Урок: Драматичні твори В. Винниченка, їх жанрово-тематичне багатство. Морально-філософські проблеми в драмі «Гріх», їх актуальність у наш час

27 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів із драматургією письменника та змістом психологічної драми «Гріх»; розкрити морально-філософську проблематику твору, звернути увагу на її актуальність у наш час; охарактеризувати основні елементи сюжету й композиції; дати поняття про психологічну новелу; виховувати загальнолюдські норми християнської моралі.

Теорія літератури: неореалізм, психологічна драма.

Обладнання: портрет письменника, текст твору.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Володимир Винниченко посідає виняткове місце не тільки в історії української

літератури, а також в історії української драматургії, українського модерного театру, виведенню якого на європейський рівень та модернізації сприяли його твори. Був одним із найрепертуарніших драматургів ХХ століття. У чому ж секрет популярності Винниченка-драматурга? Можливо, у тому, що кожна п'єса письменника приховує в собі загадку, яку неможливо розгадати до кінця. Кожен читач чи глядач по-своєму сприймає твір і трактує його. У цьому ми маємо нагоду переконатися, ознайомившись зі змістом психологічної драми «Гріх».

III. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання. Зачитування творів-роздумів «Чи справді краса врятує світ?»

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Як драматург, Володимир Винниченко створив понад 20 драматичних творів за 23 роки письменницької діяльності.

Уже з 1909 року його п'єси входили до репертуару

українських і російських театрів, а згодом «Чорна Пантера і Білий Медмідь», «Брехня», «Гріх» з'явилися на сценах Берліна, Дрездена, Лейпцига, Рима і, як зазначав відомий літературознавець Г. Костюк, користувалися там особливим успіхом.

Але з усього творчого доробку саме драматургія письменника найбільше зазнавала критики: від захоплення і гордості, «що в особі Винниченка ми, українці, виходимо на світову арену», до повного заперечення ролі його модерно-психологічної драми у формуванні нового українського театру. Одні відчували, що п'єси Винниченка «відкривали ХХ вік» української драматургії, а інші вбачали у цих же п'єсах лише «копирсання у психіці». Високої думки про Винниченка-драматурга був Г. Хоткевич: «Сильний талант, те, що він пише, невитримане, негармонійне, кострубате, але міцне і колоритне». Як же і про що писав Винниченко?

2. Виступ учня із випереджувальним завданням

Драматичні твори В. Винниченка, їх жанрово-тематичне багатство

Перші п'єси В. Винниченка («Дисгармонія», «Щаблі життя», «Великий Молох», «Memento») засвідчили, що він опановує жанр інтелектуальної драми. Для них характерні виразні ознаки модерної мистецької мови: пильна увага до підсвідомих чинників людської поведінки, універсальна метафоричність головного образу, мозаїчність та відкритість композиції.

Суттєвою ознакою інтелектуальної драми є художня філософічність, невимушене переростання побутово окреслених сцен в інтелектуальні двобої, диспути.

Так, у драмі «Щаблі життя» основним засобом піднесення драматичної дії до філософічної символіки є публіцистичні монологи головного персонажа Мирона. Це він у розмові з господарем дому, де служив репетитором, вдається до мовної тиради, винесеної в заголовок твору.

Згубність безоглядного підпорядкування індивіда будь-якій ідеї виразно розкривається в п'єсі «Memento».

П'єси 1909–1911 років засвідчили, що письменник продовжує експериментувати. Він досліджує причини популярності традиційної мелодрами. Наслідком стала п'єса «Чужі люди». Головними героями є представники простолюду, мову яких автор пересипає суржиком, діалектами, лайливими словами. Це елегійна п'єса про кохання, яке не витримало випробування буденщиною. У творі присутні всі перипетії мелодрами: і любов, і зрада, і ревнощі, і люта помста.

У драматичному творі «Базар» органічно злилися жанрові ознаки інтелектуальної драми та мелодрами, у ній відчутні й ознаки соціально-побутової драми. Головні герої твору — Маруся, дівчина героїчного складу характеру, та поміркований ватажок підпільної революційної організації Цінність Маркович. Протестуючи проти цієї його поміркованості та проти фальші в людських стосунках, прагнучи утвердитися у своїх героїчних пориваннях, а також врятувати від можливої смерті свого коханого Трохима, якого хитрістю і обманом відсторонює від виконання небезпечного завдання, дівчина самовільно береться виконувати найнебезпечнішу частину конспіративної операції і гине під час вибуху, підриваючи тюремну стіну.

Літературознавці схиляються до думки, що «Базар» за жанровими ознаками — інтелектуальна мелодрама. Також до цього жанру належить п'єса «Брехня», один із найбільш загадкових творів письменника. В основі сюжету драми — виразна мелодраматична інтрига. Перед нашими очима проходять картини любові, зради, підступності, викрадення листів, таємна згода, довгоочікуваний винахід, смерть. Головна героїня Наталя Павлівна в ім'я людяності йде на брехню, яка надихає її чоловіка на чудесний винахід, але, щоб ця брехня не розкрилася, вона накладає на себе руки.

Інтелектуальною мелодрамою є також і драма на чотири дії «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», твір, у якому порушуються проблеми мистецтва в його співвідношенні з життям. Герої твору — художник Корній Каневич (Білий Медмідь) та його невелика родина: дружина Рита — Чорна Пантера, мати, син Лесик (немовля) і богемне оточення їх — «митці, їхні коханки й моделі», — як сказано в ремарці.

Талановитий митець Каневич намагається утвердити себе, створивши полотно, яке має засвідчити його талант. Сім'я бере безпосередню участь у творчому процесі: дружина Рита з малим Лесиком позує для полотна «Мадонна з немовлям».

Серед богемного гармидеру, суперечок про мистецтво й митців починає вже з першої дії звучати тривожна нота: Лесик захворів, уся праця Корнія під питанням.

Та й Рита не виявляє щирого бажання перейнятися інтересами й почуттями чоловіка. Вона весь час намагається вколоти чи ударити якнайдошкульніше. І це аж ніяк не виправдовується вболіванням за здоров'я дитини. Безтактність, грубість, сварливе вимагання грошей на ліки саме в той момент, коли чоловік взявся за пензель! І все це не тому, що Рита не любить Корнія, скоріше навпаки: це зрозуміле, хоча й брутально виражене бажання зосередити всю його увагу й почуття на собі, підігріти їх, довести до кипіння…

Конфлікт між подружжям загострюється, набирає ще більш потворних рис. Автор показує нам боротьбу самолюбства, бажання кожного поставити себе, свою правоту вище. У вирі цієї жорсткої й нищівної війни гине і дитина, і художній шедевр батька, і саме життя подружжя. Корній у цій боротьбі поступово втрачає довіру до дружини, а її застереження починає сприймати лише як прояви самолюбства й егоїзму. Багато злих дурниць робить Рита, яка врешті схиляється до бажання вчинити чоловікові зло. Їхнє змагання одне з одним навіть над трупом дитини злісне, егоїстичне, потворне. Здається, вони втрачають реальне відчуття того, що відбувається. Рита, щоб не роз'єднався їх тріумвірат («Ми троє — одно!» убиває в хвилину тяжкого душевного болю не тільки себе, а й його, більше того — знищує його картину.

Ця п'єса про трагедію митця, що стоїть на межі між буденністю і справжнім великим Мистецтвом, яке не може жити там, де немає тепла.

1911–1917 роки у творчості В. Винниченка можна назвати періодом сатиричної комедії та героїчної драми. Розширюючи жанрові обрії драматургії, письменник вдається до використання засобів сатири. Його першою сатиричною комедією стала драма «Співочі товариства».

Героїчними драмами можна вважати «Дочку жандарма» та «Мохноноге». На першому плані в них — конфлікт людини із собою.

Звертався письменник і до жанру трагедії. Найбільш цікавим твором цього жанру є «Між двох сил» (1918). Родинний конфлікт у сім'ї Микити Сліпченка, діти якого опинилися між табором «свідомих українців» (соціал-демократів) і російським більшовизмом, є моделлю соціально-національного конфлікту доби. Поштовхом до появи драми стали більшовицькі погроми, свідком яких був В. Винниченко і які стали причиною його духовної кризи. Реальні історичні події та їх гостре емоційне сприйняття автором зумовили цілісність поетики твору і зробили його цікавим для глядача і читача.

Отже, підсумовуючи, можемо сказати, що незважаючи на те що тематика драматичних творів письменника була цілком традиційною — дослідження людської особистості, морально-психологічне випробування внутрішніх сил людини в боротьбі за утвердження свого «я», але інтерпретація цих тем і морально-етичних проблем були новаторством в українській літературі початку ХХ століття. П'єси В. Винниченка руйнували канони сценічного дійства, які плекав етнографічний, романтично-сентиментальний і водевільно-розважальний український театр.

Герої цих п'єс прагнули незалежності від будь-кого і будь-чого: юрби, моралі, приписів, умовностей. Вони прагнули бути «чесними з собою». Драми В. Винниченка — це бунт, виклик самому життю. Сміливістю тематики (свідомість та інстинкти, мораль і статеві проблеми, честь і зрада) драматург часто, на думку критиків, виходив за межі дозволеного.

Керуючись своїм відомим принципом «чесності з собою», як і знаменитим висловом Шопенгауера: «Філософові, як із поетові, мораль не повинна закривати правди», автор піднімав завісу, проникав у найпотаємніші схови психології і проводив експерименти на людській душі.

У кінці 20-х років радянський уряд піддав жорсткій критиці всю творчість Винниченка і суворо заборонив його твори. Зараз вони повертаються до нас: цікаві й актуальні, твори, без яких була б неповною картина української літератури початку ХХ століття.

3. П'єси Володимира Винниченко і театр

П'єси Володимира Винниченка посідали провідне місце в репертуарах «Молодого театру» Леся Курбаса, стаціонарного українського театру М. Садовського, драматичного театру ім. І. Франка. Останній було засновано у Вінниці 1920 року. Очолив його видатний український митець Гнат Петрович Юра. Відкриття театру відбулося 28 січня 1920 року виставою «Гріх» В. Винниченка, зі змістом якої ми й ознайомимося.

4. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  • Який зміст ви особисто вкладаєте в поняття «гріх»?
  • Усі ви чули вислів «сім смертних гріхів». Які ж гріхи вважаються «смертними»?

Довідка. А. Обжерливість. Б. Розпуста. В. Срібролюбство. Г. Сум. Д. Гнів. Е. Нудьга. Ж. Марнославство. З. Гордість.

5. Словникова робота

Гріх — помилка, якої припускається людина в процесі життєдіяльності, відступ від істини, негідний учинок, коли людина діє, навмисно користуючись самою волею (бажаючи, вибираючи), або вчинок, зумовлений волею (зовнішні слова чи справи).

У Святому Письмі гріх — це зазіхання людини на повну автономію від Бога та на самочинне вирішення того, що є добро чи зло.

6. Обмін враженнями від твору

Зачитування за особами епізодів із драми, картин, які є вагомими в розкритті основного конфлікту. (На вибір учителя. Можна заздалегідь підготувати учнів.) На основі прочитаного даємо завдання учням прокоментувати поведінку героїв, пояснити їх вчинки та динаміку змін, які сталися.

7. Пошукова робота. П'єса «Гріх»: композиція твору, сюжет, проблематика

Повідомлення про особливості композиції

На думку критика О. Киселя, сценічна популярність п'єси була зумовлена, поряд з усім іншим, і цікаво побудованою композицією. «Гріх», — писав критик, — може, найкраща п'єса Винниченка, при виконанні на сцені вона цілком опановує глядача, й зацікавлення нею не спадає протягом усього часу, особливо в третьому акті, хоч він і найдовший у драмі». У чому ж особливість і цікавість композиції драми?

«Гріх» — п'єса-застереження на три дії, варіація на тему про те, що благими намірами вимощена дорога в пекло. З перших реплік драми окреслюються два дійових плани. Перший (зовнішній) пов'язаний із буднями підпільної організації, одним із членів якої стає Марія, а другий — внутрішній, затаєний, викликаний таким нюансом, як кохання Марії до Ніниного чоловіка Івана. Три дії п'єси мають три чіткі фінальні завершення (1-ша дія закінчується арештом революціонерів і Марії; 2-га — зрадою Марії, 3-тя — її смертю), які акцентують увагу глядача на недосконалості світу і здатності людини кинути цим недосконалостям виклик навіть тоді, коли вона сама ними перейнялася. Таким викликом є смерть героїні.

Невіддільна від глибинного психологізму камерність п'єси, її позбавлений зовнішньої патетики лаконізм і трагедійна монументальність органічно й невимушено сполучаються і надають творові особливої цілісності.

У п'єсі «Гріх» є також важливі детективні елементи.

Слід звернути увагу на таку особливість композиції, як відсутність поділу дій на акти та лаконізм авторських ремарок.

Повідомлення про сюжет п'єси «Гріх»

В основі сюжету — історія гріха Марії, людини красивої зовнішності й душевної вроди. Марія — революціонерка. Одного дня жандармський підполковник Сталинський «накриває» частину нелегальної друкарні, де підпільники мали друкувати відозви. Хитрому й енергійному Сталинському сподобалася горда й красива революціонерка Марія Ляшківська. У жандарма, як у досвідченого «мисливця», з'являється азартне бажання будьякою ціною зламати гордість, непохитність, силу волі й розтоптати героїню морально, бо він переконаний, що це страшніше, ніж зламати людину фізично.

Сім місяців точиться безрезультатне слідство. Революціонери вперто мовчать. Сталинський пускається на каїнову хитрість: за допомогою шпигуна Ніздрі, якого він садовить у порожню шафу у своєму кабінеті, дізнається про взаємостосунки між підпільниками і про кохання Марії до заарештованого революціонера Івана, який у тюрмі захворів на сухоти. Використавши ці відомості, жандарм штовхає Марію на гріх зради, обіцяючи звільнити її саму і всіх її товаришів через три дні після того, як вона вкаже місце, де знаходиться друкарня. Усвідомлюючи, що для хворого Івана тюрма — смерть, Марія потай від товаришів згоджується з пропозицією Сталинського.

Усіх заарештованих, у тому числі й Івана, звільнено, але до в'язниці потрапляє товариш Івана, якому під час попереднього арешту вдалося втекти й переховати друкарню. Він інформує з тюрми, що його виказав провокатор, який має бути тільки між них самих. Серед підпільників виникає питання — хто з них запроданець?

Проте Сталинський на досягнутому не зупиняється. Йому мало того, що він з гордої й розумної революціонерки зробив зрадницю, він мріє ще й душу її знищити і, мов хижий павук, чимдалі щільніше обплутує Марію павутинням інтриги і робить це з чисто демонською насолодою. Заплутавшись у жандармських знущаннях, Марія дедалі більше, не з власної волі, потрапляє під владу підполковника. Демонструючи свою зверхність, Сталинський пропонує Марії стати його коханкою і поїхати з ним у Крим. Марія у відповідь вихоплює револьвер, хоче вбити жандарма, але він показує їй таємні документи, з яких видно причетність героїні до зради. Морально знищена, Марія погоджується.

Іван на запитання Марії, що б він зробив з провокатором, якби з'ясувалося, що цей негідник найближча для нього людина, відповів, що вбив би його. Марія переконується, що єдиний вихід для неї — смерть. Зібравши документи, які стверджують її гріх, вона віддає їх Іванові за умови — прочитати через три години. Сама ж випиває отруту.

Назвемо основні елементи сюжету

Експозиція. У першій дії ми знайомимося з місцем дії та персонажами твору: із Оленою Карпівною, тіткою Ніни, яка не сприймає напрочуд вільної поведінки Марії, із самою Марією, яка шокує оточуючих своїми вчинками та словами, Ніною, дружиною Івана, в якого таємно закохана Марія, та з підпільниками: Михасем, Чоботарем Іваном і Ангелком.

Для того щоб розкрити риси характеру героїв, автор в експозиції подає ремарки до портретів та зовнішності персонажів.

Зав'язка — арешт підпільників.

Кульмінація — згода Марії стати провокатором.

Розв'язка — смерть героїні.

Визначення проблематики драми. Створення грона

Винниченко в драмі «Гріх» звертається до розв'язання таких морально-етичних проблем, як проблема гріха, спокути за гріх, добра і зла, спасіння душі, сенсу життя, проблема внутрішньої свободи особистості, здатності протистояти злу.

Проблеми, які порушує В. Винниченко, належать до категорії вічних. Письменник підводить нас до думки, що в повсякденному житті людина завжди повинна керуватися законами моралі та зважати на морально-етичні норми, вироблені людством упродовж свого існування. Коли ж вона переходить межу між добром і злом, тоді чинить гріх, який зобов'язана спокутувати. Іноді ціною смерті. А шлях духовного руйнування особистості починається, на перший погляд, із невинних дрібниць (як, наприклад, підпалювання цигарки від лампадки). Зміст п'єси наглядно ілюструє, що в житті дрібниць немає і за кожний переступ обов'язково прийде час відповідати. У цьому актуальність п'єси для сьогодення.)

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Завдання ситуативного характеру

Уявіть, що ви актор і у вас є змога вибрати собі роль у драмі «Гріх». Чия роль вам найбільше сподобалася? Кого б ви зіграли? Чому? Яким ви бачите свого персонажа (зовні, характер, стосунки з іншими персонажами)?

VI. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку.

2. Дібрати цитати до характеристико образу Марії Ляшківської.

3. Творче завдання для допитливих. Олег Бійма за п'єсою «Гріх» створив однойменний фільм. Перегляньте його і дайте відповідь на питання: «Чи вдалося режисерові передати основні мотиви п'єси В. Винниченка?»

4. Індивідуальні випереджувальні завдання. Підготувати характеристику образів Сталинського, Ніздрі, Ніни.

VII. Підсумок уроку. Рефлексія

  • Зміст п'єси примусив мене замислитися над…
  • Свою роботу на уроці я оцінюю…
  • Мені вдалося…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду