Метрична (антична) система віршування

10 грудня, 2016 0

Метрична (лат. metron — міра; грец. metrео — вимірюю), або антична, система віршування (лат. antiquus — стародавній) складається в давньогрецькій літературі у VIII ст. до н. е., а в III ст. до н. е. поширюється в давньоримській поезії. Метричне віршування застосовувалося також у тюркомовній класичній поезії (з XI ст.), в арабському, перському, частково в індійському віршуванні. В античному світі поети не читали свої вірші, а співали. Поет був одночасно й співаком (рапсодом), зображували його з музичним інструментом — лірою (звідси й пішла назва — лірика).

У метричному віршуванні ритм створюється закономірним чергуванням довгих і коротких складів у рядках. Рими у таких творах відсутні. Метричне віршування

властиве тим мовам, у яких тривалість звучання голосних має змістово-розрізнювальне значення. Одиницею довготи мовлення вважався час, потрібний для виголошення короткого складу. Такий склад називався морою та позначався . Довгий склад виголошувався вдвічі довше мори й позначався —. Поєднання коротких і довгих складів, що повторювалися у віршових рядках, називали стопами.

Стопа нагадувала музичний такт, зумовлюючи не читання, а наспівування віршованого тексту. Така система віршування проіснувала до середніх віків, коли вірш відокремився від музики, а розрізнення довгих і коротких складів майже зникло.

Основні стопи метричного віршування:

  • двоскладові (на три мори): ямб (U —), хорей, або трохей (— U), трибрахій (UUU);

  • трискладові (на чотири мори): дактиль (—UU), анапест (UU—), амфібрахій (—U—);

  • п'ятискладові: бакхій та антибакхій (U — — та — — U), кретик (—U—),

    амфімакр (— — U) та чотири пеони (—UUU, U—UU, UU—U, UUU—);

  • шестискладові: молос (— — —), хоріямб (—UU—), антиспаст (U — — U), висхідний та низхідний іоники (UU — —, — — UU), семиморні: чотири епітрити (— — — U,— U — —, — — U —, — — — U).

Короткі триморні (інколи чотириморні) стопи об'єднувалися в пари — диподії, де одна з них мала посилений ритмічний наголос. У кожній стопі розрізняються сильна частина — арсис (довгий склад), та слабка, або тесис (короткий склад), які в перекладах передаються як наголошені та ненаголошені склади. Античний вірш складався з однакових стоп.

У ліриці античні поети зверталися до складних віршових конструкцій з перемінним тактом-стопою, де періодичність виявляється не в межах віршового рядка, а строфи, власне неримованих чотиривіршів (спарених двовіршів) з чітко визначеною періодичністю. Найпопулярнішими були Алкеєва строфа, Сапфічна строфа та ін. Пізніше у новоєвропейській поезії втратилося відчуття довгих та коротких складів, що визначали специфіку метричного віршування, але термінологія, набувши нового змістового наповнення, збереглася, підпорядкована вже новим версифікаційним принципам.

Поезія Семоніда Аморгського «Гірка людська доля», фрагмент якої наводиться нижче, є зразком метричної системи віршування (народився поет на грецькому острові Самос на початку VII ст. до н. е., помер на острові Аморг у середині VII ст. до н. е.).

Дитино! Тільки Зевс гримучий над усім
Кінець вершить, коли лише захоче він.
Не людям дано розум. Все живе, що тут,
На цій землі, миттєве, і ніхто не зна,
Який кінець йому пошле Всевишній бог.
Але надія й віра живить всіх людей,
Проте даремні завжди їх стремління всі.
Переклад Віталія Маслюка


Логаед (грецьк. logaoidikos — прозаїчно-віршований) — віршовий размір, що утворюється поєднанням неоднакових стоп (напри-клад, анапестів та хореїв), послідовність яких правильно повторюється в кожній строфі. Логаеди — основна форма античної пісенної лірики, а також хорових партій у трагедіях.

В українській поезії зустрічаються окремі випадки застосування цього метричного різновиду.

Синичко, синичко, U — U /U — U двостопний амфібрахій
А де твоя спідничка. U — / U — / U — /U тристопний ямб
І ти на морозі U — U /U — U двостопний амфібрахій
Ходиш в босій нозі. —U / — U/ — U тристопний хорей
М. Вінграновський
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду