Урок: Вступ. Бесіда. Література XX ст. — мистецтво оновлених традицій і сміливого новаторства

12 грудня, 2016 0

Мета: охарактеризувати літературу XX ст. як мистецтво оновлених традицій і сміливого новаторства, визначити її жанрове, тематичне, стильове розмаїття, дослідити непростий шлях розвитку; формувати кругозір; виховувати почуття любові до рідного краю, митців вітчизняного слова, гордість за тих, хто створював українське літературне мистецтво.

Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.

Обладнання: портрет письменників XX ст., творчість яких вивчалася в попередніх класах; виставка їх художніх творів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

З'ясування емоційної готовності учнів до уроку

II. Актуалізація опорних знань

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація

навчальної діяльності

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

2. Опрацювання теми уроку

2.1. Складання схеми «Періодизація літератури XX століття», її коментар.

2.1.1. Література першого періоду XX ст.

Створюючи різні гуртки, студії, письменники вели пошуки свого місця в літературному процесі. Зростали громадянська зрілість, художні здобутки багатьох талановитих митців. В Україні сформувалася яскрава революційно-романтична течія, представниками якої є: П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан.

Жанр: памфлети М. Хвильового, сонети М. Зерова, О. Вишні, драматургія і проза М. Куліша, А. Головка, І. Микитенка. З'явилося чимало високохудожніх творів письменників, які були безпосередніми учасниками революційних перетворень: І. Ле, І. Сенченка, Ю. Яновського. Продовжували працювати й ті письменники, хто емігрував за кордон. Серед них

був і В. Винниченко, літературна слава якого знайшла визнання в усьому світі.

Характерною особливістю літературного процесу в Україні у цей період було виникнення й розпад багатьох літературних організацій («Гарт», «Плуг», «Молодняк», «Авангард», «Нова генерація», «Урбіно», «Ланка» (згодом МАРС), ВУСПП та ін.), перехід письменників з однієї творчої групи до іншої. У 1925 року виникла Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛITE), яка об'єднала 22 письменників і поетів.

2.1.2. Характерні особливості літератури другого періоду.

Головною темою, творча розробка якої офіційно заохочувалася в літера-турі й мистецтві, була боротьба класова, збройна, за виконання виробничих планів, за врожай, за піднесення продуктивності праці тощо. А головними героями виступали насамперед переможці й переможені — чи то у війнах, чи то у мирному житті. У творах письменників, як того вимагала система, звучали революційні мотиви, розповідалося про подвиги народу у Великій Вітчизняній війні, відображалося життя села, а також процеси, що відбувалися в робітничому середовищі. Було написано чимало талановитих творів, які одержали широке визнання. Поміж них романи О. Гончара «Собор», «Циклон», «Бригантина» та ін. М. Стельмаха — «Дума про тебе», «Чотири броди», новаторська поезія І. Драча, публіцистично спрямовані вірші Б. Олійника, пристрасна поезія Д. Павличка, Є. Гуцала та ін. На жаль, до читача практично не доходили сміливі поезії В. Стуса, літературно-критичні та публіцистичні твори І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка та ін. Офіційна влада вважала творчість цих людей шкідливою для народу і забороняла її. Основні жанри — нариси, статті, репортажі, портретні замальовки, фейлетони, памфлети (як сатирично-викривальні у вихованні й агітації). З часом, приходить суто художнє осмислення подій: з'являються великі поетичні та прозові твори цикли, поеми, повісті, романи. Незважаючи на постійний тиск системи, на всілякого роду заборони, письменники України дедалі чіткіше й відкритіше висловлювали своє розуміння життя країни, бачили нагальну потребу оновлення суспільства. Багато хто з них не тільки констатував задуху в суспільно-політичному житті і закликав до соціальних змін, а й вказував на причини такого становища. Так, у своїх художніх творах О. Гончар розкрив небезпечні явища, які зароджувалися у суспільстві й незабаром перетворилися на серйозні життєві проблеми, на «мертвущі води застою» (вислів, який він ужив іще 1966 р.). Та до голосу письменника не прислухалися. Більше того, коли 1968 року було опубліковано роман «Собор», відразу ж почалося його організоване шельмування. Одним із перших змальовував модель застійного суспільства В. Дрозд у романі «Катастрофа» (1969), що був підданий нещадній критиці як ідейно хибний. Така ж доля спіткала й твір І. Білика «Меч Арея». Багато років не міг друкуватися І. Чендей після виходу в світ його збірки повістей та оповідань «Березневий сніг» (1968), у якій, насамперед у повісті «Іван», йшлося про суперечності життя, за що її кваліфікували як наклеп на радянську дійсність. До поетів, яких так і не змогли примусити замовкнути належить В. Голобородько — «надія української літератури», як його назвав О. Гончар. Через неприйняття догматичного мислення на багато років змушена була замовкнути талановита поетеса Л. Костенко, 1980 року вдався до самогубства Г. Тютюнник, 1981 року — В. Близнець.

2.1.3. Характерні ознаки літератури третього періоду.

Літературний процес в Україні набував нових творчих рис, нової якості. Розпочалася переоцінка суспільних ідеалів, історичних явищ, самої літератури. Письменство рішуче відмовлялося обслуговувати ідеологічні догми, руйнувало стереотипи суспільної свідомості.

  • Публіцистика. З трибун різних конференцій і громадських зібрань, зі сторінок газет і журналів, по радіо і телебаченню з непримиренністю до деформацій у суспільстві залунали пристрасні голоси О. Гончара, І. Драча, Д. Павличка, І. Дзюби, П. Мовчан, Р. Лубківського, Р. Іваничука, О. Сизоненка та ін. Викривали опір процесам перебудови, свавілля бюрократії В. Яворівський і В. Дрозд, започаткували екологічну тематику С. Плачинда, Ю. Щербак. Широко розгорнув публікації з призабутої спадщини М. Жулинський. Об'єктивно правдиво аналізує письменницьку творчість М. Слабошпицький.

  • Тематика художньої літератури цього періоду.
    Мовна ситуація, криваві дати нашої історії, зокрема голодомор 1933 р. і трагедія 1937 р., наркоманія і алкоголізм, виправні колонії, стан медицини, забруднення навколишнього середовища, хижацьке використання родючих земель, побутові проблеми міста і села, Афганістан — ось далеко не повний перелік тем, які досить широко піднімають українська публіцистика та інші жанри. Міцно увійшла в літературу тема Чорнобиля, їй присвячено поеми С. Йовенко «Вибух», Б. Олійника «Сім», І. Драча «Чорнобильська мадонна», повість Ю. Щербака «Чорнобиль», роман В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття».

  • Жанри. Із забуття прийшли романи В. Винниченка, драми М. Куліша, проза М. Хвильового, поетичне слово М. Зерова, новели Г. Косинки, поезія Є. Плужника та ін. Повернуто читачеві твори В. Стуса, І. Світличного, Є. Сверстюка, подружжя Ігоря та Ірини Калинець, В. Голобородька, В. Рубана та ін. Зберегла свою цільність поетеса різностороннього таланту Л. Костенко. Плідно продовжують традиції української літератури талановиті митці — І. Римарук, О. Забужко, І. Малкович, І. Маленький, Г. Пагутяк та ін.

V. Підсумок уроку

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності

VII. Домашнє завдання

Підготувати матеріал до екскурсії «Шляхами життя і творчості І. Багряного», опрацювати зміст І–ІV розділів твору І. Багряного «Тигролови».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду