Урок: «Лісова пісня» — шедевр світової драматургії, оригінальність жанру, фольклорно-міфологічна основа сюжету, особливості композиції

25 грудня, 2016 0

Мета: розпочати роботу над текстом твору, вказати на оригінальність жанру, особливості композиції, фольклорно-міфологічну основу сюжету; дати визначення поняттю «драма-феєрія»; розвивати навички визначення проблематики та ідеї твору; формувати вміння знаходити композиційні елементи; плекати любов до природи, духовність.

Обладнання: текст драми-феєрії «Лісова пісня».

Теорія літератури: драма-феєрія.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Цей шедевр всесвітньої драматургії був створений улітку 1911 року за дванадцять днів. Леся Українка переосмислила фольклорно-міфологічний

матеріал і піднесла його на вершини філософських узагальнень. Як це вдалося зробити поетесі, ми з'ясуємо на сьогоднішньому уроці.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання — цитатної характеристики образу Месії

2. Взаємоопитування

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Перебуваючи 1911 року в Сурамі (Грузія), Леся Українка створила «Лісову пісню», драму-казку, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння, але з глибоким філософським наповненням. У цей період прогресуюча хвороба забирала останні сили. Боротися «з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами» (з листа Лесі) їй допомагала невтомна праця, праця на межі життя і смерті. «Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги,

і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина. Отак я писала “Лісову пісню” і все, що писала останнього часу», — розповідала, письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію.

Під впливом розлуки з рідним краєм Леся, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П'єсу, в якій письменниця торкається важливих загальнолюдських проблем, написано всього за дванадцять днів липня, а «…не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій» (Із листа Лесі Українки до сестри).

2. Робота над поняттям теорії літератури

Драма-феєрія — драма, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, а поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. Французький термін «феєрія», що є похідним від слова фея, тобто чарівниця, у прямому розумінні означає театральну чи циркову виставу на основі міфічного, казкового сюжету.

Особливості драми-феєрії:

  • фантастично-казковий сюжет;
  • дійові особи — міфічні або фантастичні істоти;
  • переказ надзвичайних історій;
  • використання театральних ефектів з безліччю театральних трюків (західноєвропейська феєрія).

Матеріал для вчителя

Визначенням «драма-феєрія» Леся Українка була незадоволена, але й «драма-казка» не звучало. Ні перша, ні друга назва не передавали суті твору.

Її драма суттєво відрізнялася від західноєвропейських феєрій, які розраховані на видовища з театральними трюками. «Лісова пісня» — це новий жанр драми, який створила Леся Українка.

Про пошуки визначення жанру твору свідчать такі уривки з листів авторки.

  • «Взялась я до нової уліти фантастичної на сей раз». (3.07.1911)
  • «Написала драму-поему в 3-х діях за 10 днів…». (29.07.1911)
  • «Твої уваги щодо фантастичних драм зовсім слушні…».(28.09.1911)
  • «Сього літа… написала «драму-феєрію»,.. cе властиве драмаказка…, по термінології Гауптмана…, але я не знаю, якби се могло по-нашому зватись». (9.11.1911)
  • Несподіваний для мене був успіх фантастики…». (16.12.1911)
  • «Мені здається, що ти не похваляєш нашого стилю (ти не радила мені писати фантастичні драми». (20.12.1911)
  • «От досада, що ніяк не можна по-нашому перекласти — «драмафеєрія». Як би його сказати? Драма-казка чогось незграбно, правда?». (20.12.1911)
  • «Я про «Лісову пісню» думала, що всі тільки сміятимуться з сеї «старомодної романтики». (5.10.1912)
  • «Я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не «провалу», а переміни мрії в бутафорію». (24.05.1912)
  • На думку Ліни Костенко, «Лісова пісня» — це «трансміграція (переміщення) душі крізь час». Але не викликає сумніву, що найвиразнішою жанровою особливістю твору є сплав лірики і драми, гармонійне поєднання реальності з міфами та казками, простота стилю і глибина думки.

3. Інформація про давні уявлення народу, світ природи та взаємини з нею

У ч и т е л ь. Підготовка до цього етапу уроку зводиться до того, що напередодні уроку учні отримують завдання попрацювати в бібліотеці: дібрати матеріал, який би в тій чи іншій формі висвітлював питання теми уроку; систематизувати матеріал для свого виступу. Можна підготувати малюнки, репродукції. Виступаючих спеціально не призначають. Для бажаючих проводяться консультації. Дається також інформація про те, які матеріали чи яка наочність з даної теми є в навчальному кабінеті чи шкільній бібліотеці.

Одне із головних завдань, яке стоїть перед учителем, — добре організувати обмін знаннями, подбати про дотримання регламенту, відфільтровувати від неістотної інформації потрібну, актуальну.

Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян. Очевидно, «батьківщиною» «Лісової пісні» була мила її серцю Ковельщина, що подарувала їй силу-силенну дитячих вражень. Якими ж постають в драмі фольклорні образи, переосмислені творчою уявою авторки?

1-ша у ч е н и ц я

Мавка. Головною дійовою особою сакрального світу є Мавка. За народною міфологією, мавки (мявки, нявки, навки, бісиці) — вродливі молоді дівчата, високого зросту, з довгим волоссям, яке завжди уквітчане. Подібного опису дотримується й авторка драми. Мова Мавки свідчить про її повагу до навколишніх міфічних істот і людей, підтверджує очевидну міфологічність, сакральність образу. Мавка пов'язана родинними стосунками з мешканцями лісу: «Який-бо ти, дідусю, став суворий! / Се ти мене отак держати будеш, / Як Водяник Русалку?»; Лукаш (до Мавки): «А твоя верба? / Та ж ти її матусею назвала»; Русалка Польова (з благанням кидається до Мавки): «Сестрице! Пошануй! / Краси моєї не руйнуй!» Мавка поважає життєвий устрій лісового світу, його закони та правила існування. Її мовлення прямо на це вказує: «Цить! Хай говорить серце… Невиразно! Воно говорить, як весняна нічка»; «Не лови! Коханий, не лови! То Потерчата! Вони зведуть на безвість!» Тут і вірування в існування у надприродний світ, й антропоморфічні погляди на довкілля.

2-й у ч е н ь

Русалки. Мавчиною подругою і сестрою була Русалка — нібито весела й безтурботна дівчина, а з іншого боку — підступна. Вона прагнула затягти Лукаша в болото, використавши допомогу Потерчат і підтримку Куця.

Русалки (русавки, купалки, водяниці, лоскотухи) — богині земної води, які живуть на дні водоймищ. Своїм батьком Русалка називає Водяника (водяний, водовик, кум Гребінь) — міфічного царя, який володіє всією водою на світі: ріками, озерами, болотами, водориями, морями тощо. За народними уявленнями, русалки — дочки та дружини водяника.

3-тя у ч е н и ц я

Русалка Польова. Вона намагається хоча б на мить продовжити краснеє літо: «Хвильку! Хвилиночку! Мить одну, рідная! / Потім поникне краса моя бідная». Можливо, саме через здатність відчувати і берегти прекрасне міфологічні істоти безсмертні. Цей мотив є одним із провідних у драмі.

Своїми сестрицями називає Перелесник гірських русалок і літавиць, таким чином розширюючи родинне коло міфічних істот: «Перелесник: Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці, / там гірські русалки, вільні літавиці…»

4-й у ч е н ь

Літавиця (летавиця) — дух кохання, добрий або ж злий, злітає з неба на землю падучою зіркою і перевтілюється в людський образ.

5-та у ч е н и ц я

Потерчата (потороча) живуть по озерах або на болотах, ходять у темряві з каганчиком і тим світлом заманюють людей. Це немовлята, що померли одразу після народження без хрещення і стали потойбічною силою. У «Лісовій пісні» вони так пояснюють своє існування: «Нас матуся положила / і м'якенько постелила, / на коріння, на каміння / настелила баговиння, і лататтям повкривала…» Говорять про них й інші дійові особи: «…і бідним сиротятам-потерчатам / каганчики водою заливає»; «Еге! То знаю ж я! То Потерчата».

6-й у ч е н ь

Куць. Відомою в українській міфології є постать Куця, чиє мовлення у драмі розкриває його роль і функції: «бо він (Дядько Лев) умів тримати з нами згоду. Було, і цапа чорного держить / при конях, щоб я мав на чому їздить». Людям відомо, що у стайні потрібно тримати чорного цапа для Куця, аби він не чіпав коней. «Ще й відьму, що в чортиці бабувала, / гарненько попросив, щоб їм корови / геть-чисто попсувала». Тут Куць засвідчує зв'язок деяких людей з нечистою силою, віра в це існує і дотепер. Леся Українка на означення лихої, нечистої сили вживає кілька лексем, в одному випадку називаючи її прямо, в іншому — свідомо оминаючи називання, дотримуючись поглядів на те, що ім'я нечистого часто згадувати, а особливо після заходу сонця, не можна.

7-й у ч е н ь

Перелесник. Представником нечистого світу є Перелесник, опис якого у драмі не різниться від народних уявлень. Це чорт, що літає змієм, постає у вигляді молодого хлопця і зваблює дівчат. «Будь моя кохана! / Звечора і зрана / самоцвітні шати буду приношати, / і віночок плести, / і в таночок вести, / і на крилах нести…»

8-ма у ч е н и ц я

Той, що в скалі сидить, Той, що греблі рве. Майстерно оминаючи ім'я нечистого, Леся Українка вживає міфоніми «Той, що в скалі сидить», «Той, що греблі рве». Авторка використовує такий прийом, враховуючи вірування українців у те, що коли згадувати чорта занадто часто і без потреби, то можна накликати його до хати. Тому народ послуговується іншими словами для називання нечистого: патлатик, паничик, враг, дідько, спокусник, лукавий або просто — той і т. ін. «Поки дійдеш, ще й тая нападе — / не тута споминаючи…».

9-й у ч е н ь

Лісовик. Господар лісу — Лісовик (лішак, лісун, боровик, пастух, ліс праведний), — дух лісу. Він оберігає своє царство та його мешканців, поважає людей, що бережуть ліс, особливо шанує волю: «Я звик волю шанувати»; «Не годна ти дочкою лісу зватись! / бо в тебе дух не вільний лісовий, а хатній рабський!». Здавалося б, риси, що притаманні людям, характерні для сакрального героя. Лісовик — один із тих, хто вказує шлях до гармонійного людського існування.

10-та у ч е н и ц я

Мара — богиня зла, темної ночі, ворожнечі, смерті. Щоб її позбутися, потрібно володіти магією слова. Таку мудрість виявляє дядько Лев, виганяючи Пропасницю (Трястя, Трясуха, Трясея, Трясовиця, Лихоманка, Напасниця) — кістляву потворну істоту, яка, вибравши між людьми жертву, починає м'яти і трясти її, кидати то в жар, то в холод. Пропасниця також уявлялася в подобі вродливої дівчини. «Шіпле-дівице, / Пропаснице — Трясавице!.. / Ось тобі, полинь — згинь, маро, згинь!».

11-й у ч е н ь

Злидні, домові карлики. Дуже небезпечні істоти — це злидні, домові карлики, що призводять до зубожіння. Злидні — діти Недолі: «Не сама біда ходить, а з дітками». Леся Українка в «Лісовій пісні» так описує злиднів: «Злидні — малі, зморені істоти, в лахмітті, з вічним гризьким голодом на обличчі». Варто бути дуже обережними зі словами, оскільки, згадавши про злиднів, можна накликати їх до хати.

У ч и т е л ь. Перетворення людини в дерево дуже поширене в українських віруваннях, часте в народних оповіданнях і літературі. Через необережне поводження Килини зі словом Мавка раптом перетворюється на вербу з сухим листям та плакучим гіллям. Плакуча верба — символ журби у багатьох землях, вона ж — символ журної вдовиці. Також верба символізує надзвичайні життєві сили, бо має здатність розвиватися без коріння. Недарма Мавка зимувала в старій вербі, називаючи її матір'ю: «А твоя верба? / Та ж ти її матусею назвала».

Рослинний світ «Лісової пісні» досить різноманітний. Тут квіти папороті, що приносять щастя і казкове багатство, хміль, який символізує родючість, молоде буяння, а також війну, хоробрість і відвагу. На могилі дядька Лева Мавка хоче зростити барвінок, що засвідчує вічну пам'ять про померлого. Спостерігаємо тут елементи дохристиянського анімізму, адже вся природа «Лісової пісні» почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота. Тому антропоморфічним за суттю є рослинний світ драми: ясен, рожа, калина, береза і верба надягли святкові шати восени, приготувавшись до свята. А взимку «спить озеро, спить ліс і очерет».

Тваринний світ «Лісової пісні» теж має сакральний характер. Скажімо, дядько Лев тримав чорного цапа у хліві задля того, аби вберегти корів від Куця. Щоб відлякати Потерчат, старий обіцяє привести пса-ярчука. Цей надзвичайно дужий пес із «вовчим зубом» має здатність бачити і проганяти злих духів. Такого собаку бояться не тільки відьми, а й сам диявол.

Дядько Лев: «Еге! то знаю ж я! То Потерчата! / Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра / щеняток-ярчуків, то ще побачим, / хто тут заскавучить!» Мешканці міфологічного світу поклоняються Змії-цариці, клятва її йменням — найвірніша: «Мавка: Хай Змія-цариця / мене скарає, якщо се неправда». Одне з пояснень ролі змія зводиться до того, що він є добрим генієм молоді та посередником у женихальних справах. Залицяючись до Мавки, Перелесник згадує Змію-царицю: «Щоб тобі здобути лісову корону, / ми Змію-царицю скинемо із трону…»

Переосмисленим представлено в «Лісовій пісні» фольклорний мотив вампіризму. У народних переказах Мавка мстива й навіть смертоносна. Лукаш після всіх завданих їй кривд якраз і чекає помсти. Але вона відповідає не прокльонами, а словами вдячності, Мавка сама стає жертвою упирів — злиднів, які вимагають у неї хоча б «калину, оту, що носиш коло серця».

Отож, у «Лісовій пісні» міфологічні істоти виявляються мудрішими від людей, що часто необережні діями, вчинками, а особливо — мовленням.

Магія слова може не лише приносити удачу, а й накликати біду, якщо мовити щось лихе не в ту хвилину. Цього не знали профанні за своєю суттю Лукашева мати з Килиною, тому самі наврочили нещастя в дім: «Мати: …Бодай так вас самих посіли злидні!» «Килина: Нехай того посядуть, хто їх кличе!» Бажаючи людині зла, кажуть: «Бодай тебе злидні побили!» Відомі приказки про цих істот: «Щастя дочасне, а злидні довічні»; «За злиднями світу не бачить»; «Упросилися злидні на три дні, та чорт їх і довіку не викишкає».

Доля, за народними уявленнями, — добрий дух, що захищає людину, приносить щастя та багатство всім, однак якщо людина лінива або погана, доля її покидає. Кожен має свою долю, призначену Богом. Існує багато приповідок про долю: «Що має бути, того не минути»; «Що Бог дасть, те і в вікно подасть»; «Долі й конем не об'їдеш»; «Перед долею не втечеш».

Леся Українка дотримується іншої думки. Доля з «Лісової пісні» говорить, що її треба було розгледіти, знайти і виплекати, тобто задарма нічого не дається. Це відбито і в психології українців, що завжди звикли працювати не покладаючи рук, щоб утримати свою долю, яка ледачих покидає. Пасивним до своєї долі виявився Лукаш, тому після каяття не зміг повернути собі щастя: «Я — загублена Доля. / Завела мене в дебрі / нерозумна сваволя»; «Ти стоптав дивоцвіти / без ваги попід ноги… / Скрізь терни — байраки, та й нема признаки, / де шукати дороги».

4. Пошукова робота

1) Знайдіть у тексті драми лексеми, які складають асоціативний ряд слова вода. (Море, хвиля; дощик; холодні роси; живущі сльози; кров; драговина, болото.)

2) Які магічні слова та вирази використовує Леся Українка в своєму творі? («Мати: …Бодай так вас самих посіли злидні!»; «Килина: Нехай того посядуть, хто їх кличе!» Заклинання: Мавка: «Стою та дивлюся, які ви щасливі». Килина: «А щоб ти стояла у чуді та в диві» та ін.)

5. Складання схеми «Композиція драми-феєрії “Лісова пісня»

У драмі виступають два світи: світ природи та її істот і світ реальний з постатями звичайних людей. Мистецтво композиції твору якраз і полягає в тонкому переплетінні світу фантастики зі світом реальним.

Пролог, який є самостійною драматичною сценою, має значення заспіву і прямо не зв'язаний з розвитком сюжету. Він вводить нас у світ природи і казки, створює відповідний настрій. Також це пролог майбутніх конфліктів. Ми бачимо, що сили природи, які репрезентують рух, волю протиставляються силам застою. («Той, що греблю рве» — символ весняної бурхливої води. Він служить Океану, а не Водянику — господарю драговини.)

I дія — Весна. У ній намічається конфлікт людини з природою. У лісі з'являються люди. Лісові сили їм сприяють, а водяні намагаються шкодити. Зустрічаються головні герої драми — дочка лісу Мавка і сільський хлопець Лукаш — і закохуються.

II дія — Пізнє літо. У цій дії — зав'язка конфлікту. Зникає поезія з душі Лукаша і кохання до Мавки. Ця дія побудована на прийомі контрасту, викликаного внутрішнім конфліктом роздвоєної душі Лукаша, який вагається між поезією і прозою, між мрією і буденщиною. У другій дії спостерігаємо кульмінаційний момент — тимчасову перемогу сили буденщини, коли Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину, а Мавку забирає Марище («Той, що в скалі сидить»).

III дія — Пізня осінь. У третій дії бачимо другий кульмінаційний момент, що є особливістю сюжету і композиційної побудови твору. Після першої кульмінації події не ведуть до розв'язки. У третій дії вирує боротьба пристрастей: Лукаша Лісовик перетворює на вовкулаку, а Мавка повертає йому людську подобу. Килина заклинає Мавку у вербу. Кохання перемагає смерть, а вогонь очищає від усього ницого, брудного і буденного.

Розв'язка оптимістична. Прекрасне не вмирає — воно переможе.

Епілог-ремарка. Це спалах весняної краси з переможним співом кохання, з усміхом щастя серед зимового сніговію.

Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви.

6. Бесіда за змістом твору

  • Опишіть, якою постає природа в пролозі драми. Що ми дізнаємося про життя лісу та його мешканців? Які цінності для міфічних персонажів найголовніші? (Пролог має значення експозиції. Він починається ремаркою, яка вказує на час і місце дії: «Старий, густий, предковічний ліс на Волині…» Рання весна, пробуджується від зимового сну все живе. У пролозі знайомимося з такими дійовими особами: Той, що греблі рве, Потерчата, Русалка, Водяник. Усі вони — представники водної стихії. Водяник — владний, Русалка — волелюбна, Той, що греблі рве — лукавий і зрадливий. Та всі вони живуть у гармонії і злагоді, дотримуючись законів природи. Про це свідчать слова «Того, що греблі рве»: «Як цар морський покличе — треба слухать. На те є служба». Найбільше цінують волю, без якої не уявляють життя, та красу, якою все й вимірюють.)
  • Що ви можете сказати про людей, які з'являються в лісі (І дія)?
  • Які враження справляють дядько Лев та Лукаш? (Учні описують зовнішність персонажів, вказують, що дядько Лев — чудовий знавець природи та народних повір'їв. Зачитують цитати на підтвердження своїх думок. Відзначають мистецькі здібності Лукаша, який майстерно володіє грою на сопілці.)
  • Який епізод можна вважати зав'язкою твору? (Зустріч Мавки і Лукаша)
  • Як Леся Українка показує розквіт кохання між персонажами? У чому ви вбачаєте його красу? Що про це говорить Мавка? (У першій дії, яка співвідноситься з ранньою весною, розповідається про зустріч лісової царівни Мавки та людського хлопця Лукаша і зародження між ними кохання. Охоплені цим прекрасним почуттям, Лукаш і Мавка переживають найщасливіші хвилини свого життя, коли говорять не лише уста, а й душі. Їх єднає мистецтво. Розлука коханих така ж щира, як і зустріч. Мавка безмежно щаслива. Та чи надовго? З хвилюванням вона запитує себе: «Що ж мені суджено — щастя чи мука?»)
  • Прокоментуйте зміст цього діалогу. (Пізнє літо провіщає згасання кохання Лукаша. Він перестає грати на сопілці. Власницькі почуття остаточно оволоділи ним.)
  • Що мала на увазі Мавка, коли звернулася до Лукаша зі словами: «…смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись»? (Природа наділила Лукаша поетичним хистом, але способом свого життя він не може піднестися до нього, не може розвинути в собі цей дар. Коли його засмоктує буденщина, практицизм, то вона витісняє з душі юнака вміння творити красу, він не може реалізувати своїх творчих можливостей, бо дбає не про високе, а про буденне, сіре.)
  • Що штовхає Мавку в царство Марища? (Марище (та ж смерть) позбавляє одночасно і мук, і радощів життя. Зрада наносить смертельний удар коханню Мавки. Зневажливі останні слова Лукаша «Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?» отруйною стрілою вп'ялися в груди Мавки. Коли ж вона почула, як Лукаш заявив матері, що свататиме Килину, то добровільно віддала себе в руки Марища зі словами: «Бери мене! Я хочу забуття!»)
  • Що ми дізнаємося зі змісту ІІІ дії про дальший розвиток подій? (Мавка не платить Лукашеві злом на зло, а повертає коханому, якого Лісовик перетворив на вовкулаку, знову людську подобу. Вона намагається заступити дорогу Злидням, рятуючи хату суперниці від нужди.)
  • Чого навчає нас твір Лесі Українки? (Любити природу, пізнавати її закони, по-хазяйськи ставитись до багатств. У п'єсі природа постає як джерело творчості й натхнення. Показано також, як мистецтво облагороджує людину.)

7. Робота в парах. Визначення проблематики, теми та ідеї твору

Головні проблеми твору:

  • взаємини людини з природою;
  • людина і власність;
  • краса в людському житті;
  • вірність і зрада;
  • вічність життя.

Слід зазначити, що проблеми мають загальнолюдське значення.

Тема «Лісової пісні»: оспівування духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.

Ідея твору: оспівування невмирущості людської мрії про щастя, утвердження краси вічного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного людського життя.

V. Систематизація та узагальнення вивченого

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Питання для обговорення: Чи дійсно «Лісова пісня» — це драма-феєрія, драма-казка. Чи можемо ми вважати її казкою у звичному нам розумінні жанру?

Орієнтовна відповідь Прочитавши твір, я зрозумів, що це не казка, а висока трагедія. І тільки великий талант, яким, безперечно, наділена Леся Українка, зміг у фантастичній казці майстерно розкрити складні реальні загальнолюдські проблеми.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Дати розгорнуту відповідь на питання: Чому драму-феєрію «Лісова пісня» вважають шедевром світової драматургії?

3. За допомогою «щоденника подвійних нотаток» підготуватися до характеристики образів твору: Мавки, дядька Лева, Лукаша, матері Лукаша та Килини.

4. Випереджувальне завдання: підготувати інсценівку (уривок з другої дії: розмова Мавки з матір'ю Лукаша).

VII. Підбиття підсумків уроку

Рефлексія

  • Ваше перше враження про твір.
  • Які думки викликала у вас «Лісова пісня»?
  • Яка з проблем, порушених у творі, актуальна і сьогодні?
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду