Урок: Лірико-психологічна новела «Intermezzo» з жанровими ознаками «Поезії в прозі» як невеличкий імпресіоністичний шедевр. Автобіографічна основа твору. Оригінальність жанру, своєрідність композиції, зміст назви

23 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів із змістом новели «Іntermezzo», особливостями її композиції та жанровими ознаками; визначити проблематику твору та його автобіографічну основу; розвивати навички психологічного аналізу, вміння пояснювати символічні образи та знаходити ознаки імпресіонізму в новелі; виховувати розуміння ролі природи для підтримання душевної рівноваги людини.

Теорія літератури: імпресіонізм.

Обладнання: портрет письменника, текст новели, репродукції картин із зображенням польових пейзажів.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

МихайлоКоцюбинський — виразник дум і прагнень народу, видатний письменник-гуманіст. У його творах — повістях, оповіданнях та новелах — не тільки реалістично відтворено соціальні зміни в суспільстві кінця XIX — початку XX ст., а й відображено також творчі пошуки, якими характеризувався літературний процес на рубежі століть. Тож не дивно, що письменник постає перед нами у зламі творах то як психолог, що глибоко проникає у душу персонажа, то як поцінувач краси природи, який талановито відтворює її на сторінках своїх творів. Сьогодні на уроці ми ознайомимося з одним із найкращих творів М. Коцюбинського, в якому природа виступає як одна з дійових осіб, що рухає розвиток сюжету, — новелою «Іntermezzo».

III. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

1. Що в новелі «Цвіт яблуні» Коцюбинський називає «нерозлучним секретарем»? (Пам'ять)

2. Як автор визначив жанр свого твору «На камені»? (Акварель)

3. Кого ми бачимо в центрі етюду «Цвіт яблуні»? (Батька, втомленого агонією доньки)

4. Новели «На камені» та «Цвіт яблуні» написані в дусі… (імпресіонізму)

5. Коцюбинський входив до таємної організації… («Братство тарасівців»)

6. Творчість Коцюбинського літературознавці поділяють на твори… (реалістичні, психологічні, соціальні)

7. Які мови знав письменник? (Польську, російську, болгарську, італійську, молдавську, французьку, румунську, татарську, турецьку та циганську)

8. Назвіть основний мотив, що звучить у новелі «Цвіт яблуні».

(Мотив письменницького таланту, що є ніби містком між світом реальним і світом, створеним уявою митця)

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

У 1901 році в статті «З останніх десятиліть XIX віку» Іван Франко ставить Михайла Коцюбинського на перше місце серед українських новелістів, підкреслюючи своєрідність і новаторство письменника, твори якого «дають нам… високе естетичне вдоволення як твори справжнього таланту і як випливи симпатичної і високо розвитої душі». Але в житті митця, як і в житті кожної людини, інколи настає момент, коли хочеться відпочити, насолодитися спокоєм, тишею, самотністю, щоб після ще сильніше оцінити радість від спілкування з людьми. Був такий період і в Коцюбинського, про що йдеться в новелі «Іntermezzo».

Перш ніж ми звернемося до змісту твору, переглянемо декілька пейзажних полотен.

2. Учні розглядають картини. Бесіда за картинами та змістом твору

  • Хто є головними дійовими особами цих картин?
  • Який настрій ці пейзажні полотна викликають у вас? (Так, дійсно, від цих яскравих пейзажних замальовок віє спокоєм. Стає на душі затишно і легко. Природа ніби проникає у єство людини і лікує її душевні рани. Саме цього і потребував герой новели «Intermezzo».)
  • Що ж стало причиною неврівноваженого емоційного стану персонажа і самого автора?
  • Який епізод свідчить не просто про втому, а стрес? (Згадаймо лише перші хвилини перебування героя у кімнаті. Він збайдужів до людей: звістку про повішаних заїдає стиглою сливою. А дізнавшись про страту людей, лише ліниво позіхнув.)
  • Що здивувало героя в перші хвилини приїзду? (Абсолютна тиша, коли він почув навіть калатання власного серця.)
  • Яка подія дала можливість героєві зрозуміти, що він ще не може говорити про власне абсолютне зцілення? (Одного дня серед нив ліричний герой милувався стиглим колоссям, насолоджувався співом жайворонка, купався в сонячному промінні. І раптом побачив тінь на землі. Невже людина знайшла його і тут? Переконавшись, що це лише тінь від хмарини, ліричний герой з полегкістю зітхнув. І знову дні потекли серед степу.)
  • Чи можемо ми стверджувати, що у героя уже достатньо сил, щоб знову повернутися до людей? (Так. Переконливим доказом цього може бути епізод зустрічі з мужиком, який є кульмінаційним у творі. Коли вони зустрілися, то деякий час стояли мовчки і тільки дивилися один на одного. У цей момент ліричний герой зважує, чи вже прийшов час повернутися до людей. Спочатку йому самому не віриться, що до нього знову повернулася здатність сприймати людське горе. Не зовсім віриться і нам. Але слова: «Говори, говори…» розвіюють будь-які сумніви.)

3. Робота з тлумачним словником

«Душа співає, струни натягнуті…» Гармонії досягнуто. Інтермецо виконало покладену на нього місію. Що ж таке іntermezzo? Як слід розуміти назву твору? Інтермецо (іт. intermezzo, від лат. intermedius — що знаходиться посередині, проміжний) — невелика музична п'єса, що розташовується зазвичай всередині циклічного твору і служить для зв'язки між частинами. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва — відпочинок серед полів, серед музики вітру й сонця.

4. Виступ учнів із випереджувальними завданнями

Історія написання

Новела була написана 1908 року, коли письменник жив у Чернігові. Ще були свіжі спогади про події революції 1905–1907 рр. Після її поразки настала «чорна реакція»: після певного розгублення царський уряд повів рішучий контрнаступ, жорстоко розправляючись із учасниками подій 1905 року. Суспільно-політична атмосфера тих днів дуже добре відтворена в листах Коцюбинського. Так, 13 липня 1905 р. він пише В. Гнатюкові: «…Перед кількома днями довелося стояти кілька хвилин перед рушницями козаків, виміреними в публіку, і чекати, що ось-ось ляжеш трупом». За угодою з Вільгельмом II частину армії із західного кордону було перекинуто в глиб країни для придушення селянських повстань. Козакам наказано поводитися з селянами, як з ворогом на окупованій території. Грізна примара «столипінського галстука» нависла над країною. За цих умов частина інтелігенції зневірилася в подальшій боротьбі. Серед неї посилилися ідейні хитання. Дехто вдався до «богобудівництва» і «богошукання» або намагався сховатися за вивіскою «мистецтво для мистецтва».

У суспільстві запанував настрій апатії, втоми. У листах письменник із глибоким сумом відгукується про цей час: «Взагалі переживаємо подлі часи. Суспільність, забита, злякана, втомлена, сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею».

Автобіографічна основа новели

Епізод, що ліг в основу новели «Intermezzo», дійсно мав місце в житті М. Коцюбинського. Вкрай виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, письменник мріяв про відпустку, тому звертається до знайомих і друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок, бо «дуже втомлений — і так хочеться мені спочити серед природи!.. Може б, вдалося мені написати щось серед сільської тиші» (з листа Мамерту Віктемському). В одному з листів, написаних 1908 року, читаємо: «…душа ледве держиться в тілі».

Давній знайомий Коцюбинського Євген Чикаленко запрошує його до себе в маєток у селі Кононівка. Письменник з радістю прийняв запрошення. У листі цього періоду до своєї знайомої О. Аплаксіної Михайло Михайлович зазначає: «С тех пор, как я очутился в полном уединении — чувствую, как я страшно устал душою. Не физическая усталость, а душевная. Не хочеться видеть людей, вести разговоры. Хочется сбросить с себя всю волну людской грязи, которая незаметно заливала твоё сердце, хочется очиститься и отдохнуть». У листах до дружини письменник зізнається: «Погано, що й досі не можу сісти за роботу. Чи то сільське повітря, чи втома, але не хочу писати, думки не йдуть до голови, хоч це мене мучить. Може, таки переможу себе». Через деякий час: «…і знову не хочеться писати». А також: «Людей просто не переношу, а коли, гуляючи, десь бачу людину, то тікаю, щоб не стрітись… Писати почав та й кинув…». Нарешті в листі згадуються ті образи, які згодом стануть дійовими особами твору: «Так полюбив зелені простори, сонце, що мені жалко години, проведеної в хаті». Ці рядки стали свідченням того, що втома відступає, що письменник починає помічати красу природи і вона не залишає його байдужим, він захоплюється нею, він живе повнокровним внутрішнім життям і готовий свої переживання вилити на папір. Прийшов час творити.

За кілька днів до від'їзду з Кононівки письменник починає писати «Intermezzo». Про це дізнаємося з листа дружині від 9 липня 1908 року: «…цілий ранок сидів на човні у болоті, серед комишів, робив студію… близько був до природи, а безлюддя заспокоїло мої нерви». З цих рядків стає зрозуміло, чому автор присвячує новелу саме Кононівським полям.

5. Евристична бесіда з учнями

1) До якого літературного роду, на вашу думку, належить цей твір: проза, поезія чи драма? (Проза)

2) З якою ж тоді метою письменник на початку твору виділяє підзаголовок «дійові особи», як у драмі, і перераховує їх? Якого значення він їм надає? (Образна система твору передає перебіг складного психологічного процесу, який відбувається в душі головного героя. За допомогою цих образів автор відтворює не стільки події, скільки складну душевну боротьбу.)

3) На які групи можна поділити образи новели? (На зорові (ниви у червні, сонце, три білих вівчарки), слухові (зозуля, жайворонки) та алегоричні (моя утома, залізна рука города, людське горе).)

6. Міні-дослідження. Простежити, як діють у творі окремі образи — дійові особи

Образ сонця є наскрізним у новелі. Сонце не тільки змінює настрій героя, а й, проникаючи глибоко в його душу, надає іншого смислу його існуванню. На початку твору ми спостерігаємо за тим, що герой знаходиться ніби поза реальністю, він не помічає нічого навколо себе, навіть протиставляє себе природі та й самому життю, символом якого і є сонце: «На небі сонце — серед нив я». Поступово сонце витісняє з душі втому та знесилення. Про це свідчать рядки: «Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів…». Отже, сонце в новелі — це джерело енергії та сили. Фраза «Погаси сонце й засвіти друге на небі» означає остаточне звільнення людської душі від старого, небажаного, від того, що пригнічувало.

Ще один наскрізний образ новели —зозуля, що символізує час.

Тож не дивно, що саме голос зозулі сповіщає про початок нового періоду в житті героя: «Як тільки бричка вкотилася на широкий зелений двір — закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу». Час лікує душевні рани. До зозулі-часу звертається ліричний герой із словами: «Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі, і змивало мою утому».

Ми бачимо розгортання конфлікту між образами «моя утома» і «сонце». Сонце і життєстверджувальна енергія, яку воно несе, поступово витісняють із душі героя втому.

Інші образи новели поглиблюють цей конфлікт і увиразнюють. Моя утома, залізна рука города, людське горе пов'язані зі смутком, є причиною душевного дискомфорту, стресу, нервовості.

Сонце, ниви у червні, три білих вівчарки, зозуля, жайворонки — образи оптимістичні, світлі.

7. Розв'язання проблемного питання

У чому полягає особливість змалювання письменником пейзажу в новелі? (Особливість змалювання письменником пейзажу в новелі в тому, що він передається через сприйняття головного героя. Можна сказати, що природи ми і не бачимо, адже це в душі героя, а не в природі жайворонок грає на арфі полів. Усе, що ми бачимо у творі, пов'язане з переживанням персонажа, його внутрішнім світом, тобто дія відбувається не в природі, а в душі ліричного героя. А дійові особи — це символи його суперечливих почуттів, які викликані не тільки внутрішніми, а й зовнішніми, в першу чергу соціальними, чинниками.)

8. Створення психологічного портрета головного героя новели

Ліричний герой — людина чесна, совіслива, з чутливою душею. Він не може розминутися із людським горем, як би не намагався. Проблеми — соціальні і громадські — невіддільні від його єства. Але настав час, коли сприймати їх він уже не може. Як признається сам: «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». Перевтома може привести його до психічного захворювання. Складається ситуація, коли персонаж не може бачити людей і вислуховувати їхні проблеми і в той же час не може не бачити і не слухати, він не може бути самотнім, але і спілкуватися він теж не може. Його свідомість вимагає відпочинку. Але ми навіть натяку не бачимо на те, що герой вирішив відмовитися від боротьби. Він потребує коротенького іntermezzo, щоб по його закінченню з новими силами повернутися до виконання своїх суспільних обов'язків.

Відчуття героя, зміни його психологічного стану можемо схематично відобразити таким ланцюжком: утома — стрес — іntermezzo — рівновага — спроможність знову сприймати людське горе. Мабуть, не випадково іntermezzo в цьому ланцюжку займає центральне місце. Людина — часточка природи, тому шукати перепочинку і душевної гармонії повинна тільки в ній. Як бачимо, результатом відпочинку стало повернення сил. Через образи природи, що символізують боротьбу в душі героя, автор показує, як до нього повертається рівновага, спроможність знову сприймати людське горе.

V. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Теорія літератури. Поезія в прозі — це невеликий ліро-епічний твір, написаний ритмічною прозою, який відзначається образністю, стрункістю композиції, сконцентрованістю змісту.

2. Деякі літературознавці схиляються до думки, що лірикопсихологічна новела «Intermezzo» — це поезія в прозі.

Використовуючи метод ПРЕС, висловіть погодження з цією думкою чи спростування її.

VI. Закріплення знань, умінь і навичок

Складання візитівки новели

  • Назва твору. («Intermezzo»)
  • Жанр. (Лірико-психологічна новела)
  • Автор. (Михайло Коцюбинський)
  • Мова оригіналу. (Українська)
  • Час написання. (1908)
  • Зміст назви: (Слово intermezzo означало в італійському театрі коротку музичну п'єсу, яку виконували в перерві між діями драматичної п'єси. Для ліричного героя новели Коцюбинського така перерва — відпочинок серед полів, музика вітру й сонця.)
  • У чому полягає автобіографізм новели? (Новела автобіографічна. Влітку 1908 Коцюбинський відпочивав у селі Кононівка на Полтавщині.)
  • Присвята. (Новела присвячена Кононівським полям.)
  • Ліричний герой новели. (Стомлений і надломлений морально інтелектуал-митець, якого песимізм, зневіра і втома вигнали із міста в українське село.)
  • Тема твору. (Розповідь про духовне одужання втомленого митця під час зустрічі з природою, роздуми про місце митця в суспільстві.)
  • Образи-символи. (Три білі вівчарки. Самозакохана Пава є уособленням дворянства, безжалісний Трепов — сукупний образ жандармерії, Оверко символізує принижене і втомлене селянство. Жайворонок — символ натхнення. Образ білих мішків символізує повішених на шибениці. Залізна рука міста — це потяг, у якому їде митець.)
  • Риси імпресіонізму. (Дія твору відбувається в душі ліричного героя. Дійові особи — це не люди, а символи суперечливих почуттів, між якими точиться боротьба в душі героя. Використання прийому зображення переходу ліричного героя від стадії крайнього виснаження, майже стресу, до повного одужання.)

VII. Домашнє завдання

1. Повторити матеріал уроку за конспектом.

2. Прочитати повість «Тіні забутих предків».

3. Робота творчого характеру. Написати твір-роздум на одну із тем:

  • «Митець і суспільство».
  • «Людина в екстремальній ситуації» (за змістом новели М. Коцюбинського «Intermezzo»).

Або розгорнуту відповідь на одне з питань:

  • Автобіографічна основа новели «Intermezzo».
  • Прекрасне в житті і його відображення в літературі.

VIII. Підсумок уроку

Рефлексія

  • Я розумію (не розумію) головного героя…
  • Новела примусила мене замислитися…
  • Бути публічною людиною…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду