Поняття про риму. Типи рим

10 грудня, 2016 0

Рима (грец. rhytmos — узгодженість, сумірність) — композиційно-звуковий прийом суголосся закінчень, що має фонетичне і метричне значення, об'єднує суміжні та розташовані близько слова віршових рядків (починаючи з останнього наголошеного складу) для організації їх у строфи, впорядкування поетичного мовлення, його евфонічного римотворення. Рима — явище звукове, а не графічне; тому беруться до уваги звуки, що збігаються, а не букви.

Рима — явище звукове, тут збігаються не букви, а звуки.

Функції рими

1) підсилює зміст, ідейне й емоційне звучання вірша, бо слова, включені в риму, своїм місцем у рядку привертають до себе особливу увагу читача;
2) створює
багатий звуковий повтор, який посилює музикальність віршованої мови;
3) є важливим елементом ритму у віршах, оскільки підкреслює завершеність кожного віршового рядка, що є одиницею ритму;
4) віршові рядки за допомогою рим об'єднуються в строфи;
5) сприяє запам'ятовуванню віршів;
6) естетизує текст.


Класифікація рим

Залежно від місця наголосу в суголосних словах розрізняють рими:

  • окситонні, або чоловічі, односкладові (грец. оxýtonos — слово з наголосом на останньому складі) — з наголосом на останньому складі рядка: сонет — стилет, ряд — лад;

Чи хто правий, чи неправий,
чи хто прийде сам, чи вдвох,
всiх приймає пан ласкавий,
тiльки треба мовить: «Ох!»
class="" style="margin-left: 160px;">Леся Українка

Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
О. Олесь
  • парокситонні, або жіночі, двоскладові (грец. рaroxytonos — слово з наголосом на передостанньому складі) — суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад: плаче — бачить, поважають — знають.

Ніч. На стоках небозводу
Мерехтять сріблисті зорі,
Чорні пасма скиб на морі
Крає вістря пароходу
П. Карманський
  • пропарокситонні, або дактилічні, трискладові — з наголо-сом на третьому від кінця складі: чесності — чудесності, зоряна — зморена;

Устами славлена стрiла стужавлена.
Хвалена, хвалена, в отрутi калена!
Стрiла окрилена, стрiла доцiлена.
Кров'ю гартована стрiла значкована.
О. Лятуринська
  • гіпердактилічні — з наголосом на четвертому, п'ятому, шостому від кінця складі: насичуючись — перехлюпуючись, огниками — кониками. Українській літературі майже не властивий такий різновид рим.

За повнотою суголось рими бувають:

  • точними (називаються такі рими, коли збігаються всі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах):

    квіти — горіти, несіть — ідіть, земля — стерня. Точна рима, що її творять п'ять, шість і більше фонем (суджений — огуджений, страчених — небачених), називається ще глибокою;
  • неточними (називаються такі рими, у яких співзвучні лише голосні звуки): хвилі — долині, прилітають — складаю.

Якщо співзвучні лише склади, на які падає наголос або тільки голосні в цих складах, то така неточна рима називається асонансом: красива — невгасима, сідає — куняє.

Коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів, то така неточна рима називається консонансом: кадр — кедр, москітмускат.

Окрім того, рими бувають відкритими, якщо слово закінчується голосним звуком (літо — налити) та закритими, якщо слово закінчується приголосним (туманом — лиманом).

Залежно від того, які частини мови римуються, розрізняються рими граматичні (одногрупні) — римуються слова, що належать до однієї частини мови, які діляться на підвиди:

  • іменникові (хати — палати, грач — помагач);

  • прикметникові (німа — голосна, багатий — пихатий);

  • дієслівні (рубати — дбати, почувати — ночувати).

Більшу силу, багатше звучання мають неграматичні рими, що утворюються співзвучністю слів, які належать до різних частин мови (бою — мою, гармати — зламати, годувати — гордуватий, кручі — ревучий).

За кількістю складів рими бувають рівноскладовими (охоплюють однакову кількість складів: світи — борти) та нерівно-складовими (охоплюють різну кількість складів: розцвіло — було).

Рими можуть бути омонімічними (римуються омоніми: «Діти, діти, де вас діти?!»), каламбурними (будуються на каламбурі, на словах-омонімах, близьких за звучанням, але різних за значенням: в ранці — вранці, сонце — сон це).

Нарощена та усічена — це рими з додаванням або відніманням звуків: дере — дерев, січень — січе.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду