Урок: Загальна характеристика прози І. Франка. Новела «Сойчине крило», її гуманістичний пафос

22 грудня, 2016 0

Мета: дати загальну характеристику прози І. Франка, ознайомити з основними прозовими творами, розкрити їх тематику; ознайомити із змістом та розглянути композицію новели «Сойчине крило», охарактеризувати образ героя-адресата, визначити гуманістичний пафос твору; розвивати навички ідейно-художнього аналізу прозових творів, формувати вміння добирати цитати до характеристики героїв; виховувати віру в перемогу добра над злом.

Теорія літератури: поглиблення поняття про новелу.

Обладнання: текст новели, словник літературознавчих термінів.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми

й мети уроку

Франкову прозу без вагань можна назвати енциклопедією та епопеєю життя українців Східної Галичини від ХІІІ століття до авторової сучасності. Вона включає 18 збірок, а це — 115 оповідань, новел, нарисів, образків, казок тощо та 10 великих за обсягом творів (повістей та романів), які автор створив упродовж 30 років.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося із змістом новели «Сойчине крило» та визначимо, у чому полягає її гуманістичний пафос.

III. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

2. Зачитування учнями складених удома сенканів

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Проза Франка починається з так званого «Бориславського циклу» (1877), в якому Франко подає жахливий образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння й пролетаризація галицького села лягли в основу його збірок

«В поті чола» (1890) і «Галицькі образки» (1897), до яких належать автобіографічні оповідання «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben» та інші. Вершиною прози Франка є повість «Boa constrictor» (1878) і соціальний роман «Борислав сміється» (1882). У них уперше відображені початкові форми революційної боротьби робітництва та стихійне пробудження його класової свідомості. На основі старих українських літописів Франко написав історичну повість «Захар Беркут» (1882), в якій відобразив героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів у 1241 році. До історичних творів ще належить «Герой поневолі» (1904) про революцію 1848 року у Львові та «Великий шум» (1907) про скасування панщини. Моральному розкладові «верхів» тогочасного суспільства в Галичині Франко присвятив романи «Для домашнього вогнища» (1892), «Основи суспільності» (1895) і «Перехресні стежки» (1899–1900). Повість «Лель і Полель» (1887) має дидактичний характер. Проза Франка відзначається жанровим багатством і реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства.

2. Робота зі словником літературознавчих термінів: повторення (з розширенням) поняття новела

Новела — це невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

3. Ознайомлення із змістом твору (переказ новели «ланцюжком»)

СОЙЧИНЕ КРИЛО

(Із записок відлюдька)

Оповідач говорить, що завтра Новий рік і сорок років із дня його народження. Він хотів би зустріти це свято спокійно, як робить це вже два роки поспіль. Раніше він теж зустрічав Новий рік у великій веселій і шумній компанії. Але тепер такого не хоче. Він послухає улюблену музику, почитає журнали, помилується квітами, зможе побути хоч дитиною, хоч героєм, головне — самим собою.

З товаришами по роботі в бюро, з друзями, знайомими він поводиться чемно, навіть дружньо, але стримано, нікого не впускає у свою душу, та ніхто особливо й не прагне цього.

Раптом служник приносить йому листа з далекого Порт-Артура. Оповідач сумнівається, відкривати його чи ні, читати чи так просто вкинути у вогонь. Адже там, мабуть, скільки слів написано, а відомо ж, що досить одного, щоб убити людину чи на довгі літа зробити її нещасливою.

Все-таки відкрив. Це був лист від дівчини, з якою він колись зустрічався і про яку думав, що її вже давно й на світі немає. Вона жартівливо називала себе Сойкою, і в листі лежало засушене сойчине крило.

Маня була дочкою лісника. Вони познайомилися в лісі, і його вразив її дивний мисливський одяг, її сміх, безжурна енергія, що так і випромінювалася з неї.

Сойка питала в листі, чи пам'ятає він її сміх, їхні зустрічі під хатиною, те, як дивилася на них сойка з дерева, як вона почала ревнувати пташку до коханого, котрого та будила раніше за неї, як убила ту сойку з рушниці, а потім довго плакала.

Вона зізнається, що грала з ним, але так, як кокетує квітка, розкриваючи ніжні пелюсточки й розливаючи навколо себе чарівні пахощі. Він був спокійним, лінивим егоїстом, тому не втримав її коло себе.

Одної ночі вона втекла з молодим практикантом Генрисем. Але гірко помилилася. Скромний хлопець виявився зовсім не тим, за кого себе видавав, а злодієм. І поїхали вони не до багатих родичів Генрися, а за кордон у вояж разом із бандою крадіїв. Коли Генрися заарештували, вона змушена була врятувати того, звабивши поліцмейстера.

Тепер вона сидить у Порт-Артурі, де триває війна з японцями, біля тяжко пораненого чоловіка й чекає, коли стане вільною. Вона береже ту червону в білих цяточках сукню, в якій втекла, і хоче приїхати в ній до нього, аби лиш тільки його побачити, якщо він хоч краплину пам'ятає її та свої до неї почуття.

Тільки багато пізніше дізналася, що її батька обікрали, забрали гроші зі скарбниці, він швидко після того помер, так і вважаючи її злодійкою.

Генрися, цього нікчемного п'яничку-злодюжку, нібито впіймали знову, і він зник назавжди. А Маня дісталася їхньому ватажкові, Зигмунду. Якось арештували й того. Вона залишилася вільною. Сіла в поїзд і поїхала. У дорозі познайомилася з інженером Володею, швидко з ним змовилась і поїхала за його призначенням до Сибіру. У глухомані Володі швидко все набридло, він почав пити й грати в карти, поки й програв її саму багатому золотопромисловцю Свєтлову, ласому до жінок.

Навесні біля Красноярська на них напали якісь волоцюги і вбили Никанора Ферапонтовича, а її забрали. Це виявився той же Зигмунд. Але Маня дісталася іншому ватажкові розбійників. Зигмунд навів роту солдатів, ватажка вбили, арештували й наводчика. Жінка дісталася капітану-справнику, і це було найтяжче, найстрашніше з того, що вона зазнала в житті. Капітан тримав її разом із законною дружиною і п'яний бив обох, не розбираючи. Нарешті Маня втекла від нього, хотіла утопитися, але натрапила на поїзд, яким їхали війська на війну з Китаєм. І поїхала з ними, їй було байдуже, куди і з ким.

Тепер ось грають гармати, напевне, починається новий штурм.

Але вона йде до моря, щоб передати листа китайцеві, і вірить, що вони все-таки колись зустрінуться, якщо не на цьому світі, то на тому.

Оповідач схаменувся близько дванадцятої. Оце так свято, проведене в сльозах! Мабуть, романтична дівчина повидумувала… Де вона тепер? Раптом дзвінок у передпокої. Івась говорить, що прийшла якась дама у вуалі й хоче бачитися з паном радником. Зняла хутро й сидить у легкій червоній сукні з білими цятками.

4. Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про новаторський характер новели «Сойчине крило»

Орієнтовний зміст повідомлення

Новела «Сойчине крило» — один з найкращих творів Франка про любов. Вміщена в збірці «На лоні природи» (1905). Це твір модерної літератури, у якому підкреслюється марність намагань замкнутися у відлюдькуватості й сибаритстві (Сибарит — бездіяльна, розпещена людина, яка живе у розкошах та постійно шукає задоволення). Герой після пережитої драми кохання вищий сенс і красу вбачає в житті «для самого себе, з самим собою, у самому собі».

Новела має підзаголовок — «Із записок відлюдька». Аналізуючи жанрову структуру «Сойчиного крила», деякі вчені доходять висновку, що у цьому творі наявні ознаки всіх трьох літературних родів, а також викладові форми листа й щоденника.

У «Сойчиному крилі» Франко ставить і намагається розв'язати проблему втечі-повернення на прикладі головних героїв — Манюсі та Хоми-Массіно, — які намагаються втекти від самих себе. Героїня тікає від свого справжнього кохання, з тихого лісу у повне небезпеки життя злочинців; Хома-Массіно відмовляється від ролі громадського діяча і впадає в софістику «артиста життя», відчуженого від реальності.

Після всіх пережитих випробувань герої морально відроджуються, щоб іти «до нового життя у вірі, надії, любові».

Ідея повернення — основна ідея новели. Повернення до самого себе, до рідного краю, до душевної чистоти. Цю ідею підкреслює бароковий композиційний елемент «сну» — три роки життя Манюсі були жахливим сном. Подібним до важкого, жахливого сну було занурення героя у світ душевних страждань через втрату кохання.

У творі змальовано жіночу долю в новітній інтерпретації.

Перед читачем постає образ фатальної жінки, яка помилилася у своєму виборі, а усвідомивши це, бореться за своє перше чисте й незаплямоване кохання.

Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим від людських пристрастей «естетом» і «живим чоловіком» з живими почуттями. Його настрої та світогляд змінюються разом із перипетіями в листі; перемагають добро й великодушність.

5. «Мозковий штурм»

У чому полягають особливості композиції новели І. Франка «Сойчине крило»? Узагальнену відповідь записують у зошит.

Орієнтовний зразок відповіді

Особливості новели:

1. Уперше в українській прозі вводиться розлогий лист, який є і повістевим жанровим компонентом твору, і розлогою ретроспекцією-розповіддю про взаємини героїв (з листа Манюсі ми дізнаємся і про інші імена).

2. У новелі «Сойчине крило» відбилися особливості поетики прози ХХ ст., які передусім виявляються у зображенні часу і простору (фабульний час повісті-новели триває декілька годин новорічного вечора, а сюжетний, по суті, охоплює все життя центрального персонажа; фабульна дія розгортається у кімнаті головного героя твору, а сюжетна — на просторах Російської імперії та за її кордонами).

3. Уперше в українській літературі так широко представлений інтер'єр кімнати, в якій живе людина культурних переживань.

Про це свідчать такі деталі: осінні квіти на столі, Уайльдова стаття про Христа в часописі «Neue deutsche Rundschau»; портрети «великих майстрів у штуці життя» — Ґете, Емерсона, Рескіна, книги у гарних оправах, «мармурова подобизна старинної статуї хлопчика, що витягає собі терен із ноги». Згадується автором і улюблена музична композиція героя (і самого Франка) — увертюра до опери Россіні «Вільгельм Телль».

6. Метод ПРЕСС

Визначити, у чому виявляється гуманістичний пафос новели «Сойчине крило».

Я вважаю…

Тому що…

Приклади…

Висновки…

Довідка

Гуманістичний пафос новели — у вірі героїв у власні сили, в людину загалом, в оновлювальну силу кохання.

V. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Скласти гроно «Риси характеру героїв»

Довідка

Марія — чуттєва, поетична, любить природу, фатальна жінка, здатна на сильні почуття.

Хома — схильний до рефлексії, освічений, інтелігентний, здатний вірно кохати, емоційний, чуттєвий.

2. Знайти ознаки новели в творі Франка (робота з таблицею)

Ознака новели

Приклад

Яскравість і влучність художніх засобів


Невелика кількість персонажів


Сюжетна однолінійність


Незвичайні життєві обставини, в які потрапляють персонажі


Увага на змалювання внутрішнього світу героїв, їхніх переживань та настроїв


Простота та динамічність сюжету


Елемент психологічної та ситуативної несподіванки



VI. Домашнє завдання

1. Прочитати повість І. Франка «Перехресні стежки».

2. Написати розгорнуту відповідь на питання: Як я розумію назву новели «Сойчине крило»?

3. Випереджувальні завдання:

1) Загальна характеристика повісті «Перехресні стежки».

2) Дослідити антропоніми повісті «Перехресні стежки».

3) Коротка історична довідка щодо стану Галичини в кінці XIX століття.

VII. Підсумок уроку Рефлексія

  • «Ця новела примусила мене замислитися…»
  • «Я засуджую (схвалюю) поведінку героїв, тому що…»
  • «Мені сподобалася (не сподобалася) новела, тому що…»
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду