Урок: І. Липа. Життєва біографія. «У невідому путь»

12 грудня, 2016 0

Мета: поглибити знання школярів про життя і творчість І. Липи, дізнатися про «практичний ідеалізм» письменника-борця; опрацювати ідейно-художній зміст програмового твору письменника «У невідому путь»; розвивати пам'ять, увагу, спостережливість, логічне і абстрактне мислення; вміння самостійно коментувати зміст притчі, відстоювати і доводити власну думку; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття поваги до творчості І. Липи, любов до власного життя — основної цінності людини; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет І. Липи, фотоілюстрації до життєвого шляху митця; виставка книжок письменника, текст

програмового твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

2. Іван Львович Липа (24.02.1865–13.11.1923). Життєва доля і творча діяльність І. Липи

Повідомлення № 1. Дитинство, роки навчання

І. Липа народився 24 лютого 1865 року в місті Керчі в убогій міщанській родині, яка була висококультурною, інтелігентною. Деякі дослідники вказують місцем народження письменника Сумщину.

Дитинство Івана минуло в Керчі. Початкову освіту майбутній письменник отримав у церковнопарафіяльній школі при грецькій церкві, навчався доб-ре, був одним із перших. У 1880 році він розпочав навчання в Керченській гімназії, яку успішно закінчив у 1888 році. Невдовзі

родина Лип переїхала із земляками до власного невеличкого будиночка, оскільки Івана дуже приваблювало море: «Море! Величне чудо, сон, що цвіте грядами синіх васильків, безмежність, що розкрилася, як цар-птах». Море було свідком багатьох буй-них хвилин життя І. Липи — і в останніх своїх годинах він рвався до свого старого друга. По закінченню гімназії письменник вступив до Харківського університету, хотів стати лікарем.

Повідомлення № 2. Харківщина у долі письменника

Харків був тоді одним із культурних центрів України. Там почав формуватися світогляд І. Липи, саме там він почав ходити на українофільські зібрання, купувати книжки українською мовою, відвідувати українські п'єси. Він не підтримував позиції українофілів. Це було зумовлено тим, що вони не вірили у відродження української культури, підносили російську культуру й літературу, розглядали українську літературу у складі російської.

Наслідком спілкування національно свідомої молоді було формування першої української таємної організації під назвою «Братерство Тарасівців». Одним із чотирьох, хто заснував це товариство, був І. Липа. Він написав статут «Братства Тарасівців», під яким підписалися інші члени руху.

Коли І. Липа навчався на п'ятому курсі, навесні 1893 року, у нього було виявлено заборонену українську літературу, яку нелегально переправляли зі Львова до Харкова. Його як учасника таємної української організації було заарештовано. У тюрмі на Холодній горі він провів 13 місяців; 10 місяців до суду і 3 місяці по судовому присуду, довше всіх. Після тюрми письменник був три роки під наглядом поліції, і тільки після цього він зміг закінчити навчання 13 жовтня 1897 року в Казанському університеті в Росії.

Повідомлення № 3. Професійна і громадська діяльність

По закінченні університету він працював лікарем в Ананьєвському земстві, але через шість місяців губернатор його не затвердив, і письменник покинув службу, перейшов у Полтавське земство, де працював близько чотирьох років. Після цього він переїхав жити до Одеси.

Там він одружується з Марією Шепель-Шепеленко, з якою в любові та щасті прожив життя. Марія, вчителька народної школи, філолог, авторка «Української мови», що так і не була видана за радянських часів, вірна подруга й помічниця свого чоловіка, — померла від менінгіту в 1935 році, не побачивши більше сина й чоловіка. І. Липа присвятив дружині найкращий свій твір «Острови самотності».

В Одесу до Івана Львовича приїжджали такі відомі письменники, як М. Вороний, О. Маковей, Г. Хоткевич, О. Олесь, Г. Чупринка.

Під час революції й до 1918 року І. Липа — комісар в Одесі, потім лікарський інспектор цього міста. При формуванні уряду УНР його було обрано Міністром культів і віросповідань. За часів Директорії Іван Львович — Міністр здоров'я. Про нього добре відгукувались колеги: «Завжди рівний в поведінці з усіма. Його щира й правдива душа не мінялась і на високих посадах.

Повідомлення № 4. І. Липа — письменник

Іван — світлоокий хлопець з русявим волоссям — розпочав писати, коли йому було всього літ чотирнадцять чи п'ятнадцять. Пише поезії, оповідання, нариси, символічно-філософського характеру з ліричним забарвленням, казки, спомини. Його відомі збірки «Оповіді про смерть, війну і любов» (1935), «Тринадцять притч» (1935) та ін. Свідчать про його обдарованість у літературній справі.

Перший твір І. Липи під назвою «Нові царські самодури» не можна вважати художнім твором. Це протест із глибини душі проти несправедливості.

Іван Львович багато працював над виданням книжок українською мовою. Ним було засноване у травні 1917 року видавництво «Народний стяг». Письменник уважав, що духовному єднанню різних верств населення могла допомогти література, яка втілювала самобутню культуру нації.

Повідомлення № 5. Останні роки життя. Вшанування пам'яті

У час активного розвитку революції І. Липі стало небезпечно знаходитись у Києві. Як приватна особа він поїхав із сином Юрієм в Станіслав, де про-ходив лікування в санаторії міста Косово, звідти потім було важко виїхати. Письменника з сином заарештували та пограбували румунські жовніри, вони пробули за ґратами майже тиждень, і ледве втекли звідти. Отримавши пере-пустки, вони поїхали в Печеніжин.

Побачивши, що справа самостійності України програна, І. Липа переїхав жити в містечко Винники поблизу Львова. Йому не судилося більше побачити рідних. У Винниках вірним товаришем Липи залишався І. Огієнко, на руках якого він помер. Смертельну хворобу І. Липи спричинило його отруєння м'ясом дикого вепра.

Іван Львович Липа помер 13 листопада 1923 року, був похований на громадянському цвинтарі у Винниках поблизу Львова.

З метою вшанування пам'яті Івана та Юрія Лип їх іменами було названо бібліотеку в Одесі (дитяча бібліотека № 8 ім. Івана та Юрія Лип). Існує вулиця ім. Івана та Юрія Лип в Одесі, Український чорноморський флот імені Юрія Липи, Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи у Винниках поблизу Львова.

3. І. Липа — майстер притч

4. Опрацювання притчі «У невідому путь»

V. Підсумок уроку

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності

VII. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду