Східні строфи

13 грудня, 2016 0

Танка, або «Коротка пісня» — п'ятивірш, що складається із чергування п'яти та семискладових рядків (5 — 7—5 — 7—7). Одиницею віршового метра у танка вважається склад, велике значення надається музичній тональності. Рима у таких віршах відсутня.

Танка виникла в японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у IX–X ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (наґаута, седока тощо), розкрила свої можливості у творчості «шести безсмертних» ліриків (Наріхірі, Коматі, Гендзьо, Ясу-хіде, Кісена та Куронусі).

Танка зазнавала постійної модифікації, посідає одне з чільних місць у новітній японській поезії (Масаока Сікі, Йосано Теккан, Ісікава Такубоку та ін.).

Раптом захотілося —
чого б це? —
поїздом
поїхати.
От з поїзда зійшов —
а йти нема куди.
Ісікава Такубоку, переклад Г. Туркова:

Хоку — трирядкова неримована строфа, що має 17 складів (5— 7 — 5). Хокку відрізняється лаконічністю, своєрідною поетикою. У хоку замальовується життя природи та життя людини в їх єдності на фоні пір року.

ЛЮБОВ

Квіти зів'яли
Як і ми… Й наша любов
Що не зберегли.
Марамі


Газель — ліричний вірш, що складається від трьох до дванадцяти двовіршів, пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого двовірша, що має парне римування) за схемою: аа, ба, ва тощо.

Викінчені за думкою строфи не пов'язані між собою фабулою, їх об'єднує спільний мотив. У кінцевому двовірші автор неодмінно називає своє ім'я (літературний псевдонім). Основний зміст газелі — любов, туга закоханого, філософські медитації.

Газелі

зустрічаються і в доробку українських поетів (І. Франко, В. Поліщук, Д. Павличко, А. Казка та ін.).

Серце — скинія святині: для любові тихий храм.
Очі — дзеркало, щоб любо відбивалася ти там.
Я забув і сьогосвітнє, й того світнєє життя:
Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я.
Та чи зважусь я ступнути на поріг твоїх палат,
Де й зефір не сміє віять, а побожно йде назад?!
Як колись було Меджнуну, так мені воно тепер…
Вік минає — все вмирає, цей — живе, а той помер…
На душі — скарбниця щастя, я з кохання наче цар.
Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар!
Хай твій образ, милий, гарний, не стирається з очей:
Там йому затишне місце, неприступне для людей.
Шамседдін Гафіз, переклад А. Кримського


Рубаї — чотиривірш, у якому римуються перший, другий та четвертий рядки, а третій — неримований. Ця строфа є самостійним завершеним твором філософського змісту, основна думка якого афористично розкривається в останньому рядку.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду