Урок: Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка. «Катерина»

10 грудня, 2016 0

Мета: дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Кобзаря в кріпосній Україні; розкрити ідейно-художній зміст твору «Катерина», охарактеризувати образ головної героїні поеми; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічність у мисленні, творчу уяву; вміння виважено і ґрунтовно висловити власні думки, спостереження; виховувати повагу до української жінки, риси чуйності, доброти, людяності, зневажливе ставлення до підступництва, зради.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст твору, ілюстрації, учнівські малюнки до його змісту; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент. Емоційна готовність

учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Література вікторина «Шевченкіана».

Умови заходу: клас поділяється на дві команди, по п'ять представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упродовж 16 хв. Визначається склад журі. Виграє та команда, яка у визначений час впорається із завданням, надавши правильні відповіді. Вчитель здійснює загальне керівництво перебігом подій вікторини.

Кросворд для команди І


По вертикалі: 1. Стилістична фігура протиставлення явищ предметів, характерів, посилює змістовне й емоційне звучання твору. (Контраст)

По горизонталі: 1. Герой твору «Сон», який вимагав від сновидця гроші. (Каламар) 2. Кому Т. Шевченко присвятив вірш «Сон». («На панщині пшеницю жала…») (М.

Вовчку) 3. З грецької tarasso (Тарас) означає… (Бунтівник) 4. Письменник, родом із Полтавщини, якому Тарас Григорович присвятив поезію. (І. Котляревський) 5. Твір-роздум Т. Шевченка про минуле й майбутнє України. («Чигрине…») 6. Визначте твір поета за поданим уривком: Од молдованина до фіна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує! («Кавказ») 7. Наукове видання Кобзаря. (Словник) 8. Український письменник, який так висловився про Т. Шевченка: «Не бронзою пам'ятників, а вірністю, любов'ю і правдою … сина входить великий Кобзар у життя народів…» (М. Стельмах)

Кросворд для команди ІІ


По вертикалі: 1. Жанр твору Т. Шевченка «Великий льох». (Містерія)

По горизонталі: 1. Визначте твір Тараса Григоровича за поданим уривком: Все йде, все минає — і краю немає, / Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? / І дурень, і мудрий нічого не знає. («Гайдамаки») 2. Джерело епіграфа до твору «Кавказ» Кобзаря. (Біблія) 3. Назва сатиричної поеми поета. («Сон») 4. Картина і балада Т. Шевченка, які мають однакову назву. («Тополя») 5. Історична постать, художня оцінка діяльності якої надано поетом у творі «Стоїть в селі Суботові…». (Хмельницький) 6. Гора, де перепоховано Тараса Григоровича. (Чернеча) 7. Письменник, портрет якого написав Т. Шевченко. (П. Куліш) 8. Герой твору «Гайдамаки». (Ярема) Підбиття підсумків вікторини. Визначення переможців.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

2. Опрацювання твору Т. Шевченка «Катерина»

2.1. Історія написання.

Постійна увага Т. Шевченка до трагічного становища жінки у часи кріпацтва зумовлюється тим, що саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою: поневірялась на панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної похоті поміщиків і, крім того, постійно перебувала під гнітом родинним. Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській губернії, наприклад, за один тільки 1839 рік, покінчило самогубством 37 дівчат-покриток. Тема знеславленої паном селян-ської дівчини розроблялася багатьма письменниками. У повісті «Близнецы» Т. Шевченко назвав однотемними з «Катериною» два твори: поему «Эда» Є. Баратинського та повість «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ'яненка. Широковідомою в той час була і повість «Сердешна Ліза» М. Карамзіна.

Для Шевченка щаслива доля жінки-кріпачки була не тільки суспільним, але й особистим, глибоко інтимним горем. Його рідну матір «ще молодую у могилу нужда та праця положила». Подруга його юнацьких літ, Оксана Коваленко, стала жертвою кріпосницького ладу.

Рідні сестри поета поневірялись на панщині. Про них завжди турбувався поет, допомагав їм чим міг. Добре знав він, що нелегко живеться братам, але сестрам — ще гірше.

Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, особливе місце посідає «Катерина» Т. Шевченка, присвячена В. А. Жуковському в пам'ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.

2.2. Виразне читання з коментарем твору «Катерина».

2.3. Тема: зображення трагедії селянки-покритки, зумовлену таким суспільним ладом, при якому пани могли безкарно знущатися з трудящих.

2.4. Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності панів, які глумилися над кріпаками (офіцер).

2.5. Основна думка: а) Шануйтеся ж, любі, в недобру годину. / Щоб не довелося москаля шукать; б) Через нещасливу долю своєї героїні Т. Шевченко розкриває соціальне коріння трагічної матері-покритки в тогочасному суспільстві й висловлює гнівний протест не лише проти консервативного побуту, забобонів і передсудів недобрих людей, а й проти існуючого ладу.

2.6. Жанр: реалістична ліро-епічна соціально-побутова поема.

2.7. Зміст твору.

Селянська дівчина Катерина покохала панича-офіцера. Вона ходила в садок на побачення з ним, Поки слава на все село / Недобрая стала.

Аж тут затрубили в похід, пішов офіцер із села, а Катерина стала покриткою. Почалося страшне життя не тільки для неї, а й для її батьків. Вона не сміє вдень вийти з хати, тільки ввечері носить сина по садочку, вона вночі ходить по воду, «а жіночки лихо дзвонять». Село ставиться до неї неприязно. Батьки Катерини не можуть знести цієї наруги і, перебуваючи в полоні тяж-кого старовинного звичаю, виганяють її з дитиною з дому.

Пішла Катерина шукати свого коханого, сподіваючись, що він прийме її з сином. Після довгих блукань їй удалось-таки знайти свого Івана, але він тепер грубо відштовхнув її. Хотіла хоч дитину віддати йому, але він утік. Покинувши серед шляху дитину, Катерина втопилася. Хлопчика знайшли лісники і забрали. Він підріс і став водити старців. Одного разу його із ста-рим кобзарем на дорозі до Києва зустрів батько-пан, що їхав у кареті шестернею, і пізнав свого сина, одвернувся.

2.8. Сюжет і композиція.

Сюжет розгортається навколо трагічної долі заміжної матері-одиначки у тогочасному суспільстві. Тим самим автор переводить особистий побутовий конфлікт на рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець її підкреслює гостроту нерозв'язаності цієї проблеми у жорстокому до одинокої жінки-матері суспільства.

Композиційна поема складається з 5-ти розділів:

  • звернення до дівчат-селянок;

  • народження позашлюбного сина;

  • прощання з батьками;

  • поневіряння Катерини на чужині;

  • зустріч із спокусником-офіцером і смерть Катерини.

В епілозі подається зустріч батька з сином. Сюжетноі колізії так чи інакше пов'язані з героїнею поеми — Катериною.

Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат із застереженням не кохатися із москалями; кохання і розлучення Катерини з офіцером.

Зав'язка: Катерина залишає рідну домівку за наказом батьків.

Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.

Розв'язка: епілог — життєва доля Івася-байстря, його випадкова зустріч із «батьком».

2.9. Проблематика: любов і страждання; батьки і діти; моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення; честь і безвідповідальність; крах ілюзій.

2.10. Елементи народознавства в поемі.

2.11. Роль ліричних відступів — композиційного елементу в поетичному творі. Новим для української поезії елементом композиційної техніки є в Т. Шевченка ліричні відступи, діалогічні вставки, у яких поет раз у раз звертається безпосередньо до свого уявного читача. Таких ліричних відступів у поемі кілька: «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями»; «Катерино, серце моє», «Отаке-то на сім світі роблять людям люди», «Бач, на що здалися карі оченята», «Отаке-то лихо бачите, дівчата», «Сирота-собака має свою долю». Ліричні від-ступи були елементом цілком природним для поезії Т. Шевченка. У ліричних відступах поет виступає борцем проти традиційних поглядів затурканого, темного народу на «гріхи» матерів-покриток, проти ідіотизму сільського побуту. Висловлюючи глибоке співчуття покинутим дівчатам-покриткам, Т. Шевченко підносився до розуміння справжніх соціальних причин, які породжу-вали аморальні явища. Тон його ліричних відступів, як і всієї поеми такий, що й народ, повний суворих традицій, сам починає розуміти невиправдану жорстокість цих традицій, розчулюється, переймається співчуттям і любов'ю до тисяч таких, доля яких подібна до долі Катерини. Ліричні відступи відігравали важливу роль і з погляду композиції твору. Вони затримували розвиток сюжету, зосереджували увагу читача на найбільш напружених трагічних моментах, змушували читача глибше, безпосередніше переживати трагедію героїв. Наприкінці другого розділу, після змалювання тяжкої сцени прощання Катерини з батьками та рідним селом, коли вона «за сльозами за гіркими і світа не бачить», а потім Утерлася, повернулась, / Пішла… тільки мріє. Подається коротка згадка про смерть батьків Катерини: Та не чули вони вже тих речей — / Ні батько, ні матір.

Описавши драматичну сцену вигнання Катерини з села, автор роздумує над тим, чому люди такі нещадні одне до одного (А за віщо?).

У першому ліричному відступі третього розділу темна ніч символізує непевне становище героїні, яка не знає, де шукати батька своєї дитини. Образи жовтих пісків та лютої зими в народній творчості є символами тяжких життєвих випробувань. Поет проймається настроями героїні й разом із нею тривожиться за результати пошуків москаля. У ці роздуми вплітаються і спогади поета про власні мандри. Таким чином, єдність, взаємозв'язок усіх елементів поеми, взаємно доповнюючи і поглиблюючи один одного, дають у результаті таку художню форму, яка втілює все ідейне багатство твору.

2.12. Характеристика образу Катерини.

2.12.1. Опрацювання схеми-образу.

2.12.2. Складання інформативного ґрона до образу головної героїні.

2.12.3. Матеріал для роботи над образом.

У центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозрює в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, у які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою.

Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.

Розпитавши дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба — просити чи не просити?

Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями саме такої дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і виразнішим.

Гармонійність зберігається між характером і поведінкою героїні, між ходом думок і способом їх вислову: Обізвався старий батько: / «Чого ждеш, небого?».

Що могла сказати старому батькові «грішна» дочка. Вона знає, що її люблять батьки, що страждають, може, ще більш, ніж вона, але виганяють її з дому тому, що своєю поведінкою Катерина порушила моральні традиції.

Перша зустріч із москалями завдала їй пекучого болю і закинула в душу невиразний ще сумнів вперше глянути правді в очі.

Катерина починає уявляти майбутнє сина-байстрюка. І це її передбачення поділяє автор. Проте нещасна матір ще не може відмовитися від свої мрії і продовжує пошуки, бо любить офіцера, вірить його обіцянкам.

Мати-покритка, скільки їй стало сил, захищає своє дитя від жорстокого і ворожого світу. Але всі і все — односельці, батьки, кохана людина, сама феодальна дійсність — повстали проти неї як матері. Саме в цьому трагедія Катерини.

Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою розпусти панів. Самогубство Катерини — причина соціальна.

2.13. Обговорення змісту поеми.

2.14. Міні-дискусія «Висловіть власну думку».

2.15. Додаткова інформація.

У 1842 році Шевченко намалював картину «Катерина», яка є не ілюстрацією до поеми, а самостійним твором. На ній зображено повернення Катерини в село після прощання з офіцером — цього епізоду в поемі немає.

2.16. Автор у творі.

2.17. Ідейна спрямованість та значимість поеми.

V. Підсумок уроку

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності

VII. Домашнє завдання

Написати міні-твір «Майбутнє Івася», опрацювати зміст і скласти питання (тестові завдання) до поетичних творів «Наймичка», «На панщині пшеницю жала».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду