Урок: Пейзажна та інтимна лірика Миколи Вороного

26 грудня, 2016 0

Мета: з'ясувати неоромантичне звеличення краси природи в пейзажній ліриці; акцентувати увагу учнів на оптимістичному сприйнятті життя («Блакитна панна»); розкрити красу і багатство почуттів ліричного героя в інтимній поезії; розвивати навички аналізу ліричного твору, характеристики образотворчих засобів, уміння висловлювати власну думку щодо прочитаного; виховувати естетичні смаки, любов до рідного слова, високі морально-етичні засади на кращих зразках лірики М. Вороного.

Теорія літератури: неоромантизм (повторення).

Обладнання: тексти поезій, портрет М. Вороного.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Микола Вороний увійшов в українську літературу як неперевершений майстер слова. Сьогодні ми спробуємо зануритися у світ його пейзажної та інтимної лірики, відчути її серцем і осягнути розумом, переконатися в її неординарності та новаторському характері.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

2. Хронологічний диктант

1) М. Вороний народився… (6 грудня 1871 року).

2) …(1893 року) в журналі «Зоря» (Галичина) М. Вороний надрукував свій перший вірш «Не журись, дівчино», присвячений Л. М. Старицькій.

3) Актор театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших… (1897–1901 рр.).

4) Альманах «З-над хмар і долин» був виданий М. Вороним… (1903 року) в Одесі.

5) Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі у… (1910 року).

6) Перша поетична збірка митця виходить у Києві в … (1911 року).

7) Збірка «В сяйві мрій» побачила світ у… (1913 року).

8) У… (1920 році) письменник емігрує з України.

9) Вороний повернувся в Україну… (1926 року).

10) У видавництві «Рух» вийшло найповніше видання творів Вороного «Поезії» у… (1929 році).

11) Розстріляно Вороного… (7 червня 1938 року).

12) Рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного реабілітували… (10 листопада 1957 року).

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Розкриваючи секрети своєї творчості, М. Вороний говорив: «Я почав писати з того ж побудження, з якого люди починають співати. От почуваю собі якийсь мрійний настрій і якусь ритмічну розгойданість, причому виразно відчуваю, що у вусі щось дзвенить. Що напишу, не знаю, бо в голові проносяться якісь уривки образів і мелькають, об'єднуючись у вирази, окремі слова — здебільшого це одне чи два-три слова, але найважливіші, наймиліші, що здаються дуже гарними. Це початок, основа, до якої почнуть чіплятися інші слова, і т. д. Найважливіше, щоб в усі задзвеніло — тоді хочеться складати і йде легко. Виходить, що я починав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, далі технічно все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, у ліриці поета поєдналися дві музи — Музика і Поезія, у чому ми маємо змогу переконатися, ознайомившись із віршем «Блакитна панна».

2. Виразне читання поезії «Блакитна панна»

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар.
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»
А вона, як мрія сну,
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках,
Променистою росою.
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В'ються хмелем арабески.
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.

3. Словникова робота

Серпанок — легка поволока, легкий прозорий туман (російською «дымка»). Атмосферне явище, за якого має місце помутніння повітря за рахунок крапель води, але дальність видимості дещо перевищує 1 км.

Блават — волошка.

Осанна — молитовний вигук, що означає «слава», а також «спаси і допоможи».

Пелехатий -а, -е, розм. Який має вигляд клаптів або нерівні краї (про пару, туман, хмару і т. ін.).

Арабески (іт. arabesco — арабський) — складний орнамент з геометричних фігур і стилізованих рослинних мотивів, куди часом включають каліграфічні східні написи. Арабески набули поширення в мистецтві арабів та інших народів Близького і Середнього Сходу. У переносному значенні арабески застосовуються до літературних та музичних творів.

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. За допомогою гротеску митець створює специфічний «гротескний» світ, аномальний і дивний, якому реальне та нереальне несподівано постають в органічній єдності.

Камея — різьблені камені з опуклим зображенням; виготовляють як прикрасу переважно з твердих цінних порід каменю.

4. Аналіз поезії за планом

  • Назва твору: алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна (чи ні), інтригуюча (чи ні).
  • Тема поезії та провідні мотиви. Ідея. Жанр.
  • Композиція (якщо є).
  • Ліричний герой.
  • Образи, символи (якщо є) твору.
  • Сюжетні лінії (якщо є).
  • Настрій (мінор, мажор).
  • Художні засоби.
  • Віршовий розмір, рима.
  • Ваші роздуми та почуття, навіяні поезією.

Орієнтовна відповідь

Ця поезія належить до пейзажної лірики, яка у свою чергу є формою художнього пізнання людської душі. У вірші надзвичайно сильно відчутна єдність пейзажного образу і ліричного настрою. Читача вражають ніжні інтонації твору, мелодика слова, чаруюча принадність весняних пейзажів. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. У музиці «Блакитної панни» переважають мажорні настрої, у ній оживають чари молодості, розкривається краса природи.

Блакитна панна дуже схожа на золотокосу дівчину Весну Сандро Боттічеллі — струнку красуню в розкішних світлих шатах, оздоблених ніжними квітковими узорами. На ніжній шиї у неї — різнобарвна гірлянда, пшеничне волосся уквітчане вінком. Юне обличчя задумливе, в очах світиться мудрість. Тендітні руки підтримують троянди, які, падаючи, потопають у смарагдовому килимі трав.

Образ Блакитної панни символічний. Це довгоочікувана весна, приходу якої радіє все живе, славу якій співають «гори, гай, луги, поля — Вся земля». У поезії є низка зорових образів: весна «вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах», хмари попелясті, пелехаті, у душі ліричного героя «в'ються хмелем арабески. Миготять камеї, фрески».

Музичність досягається багатством внутрішніх рим, використанням алітерацій (Сяє вродою святою, / Неземною чистотою, / Сміючись на пелюстках), асонансів (І уже в душі моїй / В сяйві мрій / В'ються хмелем арабески), вживанням слів із закінченням «-на» (Довгождана, нездоланна…Ось вона — Блакитна Панна!.. Вся земля їй виспівує: «Осанна!»)

Автор застосовує суміжне римування:

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах

Поезія написана хореєм, тому віршована мова емоційно наснажена та виразна.

Багата мовна палітра твору. Поряд із традиційними у фольклорі та в літературі художніми засобами (наприклад, епітетами весна запашна, чарівна, прозорі шати) Вороний використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески), оригінальні метафори (в душі моїй… В'ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні), порівняння (А вона, як мрія сну, Чарівна). Це надає поезії неповторного інтелектуально-мистецького естетичного забарвлення.

5. Слово вчителя

Поезії про кохання… Мало кого вони залишають байдужими, бо в них багато емоцій, почуттів, романтики, іноді — розпачу. Дуже часто такі ліричні мініатюри народжують до життя біль і туга від нерозділеного кохання. Скуштував цю гірку чашу і Вороний.

6. Виступ учня із випереджувальним завданням

Весною 1903 року М. Вороний як делегат одеської «Старої громади» прибув до Києва на з'їзд «громадівців». Тут він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Вірою Миколаївною Вербицькою, дочкою поета і співробітника журналу «Основа». Незабаром відбулося весілля, і молоді оселилися в Чернігові. Вороний прагнув тихого сімейного щастя, але, на жаль, від одруження отримав тільки розчарування. Через рік сім'я розпалася. Душевна рана була дуже глибокою і тяжкою. Письменник не міг змиритися з тим, що сталося, ще й тому, що з дружиною залишився улюблений син Марко.

Про цей період у житті М. Вороний писав у листі до О. І. Білецького: «Тоді ж, доведений до розпачу, я хотів позбавити себе життя: розпалив грубу і затулив комин, а сам положився спати; коли чад наповнив хату і став душити мене, я в кошмарі почув крик дитини, мого малого синка, що лишився при жінці. Якась сила підхопила мене, штовхнула в двері, що не були щільно зачинені, і я впав на сніг, де пролежав довго, доки не отямився, після чого освіжив хату. Це коштувало мені гарячки і перестуди». Пізніше трагедія цього кохання вилилася у віршовані цикли «За брамою раю», що охопив поезії 1903–1910 рр., «Разок намиста» та в окремих поетичних шедеврах, сповнених відчаю і страждання.

Як припускають Анатолій Гуляк та Федір Кейда, «ідея створення циклу «За брамою раю» була підказана Вороному «ліричною драмою» І. Франка «Зів'яле листя». Ще 28 жовтня 1901 року у листі до М. Коцюбинського М. Вороний зізнавався: «Грубого реалізму в поезії цілком не визнаю. (Терпіти не можу «Тюремних сонетів» Франка, але закохуюсь у його «Зів'яле листе»)». Та якщо Франко прагне передати трагедію особистості як наслідок об'єктивних умов, «то у Вороного біль власної душі перетворюється на вселюдську скорботу, стає виразом шопенгаурівської філософії краси в стражданні», — переконує Г. Вервес. Зрозуміло, що поет був обізнаний із творчістю І. Франка, французьких поетів-символістів С. Альбера, С. Малларме, Ж. Лафарга тощо. Проте жодних сумнівів не викликає оригінальність Вороного у розкритті теми кохання.

Цикл «За брамою раю» присвячений «Їй, Незабутній», тобто Вірі Миколаївні Вербицькій, яку письменник дуже любив. Лейтмотивом циклу є протиставлення кохання і зради, що передається двома рядами протилежних образів. Перший образний ряд характеризує почуття кохання, яке окрилює ліричного героя: коштовний, пречистий образ коханої; розкішне, принадно гарне почуття любові; святий спокій; найніжніші квіти; відновлена душа тощо. Другий ряд — це крик болю зрадженого коханою жінкою чоловіка: самотнє, скорботне, зневажене серце; невимовний, пекучий жаль; «чорна клевета»; невільничі пута; злочинна, невблаганна доля і т. ін. Отже, основою циклу є реальні драматичні взаємини М. Вороного і його дружини М. Вербицької, тому ліричним адресатом виступає тут кохана жінка, провідним мотивом є безнадія, викликана зрадою, а провідним образом — серце, що є найпоширенішим символом романтичної лірики.

Цикл включає 20 поезій, у яких відображено розвиток почуття кохання. Спочатку — щасливі хвилини зустрічей. І в природі все сяяло й усміхалося, у серці «любе почування» квітло «пишним цвітом», душа творила «гімн щасливого кохання» (поезії «На скелі», «Хвиля»). Та ось зрада, яка «розірвала в шматки найніжніші квітки, найсвятіший огонь погасила» («Зрада»). Розуміючи, що в стосунках з колишньою коханою «все пішло намарне», все вже зруйновано й колишнього не повернути, герой не може її забути, бо «біль буяв, як чад похмілля». Час минає, але душевні страждання продовжують пекти («Ні, не забув…»). Автор зневажає сам себе за те, що він раб свого почуття («Скрипонька», «Раб»), хоч і розуміє це «рабство» як активний спосіб самооновлення через муки. Поезією ж «Нехай і так» автор від імені ліричного героя намагається нас переконати, що нещаслива любов своїм болем очищає людину: «Бо на вогні, що палить мої груди, Згорить і єя любов. Кайдани упадуть. Зітреться слід колишньої полуди, І ясний, тихий світ мою осяє путь».

Останній вірш циклу «За брамою раю» «Finale» завершує ліричну драму. Минуло шість років страждань («шість літ щодня надіятись і ждати»). Тяжкий душевний біль нарешті переможений любов'ю.

Інтерес до внутрішнього світу людини, прагнення художньо дослідити складність і суперечливість її переживань і настроїв зближують поезії Вороного з кращими здобутками європейської лірики.

Найсильніше почуття туги від нерозділеного кохання виражене у вірші «Ти не любиш мене…».

7. Виразне читання поезії «Ти не любиш мене…»

Ти не любиш мене, ти не любиш мене…
Вже нема повороту до раю!..
Не всміхнеться мені твоє личко ясне…
Чи ж то правда, мій Боже? Благаю!
Розлюбити тебе, розлюбити тебе.
Та чи ж сонце розлюблюють квіти?
Та чи можна примусити серце слабе
То, чим б'ється воно, не любити?
Ти минаєш мене, ти минаєш мене,
Коли часом тебе я стрічаю,
А коли твоя постать востаннє мигне,
Розривається серце з одчаю!
Чи верну я тебе, чи верну я тебе,
А чи буду весь вік туманіти?
Не вернути тебе — загубити себе…
Боже мій! Пожалься на діти!..

8. Аналіз ліричного твору за опорною схемою (подано вище)

V. Систематизація й узагальнення вивченого

Усний міні-твір «Чим близька сучасній молоді інтимна лірика М. Вороного?»

VI. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку.

2. Випереджувальні завдання. Підготувати повідомлення за темою «Новаторство Вороного в українській поезії. Значення творчості»; «Поль Верлен і Микола Вороний: спорідненість творчості» (на вибір).

3. Завдання творчого характеру. Написати уявний лист-відповідь Віри Миколаївни Вербицької М. Вороному на поезію «Ти не любиш мене…»

4. Випереджувальні завдання. Підготувати повідомлення за темою: «Новаторство Вороного в українській поезії. Значення творчості», «Поль Верлен і Микола Вороний: спорідненість творчості».

VII. Підсумок уроку. Рефлексія

  • Мені сподобалося…
  • На мою думку, зраду простити.., бо…
  • Твори Вороного для мене…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду