Урок: Національна проблематика у творчості Т. Шевченка періоду «Трьох літ». «Кавказ»

09 грудня, 2016 0

Мета: охарактеризувати національну проблематику в творчості Т. Шевченка періоду «Трьох літ»; опрацювати ідейно-художній зміст поеми «Кавказ», з'ясовуючи узагальнену ідею твору, його сатиричну спрямованість; розвивати культуру зв'язного мовлення, вміння коментувати фрагменти поеми, визначаючи епізоди з ліричним, іронічним, інвективним забарвленням, вміння робити підсумки; виховувати почуття солідарності з іншими народами в їх боротьбі за визволення від гніту, зневажливе ставлення до насильства, жорстокості, прагнення до збагачення шляхом воєн.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, Якова де Бальмена, фотоілюстрації до твору, міні-виставка

творів письменника періоду «Трьох літ», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), аудіозапис кантати-симфонії С. Людвіга.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Конкурс «Шляхами життя і творчості Т. Г. Шевченка»

Учні розподіляються на дві команди по п'ять осіб, кожна з якої обирає капітана. Визначається склад журі. Упродовж 9 хв необхідно розгадати кросворд.

Завдання для команди І


По вертикалі: 1. Твір Т. Шевченка про героїчне минуле України. («Гайдамаки»)

По горизонталі: 1. Передовий український митець, який брав активну участь у викупі Тараса Григоровича з кріпацтва. (Є. Гребінка) 2. Учений і письменник, з яким Т. Шевченко щиро приятелював під час перебування

в Кирило-Мефодіївському товаристві. (М. Костомаров) 3. Український письменник, якому Тарас Григорович присвятив поезію. (І. Котляревський) 4. Звання Т. Шевченка, що надала йому 4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв. (Академіка) 5. Як називає себе героїня твору «Лілея» після смерті матінки? (Байстрям) 6. У силабо-тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі. (Ямб) 7. Запорозький полковник, який уславлюється Т. Шевченком у поезії «До Основ'яненка». (А. Головатий) 8. Альманах, на сторінках якого було надруковано «Причинну» поета. («Ластівка») 9. Твір Тараса Григоровича, що за жанровою стилістикою дуже близький до соціально-побутової поеми. («Причинна»)

Завдання для команди ІІ


По вертикалі: 1. Село, де минуло дитинство майбутнього письменника. (Кирилівка)

По горизонталі: 1. Посада Тараса у пана Енгельгардта. (Козачок) 2. Місто, де відбулося вінчання Яреми та Оксани, героїв твору «Гайдамаки». (Лебедин) 3. Фортеця, де відбувалася солдатська служба митця. (Орська) 4. Півострів — місце перебування заарештованого Т. Шевченка впродовж сімох років. (Мангишлак) 5. Жанр «Лілеї». (Балада) 6. Соціальне становище малого Тараса. (Кріпак) 7. Журнал, навколо якого згуртувалися українські письменники, знавці, колишні кирило-мефодіївці. («Основа») 8. Міфічні істоти, що є винними у смерті героїні твору «Причинна». (Русалки) 9. Що перемальовував майбутній видатний митець у Літньому саду. (Статуї)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя про творчість Т. Шевченка періоду «Трьох літ»

У 1843 р. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, на Полтавщині.

Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підлітка-кріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Митець побачив і відчув, що в народних масах росте сила гніву проти гнобителів.

Ці умови (зростання народного руху і піднесення визвольних прагнень передової інтелігенції) мали вирішальний вплив на політичний розвиток Шевченка. Від оспівування героїчного минулого й подвигів славних предків поет переходить до сатири, спрямованої проти царизму та поміщиків. Визріває критичний реалізм Т. Шевченка.

З-під пера поета виходять сатири, сповнені великого революційного гніву: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…». Мотиви революційної боротьби посіли значне місце в ліриці цих років («Три літа», «Заповіт», «Холодний Яр»).

Зміни, що сталися в настроях і думках поета, яскраво передає він сам у вірші «Три літа», який має певне програмове значення. (Назву цього вірша поет узяв для рукописної збірки поезій.)

З одним із творів періоду «Трьох літ» ми ознайомимося сьогодні — це поема «Кавказ».

2. Робота над твором Т. Шевченка «Кавказ»

2.1. Історична епоха, відтворена у «Кавказі» (матеріал для вчителя й учнів).

Російський царат здавна зазіхав на цей «прекрасний, але дикий край». Уже Петро І розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу ненаситній Росії розпочалися 1817 р. й тривали майже півстоліття (до 1864).

Російська армія була неоднорідною: крім строкових солдатів у неї влилося багато кримінальних злочинців, усіляких авантюристів, хижих шукачів легкої наживи. Убивати, грабувати, руйнувати, нищити — стало їхньою професією, органічною потребою, засобом наживи. Для офіцерства різних рангів ця війна була доброю нагодою одержувати чини, ордени, монарші милості, багатства.

Кавказька війна була дуже жорстокою. За наказом командування, озвірілі солдати руйнували аули, грабували майно тубільців, випалювали ліси, витоптували ниви й городи, вирубали сади й виноградники. Особливо жорстоко розправлялися з «непокірним» місцевим населенням. Чоловіків, старих людей убивали, а жінок, дітей, юнаків і дівчат продавали в рабство. Наприклад, тільки генерал Вельямінов за один лише 1823 рік продав у рабство ногайцям близько двох тисяч полонених кавказців по 150–250 карбованців за кожного. Він же утвердив звичай відрубувати голови горцям, за що платив солдатам по десять карбованців за одну, а черепи відправляли до Петербурга в Академію наук.

2.2. Джерела для написання твору.

  • Приводом для написання поеми була смерть близького знайомого Т. Шевченка, офіцера Якова де Бальмена, який загинув у 1845 р. в одному з походів царського війська на Кавказ.

  • Боротьба між царським урядом і Шамілем, який очолював націоналістичний реакційний рух на Кавказі, відома в історії під назвою мюридизм.

  • Матеріал про життя й побут кавказьких народів, який поет отримав від фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського.

Отже, написаний твір у 1845 р. в Переяславі.

2.3. Кому присвятив свою поему письменник? Хто він, Яків де Бальмен, смерть якого так вразила Т. Шевченка?

Присвячена ця поема другу-художнику Т. Шевченка, який загинув на війні проти кавказьких народів.

Рід де Бальменів походив із Шотландії. Складними шляхами один із представників цього роду потрапив до Росії, де довгий час служив у гвардійському полку. Вислужився до високого чину. Дістав маєтки. Один із його нащадків — Петро де Бальмен — поселився в Україні в с. Липовці на Полтавщині, де і народився Яків.

Майбутній товариш Шевченка блискуче закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, яка справедливо вважалася одним із найкращих тогочасних навчальних закладів. Молодий випускник Ніжинської гімназії вищих наук став офіцером. Щоправда, військова служба не особливо вабила юнака, головними пристрастями якого була література та малювання. В обох галузях мистецької діяльності він виявив неабияку обдарованість.

Незважаючи на іноземне походження свого роду і на свій графський титул, Яків де Бальмен не тільки перейнявся повагою до України та її простого люду, а й став патріотом нашої землі.

Уперше він зустрівся з Шевченком наприкінці червня 1843 р. під час іменитого балу княгині Т. Волховської.

Яків де Бальмен змушений був відбувати військову службу на Кавказі. Його розум, освіченість, високий гуманізм, співчутливість до народів, що виборювали волю, робили його противником загарбницької політики імперської Росії. Про це свідчить малюнок митця, на якому в карикатурній формі зображено Миколу І. Відомо, що всіх, хто не влаштовував царя та його наближених, посилали, як тоді говорили, «під черкеські кулі». Для охоронців самодержавства це був один зі способів позбавлятись інакомислячих. У липні 1845 року Яків де Бальмен взяв участь у так званому Даргинському поході. Ті, хто там був і добре пам'ятав воєнну ситуацію, свідчили, що його послали на певну смерть. Так воно і сталось: 14 липня Шевченків товариш загинув.

2.4. Тема: викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.

2.5. Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ'я — душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум'яний інтернаціональний заклик об'єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.

2.6. Основна думка: «Борітеся — поборете!».

2.7. Жанр:

  • сатирична поема з елементами ліричного;

  • цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною карти-ною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими;

  • І. Франко назвав «Кавказ» огненною поемою. «Шевченко з його сонячним темпераментом — це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу…»;

  • Сатиричний твір — інвектива з елементами лірики та героїки.

2.8. Сюжет.

2.9. Композиція.

2.10. Художні особливості твору.

2.11. Віршований розмір.

Значна частина сатири написана чотиристопним ямбом, поет відчув силу «викривального ямба», як називають цей розмір, і з гнівом кинув його на ненависного ворога.

2.12. Ідейно-художній зміст твору.

Поема починається похмурим пейзажем гір, оповитих таємними хмарами і засіяних горем, политих кров'ю. Горем і кров'ю горців. Пейзаж — подальша розповідь про сумні події. З цією метою автор використав народнопоетичний метафоричний образ засівання горя і сліз.

У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незламність народів царської Росії, їх титанічність і життєдайність, що протистоїть хижаку — царизму, який «карає… що день… добрі ребра й серця розбиває» і п'є кров трудящих. Але народ безсмертний, його кров «живуща», і тому кат народів «не вип'є живущої крові», «не скує душі живої». Поет незмірно радіє з при-воду того, що серце народу «знову оживає і сміється знову». Як гімн нездоланності народу звучать натхненні слова поета: Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля.

У минулому звертанні до Бога Т. Шевченко говорить про спільність долі всіх народів царської імперії — «правда наша п'яна спить». Кати — царі і царята — до того знущаються над людьми, що «течуть… кровавії ріки», що тяжко зароблений хліб насущний селянка замішує не водою, а «кровавим потом і сльозами».

Повторивши далі початковий пейзаж, автор показує невимовні страж-дання народу уже не в переносному, а в прямому значенні: Лягло костьми / Людей муштрованих чимало. / А сльоз, а крові?

Так Т. Шевченко висловлює гнів не тільки до винуватців трагедії народу, а й трагедії війська, яка полягає не тільки в тому, що гинули тисячі солдат, а й у тому, що солдати — вчорашні селяни — стріляли в таких же селян. За цей всенародний злочин автор саркастично глузує з царя, ставлячи його в один ряд із псарями і собаками-хортами.

Зразу ж після в'їдливого «Слава!», яке треба розуміти як «Ганьба царям», Шевченко знову вживає те саме слово «слава», але вже в прямому розумінні. Він славить кавказькі сині гори і мужніх горців — «лицарів великих». Звертаючись до всіх народів, уярмлених царизмом, поет закликає: «Борітеся — поборете!», бо за них правда. Так забриніли в поемі скупі, але глибокі мотиви революційної героїки.

Твір викриває гнобительську суть поміщицько-самодержавного ладу. Царську Росію поет змалював як велику тюрму народів: «А тюрм, а люду!.. Що й лічить!».

Провідниками цієї політики є царська влада, поміщики і духовенство. З ненавистю говорить Т. Шевченко про панівний клас тодішньої Росії, про клас поміщиків, як недолюдків, що знущаються з трудящих. Поет викриває панів-лібералів, які вважали себе народолюбцями, бо називали трудящих братами. За їхні брехливі запевнення в любові до народу Т. Шевченко характеризує їх як «суєсловів, лицемірів». Він з обуренням говорить: Ви любите на братові / Шкуру, а не душу!

Православна церква, яка була опорою кріпосницьких порядків і розсадником темряви, виправдовувала грабіжницькі дії царизму та поміщиків: В нас дери, / Дери та дай, / І просто в рай, / Хоч і рідню всю забери!

Так «просвіщали» народ служителі церкви. У гнівних словах розкриває поет, яку «науку» несли народові духовні й світські царські «цивілізатори»: Як і тюрми мурувати, / Кайдани кувати, / Як і носить!..

Царизм здійснював свою політику на Кавказі ціною багатьох тисяч людських жертв, ціною глибокого народного горя.

Викриваючи хижацьку діяльність самодержавства, Т. Шевченко закликав боротися проти нього, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів.

2.13. Опрацювання образів твору.

2.13.1. Прометей.

2.13.2. Орел.

2.13.3. Завойовник-колонізатор.

2.14. Аналізування змісту твору.

V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІ. Домашнє завдання

Знати зміст творів Т. Шевченка «Великий льох», «Чигрине, Чигрине», «Стоїть в селі Суботові…»; скласти тестові завдання до зазначених поезій.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду