Урок: І. Котляревський. «Енеїда». Історія створення. Національний колорит. Проблеми і мотиви твору. Характеристика героїв, що уособлюють самодержавство, панів, чиновників, духовенство

07 грудня, 2016 0

Мета: розкрити історію написання поеми І. Котляревського «Енеїда», її ідейно-тематичну спрямованість, проблематику; охарактеризувати героїв твору, що уособлюють самодержавство, панів, чиновників, духовенство; розвивати креативність, логічне мислення, вміння учнів аналізувати прочитане, розмірковувати над змістом твору, характеризувати його героїв, виділяти головне, суттєве, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати високі патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого рідного краю, родинних звичаїв і обрядів.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет І. Котляревського, виставка творів митця, ілюстрація до поеми, дидактичний

матеріал.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Розгадування кросворду «Всезнайка»

Клас поділяється на дві команди, по п'ять представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упродовж 10 хв. Виграє та команда, яка впорається із завданням у визначений час.

Для команди І


По вертикалі: 1. Місто, де народився І. Котляревський. (Полтава)

По горизонталі: 1. Жанр, яким активно користувалися у своїй творчості романтики. (Переказ) 2. Видатний філософ-просвітитель. (Сковорода) 3. Річка, що протікає біля садиби Котляревських. (Ворскла) 4. Ознака бурлеску, художній засіб. (Контраст) 5. Військове звання Івана Петровича — нагорода царя. (Майор) 6.

Переклад з латинської поняття «класицизм». (Взірцевий) 7. Трискладова стопа з наголосом на першому складі. (Дактиль)

Для команди ІІ

По вертикалі: 1. Жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити шанобливе. (Бурлеск)

По вертикалі: 1. Письменник, у ранніх творах якого критика не спрямовувалась проти основ феодально-кріпосницької системи. (Гребінка) 2. Момент найвищого напруження у розвитку змальованих у творі подій. (Кульмінація) 3. Соціальний стан І. Котляревського. (Дворянин) 4. Романтичний твір Т. Шевченка. («Гамалія») 5. Художній засіб. (Епітет) 6. Літературний напрям, що означає наслідування зразків античності. (Класицизм) 7. Будова твору. (Композиція)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

В епоху Відродження, коли з'явилося багато бурлескно-травестійних переробок найвидатніших творів часів середньовіччя, найбільшою увагою користувалася «Енеїда» Вергілія (славнозвісний римський поет). Кілька переробок її здійснено письменниками різних країн, зокрема французом П. Скарроном. У 1794 році вийшли друком чотири частини «Вергилевой «Энеиды», вывороченной наизнанку» російського поета М. Осипова. Після його смерті ще дві частини дописав інший автор -- О. Котельницький, який у 1808 році видав цей твір повністю. Навчаючись у семінарії, І. Котляревський, можливо, замислив і свою переробку. Що із цього вийшло, ми дізнаємося зараз на уроці. Тож починаємо гортати сторінки «Енеїди», у якій, на думку І. Франка, «скільки сердечного тепла, тонкого гумору і живих барв своєї батьківщини».

2. Теорія літератури

Травестія (від італ. «перевдягати») -- різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру.

Пародія -- сатиричний або гумористичний твір, що імітує творчу манеру письменника (або літературного напрямку) з метою його висміяти. Зберігаючи манеру письма, пародист вкладає в неї інший, гротескний зміст.

Бурлеск -- це жанр гумористичної поезії. Комічний ефект досягається або тим, що героїчний зміст зображується в пародійному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.

Алюзія -- художньо-стилістичний прийом, натяк на певний художній твір, сюжет чи образ.

Силабо-тонічна система (від гр. sillabe -- склад, tonos -- наголос) -- система віршування, яка визначається кількістю складів, числом наголосів та їх розміщенням у віршованому рядку.

3. Опрацювання твору

3.1. Історія та джерела написання «Енеїди» І. Котляревського.

Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта -- в 1809 р., п'ята -- в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825-1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника. 1798 р. перше видання «Енеїди» з'явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця (друк здійснено без його згоди), проте патріотична ініціатива М. Пурпури заслуговує на схвалення. Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок нового етапу в розвитку нашої літератури.

3.2. Тема: змалювання життя українського суспільства к. ХVІІІ -- поч. ХІХ ст. різних верств населення.

3.3. Ідея: висміювання українських панів і чиновників, козацьких старшин, їх паразитичного життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок і водночас уславлення патріотизму, вірності обов'язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ та Евріал).

3.4. Основна думка: засобом сміху викрити і засудити негативні соціальні явища суспільства к. ХVІІІ ст. -- поч. ХІХ ст.

3.5. Жанр: а) епічна поема -- великий віршований твір, у якому розповідається про значні події і видатних осіб; б) травестійний (з франц. переодягання) твір. І. Котляревський переодягає своїх героїв в український одяг, згадує про українські страви, напої, народні ігри, пісні, зображуються риси життя різних соціальних верств часів автора; в) бурлескний твір вимагав, щоб про буденне говорилося піднесено, а героїчний зміст викладався вуль-гарно. Таким чином, «Енеїда» -- травестійна, бурлескна поема, оскільки створюється різкий контраст між першоджерелом, міфологічною темою й прийомами їх розкриття.

3.6. Проблематика: соціальна нерівність; патріотизм народних мас; виховання майбутнього покоління; дружба і ворожість; любов і ненависть; людяність і моральна нікчемність.

3.7. Особливості твору:

«Енеїда» -- енциклопедія життя українського народу. Легко і невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українця. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну і фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про влаштування українських шкіл. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці, фактично новоутвореному українському дворянству. Українське присутнє у поемі в усьому. Етнічна картина Європи й Азії у поемі також проходить через «українізацію». Еней-козак зустрічає в античному світі знайомі йому сучасні народи: гішпанців, прусів, татарву, ляхів, турчинів.

3.8. Дійові особи «Енеїди».

3.8.1. Олімпійські боги:

  • Зевс (Зевес або Юпітер) -- верховний бог, бог блискавки і грому.

  • Юнона (Гера) -- богиня шлюбу, його дружина.

  • Венера (Афродита) -- богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея.

  • Еол -- бог вітрів, брат Зевса.

  • Нептун -- бог моря, брат Зевса.

  • Вулкан -- бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.

  • Меркурій -- бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.

3.0.1. Земні герої: Еней -- троянський цар, син Венери й Анхіза; Анхіз -- цар Трої, батько Енея; Низ та Евріал -- троянські воїни; Дідона -- цариця Кар-фагена; Латин -- цар Латинської землі; Амата -- його дружина; Лавінія (Лавіся) -- їх дочка; Турн -- цар рутульський; Еванд -- цар аркадський; Палант -- його син; Сівілла -- жриця бога сонця Феба.

3.1. Зміст твору.

Частина І. Початок подорожі Енея. Гостювання в Дідони. Буря на морі. Відвідини Енея із Сівіллою.

Частина І. У Сіцілії. Поминки по батькові Енея Анхізу. Пожежа (горить троянський флот).

Частина ІІІ. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сівіллою, вони подоро-жують на той світ (опис пекла, раю). Зустріч із батьком Анхізом.

Частина ІV. У Латинській землі. Вивчення троянцями латинської граматики. Обмін подарунками Енея із царем Латином. Підготовка до війни, її початок.

Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала.

Частина VІ. Продовження війни. Поєдинок Турна з Енеєм. Перемога Енея.

3.10. Композиція. Твір містить шість частин, які змістовно пов'язані з подо-

рожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним.

Експозиція: знайомство з Енеєм і його ватагою троянців, які нагадують козаків-запорожців, з їх завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями і войов-ничим настроєм.

Зав'язка: подорож Енея з троянцями у пошуках Італії.

Кульмінація: битва Енея з Турном, у результаті якої боги також розді-лились на два загони.

Розв'язка: перемога Енея над Турном, бо Зевс зглянувся на героя і став на його бік: Живе хто в світі необачно, / Тому нігде не буде смачно, / А більш, коли і совість жметь.

3.11. Сюжет.

У творі накладаються дві сюжетні лінії: основна -- реальні мандри запо-розьких козаків після зруйнування Січі; канва сюжету поеми Вергілія.

3.12. Національний колорит твору.

3.12.1. Обряди. Еней поминає свого батька Анхіза («сороковини»). Загиблого Паланта жінки обмили, вдягли в нове вбрання, «запхнули за щоку п'ятак». Мимохідь сказано й про один із моментів весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів -- рушники і «всяка всячина».

3.12.2. Звичаї. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. (Юнона -- Еолові, посли Енея -- Латину). Еней гостинному Ацесту «за хліб подякував, за сіль». При зустрічі герої, навіть незнайомі, «віддають поклон», Лавінія після смерті матері вбралася в чорний одяг.

3.12.3. Ворожіння. Ворожили на теплих нутрощах забитого бика, на бобах і воді, підслухуванням під вікном тощо. Докладно розповідається, як у пеклі моторне дівча ворожить Енеєві на парі з киплячого горщика, у який закладено всілякі трави та гніздо ремеза.

3.12.4. Народна медицина. І. Котляревський вибирає сміховинні способи. Наляканого морською бурею Енея, за словами Венери, «насилу баби одшептали». Сівілла вміє «трясцю відганяти», «завушниці пошептати», «волос ізігнати», «переполохи виливати». Пораненого Енея «Япид, цирульник лазаретний» лікує у свій спосіб: прикладає «припарки к тілу… і шевську смолу», щоб із сідниці героя вийшла стріла.

3.12.5. Повір'я. У пеклі мучилися жінки, які «в комин літали», «їздили на упирях», «дощ продавали». За народним повір'ям, нечиста сила, з'явив-шись уночі, зникає на світанку. Картина пепла цілком побудована на народних повір'ях.

3.12.6. Фольклор -- важлива частина духовного життя нації. Крім численних прислів'їв і приказок у поемі названо пісні різних жанрів (історичні, ко-зацькі, побутові, до танцю), а також фольклорні образи -- персонажі та предмети (кобиляча голова, мавки, упирі, зцілюща вода, скатерть-самобранка, чоботи-скороходи тощо). Сівілла своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, ворожбитськими вміннями близька до казкової Баби-Яги; автор часом так її і називає.

3.12.7. Імена героїв, географічні назви. Українські імена змішуються з антич-ними, деякі з останніх «українізуються». Еней -- Енеєчко, Анхизович, Анхизенко; Лавінія -- Лавіса, Лавісонька; Евріал -- Еврусь тощо. Поряд із назвами місцевостей і поселень Стародавніх Греції та Риму згадуються й українські.

3.12.8. Українська кухня здобула доброї слави в усьому світі. В «Енеїді» названо близько ста страв і напоїв -- більше, ніж у спеціальній праці П. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян» (1860).

3.12.9. Предмети побуту. Чоловіче, жіноче й дівоче вбрання, речі хатнього вжитку, господарський реманент.

3.12.10. Розваги. У різних місцях тексту названо двадцять народних ігор

(«у свинки», «у Панаса», «в тісної баби», «в горидуба» тощо) і майже стільки ж танців (горлиця, дуб, санжарівка, гопак, трепак, гайдук та ін.).

3.13. Історичний колорит твору.

У поемі описуються не події римської історії, а минуле і сучасна авторові дійсність. Найперше історичний колорит виявляється в зображенні мандрівок запорожців-троянців після зруйнування Січі, структури козацького війська, його озброєння. Згадуються часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, епізоди з історії козацтва. Автор зі щирим захопленням і сердечним щемом описує могутність і красу колишнього козацького війська («Так вічній пам'яті бувало…»). Відчуття старожитності в читача викликає і розповідь про різні події, що відбувалися в минулому: війна зі шведами, землетрус у першій половині ХVІІІ ст., страшні напади сарани, набори пікінерів тощо.

3.14. Поетика твору.

3.15. Мова поеми.

3.16. «Енеїда» І. Котляревського і музичне мистецтво.

3.17. «Енеїда» -- показ соціального життя тогочасного українського суспільства.

3.18. Опрацювання ідейного змісту поеми.

V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст частин 4, 5, 6 поеми «Енеїда» І. Котляревського; вивчити уривок з твору (на вибір); скласти питання, дібрати цитати щодо характеристики образів Енея, троянців.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду