Урок: Образи повісті О. Кобилянської «Земля». Марійка та Івоніка — втілення цінностей народної моралі

24 грудня, 2016 0

Мета: розвивати навички роботи з текстом; проаналізувати соціальні та біологічні фактори характеротворення; удосконалювати вміння складати характеристику персонажів на основі аналізу твору; виховувати кращі моральні якості в учнів, бажання творити добро.

Теорія літератури: модернізм.

Обладнання: текст повісті «Земля».

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Відповідаючи на питання: «У чому секрет популярності повісті О. Кобилянської «Земля»?», напевне, наголосимо на тому, що цікавою і неповторною її робить манера викладу письменницею

матеріалу, багатство мовних і лексичних засобів. А ще герої, більшість із яких — духовно багаті й красиві, шляхетні та благородні. Дослідження образної системи твору, характеристика персонажів і буде темою нашого уроку.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

Заслуховування творів-роздумів за темою «Любов до землі, на вашу думку, — це благо чи зло?».

2. Літературний диктант «Так чи ні?»

1. У творі «Земля» порушена одвічна тема любові і зради. (Ні)

2. Причиною вбивства братом брата у творі О. Кобилянської «Земля» стало прагнення отримати батьківську спадщину. (Так)

3. Сава зовні схожий на матір, тому вона любить його більше, ніж Михайла. (Ні)

4. За жанром «Земля» — центроподійна повість. (Так)

5. В основі повісті — реальні події. (Так)

20px;">6. Івоніка Федорчук у минулому бідняк, а тепер заможний селянин. (Так)

7. Михайло хотів одружитися з Парасинкою, бо ниви обох господарів «граничать між собою». (Ні)

8. Події в повісті хронологічно охоплюють час упродовж двох років. (Так)

9. «Була се слабосила, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали їй п'ятно старості». Це портрет Анни. (Ні)

10. Під час служби в цісарській армії Михайло хотів дезертирувати через нестерпні умови. (Так)

11. Прототипом Сави Федорчука був Сава Жижіян. (Так)

12. Марійка проклинає свого сина Саву за вчинений ним злочин. (Так)

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Ольга Кобилянська в повісті показує зв'язки селян із землею, а також взаємини між ними, породжені землею. Розповідаючи про владу землі та наслідки, до яких вона може призвести, письменниця глибоко занурюється в психологію кожного персонажа твору, переконливо змальовуючи внутрішній світ, почування, прагнення, надії, радощі та горе. Герої твору впізнавані, тому що характери їхні індивідуалізовані.

Проблему землі розкрито в першу чергу на історії Івоніки та Марійки Федорчуків — родини, яка власною важкою працею доробилася землі.

2. Евристична бесіда з учнями

  • У якому епізоді твору ми вперше зустрічаємося з головою сім'ї — Івонікою? Що було причиною його смутку?
  • Звідки у Федорчуків земля? Що про це говорять Марійка та Івоніка?
  • Чому, ставши власниками землі, Федорчуки продовжують важко працювати, відмовляють собі в усьому, а Марійку в селі вважають скупою?
  • Чому батьки по-різному ставляться до синів — Михайла та Сави? Хто і чому був їхнім улюбленцем?
  • Чому серце Івоніки краялося від болю, коли Михайло був у війську? Як письменниця передає глибоке страждання батька?
  • Яке місце в житті Івоніки відігравала праця?
  • Як він ставився до землі, як звертався до неї?
  • Чому, побачивши труп Михайла, Івоніка відразу запитує: «Де Сава?», але привселюдно не звинувачує молодшого сина у страшному злочині?
  • Чи можна вважати Івоніку Федорчука гармонійною людиною? Думку обґрунтуйте.
  • Яке ідейне навантаження образу Івоніки в повісті?
  • Чи була Марійка хорошою дружиною для Івоніки?
  • Як Марійка ставиться до Анни та її дітей, батьком яких був Михайло? Чому відмовляється від онуків?
  • Чому вона ненавидить Рахіру та її батьків?
  • Порівняйте образ Марійки з образом Мотрі, матері Чіпки з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
  • Яке ідейне навантаження образу матері-страдниці в повісті?

V. Контроль і корекція знань, умінь та навичок

1. Дві відповіді на одне питання

Об'єднуємо клас у чотири групи. Перша та друга групи працюють над складанням характеристики образу Івоніки, третя та четверта — Марійки. Потім групи представляють результати своєї роботи. Група, яка виступатиме другою, доповнює відповіді попередньої групи фактами та прикладами, які не були озвучені, але які, на її думку, є важливими для розуміння характеру персонажа чи мотивів його вчинків. Для полегшення роботи можна запропонувати учням схему аналізу художніх образів.

2. Схема аналізу художніх образів

1) Хто? Звідки? Якого роду? Чим займається?

2) Чи є в нього прототип?

3) Портрет героя (відповідність чи невідповідність зовнішності й внутрішнього світу).

4) Персонаж епізодичний, другорядний чи головний.

5) Подача характеру персонажа (у розвитку чи епізодично).

6) Психологічна складність характеру (духовне багатство, моральна краса чи потворність, їх співвідношення в душі героя).

7) Місце і роль персонажа в сюжеті. Чим пов'язаний він з іншими героями (зв'язком життєвим, емоційним, духовним).

8) Мова як засіб самовираження персонажа.

9) Ставлення до героя інших дійових осіб.

10) Ставлення автора до свого героя.

11) Пов'язані з цим героєм проблеми, які порушує автор. Чи актуальні вони сьогодні?

12) З якими відомими вам героями перегукується образ цього твору. Що в них є спільним, а що відмінним?

13) Моє сприйняття героя.

Матеріал до характеристики образів

У центрі уваги О. Кобилянської — доля сім'ї Федорчуків. Івоніка Федорчук, батько Михайла і Сави, людина чесна і роботящая. Від природи він спокійний і лагідний, «з предивно ніжним почуттям і добротливо несмілим серцем». Небагато радісних хвилин подарувало йому життя. Він був колись «бідним зарубником», який хилився «перед людьми й Богом», тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. Лише невсипущою працею хлібороб досяг усього. Важко і наполегливо працюючи разом з дружиною Марійкою, Івоніка стягся на чотири гектари землі, яку хоче передати синам. «Як я колись замкну очі, то хочу аби моя земля перейшла в робучі руки. Я її не вкрав і не придбав оманою. Я й моя Марійка — ми обоє доробилися її, оцими нашими руками дороблялися її… Вона підпливла нашою кров'ю і нашим потом», — говорить персонаж. Тому не дивно, що земля для нього — жива істота, рідна й дорога, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. Івоніка любить її як джерело свого достатку, поваги, щастя, моральної стійкості. Федорчуки вже могли б собі дозволити більше відпочивати, менше виснажувати себе важкою працею. Про це в розмові з Івонікою говорить Докійка: «Тепер можете собі вже ліпше пожити». Такі слова дивують селянина: «Ліпше? Ніби починати тепер те все з'їдати? Ні, Докійко. Цього ми не можемо. Богу дякувати, ми не потребуємо того, мужик багато не потребує. Маємо тепер булками годувати себе, коли ми в найтяжчім часі мали сил досить від чорного хліба, мамалиги й квасолі? Маю собі каву варити? На те доста нині панів».

Турботою про землю пройняті всі його помисли. І своїх синів Івоніка бачить продовжувачами своєї справи. Він мріє про те, щоб передати землю у дбайливі руки нащадків: «Я хотів би, аби й онуки мої й діти онуків моїх не відривалися від неї».

Івоніка — люблячий батько. Михайла, якого манить до себе батьківська земля і до якої він прикладає свої дужі селянські руки, Івоніка любить набільше, ставиться до нього поблажливо. До Сави ж, душа якого не лежала ні до землі, ні до праці, був суворим, протиставляв синів, викликаючи в молодшого заздрість та ненависть до старшого.

Старий Федорчук боляче переживає за Михайла, який став рекрутом (рекрутчина для селян була невимовно тяжким лихом). Батько постійно думками з сином. Епізод зустрічі Івоніки з сином у казармі — один з найзворушливіших у повісті.

Та улюблений син Михайло підступно вбитий. Старий батько знає, хто це зробив, але не хоче втратити другого сина. Страшні почуття роздирають його: «страх і любов до живого, і любов, і жаль за вмерлим». Але батьківська любов у його душі перемогла ненависть до вбивці.

Трагічна смерть старшого сина від руки молодшого приголомшила Івоніку, який був переконаний, що земля приносить людині лише радість. У його житті вона стала ще й джерелом злочину й нещастя. У тяжкому риданні над труною загиблого він говорить: «Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї… Дурень ти був на ній, дурень! Ходив, говорив, робив та й гадав, що для себе… Наймитом ти був, наймитом».

Прибитий горем, Івоніка, бачачи, що земля не приносить людині щастя, перемінився у ставленні до неї, втратив у неї віру. Про це свідчить той факт, що Івоніка найкращий шмат своєї землі дарує синові Анни, якому жінка мріє дати освіту, щоб відірвати від землі. А ця земля йому допоможе.

Така ж і дружина Івоніки — Марійка, працьовита, чесна, лагідна жінка. Ось як письменниця змальовує її портрет: «Була се слабосила, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали їй п'ятно старості». Марійка — хороша дружина, вона «…жила в злагоді із своїм чоловіком, говорила до нього «ви» і сповняла всі його накази й бажання без опору». Поряд із чоловіком вона була і на заробітках, і в наймах, разом вони переживали голод, коли збирали гроші для придбання землі й економили на всьому.

Життєві труднощі зробили жінку скупою і байдужою до людей, до чужих проблем і чужого горя. Марійка з повагою ставилася лише до тих, у кого була земля, гроші, статки. Саме тому вона і чути не хотіла про таких невісток, як Рахіра й Анна, які не мали ні землі, ні посагу, але любили її синів і мріяли стати їх дружинами. Відмовляючи молодшого сина від його намірів, мати говорить, скільки праці вкладено в землю: «Лиш Бог один знає, як я не раз із голоду скавуліла! Але зложеного крейцарка ми не дотикалися. Аби я раз булочку собі купила, то й то ні!» Протестуючи проти бажання Сави одружитися з Рахірою, Марійка заявляє йому: «Ади, видиш мої руки… Які вже слабі та недужі; але оцими руками задавила б її на місці, якби вона поважилася ступити на ту землю».

Усі дії та вчинки Марійки зумовлені її поглядами на землю, яка так і не принесла їй сподіваного щастя. Земля забрала у неї синів, залишила її без онуків. Тільки в кінці повісті ми бачимо, що Марійка усвідомила: «Сама в цьому винна! Сама-самісінька вона». І «божевільний жаль огортав її». Але запізно.

VI. Систематизація й узагальнення вивченого

Використовуючи метод ПРЕС, доведіть чи спростуйте твердження, що Івоніка та Марійка Федорчуки — уособлення цінностей народної моралі.

  • Я вважаю, що…
  • Тому що…
  • Наприклад,..
  • Отже,..

Орієнтовна відповідь.

Марійка та Івоніка люблять землю, самовіддано і невтомно працюють на ній, щоб забезпечити своїх дітей, зробити їх господарями землі. Але при цьому Івоніка завжди дотримувався думки, що найбільша цінність у житті — людина.

Вони люблячі батьки, дбають про своїх дітей, виховують у них найкращі людські якості. Івоніка покірно спокутує свою провину за недогляд у вихованні синів. Марійка шкодує, що відштовхнула внуча — Михайлове дитя. Івоніка, захистивши Саву від суду, але переконавшись, що він не розкаявся у злочині, сам покарав його: не дав землі, не був у нього на весіллі.

VII. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку.

2. Дібрати цитати до характеристики образів Михайла, Сави, Анни, Рахіри.

3. Скористатися «Щоденником подвійних нотаток».

Цитата з тексту

Коментар

1

1

4. Робота творчого характеру. Міні-твір-роздум «Чому Сава більше боїться не материних сварок, а батькового мовчання?»

VIII. Підсумок уроку

Рефлексія

  • З усіх моральних проблем, яких автор торкається у повісті, мене найбільше схвилювала…
  • Найбільше мене вразив епізод…
  • Після аналізу твору для себе я зробив висновок…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду