Урок: Драматургія Лесі Українки як вершина її творчої майстерності, новаторство, сміливе звернення до світових образів і мотивів («Одержима», «Кассандра», «Камінний господар»), до історії свого народу. Драматична поема Лесі Українки «Бояриня»

25 грудня, 2016 0

Мета: дати загальну характеристику драматургічної спадщини видатної українки, ознайомити учнів зі змістом поеми «Бояриня», її історичною основою, майстерністю зображення страждання патріотки-українки Оксани в боярській Москві; розвивати уяву учнів, уміння аналізувати, аргументувати свої відповіді; прищеплювати почуття гордості за історичне минуле українського народу.

Обладнання: портрет Лесі Українки, ілюстрації учнів до твору «Бояриня», текст драматичної поеми.

Теорія літератури: драматична поема.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Драматургічна спадщина Лесі Українки налічує понад двадцять діалогів, «маленьких драм», драматичних поем та віршованих п'єс. Вони принесли письменниці славу драматурга-новатора і стали новим явищем у світовій театральній культурі.

Сьогодні на уроці розпочнемо загальне знайомство з драматичним доробком Лесі Українки й опрацюємо морально-психологічну драму «Бояриня», яка відображає погляди письменниці на явища історичного буття українського народу.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

1. Самодиктант «Риси індивідуального стилю Лесі Українки».

Інтелект, поетична інтуїція, психологізм, натхненність, високий художній рівень, гармонійність, цілісність.

2. Самостійна робота за лірикою Лесі Українки.

Критерії оцінювання: Питання № 1,2 — 1 б., питання № 3–7 — 2 б. = 12 б.

1. Леся Українка була членом гуртка:
20px;">а) «Плеяда»;
б) «Київська громада»;
в) «Жіноча громада».

2. Розташуйте поетичні збірки Лесі Українки у порядку їх виходу у світ і вкажіть роки появи:
а) «Відгуки» (1902);
б) «На крилах пісень» (1893);
в) «Думи і мрії» (1899).

3. Окресліть тематику лірики Лесі Українки.

4. Як трактує Леся Українка роль і призначення поета та поетичного слова?

5. Які вислови у вірші «І все-таки до тебе думка лине…» є афористичними?

6. Які образи вірша «Contra spem spero» є символічними? Розтлумачте їх.

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Драматичні поеми Лесі Українки

У ч и т е л ь. Драматургію Лесі Українки дослідники вважають в українській літературі явищем феноменальним: вона вирізняється новизною тем, торкається гострих соціально-психологічних конфліктів, сягає глибоких філософських узагальнень, вражає поетичною красою, високою культурою вірша. Леся виступає новатором, адже появу такого літературного напряму, як неоромантизм, дослідники української нової модерної драми кінця XIX — початку XX ст. тісно пов'язують передусім із її драматургічною творчістю. Творчість Лесі Українки не тільки якісно новий етап у розвитку української драматургії: за ідейно-художніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним із найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії.

Однією з особливостей драматургічних творів видатної української письменниці є те, що, зображуючи переломні етапи історичного розвитку, авторка відшукувала такі події для своїх творів в історії і культурі народів світу, які були б співзвучними українській сучасності, хвилювали б українське громадянство. Так українська драматургія піднімалася на художні вершини, яких сягнули драми Генріка Ібсена, Гергарта Гауптмана, Антона Чехова, Бернарда Шоу, входила у світ найрозвиненіших європейських літератур.

Розквіт драматичної поеми в українській літературі також пов'язаний з іменем Лесі Українки. Цей жанр приваблював письменницю можливістю порушувати гострі суспільно-політичні, морально-етичні проблеми у формі словесних поєдинків між носіями протилежних поглядів, прихильниками радикальних чи консервативних ідей. Драматична поема надавала можливості авторові доносити до читача своє ставлення до зображуваного, бути емоційною, задушевною. Особливу увагу приділяє Леся Українка монологам персонажів, насамперед внутрішнім, які сприяють виявленню психічного стану героїв, загостренню ідейних конфліктів.

Слід вказати на такі риси драматургії Лесі Українки:

  • гостроінтелектуальне спрямування драматичних поем, у центрі уваги яких зіткнення протилежних характерів, що є носіями певних ідей («Вавилонський полон», «На руїнах», «Три хвилини», «В катакомбах», «На полі крові» та ін.);
  • використання класичних образів світового мистецтва, що дозволяло письменниці порушувати не тільки буденні проблеми тогочасної дійсності, а й роздумувати над філософськими питаннями;
  • письменниця порушувала широкий спектр проблем, намагаючись дати їм власну інтерпретацію.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що Леся Українка значно переросла й випередила своє (та й не тільки) покоління, запропонувавши колонізованому народові літературу з державницькою свідомістю, що ставить її творчість на особливе місце в тогочасному українському літературному процесі.

2. Заслуховування повідомлень учнів

Повідомлення 1

Кассандра — героїня грецької міфології, дочка Пріама і Гекуби. Виступала як провидиця, передбаченням якої ніхто не вірив. Цим даром її наділив Аполлон, якому вона не відповіла взаємністю. Він помстився Кассандрі: її слова ніхто не сприймав серйозно. Саме вона вмовляла Паріса відмовитися від шлюбу з Єленою, ввозити в Трою дерев'яного коня. Після падіння Трої стала бранкою грецького царя Агамемнона і загинула від руки Клітемнестри, яка вбачала в ній суперницю.

Образ Кассандри використано в трагедії «Агамемнон» Есхіла (1035–1330) і в «Троянках» Евріпіда.

Європейська драматургія XVI–XVIII століть також зверталася до образу провидиці. Найбільш відомі трагедії початку ХХ ст.: «Кассандра» Г. Ейленберга, П. Ернста. У поезії образ пророчиці Кассандри створили Ф. Шіллер (балада «Кассандра»), В. К. Кюхельбекер (поема «Кассандра»).

У своїй «Кассандрі» Леся Українка проводить думку, що мало «бачити» правду, цінніше — боротися за неї. І вірити в щасливе завершення цієї боротьби. Порушуючи проблему історичної долі України та сучасної політичної боротьби, письменниця цією драматичною поемою розвінчує бездіяльність і пасивне споглядання.

Повідомлення 2

Камінний господар — образ севільського залицяльника і спокусника Дона Жуана, який використовував у своїх творах О. С. Пушкін («Дон Жуан, або Камінний гість»). Цей герой зустрічається зі статуєю Командора — камінним гостем, який прийшов помститися за свою дружину, спокусити яку намагався Дон Жуан. Тірсо де Моліна, Мольєр, Гольдоні, Гофман, Байрон, Грабе також не обійшли увагою цей образ, але кожен з авторів вносив у його трактування щось своє.

«Камінний господар» вважається одним із кращих творів Лесі Українки, у якому вона оригінально трактує світовий образ, подавши «українську версію світової теми». Письменниця створює не традиційну драму про кохання, а складний філософський твір, звернувшись у ньому до одвічних проблем духовної свободи, влади, вірності і зради ідеалам. Її Командор більше символ, ніж жива людина, і символізує він те камінне, що вбиває живі сили у їх вищих людських проявах.

По-новому трактує поетеса і образ традиційного спокусника жінок Дон Жуана, який у її інтерпретації сам стає жертвою жінки, а ще більше — жертвою кар'єри та жадоби, що і призводить його до скам'яніння.

Повідомлення 3

Месія, Христос — посланий Богом Спаситель, який повинен навічно встановити своє царство на землі. Зміст цього образу — божественна сутність, людина-вчитель, реформатор. У християнстві образ Сина Божого сприймається як рятівник від гріха, притаманного людству. Образ Христа використовували Ф. Достоєвський, Д. Мережковський, Л. Андрєєв, М. Булгаков.

Міріам (Марія Магдалина) — персонаж Нового Завіту, віддана послідовниця Ісуса Христа, християнська свята, мироносиця, яка завжди супроводжувала його, була присутня на розп'ятті і стала свідком його Воскресіння. Істинна природа стосунків між Христом та Марією Магдалиною є предметом багаточисленних версій та гіпотез. Цей образ використовували у своїх віршах М. Цвєтаєва, Б. Пастернак, Р. М. Рільке, Й. Бродський в есе «Примітка до коментаря».

Образи Месії та Міріам Леся Українка використала в драматичній поемі «Одержима». Цей твір — про любов і ненависть, вірність і зраду. В його основі — конфлікт між почуттям і переконанням, бунт проти покірності долі, безсилля перед приреченістю. Письменниця використовує інвективу, виступаючи проти зла і лицемірства філософії покори, яка лежить в основі християнської релігії.

3. Драматична поема Лесі Українки «Бояриня»

Але є у творчому доробку письменниці твір (слід зазначити — єдиний), створений на матеріалі історичної минувшини України.

Це драматична поема «Бояриня», яка була створена Лесею Українкою протягом трьох днів весною 1910 року в Єгипті, за тисячі кілометрів від рідної землі.

Відчуваючи тяжку долю твору, Леся Українка думала, чи не краще підписати твір псевдонімом, про що і радилася з матір'ю в листі від 28 грудня 1912 року.

Уперше надрукована вже після смерті поетеси, 1914-го року в київському журналі «Рідний Край» (в номерах з I по VI). Удруге надруковано (вперше окремим виданням) 1918-го року в Дніпропетровську (тоді Катеринослав). І в першому, і в другому виданні текст подано за рукописом, бо тоді ще він був у Гадячому. 1919-го року — перша сценічна постановка, трупа Миколи Садовського поставила «Бояриню» в Кам'янці-Подільському. П'єса пройшла з грандіозним успіхом. У той час там перебував уряд Української Держави, що втік із захопленого більшовиками Києва, — і майже увесь кабінет міністрів разом із Симоном Петлюрою були на прем'єрі. 1927-го року в Харкові востаннє надруковано «Бояриню» в Україні: після цього заборонялося друкувати твір упродовж шістдесяти років. У СРСР, його не включали навіть у повні академічні зібрання творів Лесі Українки. У 1939 році твір був надрукований у п'ятому томі зібрань письменниці, це видання іноді можна було роздобути в СССР «з-під поли».

Твір «Бояриня» знову почали друкувати в СРСР лише за часів перебудови у 1989 році. Після здобуття Україною незалежності твір став доступним широкому читацькому загалу.

4. Історична основа драматичної поеми «Бояриня»

Руїна — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.

Деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663–1687 та територіально Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Лівобережжя, так і до Правобережжя і тривала від смерті Богдана Хмельницького до початку правління Івана Мазепи 1657–1687.

Причини Руїни

  • відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;
  • глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики;
  • егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих;
  • перетворення українських теренів на об'єкт загарбницьких зазіхань Росії, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби.

Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалася намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську православну церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, які не могли здобути широкої народної підтримки своєї політики (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду, — І. Виговський, П. Дорошенко.

5. «Проблемно-тематичний аналіз драматичної поеми «Бояриня». Бесіда за питаннями

1. Розкажіть, як виховували дітей у сім'ї Перебійних, які моральні і суспільно-політичні погляди прищеплювалися їм? Оксана — донька «не дуже багатого, але значного козака з старшини» Олекси Перебійного. Вона має молодшого брата Івана. Це родина українських патріотів, які виховували у своїх дітей розуміння святості патріотичного обов'язку, необхідності служити Україні (з твору ми дізнаємося, що Оксана — «перша братчиця в дівочім братстві», Іван — молодий козак), прищеплювали їм високі норми народної моралі. Власним прикладом батько і мати вчать сина і доньку необхідності дотримуватися в стосунках з людьми щирості та взаємоповаги (згадаймо, як Перебійні зустріли Степана — сина свого друга, як Оксана сповнена бажання прижитися в родині чоловіка та в чужому краю), відчуття власної гідності і шанування гідності інших.

2. Хто такий Степан? Чим він привернув до себе увагу Оксани? Степан — молодий московський боярин українського походження. Його батько колись товаришував із Олексою Перебійним, а після Переяславської ради, присягнувши російському цареві, оселився в Москві, щоб боронити інтереси України. Іван, брат Оксани, вважає службу в московського царя зрадою інтересів України, Степан зовсім іншої думки.

Оксану глибоко зворушує Степанова любов до покинутої не з власної волі батьківщини. Крім того, Степан відрізнявся від юнаків, з якими спілкувалася Оксана, освіченістю, шляхетністю, красномовством, поетичністю світосприйняття. І це не дивно, бо він закінчив Києво-Могилянську академію, один із найшановніших у той час навіть і в Європі навчальний заклад.

3. Оксана живе в Москві в добробуті і любові. Дослідіть психологічний підтекст «щасливого життя» боярського дому.

Однією з проблем, гостро поставлених у драмі, є проблема двох традиційних культур, двох абсолютно відмінних менталітетів. Відкритість і демократизм українського побуту, який спостерігаємо в першій дії драми і в атмосфері якого виховувалася Оксана, контрастує з тим, що бачимо в домі московського боярина, де перед тим, як вимовити слово, озираються на двері та стишують голос, щоб ніхто не підслухав, бо в Москві «скрізь палі, канчуки».У середовищі царської свити, з якою було пов'язане існування родини, звичною була атмосфера страху, лицемірства, підлабузництва. Оксана пізнала на собі тягар домостроївських приписів щодо життя жінки, крайнє обмеження своїх людських прав, примітивізацію життєдіяльності навіть на побутовому рівні. Вона ніяк не могла змиритися зі звичаєм, який допускав, що будь-який хтивий боярин може цілувати в уста чужу дружину. Але не вважати на нього не могла, бо якщо боярин сприйме відмову за зневагу, то зганьбить перед царем, і вже, дивись, готове «слово й діло».

Зовсім з іншого боку постав перед нею Степан: Оксана усвідомила трагізм його становища, коли він мав іти на компроміс із власною совістю, на постійне приниження своєї людської й національної гідності заради як виживання сім'ї, так і найменшої змоги допомагати землякам.

Головна героїня, вихована у вільній, доброзичливій і поетичній атмосфері української звичаєвої культури, задихається і зрештою гине в задушливому повітрі нав'язуваних їй обмежень та чужих звичаїв, відчуваючи власну непотрібність Україні, не маючи змоги допомогти ні їй, ні рідним і усвідомлюючи, що змінити нічого не може.

4. Чим пояснити примирливе ставлення героїні до наближення власної смерті і переконаність у необхідності жити Степанові?

Остаточно втративши надію на повернення в рідний край, зрозумівши, що силою своєї любові не здатна вирвати Степана із тенет неволі, втомлена беззмістовним пустим життям, Оксана повільно згасає. Її душа болить за «утихомирену» Україну, розривається на шматочки від сорому за чоловіка, який нічого не зробив для покращення життя в Україні, а поки там точилися бої, лилася кров, відсиджувався «в запічку московськім». Жінка зрозуміла, що їй, як і Степанові, дорога в Україну закрита.

Ми варті одне одного. Боялись
Розливу крові, і татар, і диби,
І кривоприсяги, й шпиків московських,
а тільки не подумали, що буде
як все утихомириться…
От… руки чисті,
Проте, все мариться, що їх покрила
Не кров, а так… немов якась іржа…
Як на старих шаблях буває, знаєш?
Отак і ми з тобою…
Зрослись, мов шабля з піхвою… навіки…
Обоє ржаві…

Так Леся Українка трактує традиційну ще з часів Антея істину: джерелом снаги є зв'язок з рідною землею, коли ж його втрачено — сили залишають людину. Усвідомивши свою провину, вона вже не чинить опору хворобі і сама собі виносить жорстокий присуд.

Життя ж Степана, який хоч і виразно деградує, хитруючи, пристосовуючись, усе ж має певну доцільність:

«…ти на світі потрібніший,
Тобі ще є про ще й про кого дбати.
Борцем не вдався ти, та після бою
Подоланим подати пільгу зможеш,
Як ти не раз давав…».

5. Визначте основні елементи сюжету драматичної поеми «Бояриня».

Експозиція — знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном — боярином.

Зав'язка — згода Оксани на одруження.

Розвиток дії — життя головної героїні в Москві, її неможливість ужитися в роль боярині.

Кульмінація — усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.

Розв'язка — спустошення молодої української патріотки, готовність прийняти смерть як невідворотність долі.

6. Як сприймається назва драматичної поеми? Слово «бояриня» асоціюється з образом розкішної, величної, впевненої в собі жінки. Та замість неї в однойменній п'єсі бачимо безправну жінку, душу якої ятрить туга за втраченою волею, за рідним краєм. З гіркою іронією сама Оксана говорить: «Бояриня! Отака з мене бо-я-ри-ня».

7. Які проблеми, на вашу думку, порушує Леся Українка в драмі? Основна проблема, порушена в творі, — це проблема національної психології та вибору власної суспільної позиції.

Інші проблеми:

  • Проблема наслідків Переяславської угоди для України та її народу.
  • Проблема двох традиційних культур, двох абсолютно відмінних менталітетів.
  • Проблема волі і рабства.
  • Проблема відповідальності за долю свого народу перед нащадками.
  • Проблема сумління й національної гідності.
  • Проблема пасивності-зради, патріотизму.

8. Головна ідея твору.

Духовно повноцінне, здорове життя людини неможливе без волі і служіння батьківщині.

V. Систематизація та узагальнення вивченого

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  • Дослідники драматургії Лесі Українки називають образ Оксани символічним. Висловіть свою думку: у чому полягає символічне значення цього образу?

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Дібрати матеріали до цитатної характеристики персонажів.

3. Написати сенкан за змістом драматичної поеми «Бояриня».

4. Випереджувальне завдання.

До уроку № 80 дібрати матеріал про персонажів української демонології та слов'янської міфології, які згадуються у драміфеєрії Лесі Українки «Лісова пісня».

VII. Підбиття підсумків уроку

Рефлексія

  • Яке враження справила на вас поема «Бояриня»?
  • Чи викликає у вас співчуття життєва доля молодої українки?
  • Чи гідний Степан такого глибокого, щирого і відданого кохання?
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду