Урок: Останні новели М. Коцюбинського («Хвала життю», «На острові»), вираження оптимістичної віри в торжество життя на землі. Повість «Fata мorgana», висвітлення проблеми людини і землі (образ Маланки). Вшанування пам'яті письменника

23 грудня, 2016 0

Мета: дати загальне уявлення про останні новели М. Коцюбинського («Хвала життю», «На острові») та повість «Fata мorgana»; розвивати вміння визначати роль окремих епізодів у композиції твору; формувати навички самостійної роботи; вміння знаходити необхідну інформацію в довідкових виданнях; виховувати повагу до особистості письменника — патріота і новатора.

Теорія літератури: поглиблення поняття про новелу та імпресіонізм.

Обладнання: портрет М. Коцюбинського, тексти творів.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Максим Горький назвав
Коцюбинського «прекрасною рідкісною квіткою і ласкавою зіркою» на небосхилі української літератури». У його творах ми не знайдемо надгероїв. Автор ніби підводить нас до думки, що історію творять прості люди, такі як Маланка Волик, Алі та Фатьма. Але ці персонажі знають, що таке людська гідність, їхні серця осяяні великою метою, вони люблять життя і світло так само, як і М. Коцюбинський — великий сонцепоклонник.
Письменник завжди залишався вірним собі. Останніми його словами були: «Я жити хочу!» А в останніх його творах, про які ми говоритимемо сьогодні, звучить оптимістична віра в торжество життя на землі.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

2. Літературний диктант «Так — ні» (за повістю «Тіні забутих предків»)

1. Основним предметом зображення в повісті є кохання Івана та Марічки. (Ні)
20px;">2. У повісті події розвиваються в такій послідовності: зустріч ворожих родів; кохання Івана та Марічки; Іван на полонині; одруження з Палагною; танець із Чугайстром. (Так)
3. «Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ». Це портрет Юри. (Ні)
4. Іван був останньою дитиною в сім'ї. (Ні)
5. Марічка загинула трагічно: її «взяла вода». (Так)
6. Іван любив грати на флоярі. (Так)
7. Бовгар — це коров'ячий пастух. (Так)
8. Голос трембіти в селі сповіщав про весілля. (Ні)
9. У повісті розповідається про життя, вірування і легенди гуцулів. (Так)
10. Івана в ліс кликав голос матері. (Ні)
11. Палагна була бідною сиротою, коли Іван познайомився з нею. (Ні)
12. Палагна почала і в «будень носити шовкові хустки, дорогі й писані мудро», щоб повернути любов Івана. (Ні)

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
Виступи учнів
Повідомлення 1
Останніми творами М. Коцюбинського є художні нариси «Хвала життю!» й «На острові», створені письменником улітку 1912 року. Написані смертельно хворим автором, вони є гімном перемоги життя над смертю.
У новелі «Хвала життю!» йдеться про зруйновану землетрусом Мессіну. Самої стихії ми не бачимо, події твору розповідають про її жахливі наслідки. Надзвичайний художній ефект досягається за допомогою імпресіоністичних прийомів. Ось ліхтар на стовпі «неприродно нахилився — немов придивлявся зверху скляними очима», а це очі якоїсь «чорної фігури», яка, здається, ввібрала в себе весь жах землетрусу, який під руїнами поховав 40 000 трупів.
За допомогою так званого «ефекту присутності» — чи не найбільшого досягнення імпресіонізму — Коцюбинському вдається намалювати зриму картину цієї природної катастрофи, коли «глухо загарчала земля і захиталась, наче спина корови, що хоче звестись».
Заголовок «Хвала життю!» звучить, на перший погляд, парадоксально, адже перед нашими очима — страхітлива руїна, десятки тисяч загиблих… Але, незважаючи на це, Мессіна продовжує жити: тут залишилися ті, хто врятувався, тут народжується нове життя зі своїми потребами. Он їде повозка з повним кошиком цибулі, а ось жінки обступили продавця косметики… Ліричний герой вражений. І це почуття викликають не «чорні жінки, вкриті крепом жалоби», а «далекі зелені гори, залиті радісним сонцем, помаранчеві сади, безконечний шовковий простір блакитного моря». І його душа «проспівала над сим кладовищем хвалу життю…»
Отже, з упевненістю можемо стверджувати, що темою новели «Хвала життю!» є не мессінський землетрус, а перемога життя над смертю.
Провідним мотивом нарису «На острові» також є ідея вічності, безперервності людського буття. На наших очах зароджується роман, який не має продовження (незнайомка від'їжджає).
Художній зміст твору розкривається за допомогою внутрішніх монологів, діалогів без слів, описів екзотичних пейзажів. Сила твору — у правдивості передачі експресії несподіваних почуттів.
Особливість змісту новели в тому, що читач стає свідком «роману очей». Блиск моря і сонця, «блакитне повітря», «сіра агава» — символ народження і вмирання… Але герої не помічають нічого цього. Вони бачать тільки одне одного. «Ми купаємо очі у морі, то очі в очах…» Інтимні почуття передаються поглядами різних емоційних відтінків.
Закінчується твір зображенням символічного образу агави — рослини, яка «цвіте, щоб умерти, і умирає, щоб цвісти», яка живе доти, поки не зацвіте, а зацвівши, одразу помирає. Агава пробивається крізь каміння і першою вітає схід сонця. «Одчиняючи вранці вікно, я раз у раз бачу ряд цвітучих агав. Стоять стрункі і високі, з вінцем смерті на чолі, й вітають далеке море».
Концепція життя і смерті, висловлена Коцюбинським у нарисі «На острові» та новелі «Хвала життю!» характерна для письменника — життєлюба і сонцепоклонника.

Повідомлення 2.
Повість «Fata мorgana», висвітлення в ній проблеми людини і землі (образ Маланки)
Серед твоpів української літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття про село повість «Fata morgana» М. М. Коцюбинського посідає особливе місце в першу чергу тому, що в невеликому за розміром творі письменник зумів дати глибокий і всебічний аналіз «сільських настроїв» 1900-х років, і зробив це в цілком новій художній формі, застосувавши такі засоби письма, що відповідали зрослим вимогам початку ХХ ст.
У процесі роботи письменник замінив першу назву повісті «Мужики» символічною «Fata мorgana». Народні легенди розповідають, що на дні Мессінської затоки в кришталевім палаці живе чарівниця — фея Моргана, яка любить дратувати людей.
Коли сонце починає хилитися на захід, вона піднімається в повітря і перетворюється в різноманітні привиди. То з'являється перед стомленими мандрівниками у вигляді повноводного озера, то манить до себе квітучим оазисом, що безслідно зникає, як тільки люди наближаються до нього.
Від цієї легенди і походить назва мінливих міражів, які часто можна спостерігати в пустелях. У переносному значенні вираз «фата моргана» означає всяку нездійсненну мрію і сподівання.
Саме такий широкий зміст вклав М. Коцюбинський у назву своєї повісті, підкресливши, що для дореволюційного селянства мрія про землю залишилася тільки міражем.
В основу повісті письменник поклав матеріал, зібраний ним під час подорожей, а також зміст документів сільськогосподарської статистики Чернігівського земства. Коцюбинський заглиблюється в документи і факти, відкидає все випадкове і відтворює в художніх образах типове, найхарактерніше. А найтиповішою проблемою села була проблема землі.
За задумом автора, ця проблема найяскравіше вимальовується через образи безземельних селян Андрія та Маланки Воликів і Хоми Ґудзя.
Одним із найпоетичніших у повісті є образ Маланки. Це — жінка-біднячка, носій мрій і сподівань мільйонів безземельних і малоземельних селян. Автор співчуває Маланці, поділяє її горе, але не ідеалізує своєї героїні.
Тяжке життя, робота на інших, на багатих, наклали відбиток на її зовнішність. Маланка «вся мала, суха, чорна», у неї «сухі і чорні руки». Всю свою силу героїня віддала землі. Чужій землі.
А її найзаповітнша мрія — бути господинею на власній. Маланка все життя очікує землю, мpіє пpацювати на ній. Свою єдину доньку Гафійку жінка бачить дружиною Пpокопа Кандзюби — заможного селянина. Тоді нарешті в них буде своя земля. На землюгодувальницю бідна жінка покладала всю надію. Мрії про землю ніколи не покидали її. Ось Маланка йде нивою, слухає її дихання, бачить, як стигле зерно падає на м'яку землю, і їй здається, що то нива плаче золотими сльозами. Жінка бережно підбирає зернинки, які впали на землю і ніжно шепоче їм: «Хлібець святий».
Маланка любить землю не тільки як засіб до життя. Для неї земля «не тільки хліб, не тільки доля Гафійки, спокійна стаpість, земля — поезія». Маланка над усе любить поле, город, глибоко відчуває красу і музику землі: «Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами…» Вона поетизує землю, звертається до неї як до живої, найдорожчої істоти, не уявляє життя без неї. «Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка. — Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами. Весело обробляти тебе. Тільки тим ти недобра, що не горнешся до бідного. Для багатого пишаєшся красою, багатого годуєш, зодягаєш, а бідного приймаєш лише в яму…» Її боляче вражає соціальна несправедливість, унаслідок якої людина праці позбавлена права на землю: «Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі. Скільки оком охопиш, кінця-краю немає. І навіть не людські, а панські…». Коли була націоналізована панська економія і люди радилися, «чи поділити землю, чи, може, гуртом оброблять поле, і тоді вже ділити хліб», Маланка «мало не пробі кричала, щоб швидше ділити». Цей епізод ілюструє владу землі над людиною.
З образом Маланки — виразницею селянських мрій і сподівань — у першу чергу пов'язана назва повісті «Fata мorgana». Споконвічне прагнення селянина мати власну землю, обробляти її своїми руками — марево. Лише на коротку мить ця мрія перетворилася у дійсність і зникла з наступом реакції: «…земля встала проти неї, ворожа, жорстока, збунтувалась і втекла з рук. Як марево, поманила і, як марево, щезла», — такі думки снуються у Маланчиній голові після самосуду.

Повідомлення 3.
Ідейне й композиційне значення опису «Ідуть дощі…»
Фінальний пейзаж першої частини повісті «Fata мorgana» «Ідуть дощі…» носить майже трагедійний характер. Марними виявилися надії Андрія Волика на відбудову цукроварні, не втілилися в дійсність мрії Маланки про власну землю… І їхній настрій безнадії підкреслено деталями пейзажної картини, яка набуває символічного характеру: «Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум… Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками. Нема простору…» Ось повз хату валка за валкою тягнуться заробітчани. «Йдуть та йдуть, чорні, похилені, мокрі, нещасні, як каліки-журавлі, що відбились від свого ключа, як осінній дощ. Йдуть і зникають у сірі безвісті…» Думка людини, як правило, випереджає її дії. Головною проблемою повісті «Fata мorgana » є показ суперечності між людськими мріями, надіями, сподіваннями та дійсністю, між ідеальним і матеріальним. Отже, каліки-журавлі — теж символічний образ — втілення зламаних людських доль, мрій, яким не судилося збутися.
У пейзажі виразно звучить проблема конфлікту людини зі світом. Працюючи над твором, Коцюбинський у чернетці зробив запис: «Усі живуть надіями, кожен своєю, а життя йде і не справджує надій тих». І вищезгаданий пейзаж є яскравим підтвердженням цих слів.

Повідомлення 4.
Місце повісті серед визначних прозових творів світової літератури початку XX століття
Повість «Fata мorgana» — один із накращих творів письменника, найвище досягнення української прози кінця XIX — початку XX ст., цінний внесок у скарбницю світової літератури.
Коцюбинський звертається до традиційної теми села, але розкриває її по-новому. Письменник передає на сторінках твору зміни у свідомості селянства, психологію нового села, яка на повну силу виявилися під час революції. Повість ніби зіткана із кадрів-мініатюр, а за глибиною психологічного аналізу та розмахом подій — це справжня народна епопея. Митець ілюструє вдале поєднання епічного начала із лірико-психологічним. У цьому і полягає значення повісті, яку цілком справедливо згадують серед найбільших творчих досягнень світової літератури початку XX століття.

Повідомлення 5. Вшанування пам'яті письменника
Ім'я Михайла Коцюбинського по праву стоїть поряд з іменами таких велетнів української літератури, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Творчість великого Сонцепоклонника промовляє до нас художніми образами виняткової краси, допомагає виховувати почуття патріотизму, людяності, добра, гуманізму.
Творчість Коцюбинського, пройнята передовими ідеями свого часу і сповнена художньою красою, справила значний вплив на подальший розвиток української літератури і літературної мови.
Його повісті й новели, присвячені важливим соціальним та морально-етичним темам передодня й епохи першої російської революції, своєю художньою майстерністю стоять на рівні найвидатніших досягнень світової літератури.
За творами письменника на Київській кіностудії імені О. П. Довженка створені кінофільми «Коні не винні» (1954), «Кривавий світанок» (1955), «Дорогою ціною» (1956), «Пе коптьор» (1956), «Тіні забутих предків» (1974).
У Вінниці, де народився письменник, і в Чернігові, де він провів значну частину свого життя, написав свої кращі твори, відкрито літературно-меморіальні музеї, експозиції яких висвітлюють життя і творчість видатного майстра художнього слова. При Чернігівському і Вінницькому музеях відновлено чудову традицію, ініціатором якої був Коцюбинський: літературні вечори творчої молоді, що називаються «суботами», як і за життя письменника.
Ім'я М. Коцюбинського названо вулиці, школи, кінотеатри, бібліотеки. Величні бронзові та гранітні монументи споруджено на честь письменника у Чернігові (1955) і Вінниці (1989).
Твори Коцюбинського видруковані мільйонними тиражами мовами багатьох народів зарубіжних країн.
У книжці вражень Вінницького музею Михайла Коцюбинського Андрій Малишко записав: «Пройшли десятиріччя, минуть, напевне, віки, а творчість Коцюбинського, як світла зоря, сяятиме над нами вічно, облагороджуючи душу….
Вічна слава його життю,
Вічна слава його таланту».

V. Систематизація й узагальнення вивченого

VI. Домашнє завдання

1. Підготуватися до контрольної роботи за творчістю М. Коцюбинського.
2. Випереджувальне завдання. Прочитати соціально-психологічну повість О. Кобилянської «Земля», ведучи «Щоденник подвійних нотаток».

VII. Підсумок уроку

Рефлексія

  • Творчість М. Коцюбинського збагатила мене…
  • Найбільше мені сподобався твір…
  • М. Коцюбинського називають Сонцепоклонником, тому що…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду