Методика визначення віршового розміру

10 грудня, 2016 0

Віршовий розмір можна визначати двома шляхами. Перший — повільне читання поезії, виділення голосом наголошених складів та сприйняття на слух закономірності чергування наголосів:

хорей: РАЗ-два, РАЗ-два, РАЗ-два;
ямб: раз -ДВА, раз -ДВА, раз -ДВА;
дактиль: РАЗ-два-три, РАЗ-два-три, РАЗ-два-три;
амфібрахій: раз-ДВА-три, раз-ДВА-три, раз-ДВА-три;
анапест: раз-два-ТРИ, раз-два-ТРИ, раз-два-ТРИ.

Якщо визначити розмір у такий спосіб складно, то застосовують інший спосіб, для чого необхідно:

1. Поділити слова у рядку на склади (зрозуміло, що прийменник або частка, у складі

яких немає голосного, не утворюють окремого складу):

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!»
Смі / ють / ся / пла / чуть / со / лов' / ї
І/ б'ють / піс / ня / ми в гру / ди:
«Ці / луй / ці / луй / ці / луй / ї / ї, —
Знов / мо / ло / дість / не / бу/де!»

(Олександр Олесь)

2. Поставити наголос у складах. При визначенні наголосу слід пам'ятати, що логічний (ритмічний) та фонетичний наголоси не завжди збігаються:

Смі / ють / ся / пла / чуть / со / лов / ї́
І / б'ють / піс / ня / ми / в гру / ди:
«Ці / луй / ці / луй / ці / луй / ї / ї́,—
Знов / мо / ло / дість / не / бу/де!»


3. Позначити

наголошені й ненаголошені склади.

U—U—UUU—
U—U—U—U
U—U—U—U—
U—UUU—U


4. Визначити повторювані групи складів.

U—/ U—/ UU / U—
U—/ U—/ U—/ U
U—/ U—/ U—/ U—
U—/ UU / U—/ U


5. Визначити віршовий розмір.

Поезія О. Олеся «Співають, плачуть солов'ї» написана чотиристопним (стопа повторюється чотири рази в рядку) ямбом. У першому та четвертому рядку зустрічається пірихій.


Вправи на закріплення

1. Визначте віршовий розмір запропонованих уривків.

1. Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої.
А. Малишко

2. Талого снігу платочки сивенькії,
дощик дрібненький, холодний вітрець,
проліски в рідкій травичці тоненькій,
це була провесна, щастя вінець?
Леся Українка

3. Така її доля… О, боже мій милий!
За що ти караєш її молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі? Прости сироту!
Т. Шевченко

4. От сороки-білобокі коровай вбирають,
А галочки-міщаночки пісні все співають;
Вітер свистить у дудочку, а ворона кряче.
Молодая веселая: сміється, не плаче…
О. Романова

5. Мені ніщо без болю не давалось —
Ні вірші, ні наука, ні любов.
В. Бондар

6. Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову.
Т. Шевченко

7. Білі акації будуть цвісти
в місячні ночі жагучі,
промінь морями заллє золотий
річку, і верби, і кручі…
В. Сосюра

8. Забудь мене, дивись байдуже,
Як я поволі з туги в'яну,
І не питай мене, чи дуже
Ятряться в серці давні рани.
П. Карманський

9. Під рябини кущами вухатими,
Де стерня босі ноги коле,
Зайці котять передніми лапами
По городах капусту в поле.
М. Вінграновський

10. Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
В. Сосюра

11. Б'ють пороги, місяць сходить,
Як і перше сходив;
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив.
Т. Шевченко

12. Коли потяг удаль загуркоче,
пригадаються знову мені,
дзвін гітари у місячні ночі,
поцілунки жоржини сумні…
В. Сосюра

13. Тішся цвітом, що розцвівся,
Тішся кожним днем погоди,
Парубком, що залюбився
І, мов королевич, ходить.
Б. Лепкий

14. Все збудилось од сну,
Зустрічає весну…
І розкішна природа Вкраїни
У величній красі Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.
В. Самійленко

15. А щось обізветься в мені,
І я в неспокої погляну —
А біля річки вороні
Уже надихали туману.
Л. Талалай

16. Незглибиме синє море,
Звідки в тебе стільки чару,
Що дивитися на тебе
Можна вічно ніч і день?
Б. Лепкий

17. Як побачиш сліпця, що край шляху пристав
І тривожно шукає дороги,
Приступи, розпитай і на путь його справ,
Роз'ясни йому хвилі тривоги.
П. Карманський

18. І тридцять літ, і триста літ,
зелені склавши крила,
верба стояла край воріт
і стиха говорила.
В. Коломієць

19. Ми косили жита на широкім дніпровськім роздоллі,
Нас вечерять не ждіть по домівках, як ждали колись.
Нас не вбито тоді на кривавому ратному полі,
Просто ми, косарі, ночувати в степу остались.
П. Засенко

20. Так пахне спека на стерні
Достиглим літом і здоров'ям,
Так переповнюються дні
І сподіванням, і любов'ю.
Л. Талалай

21. Вечірнього сонця промінням облита,
Надвечір по небові хмара неслась…
Я. Жарко

22. Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і дуброви;
Соловейко в садку
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
В. Самійленко

23. Я тебе обнімав, говорив, цілував,
Цілував, говорив, обнімав — обнімаю,
Говорю і цілую — сльозою вже став
З того боку снігів, цього боку немає…
М. Вінграновський

24. Бережно зняв з верстака я основу,
Людям роботу розніс і роздав;
То ж мій спочинок; теперочки знову
Берди направив, нитки засував.
Я. Щоголів

25. Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.
І. Франко

26. Поїхав Данило в долину по глину,
в долину по глину аж ген за село.
Усілося сонце на згорблену спину,
вгорнуло старого в шовкове тепло.
Л. Горлач

27. Смутнії картини, смутні-невеселі,
А інших не знайдеш ти тут.
Б. Грінченко

28. До серця прийдуть почуття незнані —
І в синю даль для двох проляже путь…
Не обіцяй буть вірним у коханні,
А покохай і просто вірним будь.
М. Карпенко

29. Я наче в сні тебе ловлю,
Навколо тиша не шелесне.
Благословляю і люблю
Твоє чоло двадцятивесне.
М. Вінграновський

30. Вже вечір зірний, волохатий,
Вже вічний вечір нависа, —
Зірки йшли з хати і до хати
І визвіздили небеса…
І. Драч

31. Тріпотить серед поля кофтина в горошок,
Дріботить через гони дощинок горох.
Із легеньких твоїх павутинок-зморщок
Можна виткати смуток на кілька епох.
П. Засенко

32. У дитинстві, як бігав стежками
Між напоєних сонцем хлібів,
Заколисаний колосками,
Жайворонком я стать хотів.
Є. Бандуренко

33. Шепочуть вишні, сяють квіти,
В кущах щебече соловій,
На небі місяць вповні світить,
Так ясно у душі моїй.
В. Пачовський

34. Нічка тиха.
Зорі світять.
В небі місяць грає.
Степ туманом обгорнувся
І сном засипає.
С. Руданський

35. Досить невільная думка мовчала,
Мов пташка у клітці замкнута од світа,
Пісня на волі давно не літала,
Приборкана тугою, жалем прибита.
Леся Українка

36. Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
В. Симоненко

37. Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи, мій малесенький,
Пізній-бо час.
Леся Українка

38. Огні горять, музика грає,
Музика плаче, завиває;
Алмазом добрим, дорогим
Сіяють очі молодії;
Витає радость і надія
В очах веселих; любо їм,
Очам негрішним, молодим.
Т. Шевченко

39. Після бурі дівчинонька
З Дону воду брала.
«Чиє хвиля веселечко
К берегу примчала?»
Л. Боровиковський

40. Музо безхитросна, проста, дівчино стидлива,
Вбога селяночко, співом та сміхом щаслива!
П. Куліш

2. До якої системи віршування (античної, тонічної, силабічної, силабо-тонічної, народнопісенної) належать запропоновані фрагменти? Обґрунтуйте свою відповідь.

1. Мов краплі ті, хвилина по хвилині
Спливає час між берегів доби…
Не обіцяй добро зробить людині,
А просто — якщо можеш, то роби.
В. Бондар

2. Яблука, холодні від роси,
Ми зриваєм теплими руками,
І птахів прощальні голоси
Слухаєм під тихими гілками.
С. Бурлаков

3. В лузі за вербою
Тьохнув соловейко;
Пісня одгукнулась
З темрявого гаю…
М. Старицький

4. Вибрав я тебе, дівчино
На дружину на єдину —
Тільки рученьку подай!
Соловейко нам співає,
Всі садочки розвиває,
Маєм обмаївся май.
В. Пачовський

5. Мов зачарований стоїть Бахчисарай.
Шле місяць з неба промені злотисті,
Блищать, мов срібні, білі стіни в місті,
Спить ціле місто, мов заклятий край.
Леся Українка

6. Якби знав я чари, що спиняють хмари,
Що два серця можуть ізвести до пари,
Що ламають пута, де душа закута,
Що в поживу ними зміниться отрута!
І. Франко

7. Я малий — без неба,
Я малий — без поля,
Без кохання й дружби
Згіркне моя доля.
В. Крищенко

8. Ні, ти не винна!
Ти свята без плями,
Ти непорочна, як роса на цвіті.
Булась для мене сонцем на розсвіті
І херувимом з райськими піснями.
П. Карманський

9. Летять хвилини — я не прислухаюсь.
Ось північ вдарила — найкращий праці час, —
Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша
І швидше у руках забігало перо.

10. Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає… одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло…
І листя пожовкле вітри рознесли.
Т. Шевченко

11. Вже давно перестали морози,
Прошуміли холодні дощі,
Розцвілись винограднії лози,
Зеленіють в садочку кущі.
Д. Загул

12. Бачу, як чайкою ти коливаєшся над глибиною.
І. Франко

13. Тодішній Галич, великий, багатий
Обіймав простань на п'ять годин ходу…
А. Могильницький

14. Сонце ясне померкло, світ пітьма насіла,
Вшир і вздовж доокола сум ся розлягає,
Чагарями густими тьма вовків завила,
Над тином опустілим галок гамор грає.
М. Шашкевич

15. Чи знаєш, брате, где вічні рожі
І безустанний цвіте май?
Где з небес сходять ангели божі
І насаджають земський рай?
М. Устиянович

16. Моє серце прагне неіснуючих квітів.
Моє серце квітне у болях шукань.
Я не сам, я не сам на світі
Моя буря у фарбах світань.
М. Семенко

17. Піднялися крила
Сонних вітряків,
І черешню білу
Вітер розбудив.
І війнув на книги,
Розметав листи…
Серце! Ти не з криги?
Не з заліза ти?
М. Рильський

18. Над Дніпровою сагою
Стоїть явір меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Т. Шевченко

19. А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть, — це завжди Колізей.
Л. Костенко

20. Послухай: б'є весiльний бубон
i клени клоняться, мов пави.
В твоє волосся, моя люба,
заплiвся мiсяць кучерявий.
Б.-І. Антонич

21. Благослови мене, о Боже…
На труд святий благослови…
Садити сад, орати ниву
З людьми вiтатися завжди,
I вiдчувати мить щасливу
В саду край тихої води.
В. Артамонова

22. Ой у полі на роздолі
Шовкова травиця.
Серед неї, край тополі
Чистая криниця.
О. Афанасьєв

3. Наведіть власні приклади силабо-тонічної системи віршування. Поясніть, чому наведені вами зразки належать саме до цієї системи.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду