Урок: Інші образи п'єси «Мартин Боруля» (Марисі, Степана, Миколи, Омелька, чиновника Трандальова). Драматургічна майстерність І. Карпенка-Карого

18 грудня, 2016 0

Мета: дати характеристику Марисі, Степана, Миколи, Омелька, чиновника Трандальова, пояснити засоби їхнього комічного зображення, поглиблювати знання про засоби комічного; розвивати навички аналізу літературного персонажа, зв'язного монологічного мовлення, дослідницької роботи; прищеплювати розуміння справжніх людських цінностей.

Теорія літератури: літературний герой, засоби комічного.

Обладнання: фото героїв із вистав «Мартина Борулі», текст твору.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Словниковий диктант

Негативні риси характеру: самовдоволення, лицемірство, підступність, корисливість, безсоромність,

нахабність, пихатість, підступність, чванькуватість, брехливість.

Завдання: Записати диктант (самостійно), замінюючи іменник прикметником.

2. Бесіда з учнями

  • Назвіть відомі вам різновиди художніх образів
  • Дайте визначення поняття «літературний герой».

3. Літературний диктант

1. Чия історія лягла в основу сюжету п'єси «Мартин Боруля»? (Батька письменника)

2. Який матеріальний стан героя? (Заможний)

3. Рід занять Борулі? (Хлібороб)

4. Ім'я доньки Мартина (Марися)

5. З яким героєм Мольєра можна порівняти Мартина Борулю? (Журден)

6. Нездоланне прагнення героя. (Вийти «на дворянську лінію»)

7. Що болить у Мартина після спроб запровадити дворянське життя в домі? (Боки)

8. Як «по-дворянському»

діти повинні були звертатися до батьків? (Папінька, мамінька)

9. Про що повинна розпитати Палажка Сидоровичку? (Як варять кофій і коли подають)

10. Чим закінчується намагання отримати дворянське звання? (Відмовою сенату)

11. Жанр твору. (Соціальна сатирична комедія)

12. Головна думка твору. (Те формулювання, яке учні записали у зошит після узагальнення дослідницької роботи на попередньому уроці.)

III. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Дуже часто ми переконуємося в тому, що літературний твір набуває популярності не завдяки тематиці та ідейному змісту, а зовсім іншому. Тобто головне — не про що написано, а як. Саме про драматургічну майстерність І. Карпенка-Карого ми поговоримо на уроці.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Робота в групах: характеристика героїв твору (випереджувальне завдання)

Після обміну думками (5–7 хвилин), представник групи дає узагальнену характеристику героя. Наприклад:

Цитата з тексту

Міркування, роздуми, висновки

1 група. Трандальов

Дія І, ява І. Діалог Мартина і Трандальова.

Знаменитий монолог другої яви: «Добре діло це повірничество, єй-Богу!

Пройшов велику школу шахраювання, знає всі шляхи отримання для себе користі, багато змінював засобів заробітку, але зупинився на найлегшому, заснованому на обдурюванні інших. Хабарник, шукач «легкого хлібу», не має моральних принци пів

2 група. Марися

«Таке щось чудне у нас робиться, що хоч з хати тікай!..

Чую я, що батько все про дворянство балакають, а ніяк не розберу, чого-то дворянці стидно робить. Дивно… Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє; тепер же все навиворіт».

«Мамо! Жили ж ми перше без дворянства, і всі були щасливі!..

Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Коли через нього ви хочете мене нещасною зробить, занапастить мій вік молодий!..

(…) Я не хочу буть дворянкою! Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном, — це всяке знає!..» До Миколи: «Слухай же мене. Корися батькові свойому, та тілько сватать Юльку не спіши! Проси його, щоб підождав, поки її ти сам не розпізнаєш, — він тебе любить і згодиться! А я чим часом роздивлюсь, прислухаюсь і розміркую, що робить».

Націєвському: «Не знаю, як вам здається… Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я умію жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, свиней годувать… Подивіться, які у мене руки…» «О ні! Ви мені противні…»

Світосприйняття дівчини відповідає її соціальному стану. Мудра, розумна.

Усвідомлює, що щастя має той, хто займає своє місце у житті. Працьовита, не боїться важкої селянської праці. Відверта


Визначення особливостей драматургічної майстерності письменника в зображенні героїв твору. Бесіда з класом

  • Вам уже добре відомий творчий доробок письменника. Зверніть увагу на те, хто в центрі уваги творів Карпенка-Карого і п'єси «Мартин Боруля» зокрема? (Слід проаналізувати і назви п'єс «Хазяїн», «Мартин Боруля», «Наймичка» «Сава Чалий» тощо. Драматург, як правило, ставить у центрі свого твору головного героя, зосереджуючи увагу переважно на ньому.)
  • Яким прийомом користується драматург, змальовуючи свого героя на фоні оточення, яке його не розуміє? (Щоб виразніше змалювати головного героя, Карпенко-Карий часто користується прийомом різкого контрасту: Мартин Боруля — його родина і сусіди.
  • Зверніть увагу на образи п'єси. Що ви можете сказати про характер героя на початку п'єси і в кінці? (Карпенко-Карий з початку твору подає вже сформовані особистості. У ході дії характери героїв здебільшого не змінюються, а все глибше розкриваються.)
  • Чи можете ви провести паралель між засобами творення характерів у класицистичному творі Мольєра «Міщанин-шляхтич» та «Мартин Боруля»? (Змальовуючи характери завжди багатогранними, письменник, як правило, підкреслює в кожному з них і певні домінантні риси, ті, що найбільш виділяються, стають пристрастю. У Мартина Борулі, наприклад, це шляхетська пиха, прагнення до дворянства.)
  • Які прийоми застосовує письменник, розкриваючи суть характеру героя? (Внутрішній світ героїв, характери їх розкриваються переважно через звичайні, буденні розмови і вчинки.
  • Автор показує героя не тільки у вчинках, а й передає його думки.)
  • Для чого автор змальовує побут? (Письменник відображає найбільш характерні явища з побуту свого героя, ті, які допомагають глибше розкрити його соціальну природу.)
  • Наведіть приклади індивідуалізації мови героїв як засобу характеристики персонажа (див. додаток).

Характери персонажів п'єси, їх помисли, звички, інтереси розкриваються і у самій їх мові. Кожен говорить по-своєму, відповідно до вдачі, кола інтересів, звичок і уявлень про життя. Мартин Боруля, наприклад, який прагне поставити все на дворянську ногу, говорить здебільшого поспіхом, із запалом, нестримно, іноді навіть кричить. Омелькові ж поспішати нікуди, і розмовляє він врівноважено, спокійно, розсудливо.

3. Робота над визначенням засобів комічного, використаних письменником у п'єсі «Мартин Боруля»

Методичний коментар

Перед початком лекції, у якій тему викладаємо навмисно неповно, щоб викликати бажання поставити питання, оголошуємо наступну після лекції форму роботи — прес-конференцію.

Зміст роботи: учні складають список запитань із теми. Перед початком роботи оголошуємо конкурс на найскладніше, найоригінальніше, найцікавіше (проблемне) запитання. Потім запитання розкладаємо на три «купки»:

  • питання, на які ми можемо дати відповідь у класі (і даємо);
  • питання, відповідь на які потрібно шукати в літературі або в Інтернеті (це стане темою дослідження, доповіді, реферату, есе, твору-роздуму, просто домашнім завданням у звичному обсязі);
  • питання, відповіді на які, можливо, не знає ніхто (це стане викликом для найдопитливіших і, можливо, честолюбців).

Лекція вчителя. Засоби творення комічного в п'єсі

Іван Барильченко — герой п'єси «Суєта» — говорить: «Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, крім їх волі, соромитися своїх вчинків». Зрозуміло, що устами цього героя Карпенко-Карий висловив своє ставлення до комедії. Саме прагнення «сміятися крізь сльози» змушує його вживати «серйозний» гумор. Він реально зображував дійсність, без шаржування, без зовнішнього комізму, тому його п'єси мають такий глибокий зміст, примушують людей соромитися не тільки своїх учинків, але й учинків героїв, яких драматург «бичує сатирою страшною».

Шляхом комізму Карпенко-Карий розв'язував дійсно серйозну, навіть драматичну проблему: звертав увагу суспільства на тяжке життя народу, його прагнення до волі, викривав представників української буржуазії, її хижацьку суть, намагався вкласти у свідомість глядачів ідею боротьби проти системи гноблення українського народу. Які ж засоби комічного використовує автор?

1. Прийом, який ми вже обговорювали: певна невідповідність.

Епізоди, так разюче неадекватні основним подіям чи настрою головного героя, створюють комічний ефект. Невідповідність між змістом і формою, зовнішнім виявом переживання і його суттю створює блискучий комічний ефект.

2. Як уже зазначалося, «сміх крізь сльози». Цей прийом допомагає краще розкрити саме ті негативні риси характеру людей, які повинна висміювати комедія.

Наприклад, Боруля заводить у домі панські порядки: «Не можу вранці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає». І дворянство він не одержує лише з однієї комічної причини: в одному з документів хтось із чиновників неправильно написав прізвище Борулі — Беруля. «Сміх крізь сльози» допомагає нам зробити для себе висновки із п'єс.

Дійсно смішно, коли людина, яка все життя працювала на землі, намагається жити по-аристократичному, як Мартин Боруля.

3. Карпенко-Карий часто вдається до засобу сатиричного загострення образу, свідомого перебільшення у змалюванні тих чи інших ситуацій, що підсилює характеристику життєвих явищ, повніше розкриває їх соціальну суть. Наприклад, ті ж самі спроби запровадити в домі дворянські порядки.

4. Використання можливостей мови.

Карпенко-Карий використовує специфічну термінологію, стиль офіційних указів, жаргонні слова і т. п. для характеристики і комедійного загострення образів своїх героїв. Чиновник Націєвський замість того, щоб сказати Марисі «поцілуймося», говорить їй: «А тепер заключім наш разговор поцілуєм». Мартин Боруля, щоб підкреслити своє шляхетство, часто вживає замість слів «то інша річ» — «то інша жеч».

V. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Творче завдання

Кого з героїв, з якими ви ознайомилися на уроці, можна характеризувати за допомогою слів зі словникового диктанту, поданого на початку уроку?

2. «Мозковий штурм»

У п'єсі використано пісню (текст додається). Спробуйте з'ясувати, як вона працює на створення комічного ефекту і як служить для характеристики героя та розвитку дії.

Пісня Націєвського з комедії «Мартин Боруля»:

— Гандалер молодой,
Взор твой полон огня,
Я стройна, молода,
Не свезешь ли меня?
Я в Риальто спешу до заката.
Видишь ли пояс мой
С жемчугом, с бирюзой?
А в средине его
Изумруд дорогой?
Вот тебе за провоз моя плата!
— «Нет, не нужен он мне,
Твой жемчужный убор:
Ярче камней и звёзд
Твой блистательный взор, —
Жажду я одного поцелуя

3. Творча робота в групах

Створення сенкану про героїв п'єси «Мартин Боруля»

Сенкан — п'ятирядковий неримований вірш, який складається за схемою:

1 рядок — слово-тема або словосполучення (іменник);

2 рядок — два прикметники (означення теми);

3 рядок — три дієслова (активність, дієвість, пов'язана з темою);

4 рядок — фраза з чотирьох слів (трактування теми або ставлення до неї);

5 рядок — слово-висновок (іменник, синонім (або висновок) до теми).

Зразок сенкану

Мартин Боруля

Смішний, драматичний.

Прагне, помиляється, страждає.

Відстоює зневажену людську гідність.

Плутаник.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал уроку, знайти відповіді на питання пресконференції, прочитати (повторити зміст) п'єсу «Сава Чалий».

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про історичну основу п'єси «Сава Чалий», постать реального ватажка народного повстання та джерела, які стали основою для твору.

VІІ. Підсумок уроку Рефлексія

  • «Я не очікував, що комедія…»
  • «Я не зрозумів…»
  • «Нам потрібна додаткова інформація про…»
  • «Я хочу порадити на майбутнє…»

Додаток

Діалог із п'єси як приклад індивідуалізації мовної характеристики

М а р т и н Б о р у л я випроваджує О м е л ь к а назустріч «женихові»
Марисі — Націєвському, що має приїхати з міста:
Боруля. Чого ти лізеш, як черепаха?
Омелько. А хіба я птиця? Літать не можу, поки встанеш, поки прийдеш.
Мартин. Ну, ну, годі.
Омелько. Коли б чоловік крила мав.
Мартин. Годі!
Омелько (набік). Ніколи не дасть договорить.
Мартин. Іди мені зараз аж на шпиль, звідтіля видко верстов на п'ять по дорозі в город, там будеш сидіть і ждать.
Омелько. Чого?
Мартин. Слухай!
Омелько. Та я ж слухаю.
Мартин. Мовчки слухай!
Омелько. Мовчу.
Мартин. Як побачиш наші коні і нашу натачанку і буде там сидіть двоє, прибіжиш додому попереду.
Омелько. А як я не добіжу попереду?
Мартин. Що ти йому будеш казати?
Омелько. Трохим же буде кіньми їхать, а я пішком бігтиму, то хоч би з мене й дух виперло, а я не поспію вперед, хіба разом прибіжимо.
Мартин. Не разом, бусурмане, не разом, а треба, щоб ти його здалеку побачив і вперед прибіг.
Омелько. Не прибіжу. Год п'ять тому назад, може б, і прибіг разом, а тепер не прибіжу. Та й на що ж я буду бігти разом з ним? Він буде їхать, а я буду бігти біля натачанки, на сміх людям, як собака! Та Трохим на зло мені запустить так коней, що й чорт з ним не збіжить.
Мартин. Хіба ж я тебе, супесе клятий, за тим посилаю, щоб ти наввипередки з кіньми біг?
Омелько. А хіба я знаю?
Мартин (бере його за груди). Не знаєш?
Омелько (набік). Отже останню свиту порве.
Мартин. Звістку, звістку, звістку щоб подав вперед — гость важний приїде!
Омелько. То дозвольте коня взять.
Мартин. Бери, бодай тебе за пупа взяло — тільки не муч мене.
Омелько. А якого ж коня взять? Я візьму Рака. (Мартин бере його за шиворот, повертає до дверей і виводить.)
Та постривайте, пане, я сам піду, а то і ви мені свиту порвете.
(Випхнув.)

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду