Урок: Література рідного краю. Б. Грінченко. «Сонячний промінь»

08 грудня, 2016 0

Мета: поглибити знання про життєвий і творчий шлях Б. Грінченка; опрацювати ідейно-художній зміст повісті «Сонячний промінь», з'ясувати її проблематику; охарактеризувати образи твору; розвивати культуру зв'язного мовлення, спостережливість, логічне мислення, уяву, вміння грамотно висловлювати власні думки, робити висновки; виховувати любов до рідного краю, поважне ставлення до його митців слова; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Б. Грінченка, бібліотечка-виставка його творів, учнівські малюнки до повісті, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ.

Актуалізація опорних знань

1. Бесіда за питаннями

2. «Мікрофон»

Я щиро вдячний вам, майстрів слова літератури рідного краю, за те, що…

3. Рефлексія

Установіть відповідність між письменниками рідного краю і назвами їх творів

1. Б. Грінченко

2. І. Сенченко

3 М. Возіянов

4. Д. Нитченко-Чуб

5. К. Перелісна

а) «Три правди»
б) «Вовченя»
в) «Безхвостий їжак»
г) «Рубін на Солом'янці»
д) «Сірко»

е) «Традиція»


Ключ: 1 — д, 2 — г, 3 — е, 4 — б, 5 — а.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

1. Життя і творчість Б. Грінченка

БОРИС ДМИТРОВИЧ ГРІНЧЕНКО (09.11.1863 — 06.05.1910)

Повідомлення № 1. Родина Б. Грінченка, дитинство митця

Народився Б. Грінченко у дворянській родині на хуторі

Вільховий Яр Харківського повіту.

Батько письменника був сухою, суворою людиною. Усе в домі він намагався поставити на «панську» ногу (хоч можливості для цього були обмежені), а сина спрямувати на «панську» стежку. Не раз докоряв батько хлопцеві за те, що той грався з «мужиками», карав за те, що знався зі «свинопасами», товаришував із «селюками».

На все життя запам'ятав Борис ніжні руки матері, її тихий голос. Вона — росіянка, дочка полковника — над усе любила свого первістка і, як могла, оберігала сина від холодних батьківських очей. Тепло і ласку знаходив у діда Андрія, старого пасічника, та його сліпої дружини — баби Гальки. Від них перейняв рідну мову, народну пісню (хоча в сім'ї вимога була категорична: розмовляти виключно «по-благородному») і проніс любов до рідного слова через усе життя.

Ріс хлопчик лагідним, з вразливою душею, любив усе живе. Одного разу хотів навіть погладити вовка, що якось забрів на хутор.

Повідомлення № 2. Роки навчання.

Перші спроби у письменницькій діяльності

У п'ять років навчився читати і майже одночасно почав писати. Шести-річним хлопчиком складав вірші, тоді «видав» на своєму хуторі кілька журналів. З одинадцятирічного віку Бориса віддали, незважаючи на його літературний хист, до середньої реальної школи в Харкові. Тут він продовжує літературну діяльність»: «видає», крім російського, і український журнал, глибше знайомиться з літературою і народною творчістю.

Одного разу на канікулах, перебираючи старі книжки у батьковій скрині (батько майбутнього письменника мав непогану бібліотеку), Борис натрапив на Шевченкового «Кобзаря». Він одним духом прочитав книжку і на все життя полюбив Шевченкове слово.

Однак доля розпорядилася так, що цей єдиний навчальний заклад Б. Грінченкові не випало закінчити: за читання і розповсюдження забороненої літератури його було виключено зі школи й ув'язнено. П'ятнадцятирічному юнакові довелося пережити допити, знущання, холод і голод. Коли поліція зрозуміла, що нічого не доб'ється від хлопця, вона звернулася за допомогою до Борисового батька. Страшно було, коли батько власноруч бив сина по обличчю. Коли грубо знущався з нього рідний дядько, Борис мовчав. Після ув'язнення майбутнього письменника було звільнено на поруки батька і відправлено на хутір. Умов для продовження навчання більше не було: підірване здоров’я, матеріальні нестатки.

Повідомлення № 3. На педагогічній ниві

Б. Грінченкові вдалося підготуватися і скласти екзамен на звання народного вчителя при Харківському університеті. Він здобуває посаду вчителя й одночасно починає активно займатися літературною діяльністю. У 1881 р. в журналі «Світ» було надруковано його перші поезії.

Усім серцем полюбив він сільських дітлахів. Навколо «убогії ниви, убогії села, убогий, обшарпаний люд». Їм присвятив усе своє життя Б. Грінченко. Майже половину свого життя Борис Дмитрович віддав школі. Навчаючи дітей рідної мови, він власноруч писав друкованими літерами тексти, відповідно оформлював їх і використовував як підручники, а також сприяв виданню книжок. Б. Грінченко написав «Граматику» української мови.

Тяжкі умови, постійні переслідування жандармів, доноси за навчання дітей рідною мовою змушують Б. Грінченка часто змінювати місце роботи. Потягнулися роки блукань від села до села. На цих тернистих шляхах зустрічає Марію Загірну, що стає йому вірною дружиною, другом, порадником, соратником-помічником.

Повідомлення № 4. Громадська діяльність

У 1894 р. Грінченко переїхав до Чернігова. Тут, працюючи в губернському земстві, він організував видання бібліотечки народно-просвітніх книжок, став одним із керівників нелегальної «Чернігівської громади», разом із дружиною-письменницею М. Загірною упорядкував музей української старовини В. Тарнавського. З 1902 р. письменник жив у Києві. У 1905 р. він редагував першу українську щоденну газету «Громадська думка» (згодом «Рада»), наступного року — журнал «Просвіта», був одним з організаторів Української радикальної партії (УРП).

Повідомлення № 5. Б. Грінченко — письменник, фольклорист

Усе своє свідоме життя письменник збирав приказки, прислів'я, народні дотепи та вірші, влучні вислови. Чимало зібраного матеріалу він умістив у читанці та букварі, які склав для Настусі — єдиної своєї доньки. Працюючи вчителем, Борис Дмитрович випустив кілька номерів журналу «Квітка». Під його керівництвом школярі підготували рукописний альманах «Думка», де крім фольклорних творів було вміщено перші літературні спроби дітей, а також оповідання Б. Грінченка «Кавуни».

Учительська праця дала письменнику можливість глибоко вивчити психологічні особливості дітей, що позначилося на достовірному відображенні їх характерів (оповідання «Екзамен», «Дзвоник», «Украла», «Непокірний» та ін.).

Заслуговує на увагу і пейзажна лірика митця. Його вірші, у яких змальовано красу природи, пройняті любов'ю до Батьківщини, до рідної землі. Деякі з них покладені на музику («Квітчані сльози», «Могила», «Над Дніпром» та ін.) і ввійшли до скарбниці музичної культури.

Перші друковані твори письменника з'явилися у 1881 р. Б. Грінченко наполегливо працює, пише вірші, оповідання, драми, рецензії та статті — історичні, мовознавчі, етнографічні, педагогічні, публіцистичні. З 1902 року він живе в Києві, очолює товариство «Просвіта». За дорученням журналу «Киевская старина» Б. Грінченко розпочав укладання українського словника, який було надруковано в чотирьох томах протягом 1907–1909 рр. і відзначено премією ім. М. Костомарова Російської академії.

Творча спадщина письменника досить велика: вірші, поеми, байки, віршовані казки, оповідання, повісті, драми.

Повідомлення № 6. Перекладацька діяльність. Останні роки життя

Важливою заслугою Б. Грінченка стало видання українською мовою творів світової літератури. У колі його перекладацьких зацікавлень були Шиллер і Гейне, Пушкін і Кольцов, Гете й Байрон, Гюго і Чавчавадзе… Наприкінці 90-х рр. виходять друком у перекладі письменника також твори Г. Гауптмана, О. Мірбо, В. Сарду, А. Шніцлера, С. Амічіса та інших авторів.

Після поразки революції 1905–1907 рр., з настанням реакції, посилю-ються переслідування Б. Грінченка властями. Письменник зазнає арешту. Жандарми доводять до смерті його дочку — мужню революціонерку Настю. Під урядову заборону потрапило і товариство «Просвіта», діяльності якого літератор віддав безмір енергії. Усі ці удари були настільки болісними, що вони фактично паралізували життєву енергію письменника та призвели до загострення набутої ще в юності хвороби.

Змучений туберкульозом, на позичені в батька гроші Б. Грінченко 1909 р. виїздить на лікування до Італії і там, тяжко переживаючи розлуку з Україною, 6 травня 1910 р. в місті Оспедалетті помирає.

Похорон письменника на Байковому кладовищі в Києві вилився в могутню демонстрацію демократичних сил проти царизму, у якій взяли участь представники багатьох національностей. На смерть Б. Грінченка широко відгукнулася вітчизняна преса; статті, присвячені йому, з'явилися в багатьох зарубіжних країнах — від Франції до Бразилії. Сповнена прямого смислу та деталь, що в труну письменника покладено було терновий вінок.

2. Робота в малих групах «Хто він, Б. Грінченко?»

Відповідь оформіть за допомогою прийому «Доміно».

Б. Грінченко (В. Чайченко, І. Перекотиполе, Б. Вільхівський, П. Варто-вий, М. Грилич, Л. Яворенко) ‘ поет ‘ письменник ‘ публіцист ‘ фольклорист ‘ етнограф ‘ мовознавець ‘ критик ‘ історик ‘ педагог ‘ перекладач ‘ просвітницький і громадський діяч.

3. Опрацювання твору Б. Грінченка «Сонячний промінь»

3.1. Асоціативний малюнок до повісті.

3.2. Історія написання твору.

Перший великий твір — повість «Сонячний промінь» (1890) — Б. Грінченко присвятив діяльності народолюбної інтелігенції.

Написано повість 1890 р. в с. Олексіївка Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, де прозаїк учителював. Уперше надруковано в журналі «Зоря» — 1891 р.

Повість — документ, красномовне свідчення про обставини, у яких розвивалася тогочасна українська література, зокрема й творчість Б. Грінченка.

3.3. Тема: правдиве зображення праці інтелігента-культурника, небайдужого до долі власного народу; відтворення взаємин української інтелігенції із селянством, показ перших кроків до зближення представників українського національно-культурного руху кінця 80-х рр. з народом.

3.4. Ідея: возвеличення праці, спрямованої на просвітництво народу, розвиток культури рідної мови, щирого почуття кохання; засудження підступності, жорстокості, прагнення принизити простий люд, тримати його в рабській покорі, залежності.

3.5. Основна думка: «Не біймося, що нас мало. Все велике починається з малого! Ставаймо до великого діла, і воно саме заставить нас вирости, зробитися дужими і того діла достойними…»; «…щоб учити по-вкраїнському і вважати вкраїнську мову за мову, а не за покидьок».

3.6. Жанр: повість.

3.7. Сюжет.

Марко Кравченко, студент останнього курсу історико-філологічного факультету, віддається культурницькій роботі серед народу. Він щиро вважає, що єдиний спосіб допомогти народові — це просвіта, а найдоцільніший політичний лад — парламентаризм. Прибувши в село на запрошення поміщика Городянського як репетитор його сина, Марко Кравченко веде бесіди із селя-нами, вчить їх грамоти, читає їм українські твори.

Але надії Кравченка прислужитися рідному народові зазнали краху: до його культурницьких дій упереджено поставилися самі селяни; довідавшись про неблагонадійні заходи молодого вчителя, поміщик звільняє його з посади; від важкої вчительської праці гине і реальний, земний «сонячний промінь» у житті Кравченка — донька поміщика Городянського Катерина, яка зреклася свого середовища й вирішила зблизитися з народом.

3.8. Композиція.

Твір містить 10 розділів та епілог. Розповідь у повісті ведеться від третьої особи.

Експозиція: знайомство з Марком Петровичем Кравченком, його соціальним походженням.

Зав'язка: приїзд героя до села вчителювати; його намагання дослідити умови життя простого люду та віднайти з ними контакт.

Кульмінація: смерть Катерини Дмитрівни.

Розв'язка: епілог — клятва Марка на могилі Катерини щодо виконання її заповіту.

3.9. Проблематика: кохання і ненависть; соціальні та економічні умови життя; мова, шанобливе ставлення до неї; чи є вона відбитком щоденної праці, яка б не була тягарем, а приносила насолоду, радість; батьки і діти; роль освіти у формуванні національної свідомості.

3.10. Особливості назви.

3.11. Обговорення ідейно-художнього змісту повісті Б. Грінченка. Розділи І–Х. Епілог.

3.12. «Мікрофон»: яким для себе уявляв життя Марко Кравченко?

3.13. Складання схеми «Життєвий вир М. Кравченка». Робота в малих групах.


3.14. Міні-дискусія. Обговорення питань.

V. Підсумок уроку

Б. Грінченко працював у складну епоху. Вся його письменницька і громадська діяльність була цілеспрямованою, потребувала значної витримки і мужності. Були в митця і власні злети, були й помилки, проте він завжди дбав про людське добро і діяв на користь рідного народу, знедоленої України.

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІ. Домашнє завдання

Написати міні-твір на одну з тем: «Мій улюблений учитель», «Школа — осередок освіти, добра і гармонії».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду