Урок: Новела «Камінний хрест» — психологічне розкриття теми еміграції. Образ Івана Дідуха. Символічний зміст назви новели

24 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів зі змістом новели «Камінний хрест», пояснити її сюжетно-композиційні особливості та багатозначність символіки; схарактеризувати образ головного героя, знайти ознаки модернізму у творі; розкрити історичну основу новели; розвивати навички ідейно-художнього аналізу твору, характеристики героїв; виховувати почуття патріотизму.

Обладнання: портрет В. Стефаника, текст новели «Камінний хрест», фото камінного хреста в Русові, словники літературознавчих термінів, тексти поезії І. Франка «До Бразилії» та пісні на слова Б. Лепкого «Чуєш, брате мій?»

Теорія літератури: модернізм (повторення), експресіонізм.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний

момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Стефаник — один із перших українських письменників, який звернув увагу на таке страшне і болюче явище, як еміграція, і одним із перших став на захист цих нещасних, закликаючи допомогти їм. Саме про це його новела «Камінний хрест», у якій письменник розкриває причини еміграції.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

2. Бліцопитування

  • Коли і де народився Стефаник?
  • Коли і де вперше надрукував свої твори?
  • Де навчався письменник?
  • Хто з письменників входив до «Покутської трійці»?
  • Скільки новел становлять творчу спадщину письменника?
  • Назвіть відомі вам збірки новел Стефаника.
  • До якої збірки автор включив новелу «Новина»?
  • Які життєві події наштовхнули письменника на її створення?
  • Яка тема, головна думка
    цього твору?
  • Які образи-символи використовує автор у новелі?

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція

Уже перші новели Василя Семеновича Стефаника вразили читачів глибиною проникнення в життєві реалії, а критиків — новаторством. Адже найчастіше зображував письменник людину в межовій ситуації, переживаючи трагедію персонажа як свою власну. Такий спосіб відображення дійсності ліг в основу нового літературно-мистецького стильового напряму модернізму — експресіонізму.

Експресіонізм — це літературно-мистецький стильовий напрям модернізму, що сформувався в Німеччині на початку XX ст. Назва його походить від французького ixpressio (вираження). Як і імпресіонізм, експресіонізм постав у творчості західноєвропейських художників (В. Ван Гог, Е. Мунк, П. Сезанн, П. Гоген, А. Матісс та ін.). Згодом експресіоністичний стиль засвоює німецька література (С. Георге, Г. Тракль, Ф. Кафка, Б. Брехт та ін.), а далі й інші європейські літератури.

Термін «експресіонізм» був покликаний визначити сутність мистецтва, що є за своїми цілями та засобами протилежним імпресіонізму й натуралізму: мистецтво не зображає дійсність, а виражає її сутність. Митець, на думку експресіоністів, не повинен копіювати дійсність, вірогідно відтворювати її. Як зазначав Е. Толлер, «експресіонізм хотів більшого, ніж фотографія… Реальність має бути пронизаною світлом ідеї». Автор у творах цього напряму насамперед прагне виразити власне ставлення до того, що він зображує, ставлення глибоко особистісне, емоційне, суб'єктивне, пристрасне. Як наголошував К. Едшмід, «весь простір митця-експресіоніста стає видінням. У нього не погляд — у нього бачення. Він не описує — він співпереживає. Він не відображує — він зображає. Він не бере — він шукає». Експресіоністи сприймають світ нервово й трагічно, вони користуються засобами підвищеної виразності.

Митець-експресіоніст піднімається над історією, над реальним буденним світом, звертається до універсального, вічного, космічного. «Явища, які виражає експресіонізм, ніколи не складають зображення певного теперішнього», — зізнається експресіоніст М. Крелл. Мить для експресіонізму знецінюється, він шукає вічного, як зазначає Оскар Вальцель. «Він відриває людину від її повсякденної обстановки. Він звільнює її від суспільних зв'язків, від сім'ї, обов'язків, моральності. Людина має бути лише людиною…» Сам світ для більшості письменників-експресіоністів є ворожим для людини, яка стала свідком драматичних подій і тяжких потрясінь початку XX століття.

У літературі український експресіонізм започаткував Василь Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму.

Особливості експресіонізму:

  • зацікавленість глибинними психічними процесами;
  • заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;
  • оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос;
  • суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.

Однією з найтрагічніших сторін історії українського народу була еміграція, коли доведені до відчаю жорстоким гнобленням, украй зубожілі селяни, шукаючи кращого життя, від'їжджали за океан.

2. Словникова робота

Еміграція (лат. emigratio — виселення, переселення) — вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися і виросли, у інші країни з економічних, політичних або релігійних причин.

3. Повідомлення учня

Після революції 1848 року Галичина, Закарпаття та Буковина були найбіднішими в Європі. Ці землі, аграрні, з незначним нагромадженням капіталу, залишалися внутрішньою колонією Австрійської імперії. Промисловість і торгівля були тут слабо розвиненими. Тому, як і раніше, регіон залишався ринком збуту промислових товарів і сировинним додатком промислово розвиненої метрополії — Австро-Угорщини.

На початку XX ст. на західноукраїнських землях збереглися феодально-кріпосницькі пережитки, здольщина, відробітки на користь поміщика за користування пасовищем, водопоєм, лісом.

Поглибилося розшарування селянства, п'ять відсотків становили куркулі, які скуповували за безцінь землю селян, що розорилися. Малоземельні селяни орендували землю у багатіїв, що стало найпоширенішою формою експлуатації на Західній Україні.

Західноукраїнського розореного і зубожілого селянина знала вся Європа. На початку XX ст. почалася еміграція українського населення в Америку. Причинами такого явища стало безземелля та малоземелля, безробіття, нестерпні податки, хронічне голодування. Уряди США, Канади, Бразилії заохочували масове переселення з-за кордону. Закарпатці першими розпочали еміграцію до США ще у 70-х роках XIX ст. На кінець XIX ст. українська громада в США нараховувала 200 тисяч чоловік, українська громада Канади — 24 тис. Тільки протягом 1890–1910 рр. із Галичини емігрувало понад 300 тис. тисяч українців. Якщо в 1890–1900 рр. виїхало 78 тис. чоловік, то за перше десятиріччя — понад 224 тис.

Головний герой новели «Камінний хрест» має реального прототипа. Це русівський селянин Іван Ахтемійчук, який дійсно виїхав до Канади і листувався з письменником. І сьогодні стоїть на одному з горбів Русова кам'яний хрест, поставлений Ахтемійчуком на своєму колишньому полі. Навіть прізвище головного героя не вигадане: з рідного села письменника до Канади емігрував Штефан Дідух.

Ще будучи студентом Краківського університету, Стефаник стає свідком першої хвилі української еміграції.

Про це пише у своїх спогадах «Василь Стефаник» Богдан Лепкий.

«Йдемо. Минаємо пошту, проходимо коло театру Турлінського. «Куди він мене провадить? — гадаю собі. — Чи не до Юзефа на пиво? Але знає, що я до Юзефа не радо ходжу, а на пиво також не ласий, бо гірке. А може, до себе, до хати, щоб прочитати якесь нове оповідання? Але ж бо він читати не любить, хоч читає знаменито».

Аж і Турлінського минули ми, і скрутили на залізничний дворець. Ага! Мабуть, хтось зі знайомих приїжджає або тільки переїжджає через Краків, і Василь хоче мені несподіванку зробити.

І дійсно, були це наші спільні знайомі, селяни, що перед галицькою бідою втікали за велику воду. Сиділи з жінками й дітьми, з клунками і клуночками на кам'яних плитах, як ластівки перед відлетом на телеграфічних дротах, сиділи здовж перону попід студений мур. Змаргані бідою дома і невигодами в дорозі, помарніли й почорніли, як та земля, що з неї вийшли і від неї тепер утікали, куняли, немов попід плотами тіні. Діти зривалися зі сну, а мами їх зацитькували.

— Цить! Як приїдемо там, то булку тобі куплю таку білу й солодку, як цукор. І дримбу зі щирого срібла, — обіцювала мама.

А батько тільки спльовував крізь зуби й цикав слова: — Обіцяй, обіцяй, щоб те проклинало, єк віросте. Гадаєш, що втікнемо від нашої біди? Вона за нами, як пес, побіжить, як тінь, за чоловіком піде. Де хлоп, там і біда.

— А чого ж ми їдемо туди? — питалася жінка.

— Чого? Бо мус. Мус нас жене; тут вже довше витримати тяжко. Там, хоч не краще, то буде інакше.

— То на таке ти мене витягнув, чоловіче, з села, як тую вишню з землі, з корінням вирвав? Світоньку ти мій, матінко свята! — і жінка в плач.

А Стефаник до мене:

— Чуєш? — Чую, — відповідаю коротко, і йдемо далі».

Ці спостереження, пропущені письменником крізь серце, лягли в основу драматичної за своїм змістом новели «Камінний хрест».

4. Групова дослідницька робота на основі тексту твору

Завдання для груп:

Група I: дослідити сюжетно-композиційні особливості новели.

(Звернути увагу на те, що в центрі новели — трагічна подія, визначити основні елементи сюжету.)

Група II: втілення ідеї нерозривної єдності Івана Дідуха з полем, рідною землею. Характеристика образу Івана (звернути увагу на персоніфікацію («Такий песій горб, що стрімголов у долину тручєє!», «… доки ні ноги носє, то мус родити хліб!»), яка використовується автором для показу тісного зв'язку Івана Дідуха з рідною землею та полем. Дібрати цитати до характеристики образу Івана Дідуха. Довести, що трагедія Івана Дідуха — це трагедія усього галицького краю.), порівняти зміст новели із творами І. Франка «До Бразилії» і Б. Лепкого «Чуєш, брате мій?».

Група III: дослідити роль художньої деталі та інших художніх засобів у творі. (Навести приклади використання художньої деталі, засобів художньої виразності та пояснити їх роль у розкритті ідейно-художнього змісту новели.)

Група IV: розкрити символічний зміст назви новели. Інші образи — символи в новелі. (Розкрити символічне значення образу камінного хреста, останнього танцю Івана перед від'їздом із села.)

Група V: на основі змісту новели довести, що вона має ознаки експресіонізму. (Звернути увагу на драматизм конфлікту, емоційну загостреність зображеного, навести приклади з тексту твору.)

5. Звіт груп про виконану роботу. Доповнення вчителя

Тему еміграції висвітлювали у своїй творчості багато письменників. Розкривали її по-різному, бо і причини еміграції були різні.

Не міг не звернутися до зображення цього явища і В. Стефаник.

У «Камінному хресті» автор показує еміграцію як один із виходів із нестерпного становища для селян у пошуку кращої долі. Причиною еміграції ставали безземелля, занепад селянських господарств, загроза голодної смерті. Але для багатьох з тих, хто вирішив залишити рідну землю, її втрата була рівноцінною смерті. Тому і з'явився камінний хрест на «могилі» живих людей як символ трагедії їхнього життя.

Піддавшись вимогам дружини і синів, Іван Дідух, головний герой новели, врешті згоджується емігрувати, хоча впевнений, що це могила для нього і дружини.

Він змушений кинути «щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле» горб, який дістав у спадщину від батьків, на який витратив силу і здоров'я, скалічився, постарів. Але свій шматок хліба у хаті завжди був.

Для героя розставання з рідною землею — трагедія. Головний герой порівнює себе з каменем, викинутим хвилею на берег. Та й душа його ніби закам'яніла.

У цьому творі Василь Стефаник показав себе великим знавцем психології людини в найкритичніші хвилини її життя.

V. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Складання тематичного самодиктанту «Емоційний фон новели».

Орієнтовний зміст виконаної роботи: біль, відчай, бажання допомогти, страждання, граничне напруження душевних сил, сум, мука, відчуття втрати щастя, розчарування, розпука, надія, віра.

2. Мозковий штурм

Завдання: дібрати епізоди з тексту новели, які б могли слугувати ілюстрацією до уривка з листа В. Стефаника до О. Кобилянської, і пояснити свій вибір.

«Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між серцем емігранта і селом його».

VI. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку за підручником.

2. Прочитати новелу «Марія».

3. Скласти питання для взаємо-опитування з теми «Новела «Камінний хрест» та її ідейно-художній зміст».

4. Завдання творчого характеру: скласти сенкан за змістом новели.

5. Випереджувальні завдання. Підготувати повідомлення за темами: «Вшанування пам'яті В. Стефаника», «Січовий рух у Галичині, на Буковині та історична основа новели», «Творчість В. Стефаника другого періоду».

VII. Підсумок уроку

Рефлексія

  • Знайомств зі змістом новели викликало в мене такі почуття…
  • Найбільше мене вразила така художня деталь…
  • Я вважаю, що еміграція — це…

Додаток

СЛОВА Б. ЛЕПКОГО
Чуєш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
Кличуть: кру-кру-кру…
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру,
Крилоньки зітру,
Кру-кру-кру…
Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в темній мряці
Слід по журавлях.
Кличуть: кру-кру-кру…
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру,
Крилоньки зітру,
Кру-кру-кру…

І. ФРАНКО «ДО БРАЗИЛІЇ»
Коли почуєш, як в тиші нічній
Залізним шляхом стугонять вагони,
А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,
Дитячий плач, жіночі скорбні стони,
Важке зітхання і гіркий проклін,
Тужливий спів, дівочії дисканти,
То не питай: сей поїзд — відки він?
Кого везе? Куди? Кому вздогін?
Се — емігранти.
Коли побачиш — на пероні десь
Людей, мов оселедців тих, набито,
Жінок, худих, блідих, аж серце рвесь,
Зів'ялих, мов побите градом жито,
Мужчин понурих і дітей дрібних,
І купою брудні, старії фанти,
Навалені під ними і при них,
На лицях слід терпінь, надій марних,
Се — емігранти.
Коли побачиш, як отих людей
Держать, і лають, і в реєстри пишуть,
Як матері у виходках дітей
Зацитькують, годують і колишуть,
Як їх жандарми штовхають від кас,
Аж поїзд відійде, — тоді припадок!
Весь люд на шини кидається враз:
«Бери нас або переїдь по нас!»
Се в нас порядок.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду