Урок: Нова українська література. Суспільно-історичні обставини наприкінці XVIII ст. Життя і творчість І. Котляревського

07 грудня, 2016 0

Мета: охарактеризувати суспільно-історичний контекст становлення нової української літератури; з'ясувати причини духовного поневолення нації, особливості розвитку фольклористики; визначити основні художні напрями літератури цього періоду, найвизначніших письменників того часу; ознайомити школярів з життям і творчістю І. Котляревського; розвивати діалогічне та монологічне мовлення, вміння аналізувати й узагальнювати історичні факти, робити висновки, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати час; виховувати почуття любові, пошани до творчості І. Котляревського; гордості за український народ, його історію, культуру, мову; прищеплювати почуття відповідальностіза доручену справу.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: карта «Україна наприкінці ХVІІ ст.», портрети найвидатніших митців нової української літератури: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Шашкевича, Т. Шевченка, Л. Глібова, Марка Вовчка, Ю. Федьковича; репродукції до життя і творчості І. Котляревського; дидактичний матеріал.

ХУД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Основний зміст уроку

1. Суспільно-історичні обставини наприкінці ХVІІІ ст.

2. Духовне поневолення нації

3. Життя народу -- предмет художнього зображення

4. Розвиток фольклористики

5. Основні художні напрями

5.1. Класицизм (від лат. classicus -- взірцевий) -- літературний напрям, що означає наслідування зразків античності.

Особливості класицизму: будова художніх творів на засадах розуму з ігноруванням особистих почуттів людини; наслідування греко-римського мистецтва; теми до творів добиралися лише з античної або вітчизняної історії; позитивні персонажі -- герої греко-римської або національної історії, представники панівної верхівки; негативні -- вихідці із соціальних «низів»; зображення героя тільки під час виконання державного обов'язку; підпорядковування особистих інтересів державним; наділення своїх героїв тільки однією-двома рисами вдачі -- чесністю, доблестю, розумом, талантом або зрадливістю, підступництвом, недоумкуватістю тощо; сувора пропорційність усіх частин твору; чіткість, ясність, простота викладу; пейзажі переважно урбаністичні: фортеця, палац, міська вулиця або площа; інтер'єри - тронний зал, парадний покій тощо; мова: вживання архаїзмів, слів-символів; пишномовність; літературний рід: драма, менше - лірика; епос майже не представлений.

5.2. Романтизм виник у літературі, мистецтві та в гуманітарних науках європейських країн в кінці ХVІІІ -- на початку ХІХ ст.

Романтики, зокрема прогресивні, широко звернулись до поетичного освоєння народних переказів, легенд, повір'їв і збагатили нашу літературу відомими баладами, поемами, піснями в народному дусі (чимало пісенних поезій, написаних романтиками, увійшло у фольклор, наприклад: «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Не щебечи, соловейку» В. Забіли, «Де ти бродиш, моя доле» С. Писаревського, низка поезій молодого Шевченка та ін.).

5.3. Реалізм -- літературний напрям, який правдиво відображує дійсність; звертається увага на взаємини людини і навколишнього середовища.

Вже у творах І. Котляревського правдиво змальовано картини побуту України і разом з тим порушено деякі важливі питання суспільного життя. У його творчості досить виразно виявились критичні елементи в зображенні життя панів та чиновників. Письменник вивів також позитивні образи представників народних мас і протиставив їх образам панівної верхівки тодішнього суспільства. Політичний внесок у розвиток реалізму в українській літературі зробили також Гулак-Артемовський (у ранніх творах), Квітка-Основ'яненко, Гребінка. Повне утвердження реалізму в українській літературі здійснено було Шевченком. Він підніс у своїй творчості найважливіші питання свого часу, змалював народне життя в усій його глибині. Його реалізм -- критичний.

6. Бурлескна стильова течія

Бурлеск (від іт. вurla -- жарт) -- жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити шанобливо.

Бурлескна течія вносила в літературу елементи народного гумору й сатири.

У цьому полягало її позитивне значення.

7. Життєвий і творчий шлях І. Котляревського

ІВАН ПЕТРОВИЧ КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (09.09.1769-10.11.1838)

Повідомлення № 1. Дитинство письменника. Родина

На високій горі біля церкви Успіння Богоматері стояв невеликий дерев'яний будинок -- чи не найстаріший у місті. На сволоці однієї з трьох кімнат, за старовинним звичаєм, було вирізано: «Создаси дом сей во имя Отца и Сына и Святого Духа. Амінь. Року 1705, месяца Августа 1-го». Тут, на Полтавщині, здавна жив рід Котляревських, що походив з українського старшинства й від російського уряду одержав дворянське звання. В цьому будинку 29 серпня (9 вересня за новим ст.) 1769 року народився майбутній письменник.

Маєтність П. Котляревського була невелика: крім садиби мав за Ворсклою до шістдесяти десятин поля і луків та ділянку лісу. Кріпаків усього восьмеро -- дві родини. Через невеликі статки батько змушений був служити канцеляристом у міському магістраті.

Повідомлення № 2. Роки навчання

З осені хлопець сидів за столом у церковноприходській школі, у якій був чи не найкращим учнем. Ґрунтовна початкова освіта стала доброю основою для здобуття знань у духовній семінарії. У 1780 р. І. Котляревський вступив до духовної семінарії, яка тоді була єдиним середнім навчальним закладом у Полтаві. Умови життя семінаристів, які мешкали в гуртожитку при школі (бурсі), були надзвичайно важкими; наука була схоластична, відірвана від життя, незрозуміла учням. Пізніше сам письменник згадував ці роки так: «Худо у нас было и, не приведи Господи, как худо! Бурса просто похожа была на семьи, на артели, вечно враждовавшие между собой. Учили нас бог знает чему и учили как-нибудь». У семінарії І. Котляревський ґрунтовно ознайомився із творами римського поета Вергілія, яким приділялася особлива увага на уроках латинської граматики і піїтики. Тут Іван добре оволодів латинською, французькою та російською мовами, слабше польською. Влітку 1788 р. за наказом із Петербурга Полтавська семінарія повинна була надіслати чотирьох кращих учнів до Олександро-Невської семінарії (російське самодержавство продовжувало грабувати українські таланти). У число цих учнів увійшов також І. Котляревський, але його на той час не було в Полтаві. Він, мабуть, перебував у якомусь із сіл на підробітках, бо після смерті батька сім'я опинилася в скрутному становищі.

Повідомлення № 3. Трудова діяльність Івана Петровича

Кілька років працював канцеляристом у новоросійській губернській канцелярії. Серед тодішніх чиновників, для яких здирання хабарів з кожного клієнта було звичайною, мало не узаконеною справою, Іван Петрович виділявся своєю непідкупністю і готовністю безкорисливо допомогти бідним.

У 1896 р. Іван Петрович покинув учителювання. Причину цього вчинку точно не встановлено. Можливо, його ображало зверхнє ставлення панів до вчителя, який був у становищі слуги.

Повідомлення № 4. Світогляд І. Котляревського

Світогляд митця складався найперше під впливом оточення, у якому він ріс. У другій половині ХVІІІ ст. в Україні певною мірою збереглися демократичні порядки республіканської Гетьманщини. За складом характеру Іван Петрович був людиною доброю, співчутливою, ненавидів зло й неправду. Обидві ці обставини виявилися благодатним ґрунтом для сприйняття ним ідей Просвітництва. За своїм переконанням І. Котляревський був просвітителем, демократом, гуманістом. З'явившись у юнацькі роки, ці переконання не змінилися до кінця життя.

Повідомлення № 5. І. Котляревський на військовій службі

Відразу ж І. Котляревський вступив кадетом до Сіверського карабінерного полку, який розташувався на Полтавщині. Під час війни з Туреччиною (1807-1808) він брав безпосередню участь у багатьох боях, зокрема відзначився винятковою хоробрістю і винахідливістю при взятті Бендер та Ізмаїла. За бойові заслуги двічі був «удостоен монаршеского благоволения», тобто письмової подяки від самого царя. І. Котляревський володів і талантом дипломата, що допомагало йому за дорученням військового уряду вмовити бунтівливих буджацьких татар добровільно піддатися під владу Росії. За це він був нагороджений орденом Анни 4-го класу. Про ретельність виконання службових обов'язків та різних доручень свідчить і те, що І. Котляревський за час служби у війську від кадета дійшов до штабс-капітана. Серед офіцерів він відзначався освіченістю і добрим стилем, а тому командир полку доручив йому вести корпусний «Журнал военных действий». У 1808 р. Іван Петрович вийшов у відставку в чині «капітана з мундиром». Чому він залишив військову службу, також невідомо. Можливо, тривалі походи й важкі бої підірвали здоров'я. Однак є свідчення, що його відраховано за наказом високого начальника-самодура за те, що він заступився за ошуканих солдат, які збунтувалися. При наборі їм обіцяли звільнення від кріпацтва і наділення землею, а після перемоги категорично відмовлено в цих пільгах.

Повідомлення № 6.

Злиденне життя митця після відставки з військової служби

Втративши службу, яка була єдиним джерелом прибутку, Іван Петрович опинився в скрутному становищі. З «худеньким» гаманцем він подався до Петербурга шукати якої-небудь посади. Довго штовхався у передпокоях «властителів судеб», писав прошення, але все марно. На нього дивилися, як на злидаря без протекції. Не раз доводилося сидіти голодному в холод-ній і вогкій підвальній кімнаті, яку він знімав у одної вдови. У довгі осінні петербурзькі ночі мусив економити й на світлі, бо свічки для нього були за дорогі. Засвітить свічку, щоб почитати якусь книжку або дописати нові строфи до четвертої частини «Енеїди», і через дві години мусить гасити. Фризова шинель служила йому і за одяг, і за постіль. Набідувавшись у царській столиці, Котляревський повернувся до Полтави.

Повідомлення № 7.

І. П. Котляревський -- директор Полтавського будинку виховання дітей бідних дворян

У 1810 р. генерал-губернатор краю князь Бібіков запросив І. Котляревського на посаду директора Полтавського будинку виховання дітей бідних дворян. Це була своєрідна бурса при міській гімназії. У будинку жило щороку 200-250 хлопчиків, на утримання яких виділялися невеликі кошти. І. Котляревський умів по-хазяйському розпорядитися ними. Діти мали білизну, «губернські мундири», добре харчувалися. На заощаджені гроші побудовано для них лікарню й лазню, а також льодовник для зберігання продуктів; щороку в банк вкладали до п'яти тисяч карбованців. Ці гроші призначалися тим, хто закінчував гімназію і влаштовувався на службу у військо або канцелярію.

Повідомлення № 8.

І. Котляревський знову у вирі військових подій. Шана від царя

Коли в 1812 р. наполеонівські полчища сунули на Росію, І. Котляревський за дорученням генерал-губернатора їде на Харківщину організовувати новий полк. Козачий полк він сформував не за місяць, як вимагалося, а за 17 днів, за що одержав монаршу подяку. Сам Іван Петрович у боях безпосередньої участі не брав, але виконував різні воєнні доручення. По закінченні війни повернувся до Полтави і продовжував служити у Будинку.

Перебуваючи в 1817 році в Полтаві, цар Олександр І відвідав Будинок. За добре ведення справ він нагородив І. Котляревського чином майора, пенсією по 500 крб. щорічно та діамантовим перснем.

Повідомлення № 9.

Іван Петрович -- наглядач богоугодних закладів; людина і особистість

З 1827 р. І. Котляревський займає ще одну посаду -- наглядача богоугодних закладів. Їх було шість: міська лікарня, богадільня для бідних і самотніх людей, будинок психічно хворих, шпиталь для породіль, будинок інвалідів, контора. Фінансувалися ці заклади також дуже скупо, однак пацієнти мали все необхідне. До Котляревського нерідко зверталися за допомогою скривджені чиновниками та поміщиками люди. Принциповий, правдивий і прямий, він часто мав гострі сутички з поліцією, судовими чиновниками й жорстокими поміщиками.

Повідомлення № 10.

Скарбниця І. Котляревського, його культурна діяльність

Іван Петрович жив скромно, по-старосвітському, вдягався небагато, але охайно, зі смаком. Єдиною розкішшю в будинку була невелика бібліотека, що складалася з латинських, французьких і російських книжок, збірок фольклору, рукописних творів Г. Сковороди та Біблії. Усе життя він постійно поповнював свої знання, тому був дуже освіченою людиною. Особливо глибоко І. Котляревський знав минуле й сучасне рідного краю. Навіть П. Бантиш-Каменський, працюючи над «Историей Малой Руси», консультувався з Котляревським. У 1818 р. І. Котляревського обрано членом харківського «Товариства аматорів красного письменства», а в 1821 -- почесним членом петербурзького «Вільного товариства аматорів» в російській словесності.

Повідомлення № 11.

Творча спадщина, останні роки життя І. Котляревського

Творча спадщина митця -- поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка»

і «Москаль-чарівник», послання-ода «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну», переклад російською мовою уривків з праці Дюкела «Євангельські роздуми, розподілені на всі дні року…», переспів вірша давньогрецької поетеси Сапфо «Ода Сафо». На початку 30-х р. ХІХ ст. письменник почав хворіти і в 1835 р. мусив залишити службу. Чуючи близький кінець, він відпустив на волю кріпаків, майно роздав родичам і знайомим, а садибу призначив своїй економці. Дедалі хвороба загострювалася, люті болі не стихали й на часинку, але він переносив їх мужньо, нерідко навіть жартівливо. А 10 липня 1838 р. тихо згас. В останню путь його проводжали всі мешканці Полтави та навколишніх сіл. Коштом близьких друзів на його могилі встановлено скромний надгробок у вигляді колони з хрестом. Тільки 1901 року в Полтаві споруджено пам'ятник: бронзове погруддя на високому постаменті: 1952 року відкрито літературно-меморіальний музей І. Котляревського в реставрованому будинку письменника в Полтаві. Т. Шевченко написав поезію, присвячену народному митцеві «На вічну пам'ять Котляревському».

V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати частини І-ІІІ «Енеїди» І. Котляревського; дібрати цитати для характеристики образів поміщиків-кріпосників.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду