Урок: Проблеми материнської любові та самотності жінки у творчості Миколи Вороного

26 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів з поезіями М. Вороного, у яких порушено проблеми материнської любові та самотності жінки; схарактеризувати поетику символізму в них; розвивати навички аналізу ліричного твору, характеристики образотворчих засобів, уміння висловлювати власну думку щодо прочитаного; визначити, у чому полягає новаторство Вороного в українській поезії; формувати інтерес учнівської молоді до модерної української поезії.

Теорія літератури: символізм.

Обладнання: портрет М. Вороного, тексти поезій «Інфанта» та «Легенда», репродукція картини Дієго Веласкеса «Інфанта».

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Як ви вже мали змогу переконатися, Микола Кіндратович Вороний — людина талановита і всебічно обдарована. А ще — патріот, який усе життя дбав про збагачення української культури та мріяв про щасливе життя рідного народу. Про його устремління свідчать слова: «Нехай наша нація, наш народ буде високоморальний, гуманний, благородний і духовно красивий». Ці погляди знайшли відображення і в поезіях, мова про які піде сьогодні на уроці.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

2. Словниковий диктант. Записати епітети до словосполучення «материнська любов»

(Вірна, незрадлива, безкорислива, всеосяжна, всепрощенна, турботлива, жертовна, любов-самозречення.)

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

У народі вважають, що найсвятішими почуттями, які роблять людину людиною і дають їй можливість почуватися щасливою й непереможною, є любов до матері й любов до Батьківщини. Що ж стається з людиною, яка цю істину зневажає?

Над питанням автор розмірковує у баладній пісні «Легенда». В основі поезії — старовинний народний переказ про материнську любов. Микола Вороний подає нам схвильовану й повчальну розповідь про серце матері, в якому любов до своєї дитини і почуття всепрощення живуть вічно.

2. Виразне читання поезії

ЛЕГЕНДА
Дівчину вродливу юнак покохав;
Дорожче від неї у світі не мав.
Ой леле! — у світі не мав.
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
Ой леле! — над зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе умру…
Віддам за кохання і неньку стару!
Ой леле! — і неньку стару!»
Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Ой леле! — зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
«Не вірю, козаче, коханню твому…
Ой леле! — коханню твому.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси
Ой леле! — живе принеси!»
Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
Ой леле! — він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат, витяв серце у матері син…
Ой леле! — у матері син…
І знову до милої, з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах.
Ой леле! — гонив його жах,
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
Ой леле! — і впав на поріг.
І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло…
Ой леле! воно прорекло…
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
«Мій любий, ти впав… Чи тебе не болить?!
Ой леле! — тебе не болить?»
1905 рік

3. Обмін враженнями від ліричного твору

Порівняйте свої думки з приводу вірша із враженнями щодо цієї поезії, які залишили користувачі на одному із сайтів в Інтернеті.

  • «Кохання не може бути підставою для вчинення злочину».
  • «А мне кажется, что данный стих и поныне актуален. Влюбившийся парень — не мужчина, а мальчишка, не способный трезво думать. Вишь, а пацан-то три дня думал».
  • «Мораль басни такова: к любви относись с иронией, к женщине с опаской и подозрением, к матери и друзьям — с глубоким уважением и почтением».
  • «Да о какой любви девушки может идти речь? Разве может человек, способный любить, быть таким жестоким? Да еще и посягнуть на святое — маму…»
  • «А стихотворение сильное… пронизывающее…»
  • «По-моєму, у вірші показується не кохання, а тимчасове ЗАХОПЛЕННЯ…»
  • «А мені здається, що хлопець покохав…, але не ту, яка відповіла б йому взаємністю… для дівчини це було захопленням…»
  • «Ух ти… вірш супер… ще раз показує ту материнську любов…, ласку…, яку ми деколи й не помічаємо… чи зовсім ігноруємо… А цікаво, чи досі існує таке віддане кохання серед хлопців?»

4. Евристична бесіда

  • Як ви думаєте, чому М. Вороний звернувся до розробки теми материнської любові? (Вона належить до вічних тем у мистецтві. Любов матері оберігає дитину, робить її сильнішою, впевненішою у своїх силах. І автор хоче своїм віршем-застереженням ще раз нагадати про це тим, хто цю істину забув або не зовсім розуміє.)
  • Яка ідея твору? (Автор схиляється перед силою материнського почуття, прославляє материнську любов, всепрощаючу і жертовну.)
  • Чи актуальною є ця тема сьогодні? Як її сприймає сучасна молодь?
  • Схарактеризуйте образи поезії.
    Хлопець: … (закоханий, безрозсудливий, …)
    Дівчина: … («зрадлива», «лиха», хитра, жорстока, егоїстична, …)
  • Завдяки чому досягається неповторний ритмомелодійний лад твору? Що можна сказати про його стиль та виражальні засоби? («Легенда» нагадує народну пісню і стилем викладу думки, і ритмомелодійним ладом. Давній народний вислів «Ой леле!» автор вживає для емоційного підсилення повідомлюваного. Хоча останній рядок кожного терцета і починається цим риторичним вигуком, але звучить він щоразу по-іншому, передаючи різні почуття: то подив, то жаль, образу, обурення, злість, злобу, панічний страх, трагізм, любов. Цим і досягається неповторний ритмомелодійний лад твору. Поезія привернула до себе увагу композиторів і була покладена на музику Миколою Леонтовичем. Її включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. У вірші використано такі художні засоби: епітети — зорі ясні, скажений жах, лютий злочин, серце живе, мила зрадлива, лиха; порівняння — мов кат, витяв серце у матері син, (дівчина) була, як гадюка, зрадлива, лиха; метафори — серденько кров'ю стекло, і ніжно від жалю… прорекло, скажений гонив його жах.)

5. Визначити віршовий розмір (Амфібрахій)

Сюжет про віддане серце матері належить до мандрівних. Ось ще приклади його використання.

6. Виразне читання вірша «Інфанта»

Демонстрування репродукції картини Дієго Веласкеса «Інфанта».

Різьблю свій сон… От ніби вчора ми
Зійшлись, — і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.
У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечінь, —
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум'яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.
Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей, —
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
1907–1922

7. Словникова робота

Інфанта — ж. (ісп.) титул принцеси в Іспанії і Португалії за часів монархії, а також особа, яка носить цей титул.

Сильвета — тут: силует, контур, тінь.

Вуалета (вуаль) — ж. (фр., від лат., завіса) 1. Легка прозора тканина. 2. Прозора тонка сітка, якою закривають обличчя.

Домінанта ж. (лат., панівний), головний, панівний принцип, ідея, ознака.

8. Обмін враженнями від ліричного твору

9. Аналіз поезії за планом

У центрі поезії «Інфанта» — узагальнено-ідеалізований жіночий образ, який є сюжетним стрижнем твору. Поет передає свої враження від споглядання старовинної картини під такою ж назвою. Вороний, переживаючи почуття «побожної хвали», оспівує жіночу красу, яка, переживши століття, продовжує хвилювати.

Початок твору — романтична пейзажна картина, намальована поетичною уявою ліричного героя, його сон. Тому виправданим є використання авторських неологізмів, таких як мрійнотканому, проміннострунними, вогнелунними. Повз героя, приголомшеного і зачарованого незвичайною жіночою красою, пройшла «величною інфантою» незнайомка, пропливла, «як сон, як міф укоханий, Що виринає з тьми століть». Ліричний герой, як середньовічний лицар, втрачає спокій: фатальна зустріч із Прекрасною Дамою викликала в серці «чуття побожної хвали», «сполохала» дух.

Враження таємничості, піднесеності, чистоти почуттів посилюють астральна символіка й складна метафора на позначення зустрічі поглядів:

Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей, —
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.

«Два мечі» — це добро та зло, без якого не мислиться людське життя. Червоний колір полотна нагадав поетові червоні заграви революції, адже, почавши писати вірш іще 1907 року, автор завершив його 1922 року, вже будучи в еміграції.

«Інфанта» — виразно символічний твір, близький мотивами, художніми засобами та ідейно-естетичним звучанням до творів П. Верлена, Ш. Бодлера, О. Блока, К. Бальмонта.

Чому саме символізм? Вороний пояснював це так: «Любов (у широкім значенні), краса і шукання правди (світла, знання, початку чи «бога») — це сфера символічної поезії, вона найкраще про це може оповісти».

10. Виступ учнів із випереджувальними завданнями

Поль Верлен і Микола Вороний: спорідненість творчості

О. І. Білецький відзначає, що поезія М. Вороного споріднена із творами П. Верлена. Український поет наближається до французького у психологізмі вірша, акцентуючи увагу на роздвоєності душі, питаннях віри і зневіри, двосвіту, а також у поетиці вірша та техніці віршування (музичність поезій, строфічність побудови, подібність ритмізації). Як і у Верлена, домінантними у більшості поезій М. Вороного є душевні переживання. Але слід відзначити, що, на відміну від французького, український поет не затримується надовго в полоні смутку. Його поезії частіше наповнюються надією, сонцем, гімном життю. Крім того, Вороний визначав бідність ідейних пошуків у поезії Верлена, його одноманітність: «Зрештою прикро солодкий католицький присмак і сентиментальне скиглення його мені надокучили, бо хоч який він не є тонкий в нюансах, а таки досить убогий ідейним змістом», — зізнавався він.

Новаторство Вороного в українській поезії. Значення творчості

М. Вороний зробив значний внесок у символіку та тропіку українського вірша, хоча часом критики, зокрема той же О. Білецький, дорікають йому за бідність та банальність римування, надмірне вживання одних і тих самих улюблених метафор, епітетів, поетичних прийомів тощо. Першочергову роль М. Вороний відводив музиці вірша, підпорядковував їй художні та виражальні засоби.

В українському віршуванні поет виявився багато в чому піонером, збагативши його кращими зразками символічної поезії. Вороний і сам зазначав, що деякі види віршування, поетичні прийоми, віршові форми до нього в українській літературі ще ніхто не вживав чи вживав рідко. Наприклад, він вільно володів сонетом, рондо, тріолетом, які належали до маловживаних віршованих форм не лише в українській ліриці.

Характерною прикметою його творчості став інтелектуалізм.

Письменник одним із перших в українській літературі почав вводити в поезію урбаністичні мотиви (цикл «Співи старого міста»).

Він добре знав європейську літературу, прагнув органічного поєднання кращих традицій європейської лірики з новаторськими пошуками. Висока культура вірша, намагання сягнути художніх поетичних вершин, збагатити українську лірику новими мотивами й образами ставлять Вороного в перший ряд митців-новаторів новітнього часу поруч з Лесею Українкою, О. Олесем, М. Рильським, П. Тичиною, Є. Плужником, Є. Маланюком.

V. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Знайдіть ознаки символізму в поезії «Інфанта»

Нахил до таємничості, що виявляється у використанні натяків і недомовок: «І от на обрії туманному / Замиготіла ваша тінь».

Використана автором форма сну допомагає уникнути конкретики, тому ми констатуємо, що в центрі поезії саме узагальненоідеалізований жіночий образ.

Мета символізму — пошук вічної Ідеї, вічної Істини, поривання до Ідеалу. У поезії вона втілюється в образі жінки — величної, як інфанта. (…величною інфантою / Ви поуз мене перейшли.)

Як уже зазначалося, автор використовує оригінальні неологізми.

Поетика символізму вирізняється глибокою музикальністю, яка досягається використанням алітерацій.

(У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечінь, —
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь),
асонансів
(Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз),
складних метафор
(Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали).

Таким чином, поет зумів віднайти свіжі образи та художні засоби для передачі свого внутрішнього стану, емоцій і міркувань, прислужився творенню новітньої філософії і практики українського модернізму.)

2. На основі змісту поезії «Легенда» складіть асоціативний іменниковий ряд «Риси матері»

Орієнтовна відповідь.

Любов. Доброта. Терпимість. Розуміння. Повага. Благословіння. Прощення.

VI. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку.

2. Дати розгорнуту відповідь на питання: Ознаки балади в поезії «Легенда».

3. Завдання творчого характеру: «Мов свобідний орел, моя думка в просторах літала» (враження від своєрідної образності М. Вороного).

4. Дібрати матеріал до віртуальної екскурсії місцями, пов'язаними з іменем Олександра Олеся. Проілюструвати дібрану інформацію.

  • Зупинка перша. Містечко Білопілля, Сумщина.
  • Зупинка друга. Верхосулля.
  • Зупинка третя. Містечко Дергачі на Харківщині.
  • Зупинка четверта. Харків.
  • Зупинка п'ята. Полтава.
  • Зупинка шоста. Крим. Ялта.
  • Зупинка сьома. Гуцульщина.
  • Зупинка остання. За межами Батьківщини. Чехо-Словаччина. Прага.

VII. Підсумок уроку

Рефлексія

  • Поезія М. Вороного справила на мене…
  • Мені сподобався вірш.., тому що…
  • Мене вразило…

Додаток

СЕРДЦЕ
Бродячий сюжет

Дивчину пытает казак у плетня:
«Когда ж ты, Оксана, полюбишь меня?
Я саблей добуду для крали своей
И светлых цехинов, и звонких рублей!»
Дивчина в ответ, заплетая косу:
«Про то мне ворожка гадала в лесу.
Пророчит она: мне полюбится тот,
Кто матери сердце мне в дар принесёт.
Не надо цехинов, не надо рублей,
Дай сердце мне матери старой твоей.
Я пепел его настою на хмелю,
настоя напьюсь — и тебя полюблю!»
Казак с того дня замолчал, захмурел,
Борща не хлебал, саламаты не ел.
Клинком разрубил он у матери грудь
И с ношей заветной отправился в путь:
Он сердце её на цветном рушнике
Коханой приносит в косматой руке.
В пути у него помутилось в глазах,
Входя на крылечко, споткнулся казак.
И матери сердце, упав на порог,
Спросило его: «Не ушибся, сынок?»
Дмитрий Кедрин, 1935

СЕРДЦЕ МАТЕРИ
Калмыцкая притча

Влюбился юноша в красавицу. Так влюбился, что высох весь, дошёл до безумия. А девушка была так холодна и строптива, что лишь насмехалась над его любовью.
Наконец она снизошла до объяснений:
— Все твердишь: люблю, люблю. Скажи, кого из нас больше любишь, свою мать или меня?
— Тебя, — отвечал юноша.
— Как любишь?
— Тело моё, душа моя — в твоей власти.
Усмехнулась холодная красавица и сказала:
— Не верю. Если любишь меня больше своей матери, поди сейчас же и принеси мне её сердце.
Остолбенел несчастный влюблённый, поражённый страшным капризом, потом бросился на колени:
— Сжалься надо мной!
Красавица надменно вскинула голову:
— Говорила же я, что любовь твоя — пустые слова! — и, громко захохотав, отвернулась.
Безумная любовь повлекла юношу к родному дому. Тёмной ночью переступил он его порог. А когда возвращался, сжимая в ладонях сердце матери, споткнулся и упал. Охнуть не успел, как услышал:
— Ты ушибся, сынок. Сильно болит?

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду