Урок: Г. Сковорода. Біблійна основа творчості. «Вступні двері до християнської добронравності», афоризми

05 грудня, 2016 0

Мета: дослідити й осмислити основи Біблії у творчості Г. Сковороди; опрацювати зміст програмового філософського трактату; вміти коментувати смисл афоризмів письменника; розвивати логічне та образне мислення, навички осмисленого сприйняття філософських понять і афоризмів, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати світогляд школярів; виховувати пошану до народної моралі, прагнення дотримуватися її норм; прищеплювати відповідальність за доручену справу.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Г. Сковороди, Біблія, міні-виставка філософських творів митця, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ

УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Літературознавчий конкурс «Мандрівники»

Завдання: подорожуючи сторінками книг Г. С. Сковороди, пізнай його твір за поданим уривком.

  • Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. («Всякому городу— нрав і права»)

  • Веселість серця — життя для людини. («Бджола та Шершень»)

  • О, когда бы же мне в дурні не пошитись… («De Libertate»)

  • «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним». («Бджола та Шершень»)

  • «…Тело человеческое видно, но прощающій і содержащій оное ум не виден». («Начальная дверь»)

  • «І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу». («Собака і Вовк»)

  • «Прежде всех отца і мать почитай і служи

    им. Они суть видимое портреты того невидимого существа, которое тебе столько одолжает». («Начальная дверь»)

  • «Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить з тебе». (Афоризм)

  • Ах, не златое, если сравнить злато, / Против вольности еще оно блато. («De Libertate»)

  • Я ж у полоні нав'язливих дум: / Лише одне непокоїть мій ум. («Всякому городу нрав і права»)

  • «Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій…» («Собака і Вовк»)

  • «Коли є червінець, навіщо бажати, щоб і гаманець був золотий». (Афоризм)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Фронтальне опитування

  • Що кожний розуміє під словом «Біблія»? У чому її призначення.

  • Для чого у творах художньої літератури використовуються біблійні легенди та притчі?

  • Чи спроможний кожний із вас пізнати себе, виявити свої задатки і в результаті цього обрати в майбутньому вид практичної діяльності? Відповідь стисло вмотивуйте.

  • У чому вбачив смисл життя Г. Сковорода і що з цього приводу зазначено в Біблії?

  • Чим твори Г. Сковороди є актуальними зараз?

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

1. Біблія і Г. Сковорода

Своїм життям, своїми повчаннями, своїми мандрівками по Україні митець наче заново відкривав людям прості істини, які народ український формував протягом тисячолітнього буття і які вписані органічно в «найдосконаліший й наймудріший орган — в Біблію. Для Григорія Савича Біблія була своєрідною аптекою, призначеною «для лікування душевного стану, не виліковного жодними земними ліками», бо «людина є всієї Біблії і кінець, і центр, і гавань».

Він не замірявся духовно переформувати все суспільство: треба зцілювати конкретну людину, відкрити їй сенс буття, шляхи досягнення людського щастя, а вже тоді вільна людина, яка пізнала саму себе, зможе змінити довколишній світ і віднайти шляхи та засоби оздоровлення суспільства.

«Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря, — повинен спочатку виміряти себе», — писав Г. Сковорода у філософському трактаті.

В. Шинкарук так пояснює ставлення філософа до Біблії: «Сковорода дав інтерпретацію Біблії, і ця його «Біблія» так відноситься до церковної Біблії, як «Енеїда» Котляревського до «Енеїди» Вергілія. Істинний смисл, за Сковородою, полягає в прихованій за символічною формою ідеї рівності всіх людей, любові і спільності всього… Як і багато інших митців слова, Г. Сковорода намагався своєю теоретизацією Біблії відродити бунтарський дух раннього християнства. І навчав він не Біблії, а ідей рівності, братства, свободи, ідей неприйняття ганебної соціальної дійсності.

Філософ визнавав лише алегоричний смисл Біблії, за допомогою якої він прагнув намалювати утопічну картину ідеального, з погляду моральності, світу, в якому стверджується істинно людський спосіб життя.

2. Опрацювання філософського трактату Г. Сковороди

«Вступні двері до християнської добронравності»

2.1. Виразне читання, коментар, переказ окремих епізодів філософського твору.

2.2. Тема: надання порад, рекомендацій і роз’яснень молоді щодо особливостей побудови світу і ролі кожної «натури» в ньому.

2.3. Ідея: возвеличення норм християнського добронравія, які сприятимуть вихованню людей, впливатимуть на їх кругозір, світогляд.

2.4. Основна думка: трактат — твір, який пробуджує свідомість людей, вчить їх думати, змушує замислюватися над різними явищами життя.

2.5. Особливості назви твору.

«Начальная дверь…» — так Г. Сковорода називає курс лекцій з «християнського добронравія», тобто стиль.

2.6. Композиція.

Твір містить «Предверіє» тобто передмову, бесіди з десяти глав, п'ята з яких — «Десятисловіє», так звані «Десять божих заповідей», що були записані Мойсеєм на десяти кам'яних дошках (згідно з біблійними легендами).

У філософському трактаті використано риторичну фігуру витікання.

Це така побудова тексту, коли зміст одного речення обумовлює зміст другого, зміст другого — третього і т. д.

2.7. Обговорення змісту твору.

2.8. Філософські висловлювання, їх коментар.

2.9. Висновок.

Духовність людської особистості стає основним об’єктом уваги Г. Сковороди; він вважав, що людське щастя залежить від пізнання духовного світу людини та вироблення морально-етичних засад — добра, правди, честі, справедливості та інших чеснот, які є основоположними для життя і діяльності «істинного человека». Щасливою людина може стати тільки тоді, коли пізнає сама себе, «свого бога», тобто свою «невидиму натуру», і обере той чи інший вид праці, відповідний своїй природі.

3. Афоризми Г. Сковороди

3.1. Теорія літератури.

Афоризм (від гр. aphorismos — відокремлюю, визначаю) — коротке лаконічне судження, яке за стислої, зручної для запам'ятовування форми містить глибоку думку. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали в собі багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. Афоризмами також називають крилаті слова — стислі влучні оригінальні вислови відомих письменників, що набули поширення в народі через дотепність чи широту філософських узагальнень.

3.2. Виразне і осмислене читання афоризмів, обговорення їх змісту.

3.3. Ідейно-художній аналіз висловлювань.

3.4. Скласти інформативне ґроно щодо впливу афоризмів Г. Сковороди на людину.


3.5. Робота в малих групах. Аналіз афоризмів, опрацювання питань.

  • Вислів, що вразив вас своїм змістом і оригінальністю.

  • У чому актуальність цього висловлювання?

  • Практичне застосування афоризму у власному житті.

3.6. Міні-дискусія.

Учні поділяються на групи, дотримуючись власних переконань і вміння аргументовано довести власну думку.

Група І — ті, хто вважає афористичні висловлювання Г. Сковороди доречними, потрібними, життєво необхідними.

Група ІІ — частково поділяють думки попередньої групи.

Група ІІІ — учні, які не погоджуються зі змістом і призначенням жодного з афоризмів філософа.

Група ІV — байдужі до цих крилатих фраз Григорія Савича.

Підсумок дискусії.

3.7. Рубрика «Мої улюблені афоризми Г. Сковороди».

3.7.1. Любов.

  • Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

  • Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

  • Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

  • Все минає, а любов після всього зостається.

3.7.2. Щастя.

  • Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

  • Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь й завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.

  • Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.

3.7.3. Наука, освіта, пізнання.

  • Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

  • Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.

  • Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.

  • Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

  • Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише її тіло.

  • Більше думай і тоді вирішуй.

  • Розум завжди любить до чого братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

  • Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

  • З видимого пізнавай невидиме.

  • Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

3.7.4. Здоровий спосіб життя.

  • Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

  • Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

3.7.5. Дружба.

  • Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсованих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не потратити на щось підроблене.

  • Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

  • Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.

3.7.6. Праця.

  • Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.

  • Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

  • Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

3.7.7. Краса.

  • Не любить серце, не бачачи краси.

  • Природа прекрасного така, що чим більш на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

3.7.8. Час.

  • З усіх утрат утрата часу найтяжча.

  • Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

  • Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само, як добра старість — нагорода гарної юності.

  • Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання

Вивчити напам'ять кілька афоризмів (на вибір); підготуватися до контрольної роботи № 1.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду