Силабічна система віршування

10 грудня, 2016 0

Силабічне віршувавння (грец. syllábe — склад) — система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (як правило, тринадцять або одинадцять).

Ознаки силабічного віршування: невпорядковане, вільне розташування наголошених і ненаголошених складів усередині рядка; цезура — велика пауза, що ділить рядок на дві частини; парне, переважно парокситонне римування (аа бб…); жіноча рима, строфи зазвичай дворядкові. Два постійні наголоси, цезура і рима утворювали стійкий ритм. Силабічне віршування притаманне поезії, яка базується на мові з постійним наголосом (французька, польська, чеська, турецька, сербська, вірменська тощо). Силабічне віршування було неприродним для української і російської мов, наголоси яких рухомі. Український силабічний вірш пов'язаний з народними піснями, зокрема коломийками, рядки яких найчастіше були рівноскладовими.

Сонце ясне померкло, світ пітьма насіла. 
Вшир і вздовж довкола сум ся розлягає, 
Чагарами

густими тьма вовків завила.
Над тином опустілим галок гамор грає…
М. Шашкевич «Сумрак вечерній»

Не винесли в море, не розмили в полі? 
Не питали б люди — що в мене болить? 
Не питали б, за що проклинаю долю, 
Чого нужу світом? «Нічого робить…»
Т. Шевченко, «Думи мої, думи…»
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду