Урок № 1–2: Розвиток зв'язного мовлення. Ідейно-художній аналіз віршів Олександра Олеся (О. Кандиби)

26 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити десятикласників зі змістом поезій «О слово рідне! Орле скутий!.. », «Лебідь», «Яка краса: відродження країни! …», «Чари ночі», «О принесіть як не надію…»; допомогти учням відчути експресію у виявленні патріотичних та інтимних почуттів; розвивати навички виразного читання та ідейно-художнього аналізу ліричних творів; вдосконалювати вміння знаходити використані у творах тропи та символічні образи, пояснювати їх зміст і роль у творі; плекати любов до рідного слова, почуття патріотизму, активну життєву позицію, виховувати осмислення краси кохання і молодості.

Теорія літератури: поглиблення поняття про символізм.

Обладнання: портрет письменника, книжкова виставка його творів, ілюстраціїучнів до поезій.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

1. Слово вчителя

Ми говоримо про Олеся як поета-новатора. Що ж нового вніс письменник в українську літературу? Як відзначив М. Жулинський: «Своєю творчістю він (Олесь) розширив тематичний, стильовий, настроєвий діапазони лірики, підніс виражальну силу українського художнього слова».

«Глобальні потрясіння, що сколихнули ХХ століття й Україну, болісні переживання серця, відкритого до краси й любові, але змушеного постійно сприймати удари зла, наклали незгладимий відбиток на творчість поета. Отак і переплелися в ній світлі інтимні почуття, щастя сприймання природи, жадання свободи для людини і нації з гіркими розчаруваннями і гнітючими роздумами», — відзначив П. Хропко. І сьогодні на уроці ми маємо змогу, ознайомившись із деякими поезіями письменника, винести власну думку про його творчий доробок.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

2. Літературний диктант «Життєвий і творчий шлях О. Олеся»

1) Назвіть європейські держави, у яких проживав Олесь-емігрант.

2) Справжнє прізвище поета.

3) Назва сатиричного журналу, редактором якого був Олесь.

4) Українська письменниця, яка назвала Олеся «українським Гейне».

5) Прізвище письменника, творчість якого вплинула на формування естетичних смаків Олеся.

6) Прізвище сина письменника, під яким він увійшов у літературу.

7) Літературно-мистецький напрям, у якому реалізував себе О. Олесь.

8) Назва поетичної збірки О. Олеся другого періоду творчості.

9) Рукописний журнал, який випускав О. Олесь разом із майбутнім російським письменником К. Треньовим.

Відповіді. 1) Австрія, Німеччина, Чехо-Словаччина. 2) Кандиба. 3) «Сміх». 4) Алчевська. 5) Верлен. 6) Ольжич. 7) Модернізм. 8) «Перезва». 9) «Комета».

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Інструктаж учителя щодо послідовності виконання роботи

2. Індивідуальна робота: учні знайомляться з переліком творів, запропонованих для аналізу, і обирають один із них для індивідуальної роботи

Самостійне опрацювання учнями поезій, запропонованих учителем. На дошці записані назви віршів: «О слово рідне, орле скутий!», «Лебідь», «Яка краса: відродження країни!..», «Чари ночі», «О принесіть як не надію…» (Кожен учень обирає одну поезію, опрацьовує її, потім учні об'єднуються в групи (залежно від вибраної поезії); учитель виконує роль консультанта.) За допомогою пам'ятки «Схема ідейно-художнього аналізу поетичного твору» кожен учень аналізує вибраний вірш.

  • Тема поезії та провідні мотиви. Ідея. Жанр.
  • Образи, символи (якщо є) твору.
  • Настрій (мінор, мажор).
  • Художні засоби.
  • Віршовий розмір, рима.
  • Ваші роздуми та почуття, навіяні поезією.

3. Робота в групах

У групу об'єднуються учні, які обрали один і той самий вірш. Таким чином утворюється п'ять груп. Учні узагальнюють матеріал аналізу, зроблений кожним окремо, і складають список запитань до вчителя, якщо виникне потреба.

4. Співпраця вчителя з учнями

Учитель роз'яснює незрозумілі моменти кожній групі перед їх виступом.

5. Представлення групами результатів своєї роботи

Виразне читання поезії «О слово рідне! Орле скутий!»

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
1907

Аналіз вірша «О слово рідне! Орле скутий!»

Одним із найкращих патріотичних творів Олександра Олеся є вірш «О слово рідне! Орле скутий!» (1907) У ньому поет з глибокою синівською ніжністю передав свою любов до рідного слова, у якому відбились вікова історія України, краса і ніжність природи, духовне багатство українського народу, і прагнення, щоб воно стало його мечем і сонцем у боротьбі за визволення рідного краю. Таке контрастне поєднання образів-символів підводить до висновку, що дорога до омріяного лежить через боротьбу.

Поезія належить до громадянської лірики. У ній чітко простежується позиція поета щодо ставлення до рідної мови, до національної культури, історії та його переконання й ідеали, його стурбованість долею рідного слова, «чужинцям кинутого на сміх».

Особливістю твору є те, що в ньому глибоку ліричність і задушевність поєднано з громадянським пафосом.

У чому ж сила слова? Олесь, використавши оригінальні символи, стверджує: слово-меч захищає, стає на оборону рідної землі, а слово-сонце, освітивши край, вселяє надію в безсмертя народу. Отже, без сумніву можемо сказати, що лірична медитація Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!», вибудована у формі монологу-звертання ліричного героя, — пристрасний гімн рідному слову.

Вірш написаний чотиристопним ямбом. Автор застосовує кільцеве римування, поєднує чоловічу і жіночу рими.

Анафора «О слово», якою починається кожна строфа, підносить емоційну силу вірша, сприяє його композиційній стрункості.

Алюзія. Рядки «О слово! Будь мечем моїм!» нагадують про апостола Петра, меч на емблемі якого символізує духовність. В Олеся образ слова-меча є символом свободи і справедливості, втілює в собі духовне і творче начала.

Художні засоби.

Епітети: слово рідне, співочий грім, зорі блакитноокі, шовковий спів степів, дощі судні.

Метафори: слово уподібнюється скутому орлу, «співочому грому батьків», який діти забули.

Тема: осмислення ролі рідного слова в історичній долі народу.

Ідея: звеличення рідного слова, якому належить провідна роль у пробудженні історичної пам'яті народу, осуд національного безпам'ятства, зневаги до рідного слова.

Орієнтовні запитання за змістом твору

  • Із творами яких авторів тематично перегукується поезія? (Т. Шевченка, Лесі Українки)
  • Чому автор зіставляє рідне слово з «орлом скутим»? Розкрийте символічний зміст цього образу.

Орел — символ відваги, сміливості, гордості, чоловічої краси, далекоглядності, емблема сили й могутності окремих людей, царів, героїв, королівств, народів.

З іншого боку, орел — символ зарозумілості, самовпевненості, його політ — емблема швидкого духовного падіння, нікчемності.

Напівлегендарний давньогрецький поет-байкар Езоп у байці «Орел, ворона та пастух» ніби ілюструє багатовікову народну мудрість: «Де соколи літають, там ворон не пускають», «Знають сокола по польоту, а доброго молодця по походці». У нього орел — емблема сили і приклад для наслідування дрібним і слабким птахам. Ворона, наслідуючи орла, намагається із отари овець схопити великого барана і заплутується в його вовні. У байці «Хлібороб і орел» орел — вдячний птах, рятує хлібороба від завалу старої стіни. За народним сонником, сон про орла та сокола приносить успіх у справах, сприяє підприємництву, годівля орла — добру новину.

У духовній літературі орел також вважається знаком сили і могутності окремих людей, королівств, народів. З одного боку, в Біблії орел — символ гордості, зарозумілості, самовпевненості. З іншого, орел — символ швидкості падіння, зникнення, нікчемності. «Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступися від думки своєї про те, — свої очі ти звернеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє вона собі крила, і полетить мов орел той до неба…» (Книга приповістей Соломонових 23.4–5.) З орнітологічної точки зору Біблія дуже вдало пов'язує духовне падіння людини з пікіруванням орла чи сокола. Адже під час звичайного горизонтального польоту швидкість сокола така ж, як і інших швидкісних птахів.

Але коли сапсан складає крила і каменем падає вниз на здобич, він досягає швидкості 300 км/год. Це абсолютний рекорд у пташиному світі!

  • Якого значення поет надає рідному слову?
  • Які образи протиставляє? Розкрийте їх символічний зміст.
  • У чому, на думку автора, сила слова?
  • Укажіть ознаки символізму в поезії. (Використання міфологічних образів космічного простору (сонця, неба, зірок), образів з Біблії (судні дощі, слово-меч).
  • Визначте ідею вірша (Рідне слово, яке відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу.)

Виразне читання «Лебідь»

На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран.
І співав він пісню, пісню лебедину,
Про озера сині, про красу степів,
Про велике сонце, про вітри і хмари,
І далеко нісся лебединий спів.
Кликав він проснутись, розгорнути крила,
Полетіти небом в золоті краї…
Тихо-мирно спала зграя лебедина,
І даремно лебідь звав, будив її.
І коли він вгледів, що брати не чують,
Що навік до себе прикував їх став, —
Закричав від муки, вдарився об камінь,
Зранив собі груди, крила поламав.
Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
Ввечері далекий захід не палав…
Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.
Аж колись уранці зашуміли хвилі,
І громи заграли в сурми голосні,
Вирвалося сонце, осліпило очі,
Роздало навколо обрії ясні.
Стрепенулась зграя, закричала біла:
«Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
А над нами сонце, небо, простір, воля!» —
І ганебно спати більше не змогла.
Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
.................................
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?
2.IV.1917

У красивому, але наповненому мінорним настроєм віршілегенді «Лебідь» Олександр Олесь символічно показав поводиря, який тільки ціною власної крові зумів відкрити своїй «зграї» шлях до «світлого майбутнього»:

На болоті спала зграя лебедина,
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран…

Аналіз вірша «Лебідь»

У творі порушено проблему взаємин натовпу і героя, який того пробудив до дій. Автор розповідає про самозречену, жертовну любов лебедя до своїх побратимів. Коли зграя врешті-решт проснулась і зрозуміла, що там, де «гниле повітря, …вода гнила!..» далі жити не можна, вона знялась і полетіла туди, де «сонце, небо, простір, воля!». Лебідь же, всіма забутий, лишився самотній помирати. Риторичне запитання:

«…Зграє лебедина!

Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?» — яким закінчується розповідь, наштовхує на такі роздуми і узагальнення: народ не знищити, доки народжуватимуться такі жертовні герої, які житимуть і ладні будуть умерти невідомими заради щастя інших і процвітання своєї Батьківщини.

Для надання твору емоційності, виразності, для протиставлення ідейних позицій зграї і Лебедя автор застосовує контраст. Так, пориванням Лебедя вверх, до сонця і хмар, протиставляється існування зграї в болоті, його палкому бажанню кращого життя — байдужість, життю протиставляється смерть.

Посилюється емоційність звучання поезії і використанням такої стилістичної фігури, як градація — «тихо плакав лебідь, Тихо кров'ю сходив, тихо умирав».

Твір належить до патріотичної лірики. Написаний хореєм. Особливістю строфічної будови є те, що в ній римуються тільки другий і четвертий рядки, поєднуються чоловіча і жіноча рими.

Художні засоби.

Епітети: озера сині, далекий захід, вічна ніч, гниле повітря, обрії ясні.

Метафори: вічна ніч чорніла, стояв туман, чорна ніч чорніла, громи заграли в сурми голосні.

Символічні образи: лебідь — символ незламності духу, болото — символ існування, не гідного людини, символ рабства.

Орієнтовні запитання за змістом твору

  • Чи схвалюєте ви вчинок Лебедя?
  • Як, на вашу думку, чи заслуговує зграя такої жертовної любові?
  • Чи зможе в майбутньому зграя жити так, як жила в болоті? Думку аргументуйте.
  • Укажіть ознаки символізму в поезії.

Лебідь — символ богів, цнотливої наготи та незаплямованої білизни, повноти задоволення бажань, відродження, самотності, смерті, краси, вірного кохання, вродливої дівчини, щасливого дитинства.

Символіка лебедя досить складна. Червоний лебідь у світовій міфології слугував символом сонця, чорний — злих сил. Проте найпоширенішим є образ білосніжного (білого) лебедя. За міфами, у нього перетворювався Зевс, син Аполлона Кікн, вміщений потім, за міфами, у сузір'я Лебедя. Один із найголовніших божеств староіндійців Варуна (бог космічних вод, справедливості) також ставав лебедем. Подібні метаморфози характерні для Лха — близнят-богів (ведійська міфологія), Омі (евенкійська). У євреїв лебідь вважався «нечистим» птахом» (А. Голан). Сам Аполлон їздив на колісниці, запряженій лебедями. Священним птахом-тотемом був він і в бурятів, якутів. Один із найголовніших язичницьких богів Білобог, за повір'ями, міг перевтілюватися в білого лебедя, тому волхви під страхом смертної кари забороняли полювання на нього.

Стародавній слов'янський фольклор знає прекрасні образи дів-лебедів. Поширеними мотивами було перетворення лебідкикоролівни в дівчину-красуню, і навпаки.

Давньоруський переказ знає могутню Білу лебідь, що володіла живою водою, молодильними яблуками. Окрім того, праукраїнська легенда про заснування Києва називає ще й сестру їхню Либідь.

Відгомін про дів-лебідок: Либідь — у численних топонімічних назвах. Наприклад, річка Либідь у Києві, с. Лебедівка біля Вишгорода, а поруч урочище Лебедине. Українці з любов'ю і ніжністю ставилися до цих гордих і світлоносних птахів. Словник Б. Грінченка фіксує, зокрема, такі форми: лебеденя, лебедя, лебедин, лебедина (лебідь — самка), лебедіти, лебедочка, лебедонько, лебеденяточко.

Цікаво, що лебідь символізував і козака, чоловіка взагалі. («Де йшла дівка за яриною, де ярина лелії, за нею іде козаченько, як лебідь біліє» П. Чубинський.)

У фольклорі, літературі лебідь символізує чисте, вірне кохання, відродження. Наприклад: «Десь об груди землі розбиваються лебеді, Щоб училися вірності люди у них» (Є. Летюк). Або: «Я з останнього морозу від крила твого воскресну як не лебедем — хоч сивим журавлем» (Б. Олійник).

У В. Симоненка (до речі, він назвав свою збірку досить символічно — «Лебеді материнства») є образ світлого дитинства:

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Професор І. Заянчковський називає ще один хвилюючий символ лебедя. 1961-го року на острів Хонсю прилетіли «радянські лебеді». Один із птахів не зміг полетіти восени із зграєю. Місцеві школярі з любов'ю доглядали за довірливим і гарним птахом. Через три роки він трагічно загинув. Тоді батьки і діти острова вирішили увічнити пам'ять про птаха. На зібрані ними кошти збудували пам'ятник: на високому постаменті стояв білосніжний лебідь із піднятими в небо крилами. Цей пам'ятник — глибокий і хвилюючий символ людської доброти, злагоди і милосердя.

Тема: осмислення драми поета, героя, який намагається пробудити в байдужих співвітчизниках прагнення до щасливого, духовно насиченого життя.

Ідея: прославлення жертовності героїв, борців за свободу України, осуд рабської покори долі, пасивності.

Виразне читання «Яка краса: відродження країни!..»

Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася міць шалена,
Як буря, все живе схопила, пройняла, —
І ось, — дивись, в руках замаяли знамена,
І гімн побід співа невільна сторона.
Так спить орел, — і враз, розкривши очі,
Угледе світ, красу і простір голубий,
І легко з скель спорхне, і в небі заклекоче
Про вільний льот орлів, про ранок золотий.
Так море іноді всю ніч дрімає,
І нагло хвилями, як крилами, заб'є,
І дивно перлами і барвами заграє,
І очі всесвіту до себе прикує.
Летить воно, хвилюється і ллється,
В обіймах сонячних і сяє, і тремтить,
І щастям все життя йому в той мент здається,
І все в той мент йому і годе, і щастить.
І де взялись ці хвилі сніжно-білі,
Хто дивно так навчив їх грати і шуміть,
З яких ясних країн чайки ці налетіли,
Що вміють ніжно так і плакать, і жаліть?..
Чайки, чайки! Тоді не треба плачу,
Коли іде борьба за волю, за життя,
Коли на хмарах я вже дивний відблиск бачу
І сонця жданого блискуче вороття.

Аналіз вірша «Яка краса: відродження країни!..»

Ця поезія написана 1908 року, коли революція вже пішла на спад, а натомість посилилися репресії проти борців за свободу. Та О. Олесь не впав у розпач, навпаки, він і в чорні дні реакції співає хвалу тим довгоочікуваним дням, коли народ уперше розправив плечі. Поет возвеличує красу визволення, нехай уже й померклу, цим самим ніби передаючи наступним поколінням естафету героїчної боротьби за волю, надихає до нових подвигів. Він захоплюється тим могутнім поривом, який привів об'єднаний народ під прапори свободи. У поета це викликало асоціацію з пробудженням орла, нагадало політ вільного птаха. Народне повстання було подібне до морської стихії, могутньої і величної. У творі переважає волелюбний пафос.

За жанром — це вірш-медитація. Використання перехресного римування та п'ятистопного ямба дало можливість якнайповніше та емоційно передати велич людини, що бореться за свободу.

Важливу роль у сюжетній канві відіграють образи-символи, контраст і алегорія.

Символічні образи: орла і чайки (символ матері, у вірші — символ України).

Контрастні образи: «плач рабів», «руїни», «дзвін старий», що «по мертвому гудів» — «міць шалена», яка «все живе схопила, пройняла, — / І ось, — дивись, в руках замаяли знамена, / І гімн побід співа невільна сторона».

Алегорія. Буря — це революція, орел — народ.

Художні засоби.

Епітети: невільна сторона, міць шалена, простір голубий, ранок золотий, дивний відблиск.

Метафори: міць шалена все живе схопила, пройняла; гімн побід співа невільна сторона; (метонімія) море дрімає; море очі всесвіту до себе прикує; чайки вміють ніжно плакать, і жаліть.

Порівняння: міць шалена, як буря; хвилями, як крилами, заб'є.

Тема: схвильована, емоційна розповідь про ті дні, коли народ став під прапори боротьби за соціальне й національне визволення.

Ідея: утвердження краси людини, що бореться за свободу, висловлення віри в щасливе майбутнє народу.

Виразне читання «Чари ночі»

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…»
.......................
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!»

Аналіз поезії «Чари ночі»

Цей вірш, який став улюбленою піснею багатьох поколінь, належить до символістської поезії.

Вона є прекрасним підтвердженням того, що Олександр Олесь — співець ніжності, гармонії, краси, кохання. Вона змушує замислитися над скороминущістю життя, його неповторністю і неповторюваністю. Життя у людини тільки одне, молодість буває лише раз, так само, як і раз справжнє кохання, тому треба насолоджуватися цим прекрасним почуттям, ловити кожну мить щастя.

Твір став популярним відразу. Молоді поети із захватом цитували його рядки. У чому ж секрет популярності цього шедевру інтимної лірики? Свіжість поетичних образів, плавність і легкість зацікавили і зачарували українського читача. Загальновживані слова, вжиті в метафоричному значенні, надали йому особливої образності й неповторності. Солов'ї у вірші не просто співають, вони сміються, плачуть і «б'ють піснями в груди». Ці образи якраз і вимальовують картину бурхливої молодості, короткої, як спів солов'я. Вона асоціюється у вірші з бенкетом весни, коли «уся земля тремтить / В палких обіймах ночі, / Лист квітці рвійно шелестить, / Траві струмок воркоче», «летять до хмар тумани», «ллються пахощі густі», «гнуться верби п'яні». Автор використовує композиційний прийом обрамлення, щоб зосередити нашу увагу на думці про красу кохання й молодості. Філософські роздуми про необхідність жити в гармонії з природою втілено за допомогою такої стилістичної фігури, як паралелізм. Олесандр Олесь зіставляє красу і буяння природи з почуттями закоханого ліричного героя, а гармонійне єднання з природою дає можливість молодим людям виявити свою духовну багатогранність.

Художні засоби:

Епітети: летюча мить, верби п'яні, струни золоті, пахощі густі.

Метафори: сміються, плачуть солов'ї, весна іде назустріч вам, палкі обійми ночі, світ співає.

Порівняння: схочеш ти вернуть собі, як Фауст, дні минулі.

Написаний вірш ямбом, римування перехресне, поєднуються чоловіча і жіноча рими.

Тема твору: емоційна розповідь про красу кохання й молодості, роздуми про необхідність жити в гармонії з природою.

Ідея: поет закликає любити життя, насолоджуватися його красою, цінувати кожну щасливу мить.

Орієнтовні запитання за змістом твору

  • У яких рядках поезії втілено думку про минущість людського життя? («Життя — єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла».)
  • Що ви можете сказати про ліричного героя цього твору? (Він любить життя і насолоджується кожною його миттю, для нього важливо в коханні поєднати фізичне й духовне начала.)
  • Що ви вкладаєте в поняття «жити»?

Виразне читання «О принесіть як не надію…»

О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
12.X.1921

Аналіз поезії «О принесіть як не надію»

Коли О. Олесь зрозумів, що молодій УНР не подолати більшовицькі збройні сили, то прийняв рішення не повертатися в Україну. Залишившись на чужині, письменник швидко почав каятись у цьому. Настали тяжкі роки невимовної туги за рідним краєм, за своїм народом, роки смутку і спокути.

У страшний час голодомору 1921 року в Україні О. Олесь працює в закордонному українському товаристві у справах надання допомоги голодуючим. Він залишився вірним сином свого народу. Письменника розривають навпіл бажання повернутися й усвідомлення ризикованості повернення. Розуміючи, що без Батьківщини щастя неможливе, поет благає уявного адресата:

О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…

Ця поетична мініатюра належить до патріотичної лірики. Настрій твору — елегійний, мінорний.

Символічними у творі є образ криниці, з якої авторові хочеться напитися води, душі вогненної. Образ криниці символізує натхнення, за допомогою якого письменникові вдається знайти найточніші слова («вогненні слова»), щоб передати красу рідного краю і силу своєї любові до нього.

За допомогою кільцевого римування автор передає свій емоційний стан, викликаний розлукою з рідним краєм, підсилюючи його чотиристопним ямбом та поєднанням чоловічої і жіночої рим.

Художні засоби.

Епітети: Рідна земля, рідною водою, душею вогняною, уст спрагнілих.

Метафори: Очі напою, торкнусь душею вогняною.

Тема: У поезії автор виражає свою глибоку любов до Батьківщини і страждання, викликані розлукою з нею.

Ідея: у творі маніфестується думка, що без Батьківщини щастя неможливе, бо свою силу і міць людина черпає від рідної землі.

Орієнтовні запитання та завдання за змістом твору

  • Чому автор у невеликому за розміром творі вживає двічі прикметник «рідна»? Про що це свідчить?
  • Як ви розумієте значення виразу «душею вогняною»? Що цими словами хоче сказати автор? (О. Олесь цим віршем передав думки і поривання всіх українців, які з різних причин змушені були покинути Батьківщину.)
  • Складіть за змістом поезії психологічний портрет емігранта. (Це люди, у яких нелегко склалося життя, але яким так само, як і нам, дорога Україна, які так, як і ми, бажають їй кращої долі.)

V. Систематизація та узагальнення вивченого

Заповнити таблицю.

Характеристика поезії Олександра Олеся

Назва твору

Жанр

Тема

Ідея

Образи символи

«О слово рідне! Орле скутий!»

Медитація

Осмислення ролі рідного слова в історичній долі народу

Звеличення рідного слова, якому належить провідна роль у пробудженні історичної пам’яті народу, осуд зневаги до рід ного слова, національного безпам’ятства

Скутий орел — сим вол слова, забутого нащадками. Слово-меч — символ свободи і справедливості

«Лебідь»

Вірш легенда

Осмислення драми поета, героя, який намагається пробудити в байдужих співвітчизниках прагнення до щасливого, духовно насиченого життя

Прославлення жертовності героїв, борців за свободу України, осуд рабської покори долі, пасивності

Лебідь — сим вол незламності духу. Болото — символ існування, не гідного людини, символ рабства

«Чари ночі»

Ліричний вірш

Емоційна розповідь про красу кохання й молодості, роздуми про необхідність жити в гармонії з природою

Заклик любити життя, насолоджуватися його красою, цінувати кожну щасливу мить


«Яка краса: відродження країни»

Медитація

Схвильована, емоційна розповідь про ті дні, коли народ став під прапори боротьби за соціальне й національне визволення

Утвердження краси людини, що бореться за свободу, висловлення віри в щасливе майбутнє народу

Орел — сим вол волелюбності. Чайки (символ матері, у вірші — символ України). Розбурхане море — символ руху повсталих мас

«О принесіть як не надію»

Поетична мініатюра

У поезії автор виражає свою глибоку любов до Батьківщини і страж дання, викликані розлукою з нею

Без Батьківщини щастя неможливе, бо свою силу і міць людина черпає від рідної землі

Криниця — символ натхнення. «Вогненні слова» — найточніші слова для передачі краси рідного краю і сили любові до нього


VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Прочитати драматичний етюд О. Олеся «По дорозі в Казку», використовуючи «Щоденник подвійних нотаток».

3. Творча робота. «Громадянська лірика поета — вибух найвищої сили емоцій, народжених у душі полум'ям любові до батьківщини».

VII. Підбиття підсумків уроку

Рефлексія. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  • Сьогодні на уроці мені вдалося…
  • У своїх поезіях Олесь, на мою думку, утверджує такі моральні принципи: …
  • Естетизм у творах поета, на мою думку, проявляється в тому, що…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду