Урок: Михайло Коцюбинський. Життєвий і творчий шлях. Гуманізм світогляду митця. М. Коцюбинський — новеліст. Ранній період творчості. Новелістична акварель «На камені»

23 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, його культурно-просвітницькою діяльністю; розкрити еволюцію стилю митця від просвітницьких тенденцій до модерністських; охарактеризувати ранній період творчості, зокрема новелістичну акварель «На камені», образи Алі та Фатьми; розвивати вміння визначати художні деталі та зорові образи, елементи імпресіонізму; виховувати любов до природи, повагу до бажання бути щасливим навіть усупереч жорстоким звичаям.

Теорія літератури: новела, акварель.

Обладнання: портрет письменника, книжкова виставка його творів.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент 

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку 

Слово вчителя 

Перед вами портрет Михайла Коцюбинського. Його колоритний опис зустрічаємо в спогадах відомого співака Михайла Микиші: «Найбільше враження зробили на мене його великі, замріяні, глибоко проникливі очі. Він мав статну, вище середнього зросту

фігуру; красивої форми, чисто, до блиску виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і прикрашували його обличчя. Одягнений був у білий, елегантно пошитий костюм.

Взагалі в його постаті, одязі і манерах було стільки простоти, скромності і в той же час відбивалось якесь внутрішнє благородство і привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам'ятовувався і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом Михайловичем у мене залишилось враження про нього як про надзвичайну, розумну, культурну, виховану людину».

III. Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань 

Тести до біографії М. М. Коцюбинського 

1. У якому місті народився майбутній письменник?
А Київ;
Б Львів;
В Вінниця;
Г Чернігів.

2. Ким працював його батько?
А Дрібним урядовцем;
Б військовим;
В продавцем;
Г чиновником.

3. У якому місті батька Михайла Коцюбинського 1874 року призначили на посаду поліційного наглядача?
А Львів;
Б Барі;
В Вінниця;
Г Черкаси.

4. Після закінчення у 1875 році народної школи вступив до… духовної школи, так званої бурси.
А Вінницької;
Б Київської;
В Шаргородської;
Г Хмельницької.

5. Перший твір, вірш для дітей «Наша хатка», з'явився 1890 року друком у журналі...
А «Дзвінок»;
Б «Студент»;
В «Гудок»;
Г «Час».

6. 1891-го року М. Коцюбинський склав іспит на народного вчителя і почав учителювати спершу в селі …, потім у селі Лопатинцях.
А Байдарчине;
Б Люцерні;
В Причіпки;
Г Михайлівці.

7. До якого міста Коцюбинський виїхав восени 1897 року і почав працювати редактором відділу хроніки в газеті «Волынь»?
А Івано-Франківськ;
Б Житомир;
В Ніжин;
Г Львів.

8. Як називалася збірка оповідань М. Коцюбинського, що вийшла у Львові 1899 року?
А «Поєдинок»;
Б «У путах шайтана»;
В «По-людському»;
Г «У грішний світ».

9. Яка проблема вже виразно звучить у першій частині найкращого твору письменника «Fata Мorgana» (1903)?
А Назрівання революції;
Б зображення жахливих злиднів;
В поневіряння селянської бідноти;
Г засудження соціальної несправедливості.

10. У якому науково-художньому оповіданні найбільше виявився талант М. Коцюбинського як автора творів для дітей?
А «Тіні забутих предків»;
Б «Маленький грішник»;
В «Нюренберзьке яйце»;
Г «Харитя».

11. Куди М. Коцюбинський тричі виїжджав лікуватися?
А У Санкт-Петербург (Росія);
Б у Рим (Італія);
В у Крим (Україна);
Г на Капрі (Італія).

12. Де поховано Михайла Михайловича Коцюбинського?
А У Києві;
Б у Вінниці;
В в Чернігові;
Г у Львові.

Відповіді на тестові завдання 1. В. 2. А. 3. Б. 4. В. 5. А. 6. Г. 7. Б. 8. Б. 9. А. 10. В. 11 г. 12 В.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу 

1. Слово вчителя 

У 90-х роках XIX ст. з-під пера Коцюбинського виходять соціально-психологічні новели «На камені», «Поєдинок», «Цвіт яблуні», цикл «З глибини», «У грішний світ».

Роблячи огляд літератури цього часу, І. Франко звертає увагу на оновлення арсеналу поетики української прози у творах Стефаника та Коцюбинського. Так, він зауважує з приводу їхньої творчості таке: «Нове, що вносять у літературу наші молоді письменники, головно такі як Стефаник і Коцюбинський, лежить не в темах, а в способі трактування тих тем, у літературній манері, або докладніше — в способі, як бачать і відчувають ті письменники життєві факти». На думку І. Франка, українська нова проза, яку представляли Коцюбинський, Стефаник, Кобилянська та інші, «се незвичайно тонка, філігранова робота; її змагання — наблизитися скільки можна до музики. Задля сього вона незвичайно дбає о форму, о мелодійність слова, о ритмічність бесіди.

Вона ненавидить усяку шаблоновість, ненавидить абстракти, довгі періоди і зложені речення. Натомість вона любується в сміливих і незвичайних порівняннях, в уриваних реченнях, у півслівцях і тонких натяках». Даючи цю характеристику, Франко мав на увазі, зокрема, такі новели Коцюбинського, як «На камені», «Цвіт яблуні», у яких утвердилася нова манера письма, яку виробив М. Коцюбинський.

Сьогодні на уроці ми маємо змогу переконатися в правдивості висновків І. Франка стосовно творчої манери М. Коцюбинського, що виявилася в новелі «На камені».

2. Повторення понять теорії літератури 

Новела — це невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Характерні ознаки новели:

  • лаконізм;
  • яскравість і влучність художніх засобів;
  • глибокий психологізм;
  • перевага сюжетної однолінійності;
  • зведення до мінімуму кількості персонажів;
  • персонажами новели є особистості, як правило, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини;
  • сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.

3. Робота з тлумачним словником 

Дангалаки — кримські греки, які не стали мусульманами.

4. Бесіда з учнями за змістом новели 

  • Про що розповідається в новелі «На камені»? (У новелі йдеться про трагічну долю кримської татарки Фатьми, яка, не змирившись із хатнім деспотизмом, що насаджувався патріархальними звичаями, тікає від осоружного чоловіка і закінчує життя самогубством.)
  • Знайдіть у новелі докази того, що людське «я» непередбачуване.
  • Чи можемо ми назвати героїв новели Фатьму й Алі сильними особистостями?

5. Запишіть висловлювання видатних письменників про кохання. Назвіть імена героїв новели, яких можуть стосуватися ці висловлювання 

«Перед коханням безсилий смертельний жах» (Г. Ібсен).

(Фатьма, Алі) «Убогі люди — це ті, у кого немає кохання» (Б. Шоу). (Кривоногий хазяїн кав'ярні, чоловік Фатьми Мемет)

6. Робота в групах 

Завдання для групи № 1 

  • Що називається аквареллю? (Це твір живопису, виконаний водяними фарбами.)
  • Як ви думаєте, чому автор визначив жанр твору як акварель? (У ньому дуже велику роль відіграють зорово-живописні образи, а колір виконує важливу смислову функцію. Тому слово — тільки інструмент творення мікрообразу, який передає переживання героїв чи служить реалізації задуму автора.)

Завдання для групи № 2 
  • Новела розповідає про трагічне кохання Фатьми та Алі, а називається «На камені». Чому? (Мікрообраз каменя, винесений у назву, створює сіре тло, на фоні якого розгортається сюжет новели: «татарське село здавалось грудою дикого каміння», «кам'яні оселі», «сонце і камінь», «люди на камені», існування яких — постійна боротьба з природою. Тому тут визнають лише один закон — жорстокість. Безбарвним скелям, голому каменю автор протиставляє червоний колір пов'язки на голові Алі та зелений колір фередже Фатьми. І це не випадково, адже червоний колір — це символ кохання, а зелений — життя. Яскраві, життєстверджувальні кольори підсилюють контраст із сірими кольорами мертвої скелястої породи, поглиблюють драматизм подій. Зверніть увагу: сірі скелі підступно виказують яскраве вбрання Фатьми й Алі.)

Завдання для групи № 3 
  • Письменник небагато уваги приділив взаєминам Фатьми і молодого наймита-дангалака Алі. Чи можемо ми стверджувати, що втеча молодої жінки від чоловіка — кривоногого хазяїна кав'ярні Мемета — є психологічно зумовленою? (Фатьмі — дівчині з далекого гірського села — тут усе було ворожим і чужим: і різник, «противний, неласкавий, чужий», що «заплатив батькові більше, ніж могли дати свої парубки, й забрав її до себе», і всі інші люди. Навіть море було неласкавим до Фатьми: «вранці сліпить очі його блакить», «в годину дратує своїм спокоєм, в негоду плює на берег і б'ється, і реве, як звір, і не дає спати… Навіть в хату залазить його гострий дух, од якого нудить… Од нього не втечеш, не сховаєшся… воно скрізь, воно дивиться на неї…». Любов до Алі є і цілком природною для молодої жінки, і водночас це — вибух протесту. Фатьма прагне любові і щастя, вона воліє вирватися з пазурів усталених звичаїв навіть ціною смерті.)

Завдання для групи № 4 
  • Робота зі словником літературознавчих термінів. Створити гроно «Характерні ознаки імпресіонізму».

Довідка 

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — художній напрям, що заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Мистецька течія у живописі, а також у літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині ХІХ століття у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, але також і натуралізму). Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світл, проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з читачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні у критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця» (1872).

Характерні ознаки імпресіонізму:

  • лаконізм;
  • психологізм у змалюванні героїв, передача найтонших змін у настроях персонажів та миттєвих вражень;
  • акцентування уваги на яскравих деталях, кольорах та звуках;
  • відмова від зображення важливих соціальних проблем;
  • передача суб'єктивних вражень без заглиблення в їх суть.

7. Презентація групами результатів своєї роботи.

Коментар учителя 

V. Систематизація й узагальнення вивченого 

1. Робота в парах 

Знайти ознаки імпресіонізму в новелі.

2. Тематичний словниковий самодиктант «Колорит татарського села» 

Орієнтовний зразок виконання роботи.

Кав'ярня, кам'яні оселі, голі скелі, плетена гарба, буйволи, юзбаш (сотник), крамничка.

VI. Домашнє завдання 

1. Прочитати новелу «Цвіт яблуні».

2. Завдання творчого характеру. Написати міні-твір-роздум «Чи були у Фатьми та Алі шанси стати щасливим подружжям?»

VII. Підсумок уроку 

Рефлексія Закінчіть речення:

  • Мене схвилювала…
  • Я зрозумів (зрозуміла)…
  • Мені вдалося…

Додаток

Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року на околиці стародавнього мальовничого міста Вінниці в родині дрібного урядовця. Батько його, Михайло Матвійович, був людиною доброю, чесною і працьовитою, але запальною і нестриманою, «з вічними фантазіями, які ніколи не здійснялися», не терпів утисків і несправедливості начальства, тому часто міняв роботу, а інколи і зовсім залишався без місця або працював за мізерну плату. Разом з ним мандрувала і його сім'я. «Дитячий вік мій (до 7 літ) пройшов у м. Вінниці, а відтак довелося жити то на селі, то знов у місті, все на тім же багатім природою, теплім, прекраснім Поділлі», — згадував Михайло Коцюбинський.

Дитинство письменника минало в теплій, дружній сімейній обстановці, хоч інколи в скрутних матеріальних умовах. Кволий, худенький хлопчик з блідим матовим лицем був улюбленцем родини, особливо матері Ликери Максимівни, жінки доброї, люблячої, «із складною і глибокою душею». Походила вона з молдавського роду Абазів. Коли Ликера Максимівна вийшла заміж за Михайла Матвійовича, чоловіка з трьома дітьми від першого шлюбу, дід Абаза поселив їх у своєму будинку в м. Вінниця, де й пройшли перші сім літ життя маленького Михайлика. Їй було властиве тонке розуміння літератури та мистецтва. Саме мати рано розвинула у хлопчика інтерес до читання. В автобіографії письменник згадує, що саме від неї успадкував «тонку і глибоку душевну організацію» та «любов і розуміння природи».

Михайлик часто ходив на ярмарок слухати лірників, а в 9– 10 років і сам почав складати пісні за взірцем народних. Коли хлопцеві виповнилося 12, він написав велику повість (російською мовою) з фінського життя.

Отже, поштовхом до літературної творчості стали народні пісні. Як бачимо, Коцюбинський рано почав пробувати свої сили в літературі, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко зрозумів, що його справжнє покликання — художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885).

Наприкінці 80-х років ХІХ ст. помер батько М. Коцюбинського, й утримання всієї родини лягло на плечі письменника. У зв'язку з цим він у лютому 1886 року їде в с. Михайлівку Ямпільського повіту працювати вчителем. У 1886–1889 рр. дає приватні уроки у Вінниці. «Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба», — згадував він пізніше.

Друкуватися Коцюбинський почав 1890 року — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». У цьому ж році письменник побував у Львові, встановив творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема І. Франком.

На початку 1891 року він їде в с. Лопатинці на Вінниччині. Двадцятивосьмирічний Коцюбинський був репетитором дітей бухгалтера Мельникова з Лопатинської цукроварні, а разом із цим вивчав життя села, народну мову, культуру. У цей період він розпочинає серйозну літературну працю. Тільки за один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», повість «На віру», віршована казка «Завидющий брат», які привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що українська проза має ще одного талановитого митця. У цих творах реалістично змальовано селянську нужду й горе, звучить гнівне засудження існуючого ладу. М. Коцюбинський також майстерно розкриває психологію дітей, їхні думки та переживання.

На початку 90-х рр. частина молодої української інтелігенції, перейнятої ліберально-просвітницькими ідеями, утворює організацію «Братство тарасівців», з учасниками якої Коцюбинський деякий час підтримував зв'язок, що, звичайно, не могло не відбитися на його творчості. (У казці «Хо» (1894) Коцюбинський підносить значення ліберально-просвітницької діяльності.) Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для таких його творів, як «Для загального добра» (1895), «Пе-коптьор» (1896), «Посол від чорного царя» (1897), «Відьма» (1898), «В путах шайтана» (1899), «Дорогою ціною» (1901), «На камені» (1902), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904). Свідченням того, що Коцюбинський своїми творами молдавсько-кримського циклу виходив за межі локальних проблем, є те, що його повість «Для загального добра» була надрукована в перекладі російською мовою в журналі «Жизнь» (1899, кн. 12).

Перебуваючи в 1894–1895 рр. у Чернігові та Вінниці, М. Коцюбинський у Чернігові знайомиться з Вірою Устимівною Дейшею, з якою незабаром одружиться. Дружина стала справжнім товаришем та помічником М. Коцюбинського, допомагаючи йому в літературній діяльності. «…Ти єдиний мій критик, якому я вірю і на смак якого покладаюся», — писав їй М. Коцюбинський 1912 року. Віра Устимівна і сама написала низку статей, які були надруковані в галицькій пресі і користувалися популярністю як у Галичині, так і на Україні.

У 90-ті роки вже викристалізувалася своєрідна художня майстерність М. Коцюбинського. Ознаками його індивідуального письменницького стилю стали лаконічність, гранична стислість композиції, глибина та багатство ідейно-тематичного змісту, майстерне розкриття психології людини. Пейзажі у М. Коцюбинського відтіняють і доповнюють переживання і настрої персонажів, вони глибоко пов'язані із сюжетом та ідеєю.

Провідним жанром малої прози Коцюбинського після 1901 року стає соціально-психологічна новела. Так, протягом 1906–1912 рр., крім другої частини повісті «Fata мorgana» та повісті «Тіні забутих предків» (1911), М. Коцюбинський створює низку новел: «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові» (1912). У більшості з них зображено події часів революції 1905 року, а основна увага приділяється розкриттю настроїв представників різних соціальних верств, які мали різні соціально-політичні переконання.

Декілька разів М. Коцюбинський виїжджав на лікування в Італію, на острів Капрі, де познайомився з російським письменником М. Горьким, потім часто зустрічався з ним, а взимку 1911– 1912 рр. навіть жив у нього і написав там новели «Коні не винні» та «Подарунок на іменини».

М. Коцюбинський гостро критикував декадентську белетристику, він засуджував занепадницьку літературу у творах «В дорозі», «Дебют», «Intermezzo». За своїми художніми особливостями новела «Intermezzo» не має собі рівних серед творів цього жанру не тільки в українській літературі. У ній звучать глибокі філософські роздуми про самотність людини, неможливість її існування поза суспільством, про «золотий засів сонця» в її душі. Тут читач знаходить неперевершені описи природи.

У новелах останніх років життя Коцюбинський виступає проти обивательщини, обмеженості інтересів особистими вигодами та власним спокоєм, протиставляючи цьому життя змістовне (новела «Лист» (1911)). Тим часом здоров'я письменника погіршувалося. Надмірна праця підірвала його сили. Восени 1911 року М. Коцюбинський їде на Капрі до М. Горького, вважаючи, що видужає від однієї лише зустрічі зі своїм великим другом. На острові письменник був до 20 березня 1912 року, жив у Горького, який створив йому найкращі умови для праці та відпочинку.

20 березня 1912 року М. Коцюбинський залишив Капрі й повернувся додому. Наприкінці жовтня 1912 року письменник ліг у клініку професора Образцова в Києві, але допомогти йому вже не могли й кращі лікарі міста.

У кінці січня 1913 року письменник повернувся в Чернігів, а 25 квітня помер. «Я жити хочу!» — були його останні слова.

Поховали М. Коцюбинського на Болдиній горі — його улюбленому місці відпочинку, звідки відкривався чарівний краєвид на далекі придністрянські луки.

Смерть М. Коцюбинського викликала широкий відгук прогресивної громадськості як в Україні, так і далеко за її межами. «Смертна людина, народ безсмертний. Глибокий мій уклін народу України», — писав із далекого Капрі М. Горький.

У книзі відгуків літературно-меморіального музею М. Коцюбинського є слова А. Малишка: «Пройшли десятиріччя, минуть, напевне, віки, а творчість Коцюбинського, як світла зоря, сяятиме над нами вічно, облагороджуючи людську душу, кличучи нас вперед, на нові подвиги і дерзання».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду