Строфа та її види

13 грудня, 2016 0

Строфа — це група віршових рядків, об'єднаних одною дум-кою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою, а на письмі (зорово) — збільшеним інтервалом між рядками.

Строфа — найбільша ритмічна одиниця віршованого твору. Римо-ритмічний малюнок у кожній строфі одного вірша майже завжди однаковий, що надає стійкості ритму всього твору. У цьому полягає ритмотворче значення строфи. Термін «строфа» виник ще в античній трагедії, означав відтинок пісні, що виконувався між двома поворотами в урочистій процесії хору.

Класифікація строф здійснюється за кількістю рядків у них та за типом римування.

Види строф

Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) — найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об'єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Двовірші можуть бути самостійними творами (наприклад, епіграми).

Було так завше. Завше так було.
Весну

приносив жайвір у село.
О. Довгий


Терцет (або тривірш) — трирядкова строфа, що складається з трьох рядків, і всі три або два з них римуються між собою або рима відсутня. Такий вид строфи був відомий уже в давньо-грецькій ліриці. Терцетом називаються також трирядкові строфи в сонеті. В українській поезії така строфа не надто поширена. Терцет має 4 різновиди:

  • із потрійним римуванням:

З гори їде — не гальмує, а
А під гору — не бичує. а
Гей, гей, а під гору — не бичує. а
Народна творчість

  • два рядки римуються, третій — холостий:
Я житиму доти, а
Допоки горіти буде б
Долоні твоєї дотик. а
Д. Павличко

  • два рядки римуються, третій має риму в суміжній строфі:
Я, маленька липка, а
Виросту велика, — а
Не ламай мене. б
Я медовим цвітом в
Зацвіту над світом, — в
Бережи мене. б
П. Воронько

  • неримований верлібровий терцет
Я буду на світі, а
Допоки незнане світло б
В обличчі твоєму світить. в
Д. Павличко

Терцина — строфічна організація тексту в єдиний ланцюг тривіршів, зазвичай п'яти або шестистопного ямба, причому середній рядок попередньої строфи римується із першим і третім наступної, а середній рядок останньої строфи римується із одним додатковим рядком, що завершує твір. Терцина має таку схему римування: aбa бвб вгв гдг.

Та прийде час, і ти огнистим видом а
Засяєш у народів вольних колі, б
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, а
Покотиш Чорним морем гомін волі б
І глянеш, як хазяїн домовитий, в
По своїй хаті і по своїм полі. б
Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, в
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний, г
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий, в
Твойому генію мій скромний дар весільний. г
І. Франко


Катрен (чотиривірш) — завершена за змістом окрема строфа із чотирьох рядків. Така строфа виникла у XIІ ст. у французькій поезії. Катреном також називаються чотирирядкові строфи у сонеті. Часто катреном пишуться ліричні або філософські твори. У сучасному віршознавстві катреном називають будь-який чотиривірш з різною формою римування.

Варіанти римування у катрені можуть бути такі:

  • кільцеве римування:
В зеленій далині листки дитячих літ а
Звисають на гілках і сміхом, і журбою, — б
Піти б, гойдати їх тремтячою рукою, б
Минуле слухати, як півзабутий міт. а
А. Турчинська

  • перехресне римування:
Душа поезії — не рима, а
Не брязкальце для диваків. б
Її субстанція незрима а
Палахкотить поміж рядків. б
Л. Первомайський

  • суміжне римування:
Хто навчив мене співати а
Пісні, вірші віршувати? а
Не ходив я до науки, б
Не до ліри мої руки. б
Ю. Боршош-Кум'ятський


П'ятивірш — строфа із п'яти рядків, у якій можливі різні варіанти римування. Найчастіше у такій строфі виникає не ритмічний чи логічний наголос, а емоційний.

Так смутно прекрасні осінні дні, а
Як з шелестом листя пожовкле спадає, б
Нечутно той шелест за літом ридає, б
Що вснуло в сосновій труні, — а
Так смутно прекрасні осінні дні… а
В. Кобилянський

Ти пробач мені, любов, маленька дівчинко, — а
Я з тобою і нерівний, і розкиданий. б
Се тому, що я боям довіку відданий, б
Се тому, що я шаленим бурям відданий, б
Що в тебе таке нервове, ніжне личенько… а
В. Еллан-Блакитний

В моїй душі глибоке плесо сліз, а
Таке глибоке, як печаль народу, б
З яким я жив, з яким тужив і ріс, а
З яким вінок вінків терновий ніс а
Од роду і до роду. б
В. Кобилянський

Шестивірш — шестирядкова віршова строфа з різними схемами римування.

Вже сімдесят минуло, а душа — а
Як в юнака, він сам тепер — як Вертер, б
Адже любов і мертвих воскреша, а
І не дає ні жити, ні померти, — б
Життя і смерть, немовби на двобій, в
Не раз віч-на-віч сходяться у ній. в
І. Гнатюк

​​​​Настане день, настане час — а
І розіллється знов медами. б
Земля, що освятив Тарас а
Своїми муками-ділами, б
Земля, що окрилив Тарас а
Громовозвукими словами. б
М. Рильський

Септет, або семивірш (від лат. septеt — сім) — семирядкова віршова строфа з різними схемами римування.
Очі дівочі, усміхнені, сині, а
наче озера ясні, б
вас я за далями бачу і нині, а
чується й досі мені, б
в серце вривається молодість яра: в
— Синіавара, сині авара — в
сині горби вдалині.
І. Гончаренко

​​​​

Септима — (від лат. septіma — сьома) — семирядкова строфа з одинадцятискладовими версами (рядками) та схемою римування aaбввгaб, aaбвбвб та ін. У версифікації майже не використовується.

Восьмивірш, або октет, октостих (від лат. okto — вісім, versus  рядок вірша) — восьмирядкова віршована строфа.

А степ несходжений, заквітчаний і юний, а
Розлігсь од обрію до обрію навкруг. б
Ти слово вимовиш — оддасться відгук лунний, а
Мов шле то відповідь незнаний, дальній друг, б
Чи грає гімн тобі оркестр багатострунний, а
Що десь захований за синій виднокруг. б
Довкола глянеш ти — лиш тільки тирса грає, в
І погляд твій живий в просторах потопає в
Є. Фомін

​​​​

Дев'ятивірш, або нона, дев'ятирядник, нонаверс (від лат. nona — дев'ята) — дев'ятирядкова віршована строфа, не поширена в українській поезії.

Децима, або десятирядник (від лат. decima — десята) — строфа, що складається із десяти рядків та має сталу схему римування: aббaaввггв. Децимою називали також поширену в добу класицизму десятирядкову одичну строфу з чотиристопним хореєм із такою схемою римування: абабввгддг.

Еней був парубок моторний а
І хлопець хоть куди козак, б
Удавсь на всеє зле проворний, a
​​​​Завзятіший од всіх бурлак. б
Но греки, як спаливши Трою, в
Зробили з неї скирту гною, в
Він, взявши, торбу тягу дав; г
Забравши деяких троянців, д
Осмалених, як гиря, ланців, д
П'ятами з Трої накивав. г
І. Котляревський

​​​​

У поетичній практиці зустрічаються одинадцяти-, дванадцяти-, тринадцяти-, чотирнадцяти-, п'ятнадцяти- та шістнадцятирядники як самостійні твори, монострофи або строфічні складники більших творів.

Сонет (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що скла-дається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба: двох катренів з перехресним римуванням та двох терцетів з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб, ввд, еед і т. п.

НА ВЕРХОВИНІ ТАРХАНКУТСЬКІЙ

Ясною стрічкою наш вимпел ледве має,
I грає лагідно прояснена вода,
Немов замріяна про щастя молода:
Прокинеться, зітхне — і знову засинає.

Неначе прапори, як грізний бій затих,
Дрімають паруси; мов ланцюгом прикуте,
Судно гойдається, ладне й собі заснути. Зітхнув моряк.
В гурті дзвінкий лунає сміх.

О море! Є поліп, що у хвилини бурі
На дні ховається, у темряві похмурій,
А в тишу догори хвилясто вирина.

О мисле! Спогадів є гідра мовчазна,
Що спить на дні твоїм під бурями й громами,
А в супокійну мить все серце пазурами!

Міцкевич, переклад М. Рильського


РАНКОВИЙ СОНЕТ

Ти — вся любов. Ти — чистота,
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,

Твоя любов мені священна.
Трояндо неба і землі,
В тобі всі їхні барви грають…
У мене сльози розцвітають,

Цвітуть думками на чолі.
В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот моїх, досад

Мені дарує він красу землі і неба.
Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ твоїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.
М. Вінграновський


Вінок сонетів — складна композиція, що утворюється з 14 сонетів (у яких перший рядок кожного наступного є повторенням останнього рядка попереднього сонета) і завершується п'ятнадцятим (маґістралом), укладеним послідовно з перших рядків усіх попередніх сонетів.

Александрійський, або олександрійський, вірш — двовірш шестистопного ямба з цезурою після третьої стопи. У рядках — парне римування, чергуються чоловічі і жіночі рими.

Тягар робочих літ наліг мені на плечі.
Стих безтурботний сміх, і поважніли речі.
І голос чую я настирливо шорсткий:
«Лукавий наймите, а де ж доробок твій?
Де плід твоїх трудів і творчості твоєї?
Чи ж добре ти робив над чорною ріллею?
Чи встигнеш, поки день скінчить свої жнива?»
Як гірко слухати оті терпуг слова
І як не заздрить вам і молодості вашій,
Цій сповненій вина і не надпитій чаші,
Цій гострій свіжості передсвітніх годин,
Цій смужечці зорі над білим сном долин!
М. Зеров


Александрин — п'ятирядковий тринадцятискладник, написаний шестистопним ямбом, римованим за схемою: абааб.

Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так нашi молоти гримiли раз у раз;

I п'ядь за п'ядею ми мiсця здобували;
Хоч не одного там калiчили тi скали,
Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас.
І. Франко


Акровірш — (грецьк. akron — верхівка, лат. versus- вірш) — віршовий твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитані згори вниз, утворюють слово.

Розтина блакить, гостроголова,
Аж до зір готова досягти;
Космонавтики вона основа,
Екіпаж споряджено — лети!..
Тут, у вірші, й відповідь готова,
А тобі — лишається знайти.
Д. Білоус


Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

Тільки той,
Кому загрожує
Втрата найдорожчого,
Відчуває всю його цінність.
Я мав загрозу
Втратити очі
І тоді лиш відчув,
Що моє все життя —
Це зоріння, зір і зіркість,
Це — прагнення світла,
Заперечення тьми.
С. Крижанівський


Вільний вірш — здебільшого астрофічний вірш, який має у кожному версі довільну кількість стоп за збереження традиційного римування та закономірного розподілу наголосів.

Як осінь рання в золотім убранні
Являє міць,
Приємно в трави в'ялі та духмяні
Упасти ниць.
Полинню пахне, листям, сон-травою.
Яка вона?
Це значить — прагне вже земля спокою
І засина.
С. Крижанівський


Фігурний вірш — різновид зорових творів, віршований твір, що своїми графічними контурами відтворює якусь геометричну фігуру, символ або обриси предмета. Графічна подача слів та рядків формує саме таку конфігурацію, що виражає образний задум автора.

СМЕРІЧКА
з
гір
з давніх пір
піднімає місяць зір.
ліс
із завіс
оком вигляда меліс
«чуб
приголуб», —
промовля березі дуб.
кров
гріє знов
непочата ця любов.
хмар-
яничар
кличе вітер-трембітар.
лад
У Карпат,
поміж
гілок
неба
шмат.
М. Штефуца
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду