Урок: Т. Шевченко. «Причинна», «Лілея». Умовність у баладах, тривога за жіночу долю

08 грудня, 2016 0

Мета: закріпити знання школярів про баладу як літературний жанр; розкрити на прикладі програмових творів образи жінок, їх долю; дослідити доцільність застосування елементів фольклору, звичаїв, обрядів для сприйняття ідейного змісту «Причинни», «Лілеї»; розвивати логічне й абстрактне мислення, увагу, спостережливість, уміння виразно читати поетичні твори, коментувати їх ідейно-художній зміст, грамотно висловлювати власні думки і робити висновки; виховувати почуття пошани до творчості Кобзаря, волелюбність, доброту, щирість, вірність у почуттях.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, виставка книжок поета раннього періоду творчості, учнівські малюнкидо змісту програмових творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), аудіозапис творів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Вікторина «Життєва доля Т. Шевченка»

Завдання: розташуйте факти з життя Тараса Григоровича у хронологічній послідовності.

а) Перебування в казематі.

б) Солдат-засланець в Орській фортеці.

в) Кухарювання за наказом управителя панських маєтків.

г) Ув'язнення в Новопетрівській фортеці на березі Каспійського моря.

д) Пастух у дядька Павла.

е) Нижній Новгород. Знайомство з О. Герценом, Анненковим.

є) «Школяр-попихач» у дячка Богорського.

ж) Діяльність в «Современнике».

з) Козачок у пана Енгельгарда.

и) Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

і) Викуп із кріпацтва.

ї) Закінчення Академії мистецтв і приїзд на Україну.

Ключ-відповідь

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

д

є

в

з

і

ї

и

а

б

г

е

ж


ІV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

1. Вступне слово вчителя

У 30-ті роки панівним в українській літературі був романтизм, що й позначився на перших творах поета-початківця. Ви вже знаєте, що серед усіх жанрів почесне місце належало баладі. Шевченко був добре обізнаний із творами цього жанру, писаними українськими, російськими та польськими авторами.

З дитячих років знав багато народних балад. Засвоївши досвід своїх попередників, він пише оригінальні твори, надаючи давньому жанру нових якостей.

Геніальність Т. Шевченка виявилася в тому, що він зумів природно, органічно, без видимих зусиль наситити свої поетичні твори фольклорною образністю, що вироблялась, відшліфовувалась віками. Тут могутнє авторське начало активно вбирало в себе начало фольклорне, і саме на цій межі змогло відтворитись таке величезне за своєю значимістю явище, як твори Кобзаря.

Тож давайте розглянемо балади митця і виявимо в ній традиційне й оригінальне, своєрідне.

2. Опрацювання твору Т. Шевченка «Причинна»

2.1. Виразне читання, прослуховування прологу поезії в аудіозаписі.

2.2. Історія написання та джерела.

Поетичний твір належить до раннього періоду творчості Т. Шевченка. Баладу було написано у 1837 році, надруковано в альманасі «Ластівка» (1840).

Автор влучно застосовував у творі елементи фольклору (наявність фантастичного, народних звичаїв та повір'їв, пісень, мовних засобів фольклорної поетики).

Використав традиції написання балад своїх попередників у цьому напрямі як в російській (В. Жуковського «Людмила», «Кассандра», «Світлана»), так і в українській літературі (П. Гулак-Артемовський «Рибалка», Л. Боровиковського «Маруся», твори А. Метлинського).

2.3. Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.

2.4. Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.

2.5. Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець.

2.6. Жанр: романтична балада.

Автор, реформуючи цей жанр, змінює традиційну ідейно-тематичну структуру твору: поряд із елементами фантастичного зображено реальних людей, їх реальні дії. Значно розширені межі поетики твору, більше використано засобів художньої виразності. Тому припускають, що «Причинна» за жанровою специфікою дуже близька до соціально-побутової поеми.

2.7. Віршування твору.

«Причинна» близька до народних пісень із погляду ритміки вірша. Поет вільно володіє коломийковим ритмом (4 + 4 + 6 складів з цезурою (паузою) після восьмого складу: В таку добу під горою, / Біля того гаю…), силабічним і тонічним віршем. При зміні настрою і характеру розповіді він змінює і ритмічну структуру вірша. Чотиристопний ямб на початку балади «Реве та стогне…») змінюється далі коломийковим розміром («В таку добу під горою…»), а потім амфібрахієм («Така її доля…»), потім знову ямбом, коломийковим ритмом і т. д. поет глибоко і тонко відчував залежність мелодійності поезії від її змісту.

2.8. Особливості назви твору.

Причинна — жінка, яка втратила психічну рівновагу внаслідок того, що їй, за давніми народними уявленнями, «щось пороблено», в даному разі — ворожкою.

2.9. Сюжет «Причинної».

Сюжет твору простий, дуже близький до народної творчості. Молода дівчина покохала козака, а той поїхав на чужину й довго не вертався. На її думку, хлопець загинув. Але героїня-сирота настільки сильно переживає цю розлуку й чекання, що стає «причинною», втрачає розум. Винними в цьому вважаються «злі люди» (ворожка, яка зачарувала дівчину, щоб та менше тужила. Дівчина, зачарована, уночі гуляє берегом Дніпра («Реве та стогне Дніпр широкий») і оплакує смерть свого коханого. У сюжет твору майстерно вплетені психологізовані пейзажні картини. Природа наче ілюструє, відгукується на зміни настрою героїні балади. Із води виходять на місяці погрітись русалоньки — то нехрещені діти і дівчата. Вони побачили сновиду, яка на дубі виглядала коханого, почекали, коли та спуститься і залоскотали її насмерть. Аж на світанку повертається коханий козак, він бачить під дубом дівчину свою мертву й вбиває себе. Люди їх знаходять і ховають.

2.10. Композиція.

Експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка під впливом ворожіння стала причинною.

Зав'язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв повернутися до неї з походу.

Кульмінація: смерть героїв.

Розв'язка: епілог (поховання закоханих).

2.11. Художні особливості твору.

У баладі виявилося багатство поетичної мови Т. Шевченка, різноманітність художніх засобів, зокрема ритміки вірша. Для зображення у творі явищ дійсності автор широко використав народнопісенні засоби, зокрема епітети фольклорного походження: «синє море», «біле тіло», «козаченько молоденький», «біле личко», «гай темний», «Дніпро широкий», «чисте поле», «дуб кучерявий» та ін. Зустрічаються також фольклорного походження пестливі назви: «козаченько», «русалонька», «слізоньки», «дівчинонька» та порівняння: «з уст — ні пари», «кругом, як в усі, все мовчить». Все це свідчить про те, що поет широко і творчо використав скарби живої розмовної української мови.

2.12. Новаторство твору.

Новим у жанрі балади були ліричні відступи, у яких Т. Шевченко виявив своє ставлення до героїв твору, до зображуваних подій. Українська поезія до митця не зазнала такої безпосередності почуттів, щирості, непідробленості, такого яскравого вираження народних уявлень.

Поет не тільки співчуває скривдженим, але й заступається за них, викликає глибоке співчуття до них у читачів.

2.13. Фантастичне поруч із реальним.

У баладі «Причинна» є явища реальні та фантастичні. Твір споріднюється не з фантастикою поетів-романтиків, відірваною від життя, а з фантастикою фольклорною, народною, яку так майстерно ще до Шевченка використовував у своїй творчості М. Гоголь.

Так, з води серед ночі виходять русалки — і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в «русалчин тиждень», коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають найбільшої сили і все навкруги — гаї, луки, поля — буйно зеленіє.

За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. Утоплениці-русалки на віки вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані з прозорого кришталю.

Місяць і зорі викликають русалок із води. З тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, вони виходять на берег. Русалки не мають на собі одягу, вони голі, у них біле й знекровлене тіло, довге хвилясте волосся, зелене, як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі й сині, як морська глибінь. На голові у кожної русалки — вінок з осоки, і тільки в старшої, царівни, вінок з водяних лілій. Вийшовши з води, русалки сідають на березі, розчісують своє довге волосся або беруться за руки і водять дивовижні, з таємничим шепотом, хороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. Русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, той, як зачарований, підійде близько до русалок, а русалки тоді заманять його до себе, візьмуть у своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно.

З дерев русалки найбільше люблять клен і дуб. Гойдаючись на гіллі, русалки часом розважаються, вони розмотують на деревах нитки, що їх крадуть у тих жінок, котрі заснули без молитви.

Серед русалок є й лоскотниці — це душі дівчат, що померли зимою, вони з’являються на полях і до смерті залоскочуть дівчат і хлопців, якщо ті потраплять до них. Також вважають, що русалки — померлі нехрещені діти, іноді цих істот називають «дніпровими дівчатами».

2.14. Робота в малих групах. Характеристика образу героїні твору.

2.14.1. Скласти інформативне ґроно щодо характеристики причинної.

2.14.2. Бесіда за питаннями.

Дівчинка-сирота живе серед чужих людей, настроєних до неї вороже, ні в кого не знаходить співчуття. І не дивно, що, покохавши такого ж сироту і знайшовши в ньому вірного друга, вона всім серцем прив'язалась до нього.

Під час розлуки заглибилася у свій внутрішній світ, жила надією на спільне з милим майбутнє. У своєму почутті вона черпала сили, щоб терпіти наругу чужих людей, які розлучили її з коханим і можуть поглумитися над її інтим-ними переживаннями.

Довга відсутність коханого, гірка самотність і принижене становище вичерпали духовні сили нещасної сироти, і вона змушена була звернутися до ворожки.

Більшого наближення до образу причинної не відбувається — цього не потребує жанр романтичної балади. Єдине, що дозволив собі поет, створюючи образ причинної, це вказати на її красу: «Довго, довго дивувались…».

Так само, як і в казках, героїні в баладах повинні бути дуже красиві. Дівчину й козака «поховали громадою як слід, по закону» (тобто у згоді з обрядом поховання), але нема кому запитати, «за що їх убито», бо сироти. За народними звичаями, на могилі дівчини садили калину — символ дівчини, а нежонатого парубка — явір, ялину чи дуб — символ хлопця.

2.15. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору.

2.16. «Мікрофон»: хто ж винен у смерті молодят?

3. Робота над баладою Т. Шевченка «Лілея» (25 липня 1846 р., Київ)

3.1. Виразне читання твору, коментування його змісту.

3.2. Історія написання.

1846 р. — Т. Шевченко, перебуваючи в Києві, зблизився з членами Кирило-Мефодіївського товариства і вступив до нього.

Гуртківці висували вимоги: скасувати кріпосне право, знищити поділ суспільства на стани, звільнити всі слов'янські народи від гніту самодержавства.

Це і спонукало митця написати твір, який протистояв би царській і поміщицькій владі, їх знущанню над простим людом.

3.3. Тема: зображення страждань дівчини (лілеї) через панську жорстокість і бездуховність.

3.4. Ідея: висловлення співчуття героїні — представниці простого знедоленого народу.

3.5. Основна думка: Нащо мене бог поставив / Цвітом на сім світі? / Щоб людей я веселила, / Тих самих, що вбили / Мене й матір?

3.6. Жанр: балада.

3.7. Композиція.

Балада — це розповідь Лілеї своєму братові Королевому цвіту про страшні часи кріпаччини, нестерпне життя народу в умовах соціального гніту.

Починається і закінчується твір питанням, з яким звертається героїня до оточуючого її середовища: «За що?..».

Експозиція: За що мене, як росла, / Люде не любили?

Зав'язка: Я не знала, що байстря я.

Кульмінація: Я умерла / Зимою під тином, / А весною процвіла / Цвітом при долині…

Розв'язка: Нащо мене бог поставив / Цвітом на сім світі? / Щоб людей

я веселила, / Тих самих, що вбили / Мене й матір?

3.8. Обговорення змісту поезії.

3.9. «Мікрофон»: стисло вмотивуйте, чи можна ототожнити смерть і воскресіння Лілеї й Ісуса Христа?

3.9. Робота в малих групах.

Завдання: дібрати матеріал до характеристики образу Лілеї і відповідно до змісту таблиці розподілити його.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Дібрати історичний матеріал про Коліївщину, опрацювати ідейно-худож-ній зміст розділів твору «Гайдамаки» Т. Шевченка — «Інтродукція», «Галайда», «Конфедерати», «Титар», «Свято в Чигирині», «Треті півні».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду