Урок: Новаторські шукання новелістів (М. Черемшини, Л. Мартовича, О. Маковея); новаторські пошуки в драматургії (С. Черкасенко)

27 грудня, 2016 0

Мета: зробити огляд творчості новелістів (М. Черемшини, Л. Мартовича, О. Маковея), драматурга С. Черкасенка, визначити їх унесок у розвиток української новели та драматургії, новаторство творчості; розвивати навички самостійної роботи з різноманітними джерелами інформації, вміння сприймати інформацію на слух та занотовувати її у вигляді конспекту, тез або плану; виховувати інтерес до художнього слова та читання.

Обладнання: портрети М. Черемшини, Л. Мартовича, О. Маковея, С. Черкасенка.

Теорія літератури: новела, драма (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

  • Назвіть
    особливості українського модернізму.
  • Дайте коротку характеристику угрупування «Молода муза».
  • Наведіть приклади застосування модерністських прийомів у творчості «молодомузівців».
  • Як І. Франко схарактеризував мистецьке угрупування «Молода муза»?

III. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Новелістика в українській літературі розвивається ще на початку ХХ століття. Майстрами «малої прози», яка, за словами І. Франка, «раз у раз шукає нових форм, захапує нові теми, пробує всяких тонов і ставить собі щораз вищі цілі…», були В. Стефаник, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, В. Винниченко, Г. Хоткевич. Про новий етап розвитку української новелістики піде мова на сьогоднішньому уроці.

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Хронологічна таблиця «Життя і творчий шлях Осипа Степановича Маковея»

27 серпня 1867 р.

— народився в м. Яворові на Львівщині в родині дрібного ремісника.

1874–1879 — навчання в початковій школі в Яворові.

1879–1887 — роки навчання у Львівській гімназії. Початок літературної творчості (пише вірші, поеми, оповідання, збирає народну творчість, перекладає).

1885 — знайомство з І. Франком.

1886 — перша публікація вірша «Заказні яблука» в журналі «Зоря».

1887–1999 — навчання на філософському факультеті Львівського університету. Пише поезію і прозу.

1889–1889 — написана поема «Молох».

1890 — служба в австрійській армії.

1891 — публікація в журналі «Зоря» циклу ліричних поезій «Semper idem».

1991–1992 — робота в редакції газети «Діло». Поява перших літературно-критичних статей, фейлетонів на політичноекономічні теми.

1992–1993 — робота у львівській газеті «Народна часопись».

1893 — рік закінчення Львівського університету.

1994 — вихід друком збірки поетичних творів «Поезія» та оповідань «Оферма» та «Весняні бурі».

1894, березень — очолив львівську редакцію журналу «Зоря».

1895–1897 — робота відповідальним редактором газети «Буковина».

1897 — публікація значної кількості нарисів і фейлетонів, вихід окремим виданням збірки «Поезії», збірка поезій «Подорож до Києва».

1899 — вивчення літератур і мов слов'янських народів у Віденському університеті.

1900 — працює викладачем української мови та літератури в Чернівецькій учительській семінарії. Продовжує літературну працю.

1901 — вихід друком збірки нарисів і фейлетонів «Наші знакомі». Одержання ученого ступеня доктора філософії у Чернівецькому університеті.

1904 — вихід збірки «Оповідання».

1905 — у Львові надруковано історичну повість «Ярошенко.

1910 — написана сатирична поема «Ревун». Переїзд до Львова і робота в жіночій учительській семінарії до 1913 року. Пише сатиричні оповідання — «Як Шевченко шукав роботи», «Поезія і проза» та ін.

1913 — переїзд до м. Заліщики для роботи директором учительської семінарії.

1914 — мобілізація у діючу австро-угорську армію.

1918 — мобілізація і повернення до Заліщицької семінарії.

1921 — вихід у Львові збірки нарисів «Кроваве поле». Арешт польськими властями як підозрюваного у симпатіях до більшовиків. Після виходу з в'язниці — постійний поліцейський нагляд.

1923 — вихід у Львові збірки нарисів і фейлетонів «Примруженим оком».

21 серпня 1925 р. — помер у Заліщиках, де і похований.

Бесіда з учнями

  • Назвіть події, які, на вашу думку, вплинули на формування майбутнього письменника.
  • Коли почалася літературна діяльність О. Маковея?
  • Які твори можна вважати його візитною карткою?
  • У яких жанрах прози здебільшого працював О. Маковей?

2. Хронологічна таблиця «Життя і творчий шлях Леся Мартовича (Олекса Семенович Мартович)»

12 лютого 1871 р. — народився в с. Торговиця Городенського повіту в родині сільського писаря.

1878–1882 — навчання в народній школі.

1882 — вступ до коломийської польської гімназії, знайомство з В. Стефаником, участь у таємному учнівському гуртку.

1890 — виключення з гімназії за агітаційно-просвітительську роботу серед селян. Вихід друком допису «Що діється і говориться по наших читальнях у Снятинщині». Продовження навчання у дрогобицькій гімназії. Знайомство з І. Франком, участь у таємному гуртку, вихід друком першого оповідання «Нечитальник».

1991 — вихід друком оповідання «Лумера» в журналі «Народ».

1992 — вступ до юридичного факультету Чернівецького університету.

1995 — початок адвокатської діяльності. Написана новела «Іван Рило».

1898 — переїзд до Львова. Робота редактора в газеті «Громадський голос». Пише сатиричні та гумористичні твори, оповідання «Мужицька смерть».

1903 — надруковано збірку оповідань «Хитрий Панько і інші оповідання».

1905 — надруковано збірку оповідань «Стрибожий дарунок і інші оповідання».

1910 — вихід російською мовою в московському видавництві «Польза» збірки оповідань «Войт и другие рассказы».

1911 — закінчення роботи над повістю «Забобон».

1914 — здобуття вченого ступеня доктора прав. Закінчення роботи над драмою «Політична справа».

11 січня 1916 р. — помер в с. Погариську біля Рави-Руської.

Бесіда з учнями

  • Що ви дізналися про громадську діяльність письменника?
  • Що ви дізналися про політичну діяльність Л. Мартовича?
  • Які твори і в яких жанрах, написані Л. Мартовичем, ви запам'ятали з прослуханого повідомлення?

3. Хронологічна таблиця «Життя і творчий шлях Марка Черемшини (Іван Юрійович Семанюк)»

13 червня 1874 р. — народився в с. Кобаки Косівського повіту на Гуцульщині в сім'ї селянина І. Ю. Семанюка.

1889 — навчання в Коломийській гімназії. Вивчає літератури, народну творчість, пише перші твори.

1895 — написав драму «Несамовиті» на конкурс журналу «Зоря».

1896 — надруковане перше оповідання «Керманич» у газеті «Буковина» під псевдонімом Марко Черемшина. Вступає до Віденського університету, пише власні твори, перекладає.

1897 — публікація оповідання «Нечаяна смерть» у газеті «Буковина».

1897–1898 — публікація в «Буковині» циклу поезій у прозі «Листки», виступ з рецензіями під псевдонімом Василь Заренко.

1901 — вихід в Чернівцях першої збірки оповідань «Карби».

Початок адвокатської практики.

1906 — одержання диплому доктора прав. Активна громадська діяльність.

1914 — робота над новелами про життя селянства в роки імперіалістичної війни: «Село потерпає», «Після бою», «Село вигибає» та ін.

1922–1926 — робота адвокатом у Снятині. Робота над новелами про життя західноукраїнського села під владою панської Польщі: «Верховина», «На Купала-Івана», «Ласка» та ін.

1925 — вихід друком у Харкові другої збірки оповідань «Село вигибає» у видавництві «Книгоспілка».

27 квітня 1927 р. — помер, похований у Снятині.

Бесіда з учнями

  • Коли почалася літературна діяльність М. Черемшини?
  • Назвіть справжнє ім'я письменника.
  • Коли і з яким твором письменник уперше друкується під псевдонімом Марко Черемшина?
  • Що вам відомо про громадську діяльність письменника?
  • Які твори письменника присвячені життю села в роки Першої світової війни?

4. Читання матеріалу підручника про художні відкриття новелістів. Складання короткого конспекту статті підручника (Навчання стислого викладу тексту).

Конспект складається колективно

(Конспект статті підручника: Українська література: підр. для 10 кл. загальноосв. навч. закл. (профільний рівень) / Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. В. Слоньовська (та ін.); за заг. ред. Г. Ф. Семенюка. — К. : Освіта, 2010.— 416 с.)

Внесок у розвиток жанру новели О. Маковея

У доробку письменника виділяються повість «Ярошенко», збірки новел «Весняні бурі», «Наші знакомі», «Крокове поле», «Прижмуреним оком».

Творив переважно в річищі реалізму, але в останніх збірках помітні модерністські віяння. Основні суб'єкти зображення О. Маковея (на відміну від його попередників, які зображували селян) — інтелігенція та міщани. Письменник показує консерватизм міщан, драматизм людських доль, причиною якого є майнові фактори. Наприклад, у новелі «Нові часи» з іронією описана міщанська філософія, через яку руйнується щастя двох молодих людей, тому що міщанська мораль диктує укладати шлюб не з тією, кого кохає, а з багатою чи з поважного роду. Через це топчуться людські щирі почуття.

У новелі «Клопоти Савчихи» міщанська мораль висміюється на прикладі дружини різника Савчихи, яка вважає, що її лінивий син зможе здобути освіту не через працю над книжками, а завдяки ковбасі чи шинку, який отримує вчитель для покращення оцінки чи усунення заборгованості.

Популярними були сатиричні новели Маковея «Як Шевченко шукав роботу», «Вдячний виборець» та ін., у яких висміюються псевдопатріоти, австрійські порядки, поліція. Так своєю творчістю новеліст боровся проти антигуманного світу.

Внесок у розвиток жанру новели Л. Мартовича

У доробку письменника 27 оповідань і повість «Забобон».

Особливої уваги заслуговує повість «Мужицька смерть», у якій порушена проблема психології смерті. Головному герою пролетарію Грицеві Банату не дано померти так, як помирали його предки, які мали спрогнозоване майбутнє через те, що успадковували землю від предків. У селі, в якому відбувається пролетаризація, драматично складаються долі простих людей, поставлених у залежність від нових героїв часу: лихварів, податківців, зажерливих попів, багатіїв.

Лесь Мартович у своїх новелах висміював правопорядки Австро-Угорщини, яка формувала з принижених і безправних простолюдів та селян пристосуванців та покручів.

Л. Мартовича надихала творчість І. Франка. Новела «Іван Рило», зокрема, написана під впливом оповідання «Свиня».

У новелі Мартовича головний герой — перевертень, куплений на виборах в австрійський парламент «хрунь». Щоб висміяти це ганебне явище, новеліст застосовує гротескний реалізм та прийом метаморфози: Іван Рило має здібність перетворюватися на свиню або полохливого зайця, проникаючи в душу людини.

У новелах «Війт» та «Хитрий Панько» засуджується деградація антигуманного суспільства та колоніальний статус України.

Внесок у розвиток жанру новели М. Черемшини

Автор збірок новел та оповідань «Карби», «Село за війни», «Верховина». Проблематика новел: життя і смерть, духовна велич людини та її знеособлення, гріх і покута. У своїх творах М. Черемшина прагнув відтворити ментальність та душу гуцулів. З цією метою він звертається до поетики експресіонізму.

У новелі «Карби» герої постають як у побутовому, так і в ірреальному планах. Наприклад, сцена опису смерті бабусі, сповнена експресії.

Творчість письменника відтворювала антигуманні умови життя українців у Австро-Угорській імперії. Новеліст окреслив алегоричний образ життя як муки (новели «Чічка», оповідання «Дід»). Знахідками автора в новелах були і вдало організована ритміка твору («Святий Миколай у гарті»), і іронія та гумор у ставленні до персонажів (новела «Основини»).

Характерні ознаки малої прози межі ХІХ–ХХ століть — яскрава конфліктність, наповнення новели думками і почуттями героїв, шукання ними правди, інтелектуалізм, широка стильова палітра. Розвивалася психологічна новела, заснована на внутрішньому монолозі героя, у якій важливу естетичну функцію відігравали ліризм, настроєвість, пейзаж, що віддзеркалював душу героя.

3. Заслуховування повідомлення про життя і творчість С. Черкасенка (Виконання індивідуального завдання)

Учні занотовують інформацію так, як їм зручно: у вигляді конспекту, тез, плану. (Навчати вміння сприймати інформацію на слух та занотовувати її.)

Слово вчителя. Спиридон Черкасенко народився 24 грудня 1876 р. в містечку Новий Буг Катеринославського повіту Херсонської губернії (нині Миколаївська обл.) у селянській родині.

Закінчив двокласну школу, потім Новобузьку учительську семінарію, з 1895 р. працював у школі вчителем. Семінарія була російськомовним навчальним закладом, жодних знань з української мови й літератури не давала, тож перші поетичні спроби С. Черкасенка були російською мовою. Знання української мови він виніс із рідної хати, українською літературою зацікавився пізніше, коли прочитав «Кобзар», антологію української літератури «Вік» (1900) і познайомився з українським письменником Миколою Чернявським.

С. Черкасенко вчителював у різних народних школах Катеринославщини (Новопавлівка, Василівка, Улянівка, Юхів). 1901-го року його переведено на посаду вчителя на Лідіївські рудники (колишня Юзівка), там він прожив дев'ять років, навчаючи шахтарських дітей і проводячи серед шахтарів культурно-освітню роботу. Довголітня учительська праця в шахтарському середовищі дала письменникові-початківцю великий запас життєвих спостережень, які він художньо реалізував у своїх поезіях, оповіданнях та п'єсах із шахтарського життя.

1905-го року С. Черкасенко створює драматичний етюд «Жах», у якому відтворено життя села у часи революції 1905 року. У творі експресивними засобами драматург описує картину очікування справедливої кари ображених наймитів родини багатого селянина і страшну ніч-муку. Пише Черкасенко і про життя шахтарів у цей революційний рік в етюді «Повинен». Дійовими особами драми є символістські узагальнені образи: Батько. Мати, Син, Дочка, Бабуся, Шахтар.

У 1909 р. вийшла друком збірка оповідань «На шахті».

Розширюючи тематику п'єс, Черкасенко вперше звернувся до зображення життя пролетарів, шахтарів. У його драматургії з'являються герої-революціонери, капіталісти. А в драмі «Хуртовина» — інтелігенти, представники панівної верстви.

З 1910 року Спиридон Черкасенко у Києві працює в редакції педагогічного журналу «Світло», у товаристві «Українська школа», пише фейлетони, оповідання та статті до газети «Рада», в ній веде рубрики «З газет і журналів» і «З сучасних настроїв», у журналі «Літературно-науковий вісник» — «З українського життя», входить до редакції журналу «Дзвін».

Коли з початком Першої світової війни всі українські періодичні видання було закрито, він іде працювати в театр М. Садовського, де обіймає різні адміністративні посади, допомагає головному режисерові організувати українське театральне життя в Києві.

У цей час він створює віршовану драму «Казка старого млина», яка має символічні ознаки. Кожен персонаж у ній є символом. Віршована драма оспівує красу українського степу та духовність простих людей.

1916-го року драматург здобув широке визнання з появою віршованої трагедії «Про що тирса шелестіла». Драму поставив М. Садовський. Її герой Іван Сірко — легендарний запорозький ватажок.

Отже, характерними рисами символістської драматургії Черкасенка є узагальнене й алегоричне змалювання світу; зображення українських реалій як тла для вираження загальнолюдських ідей; створення образів символів, а не конкретних героїв, напружене розгортання дії, насиченість сюжету подіями, підтекст.

У 1917–1918 рр. С. Черкасенко укладає читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка», I, II, III, IV, «Найпотрібніші правила правопису», «Граматка» та ін.), створює збірку оповідань «Вони перемогли» (1917). Разом з театром М. Садовського 1919 року він переїздить до Кам'янця-Подільського, куди змушені були перед більшовицьким наступом перебратися з Києва урядові і культурно-освітні інституції Української Народної Республіки. Цього ж року Міністерство освіти УНР запропонувало С. Черкасенку готувати підручники для українських шкіл і з цією метою відрядило його до Відня, де він працював у різних видавництвах («Дзвін», «Українська школа», «Земля»), укладаючи та редагуючи українські книжки.

Чужина виявилася злою мачухою для ніжної і вразливої душі поета. У Відні він не знаходить спільної мови з тодішньою українською політичною еміграцією, яку роз'їдала групова боротьба, класова і міжпартійна ворожнеча. Українські видавництва, у яких він працював, поволі припиняють свою діяльність, і Черкасенко залишає Відень. Основна частина української еміграції на початку 20-х рр. перебирається з Відня до Праги. Письменник обирає інший шлях — 1923 року їде до Ужгорода, головного міста тодішньої Підкарпатської Русі, що після розвалу Австро-Угорщини з 1919 року ввійшов до складу Чехо-Словацької республіки.

Тут доля знову звела його з Миколою Садовським, який очолив просвітянський театр на Закарпатті. Незабаром М. Садовський повернувся в Україну, а С. Черкасенко залишився працювати театральним референтом товариства «Просвіта» в Ужгороді. Тут письменник прожив до 1929 року, брав участь у місцевому культурному, театральному і літературному житті. Він зблизився з прогресивними силами краю, чим накликав на себе гнів властей. Закарпатський письменник і журналіст В. Ґренджа-Донський згадує, що С. Черкасенко допомагав йому підбирати матеріали з української літератури для журналу «Наша земля», давав мовні поради. У грудні 1926 року на Закарпатті було відзначено 50-річчя з дня народження письменника. Василь Ґренджа-Донський написав про нього прихильну статтю, що з'явилася в січневому номері «Нашої землі» за 1927 рік. Це стало причиною того, що поліція звинуватила Черкасенка у співпраці з комуністами і запропонувала йому протягом трьох діб залишити край.

Письменник виїхав до Чехії й оселився в селі Горні Черношіце на околиці Праги, де й прожив до кінця життя. Він займав скромну кімнату в місцевому готелі, дуже бідував. Останнє десятиліття його безпросвітного нидіння на чужині було отруєне чорними звістками про сталінський голодомор в Україні, про дикі репресії і знищення пам'яток української культури. Він був свідком боротьби за українську державність на Карпатській Україні 1939 року, у цій боротьбі втратив єдиного сина, пережив початок Другої світової війни, яка принесла стільки страждань і втрат його рідному народу.

Одержавши у березні 1939 року звістку про загибель сина, Спиридон Черкасенко тяжко захворів. Доглядали його ченці. 8 лютого 1940 року письменника не стало. Поховали його на Ольшанському цвинтарі у Празі. Поряд — могили О. Олеся та С. Русової.

Бесіда з учнями

  • Які твори належать перу С. Черкасенка?
  • Визначте тематику його творчості.
  • Назвіть новаторські риси драматургії Черкасенка.

V. Систематизація та узагальнення вивченого

Методика одного речення

Одним реченням схарактеризуйте:

1. Новелістику кінця XIX — початку XX століття.

2. Одного з новелістів (на вибір).

3. Драматургію кінця XIX — початку XX століття.

VI. Домашнє завдання

1. Індивідуальні випереджувальні завдання. Повідомлення учнів про пам'ятники:

  • Що таке пам'ятник? Історія виникнення пам'ятника?
  • Пам'ятники літературним героям.

2. Завдання творчого характеру. Підготувати міні-твір-роздум за темою: «Я пишаюся досягненнями української літератури кінця XIX — початку XX століття, тому що…».

VII. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

  • Я вважаю, що досягнення української літератури кінця XIX — початку XX століття…
  • Найбільш мене вразила творча доля…
  • Я б хотів поставити пам'ятник…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду