Цезура. Клаузула

12 грудня, 2016 0
Віршована мова багата на паузи, що підсилюють ритм і увиразнюють зміст. Крім міжслівних та логічних (на розділових знаках і між синтагмами), властивих і прозовій мові, тут є ще прикінцеві (паузи між рядками), емоційні (зупинки для підкреслення якогось слова під час виразного читання) та цезура (лат. caesura, лат. caesura — розтин, розділ, поділ) — ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини. Цезура увиразнює думку, посилює ритм. Вона може бути постійною (якщо стоїть у всіх рядках), рухомою (якщо є в кож-ному рядку, але в різних місцях), періодичною (якщо з’являється через рядок-два). Розрізняють малу цезуру, яка відокремлює одне слово від іншого або невеликі групи слів. Велика
(медіана) має постійне місце у вірші. Цезура після наголошеного складу називається чоловічою, після ненаголошеного — жіночою. Цезура є в довгих рядках, зокрема в олександрійських віршах після шостого складу, у чотиристопному амфібрахії — після другої стопи. Цезура ніколи не розтинає слово, а стопу досить часто. Цезуру позначають двома паралельними лініями: //.

Братерство давніх днів, // розкішне любе гроно!
Озвися ти хоч раз // до вигнанця Назона (…).
М. Зеров

Клаузула (лат. clausula — закінчення) — закінчення віршового рядка, фінальна частина ритмічного врегульованого віршового рядка, починаючи з останнього, або константного, наголошеного складу.
Частина вірша до клаузули називається корпусом. Залежно від місця наголосу розрізняють клаузули:

  • окситонні (чоловічі) — з наголосом на останньому складі. Кінець рядка звучить твердо,
    уривчасто;
Раби речей і бранці глупоти
<…>
Злеліяні в содомі маяти.
Є. Доломан

  • парокситонні (жіночі) — з наголосом на передостанньому складі. Кінець рядка звучить м'якше, тепліше.
Приносив тато мені окрайця,
Казав, що в житі відняв у зайця.
В. Кочевський

  • дактилічні — з наголосом на третьому від кінця складі. Кінець рядка звучить плавно, лагідно, іноді тужливо.
Ти пам'ятаєш, ти прийшов із пристані.
Такі сади були тоді розхристані.
Л. Костенко

  • гіпердактилічні — з наголосом на четвертому від кінця складі. Така рима часто сприймає додатковий наголос на останньому складі і тому звучить як чоловіча.
Як була я молодою преподібницею, —
повісила фартушину над віконницею.
Т. Шевченко.
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду