Урок: Трагедійність образу Марії Ляшківської

27 грудня, 2016 0

Мета: сприяти усвідомленню психологічної глибини образів новели, трагедії життя Марії Ляшківської; розвивати навички психологічної характеристики персонажів, зв'язного монологічного мовлення, вміння дискутувати про актуальність порушених у драмі проблем.

Теорія літератури: неореалізм, психологічна драма.

Обладнання: портрет письменника, текст твору.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

В. Винниченко-драматург був упевнений, що настав час європеїзувати український театр, тобто «надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати

дію…» І сміливо взявся втілювати свої переконання в життя. Письменник у своїх творах утверджував думку, що людина повинна в будь-якій ситуації залишатися «чесною сама із собою». А якщо доводиться йти на компроміс із своїм власним «я»? Чим це може скінчитися? Погляд В. Винниченка на проблеми моралі не був передбачений морально-ціннісними орієнтирами української літератури кінця XIX — поч. XX ст., тому і не був сприйнятий широким загалом. Отже, сьогодні важливого значення набуло питання переоцінювання драматичної спадщини письменника з погляду суспільної моралі XXI століття. І драма «Гріх» у цьому плані є вдячним матеріалом. Завдання уроку — на прикладі образу Марії Ляшківської довести, що відступ від морально-етичних норм може стати причиною життєвої трагедії.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

2. Загальна характеристика драми «Гріх»

Ви

вже знаєте, що в драматичному творі головне місце посідає конфлікт. Він може носити соціальний, психологічний чи побутовий характер. Саме від типу характеру конфлікту залежить розвиток сюжету, групування персонажів, вчинки героїв.

  • Визначте характер конфлікту в драмі «Гріх». Думку аргументуйте. («Гріх» — психологічна драма. У ній письменник досліджує психологічні таємниці людини, дошукується першопричин її поведінки. Як зазначає Р. Коломієць у праці «Франківці», «…такої психологічної відвертості в зображенні душевних метань людини до В. Винниченка не знала українська література, як не знала й такої розкутості у трактуванні ризикованих моральних проблем». Змалювавши революційне підпілля, автор викрив і огидні методи роботи царської жандармерії, які ламають долі людей і несуть смерть. Наскрізною дією вистави є низка подій, які й відтворюють шлях гордої революціонерки Марії Ляшківської до провокаторства. В. Винниченкові важливо було показати, як з порядних людей роблять зрадників. Жандармський підполковник Сталинський отримує насолоду від ступеня психічного болю, завданого жертві, за що його навіть свої бояться і називають «дияволом».)

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Характеристика образу Марії. Евристична бесіда

У перших рядках автор подає опис зовнішності героїні: «Марія — років 26, волосся темно-русяве, колір лиця рівно-білий, рисунок уст чіткий, тонкий. Постать гнучка, ходить легко, але немов недбало. Манера балакати насмішкувата, гумористична: важко спочатку пізнати, коли глузує, коли говорить поважно. Одягнена в сіру сукню сестри-жалібниці. Лежить на канапі й задумливо грається шарфом».

  • На які риси її характеру він звертає нашу увагу? Спробуйте на основі цього опису схарактеризувати героїню одним словом, виділивши, на вашу думку, основне. (Героїню ми бачимо натурою палкою, темпераментною, бунтівливою.)
  • Яке значення має той факт, що вона в одязі сестри-жалібниці? (Це свідчить про те, що жінка здобула освіту, як знаємо із тексту, побувала на фронті, отже, пізнала, що таке небезпека, бачила на власні очі смерть, сама неодноразово ризикувала. Автор, напевно, наголошує, що вона мала деякий життєвий досвід, багато бачила і пережила.)
  • Як Марія ставиться до оточуючих? А до себе? Чи хвилює її думка оточуючих про неї? (Своєю екстравагантною, у деякій мірі агресивною поведінкою вона шокує всіх. Для Ніни, своєї подруги, придумує образливе прізвисько Муфта і насміхається з її любові до чоловіка Івана, у Михася, закоханого в неї, цинічно допитується, чи то правда, що він ще не зазнав «гріха кохання», своєю поведінкою провокує Івана. І одержує від цього «істеричну насолоду». Марія впевнена, що виховала в собі сильну особистість і здатна зберегти людську гідність у найскладніших ситуаціях.)
  • Як ви оцінюєте ставлення Марії до оточуючих і до самої себе?
  • Як Марію сприймають її знайомі? (Відповідь на це питання знайдемо в тексті. Авторські ремарки точно називають реакцію на поведінку Марії: «Олена Карпівна (ошоломлено); Михась, дуже зніяковівши, хутко виходить; Ніна (злякано)». А ще всім дуже важко збагнути: Марія жартує чи говорить правду, вони дезорієнтовані її поведінкою і словами. Наприклад, деякі фрази майже без змін повторюють різні персонажі: «Олена Карпівна. — Вона це серйозно чи жартує?»; «Ніна (злякано). Марусю, ти серйозно чи жартуєш?»)
  • Як Марія трактує поняття гріха? («Марія. Ах, Муфто ти тіточчина! Гріха на світі нема ніякого. Розумієш ти? Нема, пропав, помер гріх. Так ти й тіточці своїй скажи. Гріх зостався ще в печерах у монахів та ще в печерних тіточок. А більше ніде нема. Їй-богу, Муфто. Поїдь на фронт, і ти переконаєшся зразу. Там за одну годину робиться стільки всяких чудесних гріхів, що всім печерним монахам і тіточкам не відмолить за мільйони літ. Лежить собі, наприклад, чоловік у рівчаку, держить у руках рушницю й «пах-пах» — убиває собі людей. Всяка ж тіточка тобі скаже, що вбивати — страшенний гріх. Або ось, вривається одна купа людей до других і — лусь! хрясь! бах! — убивають, грабують, насилують, катують. А потім сидять собі, сміються, п'ють, співають, вихваляються. А це ж великий гріх, Муфто, красти, грабувати, насилувати жінок. Правда? Як говорить про це тіточка? А скільки, Муфто, гріхів там робиться проти сьомої заповіді! Чоловіки зраджують жінок, жінки чоловіків, любовників; лікарі мають жіночі гареми, сестри-жалібниці мають чоловічі гареми, міняються, продають. А всяке інше? Мужні герої обдирають ранених товаришів, добивають їх, крадуть у мертвих, гризуться за крадене. І головне, Муфтонько, головне в тому, що нема в цьому ніякого гріха. Ніхто не думає зариватись у печери й по двадцять років не вмиватись через це. Той монах із своїми трьома вбитими перед любою якоюнебудь сестрою з фронту — немовлятко, інститутка щодо гріховності. Та я сама вбила своїми руками з десять німців. І можу хоч зараз убити тобі кого хочеш і ніякого гріха не буду почувати. А ти мене лякаєш: «Не смієш». Я чоловіка свого під самим його носом зраджувала з близьким його другом, а ти — «не смієш»… (Сміється.))
  • Що стало причиною гріховної поведінки Марії? (Невдоволення Марії життям: «Нудно… от це найстрашніше,» — признається героїня.)

2. Міні-дискусія

А як ви вважаєте, чи існує таке поняття, як гріх? Чи бувають гріхи маленькі і великі?

3. Завдання на усвідомлення учнями внутрішнього змісту поведінки та вчинків персонажів

  • Схарактеризуйте поведінку персонажа в цій ситуації і дайте їй власну оцінку.

Об'єднуємо учнів у групи по чотири особи, ознайомлюємо зі змістом завдання.

Ситуація для групи № 1.

Дати характеристику поведінки Марії

Олена Карпівна (стає в викликаючу позу, закинувши голову
назад, говорить
). А дозвольте спитати, хто це з вас брав лампадку
в мене й не поставив її на місце? І для чого, для якої потреби
її чіпали?
Ніна (швидко) Я, тіточко, не брала. Їй-Богу, не брала!
Марія. Я, я брала.
Олена Карпівна. Навіщо?
Марія. А я, Олено Карпівно, не мала сірників та закурила
з неї цигарку.
Олена Карпівна (ошоломлено). Цигар… З лампадки?
Марія. Атож.
Пауза.
Олена Карпівна. Як же у вас такий вчинок називається?
Марія. Закурити цигарку з лампадки.

Ситуація для групи № 2.

Дати характеристику поведінки Івана

Іван (розпаковує валізку). На шість годин ранку треба встигнути. Гм, навряд. Це так що, мабуть, навряд. (Робить дуже повільно, розмірено.)
Марія (стоїть біля нього і з посмішкою слідкує за його рухами. Перекривляючи його, розтягуючи слова). Чому ж не встигнете? Ви з такою експресією, так блискавично все робите, що аж в очах миготить од ваших рухів.
Іван (добродушно, ясно посміхається до неї). Така вже, видно, вдача, Марусенько. Так, мабуть, Бог дав.
Марія. Страшно цікаво подивитись, як ви обнімаєте жінок. Так само, як оце валізку розв'язуєте?
Іван. Я можу показати, коли ви так цікавитесь.
Марія. Ох, подумаєш. Ви можете показати? Такий високоморальний, благочестивий, ідейний чоловік? Та ви хіба знаєте, що таке кохання? Уявляю собі, як ви обнімаєте… (Показує, роблячи заклопотане лице.) Гм, так… А тепер отак-о. (Сміється.) Страшенно палкий з вас любовник був би…
Іван мовчки пильно, серйозно дивиться на неї.
Марія. Ой-ой, не буду, не буду, не буду. Зараз нотацію, проповідь, акафіст буде читати. Ради Бога, простіть, нізащо більше не буду.
Іван. Гм. Якось все… чудно.
Марія (перекривляє). Гм. Якось і мені все це… чудно.
Іван. Ну, добре! (Починає жвавіше розв'язувати валізку.)
Марія (з хитрою посмішкою слідкує за ним). Тихше, Іване, тихше, ви шворки порвете. Куди ви так поспішаєтесь? Що з вами?
Іван (випростуючись). А що з вами таке, скажіть ви мені?
Га?
Марія (раптом ступаючи до нього, швидко, гарячим шепотом). Сказати? Га? Хочете, щоб сказала? Хочете?
Іван. Хочу.
Марія. Ну, так слухайте. Я… (Пауза) Я купила собі нові черевики. Подивіться. (Показує і сміється.) Чудесні, правда?
Іван. Гм. Непогані. Скільки дали?

Ситуація для групи № 3.

Як характерезує себе герой у монолозі?

Сталинський (не перестаючи хитро, добродушно сміятись). Ну, признайтесь: я таки гарненько налякав вас? Га? Правда, з мене чудесний актор вийшов би? А все-таки мушу просити у вас вибачення. Згоджуюсь, спосіб доволі грубий, але що ж мені з вашим братом робити, коли ви всі такі вперті? Я теж людина вперта і мушу ту друкарню знайти, хоч пропади. Ну, мир, га?.. Ото, їй-богу. Та невже ви й тепер ще думаєте, що я справді хотів отаке безумство зробить? Ви ж самі бачите, що мені тільки друкарня потрібна. Тут амбіція моя зачеплена, нічого не зробиш. А я, скажу вам одверто, до певної міри романтик, поет у свойому ділі. Я люблю його, працюю, коли хочете, ідейно. Люблю, грішний чоловік. Я ж сам колись був революціонером. Але ваша робота нудна й пріснувата. За вами полюють. А я люблю сам полювати. Ну так от: я полюю за вашою друкарнею. Я мушу її, кажу вам, знайти. Так от, будемо, значить, начистоту вести справу. Я говорю одверто: цеї справи не покину, я піду на що хочете, я заморю всіх вас у тюрмі, вимучу, половину в могилу зажену, а свого досягну. Другий жандарм на мойому місці, я кажу щиро, покинув би, але я не покину. От я вас попереджаю. Але, знаючи й вас, я готовий іти на компроміс: дайте мені тільки саму друкарню, а я вам всім дам волю. Хочете?

Ситуація для групи № 4.

Як розкриваються характери героїв у діалозі?

Марія. Себто ви мені пропонуєте провокацію, зрадництво?

Сталинський. Яким способом? Зовсім ні. Я пропоную вам дати мені друкарню. Так, як на війні: я вас переміг і вимагаю здати зброю.

Марія. О, на щастя, війну ведуть не жандарми.

Сталинський. Чекайте. Що ви можете мати проти моєї пропозиції? Це тільки уступка з вашого боку. Ну, скажемо, навіть невеличке зрадництво. Нехай навіть так. Так де ж ваша уславлена готовність жертвувати собою для інших? І чого ви готові сидіти в тюрмі, почувати себе мучениками й героями, а дійсної жертви не можете принести? Розуміється, така жертва важча, але хіба не важче знати, що через твою моральну чистоту, через твій егоїзм страждають і гинуть близькі тобі люди? Для вас саме це повинно б бути важче, коли ви такі альтруїсти. Кажу ще раз: друкарню я все одно, так чи сяк, знайду. Я заморю вас, доведу до самогубства, доведу до справжнього зрадництва слабших із вас, а своєї жандармської честі не дам на поругу. У кожного своя честь, дорога моя. Так чи не розумніше, не альтруїстичніше прийняти на себе невеличкий, майже зовсім невинний гріх і тим позбавити своїх од страждання, хвороб, смерті й великих гріхів? Марія. І ви всіх нас випустите? Всіх? Сталинський. Усіх до одного.

Марія. Зараз же? Завтра?

Сталинський. Ну, завтра, може, й ні, але днів через три ви всі будете на волі.

Марія. А про друкарню зараз вам сказати?

Сталинський. О, ні! Можете після того, як випущу.

Марія. Але це значить, що треба видати ту людину, в якої зараз стоїть друкарня.

Сталинський. Навіщо? Можете закопати друкарню де-небудь у полі й тільки сказати мені, де її шукати…

Марія. А потім ви знов усіх нас заберете?

Сталинський. Ну, знаєте!.. Все ж таки в нас є своя честь і совість…

Марія. А як саме випустите нас? Чистими, без діла, на всі чотири сторони?

Сталинський. Ні, попереджаю: візьму під догляд поліції. Без цього мені не дозволять випустити вас. Але це ж пуста формальність, як самі знаєте…

Марія (думає). І більше нічого від мене не вимагаєте?

Сталинський. Абсолютно нічого!

Марія (думає, мучиться, встає, сідає. Рішуче, суворо). Ну що ж, нехай і так. Я згоджуюсь. Побачимо. Значить, через три дні ви нас випустите?

Сталинський. Так-так. Не пізніше, як через три дні. Мені ж треба деякі формальності, ви розумієте?

Ситуація для групи № 5.

Схарактеризуйте психологічний стан героїні, викликаний діалогом

Середчук. То ж є серед вас страшні люди! Свого, свого взять і предать ворогам! Та такого… (Раптом схоплюється, з ненавистю, трясучись.) Та такого… такого нада по куску різать, нада його… пошматувать, сукиного сина. Це ж Юда христопродавець, будь він проклят у всіх ділах своїх! (Зразу лякається, тихо.) Звиніть мені, пожалуста. Ну, не можу ж я, не можу ніяк… Сидів оце у трактирі, балакав з знакомими, та як згадав, що він там оце за рішоткою, у камері, сам, а той, що предав його, гуляє собі, сміється, як згадав, то так мене за серце взяло, що давай кричать на весь трактир. Бутилки побив, графінчик… їй-богу, повірите? І сам не знаю, що на мене таке найшло, нікада такого не бувало.

Марія (хмарно). Хіба йому так погано там?

Середчук. А чим гарно? Подумать собі: тюрма. І ще дуже просив переказати, щоб ви на свідання до його прийшли, щоб як-небудь виклопотали свідання й прийшли. Дуже він за вами скучає. Любить вас дуже. «Марія Антонівна», каже, «необикновенна женщина така», каже, «тату, замічательна, добра, чесна»… Ну, словом… ви вже звиніть мене, якщо не так… улюбився він у вас. Ви вже не сердьтесь, що…

Марія (силувано посміхаючись). Ні, нічого. Що ж тут?

Середчук. І просив, щоб ви особенно береглися того предателя. І щоб товариші шукали його неодмінно. Він єсть серед вас. Серед вас, щоб шукали пильно.

Марія (підводячись). Скажіть, що знайдено. Чуєте? Так і скажіть, що я сказала, що предатель швидко найдеться. Що вже от-от підходить той час. Чуєте? Ну, а тепер, вибачте мені, я мушу вас покинуть, мені треба… (Протяга руку).

Ситуація для групи № 6.

Як розкривається характер героя в такій ситуації?

Іван. Марусю, два слова… Тільки два слова… Ти ж…

Марія. Шш. Слухай. Дай мені посидіть отак з тобою тихо-тихо.

У сусідній кімнаті співають урочисто й сумно. Марія пригортається до Йвана, сидить, слухає, потім раптом плаче.

Іван. Марусю, що таке, що ти?

Марія. Нічого, нічого. Я так, од радості, од щастя. Я так довго, так жагуче ждала такого моменту, й тепер… тепер, коли… Ну, годі, годі, йди. Але приходь до мене, як прочитаєш листа. Чуєш? Зараз же приходь. Але не читай раніш, як через три години. Пам'ятай. А тоді приходь. Я ждатиму тебе. Це буде годині о другій уночі. Всі вже спатимуть. І тоді… Тоді ми будем говорити. Чуєш? Тоді ти будеш моїм. Чуєш? Прийдеш?

Іван. Ти ще питаєш? Ти ще можеш сумніватись? Га?

Марія. Ну, а тепер іди. Чекай. (Обнімає, цілує.) Тепер можна. Так я ждатиму…

Іван цілує виходить похитуючись як п'яний, та ховаючи пакета в кишеню. Марія розбито іде до столу й сідає. З сусідньої кімнати знову спів. Марія плаче. Потім виймає з шухляди столу слоїк, іде з ним до дзеркала дивиться чепуриться. Потім підходить до канапи, і приладжує настільну лампу під стелю, гасить електрика сідає на канапу. Якийсь час сидить так. Потім рішуче підносить слоїк до вуст.

5. Робота в парах. Пошуково-дослідницька робота

Назвати кроки Марії до трагедійної розв'язки. Вказати епізоди із тексту, зв'язані з цими «кроками».

Крок перший

«Загравання» з гріхом (згадка Марії про епізод з юності, коли «одного разу… страшенно вилаяла Діву Марію за те, що вона не допомогла… на іспиті»; прикурювання цигарки від лампадки, спонтанні рішення типу «я на цьому тижні виїжджаю на фронт»).

Крок другий

Приміряння на себе ролі диявола — «страшенно приємно бути дияволом».

(Це ряд провокативних вчинків, якими Марія приголомшує оточуючих, весело ідучи по лезу гріха: зрада чоловіка з його накращим другом, стосунки із закоханим у неї Михасем; монаху-скитнику, який уже 20 років сидить прикутий у печері до стіни, «пробує пускать… чортиків очима», бажаючи перетворити у блудника, зневажаючи духовний подвиг цієї людини; знущається із закоханої у свого чоловіка Ніни, обіцяючи їй спокусити Івана; жартівливо залицяється і до самого Івана.)

Крок третій

Зустріч із справжнім дияволом, який вимагає від Марії не ефектної гри, а «диявольського» вчинку, який ламає людські долі і несе смерть. (Сталинський знаходить «слабинку» Марії — любов до Івана, який захворів на туберкульоз і який «явно помирає». Жандарм уміло підводить героїню до роздумів: що важливіше — життя людини чи підпільна друкарня? Чи варте життя іншого власної моральної чистоти? Чи виправдано заради благородної мети врятування життя іншого піти на «невеличке зрадництво»? Прагнучи знайти вихід, Марія намагається обґрунтувати теорію «маленької, майже невинної зради», вважаючи себе «романтичним зрадником». Таким чином, Марія впускає у своє життя справжній гріх. Її зрада поставила під удар справу, підпільну друкарню знищено, заарештовано Михася Середчука, вона постійно обманює друзів і самого коханого, які розшукують зрадника… І героїня розуміє, що це не кінець. Сталинський цинічно відверто заявляє їй: «Ви продаєте своїх». А це, як відомо, «найбільше злочинство серед людей». Підкреслюючи свою вищість над героїнею, він говорить: «Навіть ми, жандарми, не можемо цього робити».)

Крок четвертий

Усвідомлення, що гра закінчилася і змінити нічого не можна. (Сталинський попереджає Марію, що якщо вона покінчить життя самогубством, він по її смерті відкриє її друзям правду, хто ж одержував за зраду гроші, у кого була кличка «Горда». Марія, намагаючись знайти хоча б якусь підтримку, запитує Івана, чи міг би він «виставити на ганьбу, на посміховисько, на зневагу, на смерть» романтизованого грішника, і отримує у відповідь рішуче «так». Здається, Сталинський досяг своєї мети: позбавити Марію права на самогубство і перетворити її на живу ляльку для власної втіхи. Він «запрошує» Марію на відпочинок у Крим, який у творі сприймається як символ сплюндрованої і понівеченої Маріїної душі.)

6. Виступ учнів із випереджувальними завданнями

Характеристика образу Сталинського

Сталинський — жандармський підполковник, на перший погляд людина цілком пристойна і навіть добродушна. Тим страшнішою виявляється його внутрішня сутність у подальшому знайомстві з ним. Це витончений садист, який з насолодою і захопленням плете сітку інтриги проти Марії, примушуючи її стати на шлях зради. Він відверто заявляє їй: «А я хочу протягти насолоду. Чого мені спішити? Я люблю протягти все приємне. Правда, це збільшує насолоду?» На його думку, особливо солодку насолоду можна отримати, поєднавши фізичне насильство над жертвою з її психічним приниженням, бо ненависть і акт любові принесуть «сатанинське» задоволення. «Вам, — пояснює він Марії, — хочеться схопити мене за горло, задушити, загризти, а ви, в той же час, обіймаєте мене, цілуєте». «Ірод» (так називають Сталинського підлеглі жандарми), перетворюючи підпільницю на провокатора, виявив себе справжнім садистом, огидним «поетом підлоти».

Створюючи образ Сталинського, Винниченко показує нам загально-масштабність гріха, бо жандарм є втіленням захисту загальнодержавних інтересів. На думку автора, гріх може бути не тільки індивідуальним, а також і суспільним, якщо держава визнає його як правомірний.

Характеристика образу Ніздрі

Морально знищений Сталинським, він перетворився на слабкодухого донощика. Підполковник робить з нього шпигуна. У кабінеті Сталинського, де відбуваються допити, є порожня шафа, у якій часто сидить Ніздря і підслуховує та записує розмови заарештованих, яких нібито випадково жандарм залишив самих. Працюючи на царську охранку, Ніздря став «шкафним» шпигуном. Девізом його служби став ланцюжок: «Почую — запишу — доповім». Ніздря панічно боявся Сталинського, від одного погляду якого ставав сам не свій.

Це глибоко психологічний образ морально знівеченої людини, яка, потрапивши в тенета охранки, не в змозі з них вирватися. Образ Ніздрі суперечливий, у нього ніби дві душі: одна — колишнього робітника-залізничника, щира і відверта, друга — підлабузника, яка прагне догодити своєму начальникові. Він зневажає себе за ту роль, яку виконує, і засуджує методи, які використовує на допитах Сталинський. У його уста В. Винниченко вкладає повні зневаги слова: «Хіба по службі полагається чоловіка заплутувать? Када він винуват, — допроси його, суди, в тюрму одправ. А не совращай його душу страхом і обманом».

Характеристика образу Ніни

Ніна — подруга Марії. Вона по-дитячому безпосередня. Її образ можна сприймати певним контрастом до образу Марії. Це наївна добра жінка, яку справді точно характеризує прізвисько, яке їй дали товариші, — Муфта. Ніна — дружина Івана. Вона любить свого чоловіка понад усе на світі, у цьому всеобіймущому коханні — сенс її життя.

V. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  • Чому саме Марія «впіймалася» на гачок Сталинського? (Була впевнена, що вона сама режисер свого життя і зможе знайти вихід із ситуації.)
  • Невже сенс життя Марія, сильна особистість, вбачала в тому, щоб, нудьгуючи, розважати себе непевними (гріховними) способами? (Це був бунт, своєрідний протест проти знеособлення людини в цілому, ролі і місця жінки в суспільстві зокрема.)

2. Письмова відповідь на питання:
«У чому ж трагедійність образу Марії Ляшківської?»

(Марія згоджується співпрацювати з жандармом Сталинським, щоб цим урятувати всіх товаришів-революціонерів від загибелі в тюрмі. Мета на перший погляд благородна, тому зрада героїні повинна бути виправдана — вона це робить ніби для загального добра. Але Сталинський знає, що Марія керується і особистими мотивами: коханням до Івана, заради якого і стає на шлях зради. Тому він примушує героїню, яка боїться бути викритою, зраджувати і далі. У фіналі п'єси Марія доходить усвідомлення того, що щастя через обман, а тим більше через самообман, досягти неможливо. Вчинивши злочин, вона була нечесна із собою, пішла на компроміс із власним «я» і за це була покарана.)

VI. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку.

2. Підготуватися до контрольної роботи з теми.

3. Творче завдання. П'єса закінчується самогубством героїні. Ми не знаємо реакції її товаришів на цей вчинок. Як ви думаєте, якою вона була у різних персонажів?

VII. Підсумок уроку

Рефлексія

  • Для себе сьогодні я зробив (зробила) такий висновок…
  • Я вважаю, що смерть є (не є) ідеальним способом вирішення проблем, тому що…
  • Показавши опозиційну пару Марія — Сталинський, автор, на мою думку, підтримує.., тому що…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду