Урок: Образи нових жінок-інтелектуалок — талановитої піаністки Софії, гордої духом Марти, пристрасної та вольової художниці Ганнусі в новелі «Valse melancholigue»

24 грудня, 2016 0

Мета: текстуально вивчити новелу «Valse melancoligue»; розкрити образи нових жінок-інтелектуалок; розвивати навички роботи з текстом; формувати вміння знаходити в тексті засоби характеротворення жінок; виховувати захоплення такими моральними рисами жінок, як гордість, духовна краса, розум, вольовий характер.

Теорія літератури: модернізм.

Обладнання: текст новели, аудіозаписи вальсів Шопена.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

На думку Соломії Павличко, О. Кобилянська «…відобразила вихід на історичну сцену жінок, яких називають… «новими».

Сама ж письменниця була переконана, що прийшов час, коли «…побіч до теперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицькоруського». Критик С. Єфремов запевняв: «Пані Кобилянська великий гріх на душу бере, створюючи шкідливий, антисуспільний, здатний розбестити нетверді уми напрямок у літературі».

Однією з таких новел, яка розповідає про нових українських жінок європейського типу і яка викликала неоднозначні відгуки, є «Valse melancholigue», зі змістом якої ми познайомимося сьогодні.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання.

Розгорнута відповідь на питання

  • «Чому, на вашу думку, О. Кобилянська головним персонажем новели «Битва» зробила саме природу?»
  • «Що нового вніс модернізм у змалювання природи? (На прикладі новели О. Кобилянської «Битва»)
  • Сенкан про персонажів новели «Битва».
/>

2. Повторення відомостей про виникнення фемінізму та про феміністський рух. Виступ учня з інформацією

Фемінізм — науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.

Першими зробили спроби обґрунтувати рівноправність чоловіків і жінок французькі філософи Вольтер, Д. Дідро, Ш.-Л. Монтеск'є, які обстоювали право жінок брати участь у суспільному житті, стверджували, що їх природа не менш складна, ніж чоловіча. Самі жінки заявили про себе активною участю у Великій Французькій революції, започаткували жіночі клуби, журнали.

Француженки, не протиставляючи себе чоловікам, звертали увагу на свою безправність. Але революційна влада, оцінивши громадянську активність жінок, не змогла протистояти патріархальній традиції, впливу католицької церкви, щоб визнати жінок самостійним суб'єктом історії, віднести їх до категорії «вільних» і «рівних». І це спричинило виникнення нового суспільного явища — фемінізму як руху на захист політичних і громадянських прав жінок.

Першим документом фемінізму вважають «Декларацію прав жінки та громадянки», написану француженкою Олімпією де Гуж 1791 року, у якій було заявлено, що жінка має такі самі права на свободу, володіння власністю, як і чоловік. Але на заваді цьому є «тиранія сильної статі». Декларація викликала в суспільстві потужний сeпротив, особливо фраза: «Якщо жінка має право зійти на ешафот, то вона повинна мати право зійти і на трибуну». До речі, О. де Гуж за доносом була гільйотинована. Пізніше 1793 року Конвент ухвалив рішення про заборону жіночих клубів, а через два роки заборонив жінкам збиратися у громадських місцях. Громадянський кодекс проголосив, що жінка не має ніяких громадянських прав та повинна підкорятися своєму чоловікові. Тобто ідеал «свободи, братерства та рівності» був призначений регулювати відносини тільки між чоловіками.

Наприкінці XVIII ст. ідеї фемінізму заявили про себе у Великобританії передусім старанням журналістки Мері Волстонкрафт. 1827 року в м. Сенека-Фоллзе (США) відбувся перший з'їзд американських феміністок-суфражисток, на якому було висловлено протест проти дискримінації жінок, прийнято Декларацію прав жінок. У середині XIX ст. боротьба за надання жінкам виборчого права стала провідною ідеєю фемінізму.

У тогочасному фемінізмі чітко окреслилося три напрями:

  • суфражизм (англ. suffrage — виборче право) — рух за надання жінкам права обирати;
  • гуманістичний, який звільнення жінки вбачав у розвитку її інтелекту, підвищенні грамотності;
  • марксистський, який вважав, що становище жінки-робітниці зумовлене класовими причинами, тому боротьба за її звільнення збігається із загальним завданням звільнення пролетаріату.)

IV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

1. Слово вчителя

О. Кобилянська — письменниця-новатор, яка у своїх новелах та повістях «безлику жінку» зробила «людиною» та «царівною». Героїні її творів наділені неабияким інтелектом, силою волі, високою мораллю та інтелігентністю.

2. Евристична бесіда за змістом новели «Valse mеlancoligue»

Назвіть твори О. Кобилянської згаданої тематики. («Царівна», «Людина», «Природа», «Некультурна», «Valse mеlancoligue»).

  • У яких творах, прочитаних нами раніше, порушувалися феміністські проблеми? (І. Франко «Сойчине крило» — образ Манюсі, «Перехресні стежки» — образ Регіни Твардовської)
  • Якими ми бачимо героїнь цих творів? Чи здатні вони постояти за себе? Чи можуть самостійно вирішувати важливі життєві проблеми? (І Регіну, і Марію-Манюсю автор зображує нам інструментом у руках чоловіків. Вони терплять наругу над собою, фізичну і моральну, але не мають достатньо сил протистояти і захищати свою людську і жіночу гідність. Вони розділяють переконання, що жінка не може жити одна. Інакше її вважатимуть аморальною.)
  • Як ви ставитеся до феміністського руху? Чи потрібна, на вашу думку, гендерна рівність? (Гендерна рівність — процес справедливого ставлення до жінок і чоловіків. Справедливість веде до рівноправності. Гендерна рівноправність означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також мати користь від результатів. Тобто — це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.)
  • Як на це питання відповідає Ольга Кобилянська у новелі «Valse mеlancoligue»? Чи схожі героїні її твору на Регіну і Марію-Манюсю? (Ні. Героїні Ольги Кобилянської дуже нагадують її саму, що теж була однією з «нових жінок». Вони хоча й не заперечують необхідності вийти заміж, створити сім'ю, проте сенс свого життя вбачають не лише в завоюванні чоловічої прихильності: це жінки, які прагнуть нарівні з чоловіками здобути гідну освіту, реалізувати себе в діяльності, корисній суспільству, і бути матеріально незалежними. Можна з упевненістю сказати, що з боку О. Кобилянської це було сміливо і ризиковано, адже патріархальна свідомість такі погляди на життя сприймала як аморальні.)
  • Що нового привнесла в літературу О. Кобилянська своєю новелою? (У новелі вперше в історії української літератури зроблено спробу зруйнувати стереотипи щодо погляду на роль, місце і можливості жінки в суспільстві. Героїні твору ніби об'єднують у собі два світи — чоловічий і жіночий. Письменниця показує, що, відмовившись від суто жіночих, «салонних» занять (напіввправні гами та акварелі), вони перетворюють їх у творчість, а отже, входять у суто чоловічу сферу, адже їхні уміння дають їм змогу заробляти гроші, щоб задовольняти свої потреби і запити, навіть матеріально забезпечувати себе і свою дитину, як це бачимо на прикладі життя Ганнусі. «Власна кімната» трьох героїнь новели — це також освоєння жінкою традиційно чоловічого простору. До Кобилянської про це ніхто не писав, та й в українському суспільстві такі приклади були поодинокими. Цікаво, що три героїні новели і справді існували: як подруги винаймали вони якийсь часу спільно кімнату, а одна з них готувалася стати піаністкою. Але брак коштів на навчання став на заваді здійснення мрії. Безперечною заслугою письменниці є те, що вона однією з перших в українській літературі змалювала образи жінокінтелігенток, яким притаманні вищі духовні інтереси, прагнення вирватись із тенет буденщини, духовного рабства. Звеличуючи людину, зокрема жінку, показуючи її високі духовні поривання, О. Кобилянська утверджувала передові погляди на життя.)

3. Дайте характеристику героїням твору Завдання для дівчат

  • «Жінка очима жінки» — «Вживання в образ». Від імені Ганнусі, Софії чи Марти схарактеризувати героїнь новели.

Героїні новели «Меланхолійний вальс» живуть у світі мистецтва, музики, шукаючи краси та гармонії у творчості. Це обдаровані особистості, кожна з яких прагне знайти своє щастя, найповніше реалізувати свій багатий духовний потенціал. Вони такі різні і в той же час такі схожі. Марта — втілення доброти й лагідності, вона готова «обійняти весь світ, зігріти його теплом свого серця», співчутлива, розсудлива, спокійна.

Художниця Ганнуся — нестримна, поривчаста, непостійна у своїх почуттях, палка, імпульсивна, волелюбна, найвище цінує мистецтво і вільний розвиток особистості.

Софія — чутлива, вразлива, тонко відчуває красу, прагне до гармонії в мистецтві і людських почуттях, не уявляє свого життя без музики. Її найзаповітніша мрія — стати піаністкою.

Але життя героїні складається трагічно. І ця трагедія має соціальний підтекст. В умовах капіталістичної дійсності такі щедрі душею, але не пристосовані до життя таланти, доля яких залежить від обставин, здебільшого якщо не гинуть фізично, то ламаються морально.

Завдання для юнаків

  • «Жінка очима чоловіка». Хто з героїнь вам найбільше імпонує і чим?

4. Міні-дослідження

Розподіліть риси характеру героїнь та їх учинки на такі, які можна вважати чоловічими, і такі, які є суто жіночими.

Чоловічі

Суто жіночі

Сильні, неординарні особистості, які дозволили собі мати «власну кімнату»

Чуттєвість, жіночість, здатність до вияву емоцій. «Від сильного впливу музики поблідла, а очима просто освічувала ту, що грала. Перший раз бачила я, як над нею запанувала інша сила, чим її власна, і як вона піддалася їй»

Облаштування приміщення для жінки є одним із засобів прояву своєї індивідуальності, самовираження

Надання великої уваги найменшим побутовим дрібницям — від певним чином розставлених крісел до квитків, що тонко пахнуть фіалками, деталей інтер'єру, вбрання

Завдяки естетизації побуту загальний простір набуває чіт кого розмежування «свій/ чужий», диктує свої вимоги (Ганнуся — Марті «Але пам'ятай! Коли вона буде з виду «неможлива» (тобто некрасива і невихована), я не сідаю з нею до столу»

Естетизація побуту, гармонізація його із внутрішніми духовними потребами

Пошук краси, гармонії у творчості, бажання досконалості та рівноваги. Самоідентифікація

Бажання красиво одягатися, гарно виглядати (письменниця говорить про парфуми у воді, вишукану білизну, милується «прегарним темно-синім костюмом, обшитим правдивими кримськими баранками» Ганнусі)


V. Закріплення знань, умінь і навичок

Слово вчителя

Нічого дивного немає в тому, що героями оповідань, повістей і новел О. Кобилянської стали також і талановиті мистецькі натури. З її біографії ми знаємо, що вона вчилася малювання, пристрасно любила музику, театр, мистецтво взагалі. Музика в її житті відігравала дуже велику роль: розраджувала у хвилини розпачу та зневіри, підбадьорювала, надихала, давала наснагу.

Сім'я Кобилянських була творчо обдарована музично. Ольга Кобилянська грала на фортепіано, лише два місяці навчаючись музичної грамоти, а ще грала на дримбі та цитрі. Письменниця знала багато українських, російських, німецьких пісень і романсів («Ой ти, дівчино, зарученая», «Вже журавлі відлетіли»; «И скучно, и грустно» М. Лермонтова; «Реве та стогне Дніпр широкий» Т. Шевченка; «Верховино, смутку ти наш», «Гуляли, гуляли…» та інші, про що свідчать записи в її альбомі, мемуарна, епістолярна, автобіографічна та творча спадщина). Улюбленим композитором Ольги Кобилянської був Ф. Шопен, а ще їй подобалася музика Ф. Ліста, Р. Шумана, Л. Бетховена, Ф. Мендельсона, В. Моцарта, Й. Брамса, М. Лисенка.

У спогадах письменниці знаходимо слова: «Любо спливали нам вечори у родинному гуртку… Музика, спів були одинокою насолодою для нас у маленькому гірському містечку. Ціла наша родина була безтямно залюблена у своїй музиці так, що іноді грали аж поза північ і то, що попало нам під руки: грали класичну музику, різні сонати або наші народні пісні». «Зміст усієї творчості О. Кобилянської — се музика… Ся музика не усипляє, а вічно нагадуючи про красний світ, про гармонію, красу, — нагадує тобі самого і твій головний обов'язок: боротьбу за красну душу», — зазначає М. Євшан.

Так само, як і авторка, любить музику героїня новели «Valse melanсolique» Софія Дорошенко, творчо обдарована особистість, найзаповітніша мрія якої — закінчити консерваторію і стати піаністкою. Подруги так і називали її — музика. Але на перешкоді до досягнення мети часом стають життєві обставини, сильніші за прагнення людини. Через брак коштів талановита дівчина не може продовжувати навчання. Драму душі письменниця змальовує за допомогою контрасту: безрадісне життя — чарівна музика. «Загадкова сила музики» допомагає протистояти життєвим негараздам. «Грала етюд Шопена ор. 21 чи 24… Кілька разів раз по раз… Душа стала здібна розуміти музику… Кімната стала мінитися. В неї напливали лагідно, одностайними хвилями, один по другім, звуки. Все звуки й звуки… Хвилюючи сильніше й слабше, піднімаючися високо й спадаючи знов, заповняючи широкий простір собою».

Душевний неспокій, переживання героїні також передає музика, яка точно і тонко відтворює стан душі. «Відтак заграла… Почала злегка, граціозно, немногими тонами якийсь вальс. Перша часть була весела, зграбна й елегантна. Друга змінилася. Почалося якесь глядання між звуками, неспокій, розпучливий неспокій! Спинялася раз по раз на басових тонах, то нижчих, то вищих, відтак покидала їх і переходила шалено скорою болючою гамою до вищих звуків. Звідти бігла з плачем наново до басів — і знов глядання, повне розпуки й неспокою… все наново, і знов ряд звуків у глибину… Весела гармонія згубилася; остався шалений біль, торгаючий божевільне чуття, перериваний яснішими звуками, мов хвилевим сміхом. Грала більш як півгодини, відтак урвала саме посередині гами, що летіла у вищі звуки акордом несамовитого смутку… в її душі відогравався цілий вальс, що його лиш скінчила і не може позбутися вражень його».

«Нараз підняла голову й почала знов те саме грати… Легкий, граціозний початок, а відтак другу частину. Грала майже завзято, мовби боролася з чимсь із усієї сили, але закінчила знов посередині, перервавши смутком».

Та ось дядько одружується і відмовляється утримувати Софію у Відні. Зі сльозами на очах, прибита горем, із відчаєм у душі, вона сідає за фортепіано й у темній кімнаті починає грати. «Грала свій вальс, але так, як ніколи. Мабуть, ніколи не заслуговував він більше на назву «Valse melanсolique», як тепер. Перша часть — повна веселості й грації, повна визову до танцю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим летом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, товплення тонів, бій, — і знову збіг звуків удолину… відтак саме посередині гами смутний акорд… закінчення».

Мотив меланхолійного вальсу проходить через весь твір і повторюється так символічно — тричі. У Софії — сильний стрес, він доводить дівчину до відчаю, фізичного та душевного виснаження. Символічно, що з останніми акордами зіграної мелодії обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку «музика позбавила життя».

«Меланхолія і дика непогамованість, безмежний смуток і безмежна відвага — се основні риси молодої дівчини, якою уособила Ольга Кобилянська фантазію Шопена, стараючись переповісти словами враження музики, як се вона не раз потребує і в інших творах», — зауважує Л. Турбацький.

2. «Мозковий штурм»

Поясніть, як ви розумієте назву новели. (Перед початком роботи варто ознайомити учнів із поданим нижче матеріалом.)

VI. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку.

2. Прочитати повість «Земля».

3. Завдання творчого характеру. Скласти анотацію до новели «Valse melanсolique».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду