Трискладові стопи

10 грудня, 2016 0

Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі (—UU). Дактилічні віршові розміри з'явилися в українській поезії у другій половині XVIII ст., проте чималий час лишалися не вельми популярними.

Серденько б'ється, і ниє, і рветься,
В грудях гарячих пала і дрижить…
Поки аж молодість красна минеться,
Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!
К. Білиловський, «Дайте бо жить!»


Амфібрахій — трискладова стопа із наголосом на другому складі (U—U). Цей віршовий розмір використовується для від-творення глибоких переживань, величних описів, філософських медитацій.

class="" style="margin-left: 60px;">Не той сиротина
Кого рід не знає;
У кого хатини
Й худоби немає…
Кониський, «Сиротина»


Зійшлися у битві останній
Кіннота снігів і літаній,
Сльоза вибухає ураном,
Зцілити щоб всніжені рани,
І крила звільнить для літання.
Трасун, «Сніг на зеленому листі»


Анапест — трискладова стопа з наголосом на третьому складі (UU—). Вважають, що анапест запроваджений поетом Тіртеєм (VІІ ст. до н. е.). Зверталися до цього віршового розміру автори маршових пісень, а пізніше — драматичних творів. В українській поезії анапест з'явився у першій половині ХІХ століття в збірці «Вітка» М. Костомарова.

60px;">Закигиче розлука над нами,
Розчахне двосистемно навскіс,
Замордується лихо ножами
Чи зависне в петлі твоїх кіс.
І. Драч «Їй»


Велике значення для ритмічного урізноманітнення силабо-тонічного вірша має наявність допоміжних стоп, як, приміром, пірихій: UU (два ненаголошених склади поруч) та спондей: — — (два наголошених склади поруч).

На силабо-тонічний ритм впливають алітерації, асонанси, рима, логічний наголос (він не завжди збігається із фонетичним).

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду