Біля річки обов'язково є очерет або копиця сіна. Стелите плащ, лягаєте, і тут починається найцікавіший момент качачого полювання. Це коли старі, досвідчені мисливці починають розповідати про різні надзвичайні випадки. «Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: «Розкажу, то не повірите, але це факт!» І вільно дихається, і легко. Поволі голос оповідача затихає. Сусіда якось тяжко зітхає, а коли його запитують, чому, розмірковує, що в Америці яку все ж таки техніку придумали — двоствольну стопку! Вранці — бах! бах! Качку стріляйте в око, а як не поцілите, нічого. Йтимете з полювання повз базар або купите качку в більш вдалого мисливця.

Головне — обскубти дику качку. Краще це робити у своєму кабінеті. Коли домашні скажуть, що то не качка, а курка, авторитетно являйте, що то тепер такі качки пішли, яровизовані.

Поївши суп, зварений дружиною чи мамою, лягайте на канап і й читайте «Записки охотника» І. С. Тургенєва. Прекрасна книжка.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду