Урок: Борис Грінченко. Життя, різножанрова творчість (огляд), багатогранна діяльність митця і вченого. Оповідання «Каторжна». Утвердження прагнення до любові і добра. Психологізм у розкритті образу Докії

17 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Б. Грінченка, його літературною спадщиною, багатогранною діяльністю; розкрити ідейно-художній зміст оповідання «Каторжна»; розвивати навички аналізу змісту художнього твору та вміння робити висновки і аргументувати їх; виховувати наполегливість, уміння аналізувати вчинки і знаходити вихід із ситуації, що склалася.

Теорія літератури: повторити відомості про оповідання.

Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, висловлювання відомих діячів культури та літератури про творчий доробок Б. Грінченка.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку 

Слово вчителя 

Він — один із небагатьох істинних патріотів України. Він належить до когорти тих, які вибирають собі найтяжчу дорогу і наполегливо простують нею. Куди? Ти ж керуй туди спокійно, Де горить мета твоя, — відповідає один із найяскравіших представників такого

типу людей, український письменник і громадянин Б. Д. Грінченко.

Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, вченого, публіциста, громадського діяча, автора славнозвісного «Словаря української мови». Наше завдання на уроці — з'ясувати, якою людиною був митець, його громадянську позицію, ознайомитися з творчою спадщиною письменника та змістом його оповідання «Каторжна».

ІІІ. Актуалізація опорних знань 

Перевірка домашнього завдання (анкети життєвого і творчого шляху Б. Грінченка) 

Орієнтовний зразок виконання роботи. Варіант 1 

Дата і місце народження: 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області.

Батьки: збіднілі дрібнопомісні дворяни.

Сфера діяльності: учитель, етнограф та фольклорист, письменник, мовознавець.

Риси характеру: добрий, благородний душею, енергійний, мудрий, гуманний, справедливий, емоційний, палкий, людина дужого інтелекту.

Подвижництво на теренах розвитку української культури і національної ідеї, патріотизм, велика працездатність.

Життєве кредо: у своїх творах перелити гарячу синівську любов до рідного народу.

«На поезію завжди я мав тільки хороші хвилини, вільні від праці — часом любої, дорогої, здебільшого — нудної, наймитської. Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія», — зізнавався митець.

Палка любов до рідної землі, до свого народу змушувала його «силуватися знаходити іскру світу там, де, здавалось, була сама темрява».

Літературне оточення: 

  • Іван Франко (1856–1916);
  • Павло Грабовський (1864–1902);
  • Микола Чернявський (1868–1946);
  • Михайло Коцюбинський (1864–1913);
  • Леся Українка (1871–1913);
  • Василь Стефаник (1871–1936).

Життєві випробування: за поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув'язненні. Найбільшим ударом для письменника стала смерть дочки Насті та її малолітного сина, який хворів на туберкульоз.

Псевдоніми: П. Вартовий, Василь Чайченко, Б. Вільхівський, Іван Перекотиполе, Гримич, Л. Яворенко. Беручи псевдонім Вартовий письменник таким чином свідомо визначав свою роль і своє місце в суспільних процесах.

Поетичні збірки Б. Грінченка: 

  • «Пісні Василя Чайченка» (1884);
  • «Під сільською стріхою» (1886);
  • «Під хмарним небом» (1893);
  • «Пісні та думи» (1895);
  • «Хвилини» (1903).

Проза: 

  • дилогія «Серед темної ночі» (1901), «Під тихими вербами» (1902);
  • оповідання.

П'єси Б. Грінченка: 

  • «Лісні зорі» (1897);
  • «Нахмарило» (1897);
  • «Степовий гість» (1898);
  • «Серед бурі» (1899);
  • «На громадській роботі» (1901).

Наукові розвідки: «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» у трьох томах (1895–1899), «З вуст народу» (1900), «Література українського фольклору (1777–1900)» (1901).

Вершинне досягнення письменника: укладання разом з дружиною Марією Загірною чотиритомного «Словаря української мови» (1907–1909). Цю визначну роботу було відзначено академічною премією ім. М. Костомарова.

Як педагог писав підручники, педагогічні розвідки тощо. Він автор першої книги для читання в школі українською мовою.

Головний зміст і сенс життя: боротьба за українську національну ідею в час тотального витравлення всього українського.

У своїх «Листах з України Наддніпрянської», надрукованих у «Буковині» в 1892–1893 рр., він робить критичний огляд тогочасного суспільного стану, аналізує причини занепаду національних змагань, висловлює побажання та поради щодо активізації процесів відродження.

Віддаючи належне своїм попередникам (зокрема Г. Квітці, М. Костомарову та ін.), Б. Грінченко не втримується від їдкого зауваження, наголошуючи, що в тодішньому українському діячеві сиділо «дві душі: одна українська, а друга — російська», а тому «хотілося і рідному краєві послужити», і не прогнівити того, хто може пожалувати «Станіслава на шию».

Письменник зазначав: «Не тоді добре єднається народ з народом, коли вони родичі, хоч би і близькі, а тоді, коли життя їх укупі — таке, що дає їм змогу зазнавати в сій спілці найбільш усякої користі, якомога більшого вдоволення своїх потреб як народу, якомога більше щастя». 

Прагне і розум, і серце великої праці такої, 
Щоб і вікам тим, що будуть, зосталась вона дорогою, 
Щоб і потомки далекі добра зазнавали від неї, 
Звали того невмирущим, хто силу робить її мав… 

Дата, місце і причини смерті: різке загострення хвороби змусило його вирушити на лікування до Італії, але запізно — 6 травня 1910 року життя невтомного трударя обірвалося в м. Оспендалетті.

Поховано Б. Грінченка в Києві, на Байковому кладовищі.

Варіант 2 виконання роботи. Борис Грінченко (9 грудня 1863 року—6 травня 1910 року)

Сфера діяльності

Вчителював у селах Харківщини, Сумщини, Кате ринославщини (1881–1893). Займався фольклорно етнографічною, культурологічною, науковою та лінг вістичною діяльністю. Багато писав. З 1894 року працював у Чернігівському губернському земстві

Риси характеру

Подвижництво на теренах розвитку української культури і національної ідеї, патріотизм, велика працездатність. Емоційний, палкий, людина дужого інтелекту

Кредо

«На поезію завжди я мав тільки хороші хвилини, вільні від праці — часом любої, дорогої, здебіль шого — нудної, наймитської. Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва надія». Палка любов до рідної землі, до свого народу змушувала його «силуватися знаходити іскру світу там, де, здавалось, була сама темрява»

Світ захоплень

Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного вияви лися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає, створює «самвидавівський» руко писний журнал, який заповнює власними оповіда ннями та віршами

Освіта

З 1874 по 1879 рік Борис Грінченко навчався у Хар ківському реальному училищі. Здобута самоосвіта дозволила Б. Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті


Факт, який мене зацікавив Працюючи в казенній палаті, Грінченко мешкав у сім'ї шевця.

Допитливий і працьовитий, він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу 

1. Слово вчителя Педагоги та вихователі знають, наскільки важливим для виховання дитини є мікроклімат, який склався в родині. Батьківський авторитет належить до найважливіших виховних чинників, у основі його — почуття поваги. Якщо дитина виконує вимоги батька та матері, прислухається до їхніх порад, то це свідчить про наявність авторитету батьків у родині. Ця істина стверджується і мудрістю народної педагогіки, яку Б. Д. Грінченко широко відтворював у своїх оповіданнях. А що ж робити дитині, яка залишилася без батьківської опіки — сиротою? Письменник був упевнений, що сирітство — важке лихо. Сироту ніхто не пожаліє, бо не відчуває за ним сили сім'ї, здатної підтримати у важку годину, захистити від біди. «Ніхто не баче, як сирота плаче», — говорить народна мудрість. Нам заглянути у світ сирітства допомагають оповідання Б. Грінченка.

2. Згадайте! Теорія літератури Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

3. Робота над змістом оповідання «Каторжна». Виразне читання учнями епізодів, які найбільше вразили 

4. Словникова робота Каторжний — перен., який завдає шкоди, неприємності; поганий, лихий; вживається як лайливе слово.

5. Евристична бесіда 

  • Які проблеми порушує Б. Грінченко в оповіданні «Каторжна»? (Добра і зла; любові і помсти; батьків і дітей; сирітства.)
  • Визначте тему та основну думку твору. (Тема: розповідь про безрадісне життя дівчини-напівсироти Докії, показ беззахисності та вразливості людської душі. Основна думка: утвердження прагнення людини до добра, любові.)
  • На скільки частин композиційно можна поділити оповідання? (На три.) Про що розповідається у кожній з них?
  • Що ми дізнаємося з твору про дитинство Докії?
  • На які портретні деталі та особливості поведінки звертає нашу увагу письменник? Які риси характеру підкреслює ними? (Дивилася «з-під лоба, як вовк», «у землю очі втупивши» — понурість; «Ні пари з уст! Ні сльозини з очей, мов їй і не болить! Одного разу мачуха не втерпіла: — Хоч би ти заплакала коли, каторжна!.. А вона тільки глянула на неї з-під лоба, як вовк, і мовчить. І так завсігди» — запеклість.)
  • Що зробило Докійку такою? (Знущання мачухи, байдужість до долі дочки часто п'яного батька, громади, оточення; жорстоке прізвисько, яким дівчину звали практично всі, забувши, можливо, навіть її ім'я.)
  • Чим можна вмотивувати вчинок мачухи, яка, дізнавшись, що Докія використовує кущ калини, для того щоб сховатися від усіх, вирубує його?
  • Як ви думаєте, чому Семен запросив Докію на побачення?
  • Як ви думаєте, що штовхає Докію на помсту? Чи тільки зрада Семена?

V. Формування вмінь та навичок Аналіз творчої лабораторії митця. Знайдіть у оповіданні «Каторжна» риси екзистенціалізму.

Довідка 

Теорія літератури Екзистенціалізм — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

Визначальні риси екзистенціалізму:

  • на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
  • особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
  • поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;
  • вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
  • існування людини тлумачиться як драма свободи;
  • найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.

ІV. Систематизація й узагальнення вивченого Укладіть таблицю: «Герої оповідання Б. Грінченка «Каторжна». Провідні риси їхніх характерів».

Наприклад. Мачуха — лиха, зла, жорстока, черства,.. Батько — безвідповідальний, байдужий,.. Семен — зрадливий, підступний, підлий,.. Докія — вразлива, беззахисна, замкнута,..

VІІ. Домашнє завдання 

1. Повторити матеріал уроку за конспектом.

2. Прочитати оповідання Б. Грінченка «Дзвоник».

3. «Заглянь у душу персонажа». Робота творчого характеру.

Скласти уявний монолог Докії, з яким вона могла б звернутися до тих, хто її зневажав і кривдив, чи до Семена, який підло зрадив.

VІІІ. Підсумок уроку 

Продовжте речення 

  • «Оповідання примушує замислитися над…»
  • «Я вважаю, що героїня твору…»
  • «Я задоволений, що…»
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду