Урок позакласного читання. Панас Мирний, «Повія», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне» (оглядово)

16 грудня, 2016 0

Мета: поширити читацький кругозір учнів; удосконалювати вміння характеризувати образи-персонажі, розвивати вміння давати власну оцінку героям твору, їхнім учинкам; за змістом зазначених творів ознайомитися із історичним минулим нашого народу; виховувати морально-етичні якості, такі як скромність, цнотливість, любов до праці, вміння співчувати чужому горю.

Теорія літератури: жанрові різновиди прози.

Обладнання: портрет письменника, тексти творів «Повія», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне».

Тип уроку: урок позакласного читання.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІI. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя.

Говорячи про літературний процес 70–90-х років XIX століття, у першу чергу серед письменників називаємо Панаса Мирного. Він увійшов у літературу як автор злободенних, новаторських за змістом і формою творів, як пристрасний захисник інтересів скривджених і поневолених трудівників.

Найважливішим для себе Панас Мирний вважав викриття антигуманної суті реформи 1861 року, змалювання в художній літературі пореформеної доби — «голодної волі» для селянства. Як результат — поява цілого циклу творів, який становить кращу частину прозової спадщини письменника. З деякими з них ми ознайомимося сьогодні.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Виступ учня, який мав випереджувальне завдання — підготувати історичну довідку про реформу 1861 року

Орієнтовна відповідь

Реформа 1861 року скасувала кріпацтво. Законодавчими актами від 19 лютого 1861 року (оголошувалися

в губернських містах України з 9 до 19 березня, а по селах — пізніше) закріпаченим селянам надавалися права «цільних сільських обивателів як особисті, так і майнові», тобто права купівлі-продажу нерухомого майна, ведення торгівлі; селяни могли займатися ремеслом і продавати свої вироби, підряджатися на різні роботи, а також брати шлюб і вирішувати всі родинні справи без дозволу поміщика.

Але ці права надавалися тільки після переходу на викуп, після введення уставних грамот, які складали самі землевласники-поміщики, а затверджували і надавали чинності мирові посередники, що призначалися теж із поміщиків.

Для складання уставних грамот надавався дворічний термін (він часто був і більшим), під час якого селяни лишалися тими ж кріпаками, тільки офіційно називалися тимчасово зобов'язаними.

Після введення уставних грамот поміщицькі лани лишалися у панській власності, а та земля, якою користувалися кріпаки, продавалася їм насильно. Поміщик мав повне право поміняти землю кріпакам — кращу на гіршу, що часто й траплялося. Пани забирали такі життєво необхідні для селян угіддя, як луки, випаси, ліси, водопої, щоб поставити юридично вільних селян в економічну залежність. Норми викупних наділів залежали від місцевості: на Лівобережній Україні вони становили в середньому 3–4,5 десятин на ревізьку (чоловічу) душу.

Право на викуп землі мали тільки ті родини кріпаків, що користувалися нею раніше. Дворові кріпаки, що прислуговували панам, доглядали їхню худобу, маєток, такого права не мали і виходили з кріпацької залежності зовсім безземельними, у кращому випадку із садибною ділянкою.

Викупна ціна польових наділів визначалася не вартістю землі, а розмірами оброку, ціною повинностей, так, щоб поміщики з відсоткової загальної суми викупу одержували той самий прибуток, що й від кріпосницької експлуатації селян.

Під час викупу 20 % викупної суми селяни виплачували безпосередньо поміщику (здебільшого на виплат із високим відсотком), а 80 % ішло йому через державну позику, яка мала стягуватися із селян протягом 49 років великими відсотками. Звичайно, така царська «милість» обурювала селян, спричиняла їх часті заворушення.

Налякане революційною ситуацією, самодержавство 1864 року пішло ще на одну поступку — видало положення про земські управи — органи самоврядування. Від самого початку ці органи були відокремлені від державного управління і не мали ніякого органічного зв'язку із державним апаратом, були явною підробкою під народоправство.

За свою півстолітню історію земства зробили дещо у справі піднесення культури й побуту населення. Будувалися шляхи, школи, лікарні, до того ж земства утримували їх, звичайно, за рахунок податного, трудового населення, додаткових здирств із нього. Члени земських управ часто вдавалися до спекулятивних операцій та обкрадання громадськості.

Спочатку земства вважалися всестановими органами, далі кількість недворянства у них відповідними законами зменшувалася, аж поки після реформи 1890 року земство не стало повністю дворянським. Вибори до земських управ були багатоступеневими. Від селян сільська громада обирала виборщиків, виборщики — повітових гласних, гласні — повітову управу і губернських гласних, а ті — губернську управу; інші стани — поміщики, міщани — обирали гласних окремо, на своїх зборах.

2. Робота над змістом повісті «Лихо давнє й сьогочасне»

1. Слово вчителя.

У 1897 році Панас Мирний написав повість «Лихо давнє й сьогочасне», яку присвятив В. І. Василенкові.

Довідка

Василенко Віктор Іванович (1839–1914) — український етнограф, статистик, дослідник народних художніх промислів Полтавщини.

Народився у с. Панське Золотоніського повіту. Наукові праці Василенка містять цінний фактичний матеріал про життя, побут, звичаєве право українського народу, про ремесла, зокрема про вишивання, прядіння й ткацтво, ярмарки, землеволодіння, діяльність сільськогосподарських товариств. Підготував 25 статей про населені пункти Полтавської губернії до енциклопедії Брокгауза і Ефрона. Жив у Полтаві, працював у губернському земстві, селянському банку. Похований на кладовищі Успенської церкви у смт Біликах Кобеляцького р-ну.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького.— К.: УЕ, 1992).

2. Бесіда за змістом твору.

  • Поясніть назву повісті. (Письменник зіставив дві доби кріпосницьку і пореформену, де лихо давнє — це кріпацтво, а сьогочасне — це пореформене безземелля і голод.)
  • Ідею повісті розкрито в словах одного з її персонажів — діда Уласа. Зачитайте їх. («…Було тяжке лихо, що нас до землі тнуло, над нами знущалося, за людей нас не лічило. А проте те давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи. А тепер яке лихо настало? Сьогочасне лихо — то справжнє лихо!»)
  • Яку злободенну соціальну тему порушив Панас Мирний у творі? (Страхітливі умови життя селян, їхнє безземелля, напівголодне існування, розкрив антигуманну суть відносин між поміщиками і селянами, капіталістами і селянами — лихом давнім і сьогочасним.)
  • Які риси характеру Башкира та Марини розкрито у повісті? (Башкир — поміщик жорстокий і ненаситний, Марина — улеслива, егоїстична.)
  • У чому полягає новизна образу Марини Проценкової? (В образі Марини письменник порушував нові соціальні й моральні проблеми, зокрема проблеми переродження, зради своєму класові.)


3. Виразне читання і коментування уривків з повісті.

Про що ми дізнаємося з них? Назвіть художні засоби, які використав письменник.

1) Від слів «Добре тому Башкиреві, на увесь світ добре. Земель у нього не міряно, слуг — не злічено…» до слів «…або волю пошли, або смерті дай».

2) Від слів «Йшлося вже до Різдва. Пошесть на людей почала стихати — чи то голод її задавив, чи всі, кому суджено було вмерти, перемерли…» до слів «…то був справжній голод…».

4. «Вживання в образ».

Перекажіть від імені Федора епізод, як він став кумом пана.

Перекажіть від імені Башкира, як він поводився зі своїми кріпаками.

Перекажіть від імені Марини епізод останньої її зустрічі з дідом Уласом.

5. Назвати сюжетні моменти, за допомогою яких розкривається образ Марини (Марина: дівчина-кріпачка — хрещена мати — взаємини з панами — зганьблення і вигнання Марини з панських покоїв — прихисток у діда Уласа — знову в панських покоях.)

3. Робота над змістом роману «Повія»

1. Коротка розповідь учня, який мав випереджувальне завдання, про ідейно-тематичний задум письменника та композицію роману «Повія».

Орієнтовний зміст повідомлення

«Повія» — один із найвизначніших творів української класичної прози. Письменник малює життя села й міста після реформи 1861 року, правдиво показує класове розшарування на селі й безправне становище трудящих, у сатиричному плані зображує дворянство, міську й сільську буржуазію, розкриває їхню антинародну суть.

Роман «Повія» — твір соціально-психологічний. Автор досліджує соціальні зміни, що відбулися на селі після реформи 1861 року, поєднуючи їх із психологічним аналізом поведінки персонажів. Для глибшого розкриття психології героїв письменник використовує портрет, пейзаж, ліричний відступ.

Панаса Мирного ще з юнацьких років хвилювало питання про долю жінки в суспільстві. У щоденнику він писав: «Я часто задумуюсь над жіночою долею: та ж людина, а життя зробило з неї рабу-невільницю…» Панас Мирний обурювався насильством, яке чинилося над жінкою. Можливо, саме з цієї причини головною у своїй творчості він зробив тему жіночої долі.

Тему та ідею роману «Повія» письменник визначив так:

«…головна ідея моєї праці — виставити пролетаріатку, в минулому просту селянську дівчину, показати її побут у селі (І частина), у місті (II частина), на слизькому шляху (III частина), попідтинню (IV частина)».

Отже, темою роману є моральне падіння і трагічна доля селянської дівчини-наймички в умовах буржуазного суспільства другої половини XIX століття.

Головне завдання Панас Мирний вбачає в тому, щоб показати неймовірно тяжку долю жінки, розкрити деградацію суспільної системи, яка знущається з трудящої людини і штовхає її на слизький шлях.

Твір складається із чотирьох частин. Перші дві частини — «У селі» і «У городі» — мають по вісім розділів. Третя — «Сторч головою» — 10 розділів, і остання — «По всіх усюдах» — 15 розділів. Роман писався протягом 40 років, уперше надрукований 1883 року в альманасі «Рада» М. Старицького. Остаточно завершений 1900 року.

2. Зачитування окремих епізодів із роману (на вибір учителя), які відзначаються смисловою і композиційною завершеністю.

1) «Яке наше життя, Одарко? Одні гіркі сльози, нужда та злидні» («У селі», розділ 3).

2) Від слів: «Благословіть колядувати…» — до слів: «Христя і Федір осталися удвох» («У селі», розділ 5).

3) «Загнибіда договорився найняти у його дочку Христю за 10 рублів» («У селі», розділ 8).

4) «Далося мені се село узнаки, провались воно крізь землю…» («У городі», розділ 8).

5) «Панич сидів коло столу…» — до слів: «Ні, вона зроду не бачила кращого за його» («Сторч головою», розділ 2).

6) Будемо пити чай укупі. Хоч раз побачу, як ми будемо жити колись,— сказав Проценко». («Сторч головою», розділ 10).

7) «Рояль дав акорд, і вона стиха почала «Прачку…» — до слів:

«…і цілі пучки квіток полетіли співачці до ніг» («По всіх усюдах», розділ14).

8) «Сон колише її — і диво-диво, перед нею літо…» — до слів:

«Любо Христі так, легко…» («По всіх усюдах», розділ 15).

3. Пошуково-дослідницька робота.

1) Визначте основні елементи сюжету роману «Повія».

Експозиція. Знайомство з Мар'янівкою, із сім'єю Притик, із Христею.

Зав'язка. Перехід Христі в місто. Примусове наймитування в Загнибіди.

Розвиток дії. Смерть матері. Наймитування в Рубця. Кохання Проценка і зрада. Утриманка Колісника.

Кульмінація. Готельна професійної повії.

Розв'язка. Передсмертний сон: мрія про вільне, гідне людини майбутнє, загибель.

2) Складіть гроно «Провідні риси характеру Христі».

Працьовита, добра, любить людей, обдарована (мала гарний голос), поетична, вразлива, тяжко переживає несправедливість, наділена інтелектом, красива, цільна натура.

4. Ознайомлення із повістю «Лихі люди»

1. Робота в групах (Учні мали випереджувальні завдання).

Завдання для групи 1. Скласти характеристику образу Петра Телепня.

Завдання для групи 2. Скласти характеристику образу Тимофія Жука.

Завдання для групи 3. Скласти характеристику образу Попенка.

Завдання для групи 4. Скласти характеристику образу Шестірного.

Завдання для групи 5. З'ясувати тему та ідею твору, пов'язавши їх із розкриттям суті епіграфа, обох назв повісті.

2. Вступне слово вчителя.

Повість «Лихі люди» (1877) стала відгуком на злободенні питання часу. У ній уперше в українській літературі показано розмежування в середовищі інтелігенції, досліджено причини, що розвели колишніх шкільних товаришів по різні сторони боротьби за щастя народу. Петро Телепень і Тимофій Жук, не змирившись із несправедливою дійсністю, виступили на боротьбу проти сил суспільної реакції. Шестірний і Попенко, навпаки, стали вірними охоронцями системи, яка ставила всілякі перешкоди на шляху суспільного прогресу.

Авторська позиція у творі просліджується чітко. Письменник схвалює нерівну боротьбу тієї молоді, що пожертвувала особистим благополуччям і мужньо виступила проти соціальної несправедливості. Водночас він показує непривабливу суть тих, хто дбає тільки про себе і власну кишеню.

Своєрідна композиція повісті. Автор використовує прийом спогадів головного героя для розкриття теми. Перебіг подій хронологічно вміщений у чотири дні перебування персонажа в тюрмі: від арешту (кульмінація) до смерті (розв'язка). Розповідь про похорони Телепня звучить епілогом. Важлива роль у композиції належить пейзажам.

3. Звіт груп про виконану роботу.

Після виступу кожної групи застосовуємо методику взаємозапитань.

Орієнтовний зміст відповіді групи 1

Телепень ще в гімназії перейнявся недолею трудівників і вирішив присвятити своє життя боротьбі за покращення долі народу. Правдиве слово — його зброя. Знайомство з таємно поширюваними книжками допомогло йому побачити кричущі контрасти життя, спонукали задуматися над причинами соціальної несправедливості, що панувала в країні. Розмова з селянином глибоко запала в душу юнака: як же так, що земля «верстов на тридцять уподовж, на двадцять вшир» належить одному графові, який десь бенкетує в столиці, а тут, «серед поля, скиглить люд свою голодну пісню». В університеті Петро вступає в товариство, яке живе прагненням «дужими руками помірятися з життям» — з демократично настроєною молоддю, яка готова помірятися силами з кривдою, знищити несправедливий лад.

Незважаючи на слабке здоров'я, добру, м'яку вдачу, Телепень виявляє в тюрмі непохитну волю і твердість. Він не бажає навіть розмовляти з прокурором, який захищає несправедливість.

На жаль, нестерпні умови ув'язнення стали причиною важкого психічного захворювання героя, його самогубства.

Орієнтовний зміст відповіді групи 2

Тимофій Жук — типовий образ революціонера-народника. Він набагато енергійніший за Телепня. За читання нелегальних політичних брошур Жук був виключений з гімназії. Та Тимофій не розгубився, не впав у відчай: він «іде в народ», працює вантажником, косарем, рибалкою, поширює ідеї знищення несправедливої системи. Пройшовши школу життя, Жук зрозумів, що народові насамперед потрібний шматок хліба, а потім уже освіта і наука. Забезпечити матеріальні блага, на думку Жука, можна одним шляхом — революцією. Ось чому він сміється з мирних засобів боротьби, які пропонує Телепень. Але Жук не збирається схиляти Телепня на свій бік. Він розуміє, що шлях революційної діяльності інтелігента-різночинця пов'язаний з великими труднощами і потребує людей сильних духом і фізично. Вразливий, незагартований життям, Телепень не підготовлений до рішучих дій. Жук, зовні непривітний і грубий, насправді має добру душу.

Він фізично сильний і морально несхибний. Жук також попав до в'язниці, але тюремникам не вдалося зломити його мужності. Крізь ґрати рветься на волю його пісня — свідчення незламності героя.

Орієнтовний зміст відповіді групи 3

У повісті «Лихі люди» також виведені образи тих, хто силкується врятувати систему, охоронці самодержавства. Їх автор змальовує в повісті сатиричними засобами. Шестірний як слідчий докладає всіх зусиль, щоб довести «злочинність» дій своїх колишніх шкільних товаришів. Ще в гімназії він виявив себе донощиком. Шестірний вистежував своїх товаришів, підслуховував їхні розмови і про все почуте доповідав начальству. То він доніс на Жука за читання. «Собакою, блюдолизом», «ієзуїтом поганим»,

«поганню» назвав Шестірного Жук за його «бурхливу діяльність».

А тепер Шестірний старанно викриває «ворогів уряду», бо на цьому шляху найлегше досягнути високого чину і багатства. Шестірний — черства, безжалісна людина, яка дбає тільки про власні інтереси.

Орієнтовний зміст відповіді групи 4

Осуджується у творі й Попенко, який будує своє благополуччя на темноті мас. Тому він намагається подовше зберегти відсталість, неосвіченість селянства. Характер і вчинки Попенка не відповідають його сану. На пораду Жука зробити благодійну справу — відкрити народну школу — Попенко відповідає: «Мужик

поки ще темний, то і в Бога вірує; а вивчиться — він і церкву забуде, а про батюшку — поминай як звали!» Вся ницість і огидність цього шкурника постає в його цинічних словах про загибель Телепня: «Дурний! Коли вже наважився, то так би і вмирав. От би і мені перепало рублів зо три на похороні. Було б на пулечку. А то наш кривоногий сторож сам і ховав, і поминав».

Розкриваючи такі риси Попенка, як жадність, зажерливість, письменник дає його портрет: «Очі і зуби впилися у здоровенний шмат булки, що держав він в одній руці і рвав, наче собака, своїми гострими зубами; пучку другої руки він смачно обсмоктував, бо там колись було сало, а тепер вона тільки лисніла ним».

Орієнтовний зміст відповіді групи 5

Тема твору — зображення двох непримиренних таборів інтелігенції середини 70-х років.

Ідея полягає в утвердженні незборимості революційних ідей, яких ніякими тюрмами і арештами не знищити.

Епіграф:
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правда і науки?
Тарас Шевченко

вказує на те, що Панас Мирний продовжує революційні традиції Т. Шевченка на новому історичному етапі.

У повісті письменник викриває «лихих людей», але в цей термін він вкладає протилежний розумінню захисників царизму зміст. «Лихі люди» — це ті, хто силкується врятувати систему, охоронці самодержавства. Повість «Лихі люди» — твір нелегальний, яскраво вираженого революційного спрямування. Не дивно, що він значився в списках забороненої літератури. За спроби включити повість до зібрання творів 1903–1907 рр. автор перейменував її, давши назву «Товариші». Але це не врятувало твір від цензурної заборони.

ІV. Систематизація й узагальнення вивченого

Усний твір-роздум на основі вивчених творів за темою: «Мораль і гроші у капіталістично-поміщицькому суспільстві».

V. Домашнє завдання

1. Скласти кросворд чи тестові завдання за вивченими на уроці творами.

2. Випереджувальне завдання. Прочитати роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», ведучи «Щоденник подвійних нотаток».

Методичний коментар. Методика «Щоденник подвійних нотаток» допомагає читачам пов'язати матеріал, який вивчається, із власним життєвим досвідом. Сторінку зошита ділять на дві колонки. У першу записують фрази, що найбільше вразили у творі, чи вчинки персонажа, які примусили замислитися чи викликали незгоду, а в другу — власний коментар щодо виписаного.

Цитата з тексту

Коментар


VІ. Підсумок уроку. Рефлексія

Дайте відповідь на питання: «Чи потрібні в людському суспільстві закони моралі?»

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду