Загрузка...

Урок: В. Герасим’юк. Сповідь душі у віршах сучасного поета («Чоловічий танець», «Перший сніг», «Жива ватра»)

12 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю О. Герасим'юка, здійснити художній аналіз його програмових поезій, визначити, яким чином у них відтворені роздуми письменника про повноцінне буття людини, її духовне наповнення; розвивати пам'ять, увагу, вміння виразно вдумливо читати поетичні твори, сприймаючи їх зміст, робити виважені і ґрунтовні висновки, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани до творчої спадщини В. Герасим'юка, прищеплювати естетичний смак, любов до краси поетичного слова. 

Тип уроку: засвоєння нових знань, формування вмінь. 

Обладнання: портрет Герасим'юка, книжкова виставка його творів, фото-ілюстрації «Краса моя, Гуцульщина», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). 

ПЕРЕБІГ УРОКУ 

I. Організаційний момент. 

Емоційна налаштованість школярів до уроку 

II. Актуалізація опорних знань 

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності 

IV. Основний зміст уроку 

1.  Вступне слово

вчителя
 

2.  Рубрика «Скарбничка теорії літератури» 

3.  Василь Дмитрович Герасим'юк (народився 18.09.1956 р.). Літературна екскурсія «Сторінками життя і творчості В. Герасим'юка» 

Сторінка 1. Родина — репресовані переселенці. 

В. Герасим'юк народився 18 серпня 1956 р. в місті Караганді в сім'ї репресованих Дмитра та Марії Герасим'юків, вивезених із рідного села Прокурава у товарняках, під конвоєм, разом із тисячами інших «пособников бандитских формирований». За три роки до народження Василя його батьки «погодилися» на довічне поселення в Казахстані, що й засвідчили підписами на паперах, які лягли в картотеку каральних органів.

Про знайомство родин своїх батьків сам Герасим'юк розповідає: «Ось візьмемо мій вірш «Родинна хроніка», там написано все, як відбувалося насправді. Як моя бабця — мати батька — познайомилася з моєю мамою. У Карпатах вони жили на різних верхах, а у тому бараці вийшло, що одні нари були зверху, а другі знизу. І ось на нижніх — мій батько зі своєю матір'ю, вони потрапили туди через батькового брата, а на верхній — моя бабуся, моя мама і ще її молодша сестра спали…» 

Один із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА. Останній упродовж певного часу відбував ув'язнення в одному таборі з Йосипом Сліпим. 

«Але після сенсаційного двадцятого партз'їзду ситуація в імперії почала дещо змінюватися, і я з батьками повернувся в Україну, — згадує поет. — Як мені розповідали, я сильно хворів. До інших хвороб долучився коклюш. Я не міг спати, задихався від кашлю. Тоді мати брала мене на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Там я засинав. Після обіду йшла зі мною до смерекового лісу. Настояне на хвої гірське повітря вливалося в мої дитячі груди, і кашель потроху відступав. Отак материнська любов і Карпати врятували мене від смерті». 

Сторінка 2. Формування майбутнього поета. 

У селі Прокурава на Косівщині Івано-Франківської області минули дитячі літа Василя. Саме тут споконвіку жили митці — живуть вони там і сьогодні — різьбярі, музики, вишивальниці, ткачі, кушніри… Біля Прокурави розкинулися Брустури, де можна почути найкращу на Гуцульщині троїсту музику; тут не тільки грають, а й самі роблять інструменти, які розмовляють усіма голосами Карпат. Нема сумніву, що художнє світобачення В. Герасим'юка виникло в голосах брустурських цимбалів і прокуравських сопілок, у дивах гуцульських килимів і вишиванок, у загадковому й щемливому світі нашого карпатського народного мистецтва. Як говорить поет, його дід «птиці вирізьблював», а мати вишивала «стрімкі узори».

Писати Герасим'юк почав ще в шкільні роки. Його вірші потрапили на сторінки літературних журналів, швидко привернули увагу читачів. По закінченні філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Шевченка Герасим'юк працював у видавництвах «Молодь» і «Дніпро». Перші поезії митця хвалили і вчителі Коломийської середньої школи, де навчався Василь Дмитрович, і працівники місцевих газет. Митець ніби народився з тривожною недовірою до свого таланту, він нестанно шукав, як йому здавалося, нового вияву для своїх задумів.

Поету болить доля високого мистецтва, серед якого зростав і ціну якому розуміє. Тому, намагаючись збагнути таїну килимів Параски Танасійчук (таємниче мистецтво народної майстрині, гуцульської чаклунки стало символічним народженням ліричного героя, його душі, світогляду, ставлення до життя і сприймання краси) чи возвеличити подвиг майстра, що зробив дерев'яний літак і розбився на ньому, заявляє:

Я напишу такі вірші, 
від яких всохнуть руки гуцулові, 
якщо він робитиме 
50 сувенірів щодня!


Сторінка 3. Творчий доробок письменника. 

Закоханість у Гуцульщину відчувається в кожному вірші В. Герасим'юка. З тієї закоханості він постає як творець, саме вона формує незалежність його поетики. Формування особистості відбувалося у рідному краї, де поєдналися язичництво і християнство, які письменник у своєму духовному досвіді не відділяє.

«Смереки» (1982) — перша поетична збірка, у якій він чинив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття природи й людини; інтимізацію цього світу.

«Потоки» (1986). Назва збірки не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять величний, грізний і очисний космос Карпат («високі потоки» — символ і нещадної, і життєдайної плинності й безупинності, неминущості минущого).

«Космацький узір» (1989). У ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, планувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами, — і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х рр. XX ст.

«Діти трепети» (1991) — найдраматичніша збірка у творчій спадщині В. Герасим'юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані пере-важно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об'єктивні й суб'єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України.

«Осінні пси Карпат» (1999) — своєрідний підсумок творчого шляху поета. Збірка мала підзаголовок «Із лірики 80-х», хоча містила дещо із 90-х рр. XX ст. 

«Серпень за старим стилем» (2000) — своєрідне доповнення до «Дітей трепети», як повернення до себе молодшого. 

«Поет у повітрі» (2002) — вершина свого самовираження поета — його свободи. За цю збірку В. Герасим'юк одержав національну премію України ім. Т. Шевченка.

«Була така земля» (2003) — назву до цієї збірки взято із вже раніше створеної — «Потоки», нове зібрання твору дещо розширено: як утрату не лише традиційних уявлень, а й самого світу, що ці уявлення породжував.

«Папороть» (2006) — ця книжка складається з двох розділів. Перший — «Суха різьба» — поезій останнього часу. До другого — «Чорні хлопці» — увійшли окремі твори і фрагменти з написаного переважно в останній чверті минулого століття. У збірці органічно поєднані нові твори і краще з доробку митця, що давно стало невід'ємною частиною сучасної української поезії.

Сторінка 4. Особливості творчої майстерності 

Поетичний світ В. Герасимка відбиває нерозривний зв'язок автора з його рідним краєм — Гуцульщиною. Митець звертається до різних проявів народ-ного буття. Його захоплює духовна краса українських горян, він переймається їх проблемами, намагається зазирнути в глиб народної душі. У цьому поетові допомагає добре знання народних звичаїв, вірувань.

У творчій манері митця відчувається бажання поєднати досвід духовного життя українського народу із загальнолюдськими культурними надбаннями. Поезії митця засвідчують його значний інтелектуальний потенціал, схильність до філософських роздумів. Характерною рисою художніх пошуків Герасим'юка виступає поєднання християнської духовності з давніми гуцульськими віруваннями. Поет виступив продовжувачем традицій верлібру в українській літературі, показав себе у цьому справжнім майстром. До нього верлібр з успіхом використовували Леся Українка, І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, інші відомі митці слова. Такий вірш відобразив формування певного поетичного світогляду, здатного відобразити життя в усій його складності й мінливості. Саме верлібр якнайкраще підходить для відтворення самобутнього світобачення Герасим'юка, тісно узгодженого з прадавніми гуцульськими уявленнями про людину й довкілля.

Змальовуючи глибинну єдність свого ліричного героя з людьми, звичаями, природою гуцульського краю, Герасим'юк утверджує думку про особливу роль, яку в житті кожного відіграє мала батьківщина. Нерозривний зв'язок із родовою традицією зовсім не заважає йому вільно почуватися у світовій культурі. Звертаючись до світових образів та мотивів, поет оригінально й художньо переконливо розкриває їх нові грані в національному духовному контексті.

Сторінка 5. Творчі здобутки. Діяльність триває 

В. Герасим'юк — ведучий літературної радіопрограми «На межі тисячоліть». Разом зі своїми співбесідниками розмірковує про тенденції сучасного існуючого процесу, сперечається, прогнозує, нагадує про наші духовні біди, думає над тим, як їх позбутися. Бо вже сама назва радіопередачі мимоволі спонукає її «дійових осіб» озиратися назад, підсумовувати, міркувати. Його співрозмовниками можуть бути молодий скульптор, якого знають хіба що у вузькому колі професіоналів, і священик із віддаленого села, про якого слухачі довідуються з передачі. Та кожен, хто ступає «На межу тисячоліть», обов'язково непередбачувана людина, особистість зі своєю моделлю світосприйняття і мислення. На першому Всеукраїнському кінофестивалі у 1991 році показували фільм, знятий за сценарієм Герасим'юка — «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали». Фільм замислювався під іншою назвою: «Сорок сьомий». Саме тоді сотні УПА вели тяжкі бої з військами НКВС у Карпатських лісах. Зокрема, і довкола Космача — одного з найбільших українських сіл із 30 присілками. В. Герасим'юк вважає, що то був складніший і трагічніший період у житті нашого народу, ніж навіть козацька доба. Звідки бралися сили, щоб чинити опір таким сильним і страшним режимам, якими були гітлерівський і сталінський. Здебільшого то були сільські хлопці й дівчата, які далі Косава чи Коломиї нічого не бачили. Платили своїм молодим життям, щоб жила посеред нас, українців, ідея незалежності. Василь Дмитрович створив у своїй поезії власну абетку символів, вичитавши їх у чотирьох стихіях. Стихія повітря — це там, де перебуває поет, це наш теперішній час. Слово — теж стихія, поезія — спільна мова минулого й майбутнього. Абетка символів В. Герасим'юка: Віра, Характер, Вірші, Мова, Мати, Світогляд, Стихія, Авторитет. В. Герасим'юк — лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка 2003 р., літературних премій ім. П. Тичини, В. Свідзинського, премії «Князь роси» ім. Тараса Мельниченка та ще кількох престижних відзнак. Він член НСПУ й АУП. Його поезія перекладена 20 мовами світу.

4.  Опрацювання ідейно-художнього змісту програмових поезій В. Д. Герасим'юка

4.1. «Чоловічий танець»

4.1.1.  Виразне і вдумливе читання вірша. 

4.1.2.  Тема: відтворення особливостей чоловічого танцю у формі аркану, що перетворюється на таємничий ритуал. 

4.1.3.  Ідея: возвеличення чоловічого танцю як стихії родової єдності. 

4.1.4.  Основна думка: Щоб не випасти із цього грішного світу, / хоч раз / змішай із ближніми / піт і кров.

4.1.5.  Жанр: поезія-замовляння. 

4.1.6.  Форма вірша: верлібр. 

4.1.7.  Художні особливості твору. 

4.1.8.  Робота над змістом вірша. 

4.1.9.  Мікрофон: «Яким ви вбачаєте справжнього чоловіка»? Відповіді узагальніть за допомогою прийому «Доміно».

(Чоловік (стать) — сильний — мужній — відповідальний за родину, її благополуччя — витриманий — вимогливий до себе — терпеливий — …)

4.1.10.  Рубрика «Я виконавець ритуального танцю В. Герасим'юка». Обговорення питань. 

4.1.11.   Складання асоціативного образу (Ти) за допомогою змісту тексту. 

4.1.12.   Складання сенкану «Чоловік з поезії В. Герасим'юка».

4.2. «Перший сніг».

4.2.1.  Виразне читання вірша.

4.2.2.   Тема: майстерне відтворення поетичного олюднення довколишнього світу на прикладі падіння снігу. 

4.2.3.  Ідея: возвеличення природи, яка є виявом людських почуттів. 

4.2.4.  Основна думка: перший сніг не лише змінює довкілля, але й активізує образне сприйняття ліричного героя, його здатність відчувати магію буття. 

4.2.5.  Жанр: філософська поезія. 

4.2.6.  Форма: верлібр. 

4.2.7.  Художні особливості твору. 

4.2.8.  Ідейно-художній аналіз поезії. 

4.2.9.  Рубрика «Творча майстерня школяра».

Відтворіть усно картину за змістом твору. Чим викликані ваші асоціації?

4.2.10. За допомогою інформативного ґрона охарактеризувати образ снігу, посилаючись на зміст твору (робота у малих групах).

4.3. «Жива ватра».

4.3.1.  Виразне читання поезії з відповідним коментарем. 

4.3.2.  Тема: відтворення єдності християнської духовності із давніми гуцульськими віруваннями, які пов'язані із збереженням ватри для захисту отари. 

4.3.3.  Ідея: прагнення митця замислитись над філософськими питаннями, що стосуються людського існування. 

4.3.4.  Основна думка: шляхом незвичайного поєднання складних образів поет розкриває мотив відповідальності людини за саму себе й за світ, у якому вона живе. 

4.3.5.  Жанр: філософська лірика. 

4.3.6.  Форма: верлібр. 

4.3.7.  Художні особливості твору. 

4.3.8.  Робота над змістом поезії. 

4.3.9.  Рубрика «Визначіть власні переваги».

V. Підсумок уроку

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VII. Домашнє завдання 

Підготувати міні-доповідь про життя і творчість Х. Алчевської, вивчити напам'ять будь-яку її поезію (на вибір).

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду