Схема аналізу ліричного твору

13 грудня, 2016 0

1. Короткі відомості про автора (у першу чергу ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).

2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).

3. Жанр твору (громадянська, інтимна, релігійна лірика тощо).

4. Провідний мотив твору.

5. Композиція твору (варто пам'ятати, що в ліричному творі сюжет відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті, виділяють такі композиційні етапи почуття:

а) вихідний момент у розвитку почуття;
б) розвиток почуття;
в) кульмінація (можлива);
г) резюме, або авторський висновок.


6. Ключові образи твору (звернімо увагу, що найчастіше

визначальним у ліриці є образ ліричного героя — це умовна дійова особа, думки й почуття якої розкриваються в ліричному творі).

7. Які мовні засоби сприяють емоційному наснаженню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку), як саме?

8. Версифікація твору (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), її роль у розкритті провідного мотиву.

9. Підсумок.

Зразок аналізу:

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть
не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того Гріха!
І. Франко, «Чого являєшся мені у сні?..»

У вірші йдеться про кохання, яке не відпускає ліричного героя, нагадуючи про себе уві сні. Це зразок інтимної лірики. У поезії переважають два основні мотиви: сум за втраченим коханням і надія на те, що хоч уві сні воно врятує ліричного героя від самотності і дасть відчуття щастя. Тому твір умовно можна поділити на дві частини: перша — від початку до слів «…у серці здавлюю на дні», а друга — від слів «О ні!» до кінця.

Перша сповнена питаннями ліричного героя до своєї коханої: «Чого являєшся мені у сні? Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні…». Образ дівчини малюється за допомогою епітетів («очі ті ясні, сумні»), порівнянь (очі «немов криниці дно студене», бажання на вустах «мов зарево червоне»). Страждання ліричного героя передається за допомогою метафор («Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні — Пісні.»), повторами («Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні»).

У другій частині ліричний герой закликає свою «зіроньку» являтися йому хоч у сні. Його почуття передаються тут протиставленнями («тужити — не жити»), метафоричними порівняннями («Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха»), епітетами («дива золотого», «щастя молодого», «бажаного, страшного того гріха!»).

Отже, у вірші проявлені образ ліричного героя та його коханої. Настрій твору сумний. Головна його думка — кохання надає смислу нашому існуванню, навіть якщо воно не взаємне. Римування суміжне. Віршовий розмір — п'ятистопний ямб.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду