Урок: Г. Сковорода. «Сад божественних пісень», «Всякому городу нрав і права…», «De libertate»

05 грудня, 2016 0

Мета: продовжити знайомити школярів з творчістю Г. Сковороди; охарактеризувати збірку його поетичних творів (пісень); розкрити ідейно-художній зміст програмових віршів митця; розвивати увагу, пам'ять, спостережливість, уміння глибоко мислити, надавати власну оцінку, відповідний коментар; раціонально використовувати навчальний час; виховувати шанобливе ставлення до культурних надбань вітчизняної літератури ХVІІІ ст.; інтерес до історичного минулого рідного краю, до наслідків власної праці.

Тип року: комбінований.

Обладнання: портрет Г. Сковороди, виставка творів митця, ілюстрації про добу Хмельниччини, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І.

Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Конкурс «Подорож шляхом життя і творчості Г. Сковороди»

Клас розподіляється на 2 команди, обираються капітани. Впродовж 5–10 хв., необхідно підтвердити або спростувати запропоновану думку. Результати правильних відповідей учитель фіксує на дошці. Перемагають ті, хто у визначений час надасть їх найбільше.

1.1. Завдання до конкурсу.

Команда І

  • Г. Сковорода народився на Черкащині. (Ні)

  • Митець був звільнений з посади викладача Переяславської колегії через звинувачення у вільнодумстві, за новаторство у педагогічній діяльності. (Так)

  • Соціальний стан поета — син коваля. (Ні)

  • М. Ковалинський для Г. Сковороди — улюблений учень і найперший друг. (Так)

  • Після здобуття початкової освіти майбутній філософ багато

    подорожує. (Ні)

  • Згідно із власним заповітом видатного митця на його надмогильному камені висічено: «Мір ловил мене, но не поймал». (Так)

  • Просвітництво Г. Сковороди виявилося в тому, що він написав для селянських дітей «Буквар». (Ні)

  • У своїх байках письменник продовжив традиції Л. Глібова. (Ні)

  • Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку». (Так)

  • Шершень у творі «Бджола та Шершень» — уособлення зрадництва. (Ні)

  • Мова Бджоли («Бджола та Шершень») — афористична. (Так)

  • На думку Вовка («Собака і Вовк»), він відрізняється від собак голосом і волосом. (Ні)

Команда ІІ

  • Митець досконало володів латинською, старогрецькою, німецькою, польською мовами. (Так)

  • У Переяславській колегії Григорій Савич викладав філософію. (Ні)

  • М. Ковалинський написав роман про життя і творчість Г. Сковороди. (Ні)

  • Поет і водночас музикант Григорій Савич близько трьох років був співаком у придворній хоровій капелі цариці Єлизавети. (Так)

  • У своїй філософії Григорій Савич розмежовував Бога і природу. (Ні)

  • Суть філософії «сродної праці» полягала в тому, щоб людина успадкувала рід діяльності своїх батьків. (Ні)

  • Характерною рисою байки Г. Сковороди є відтворення істини. (Так)

  • Приказку, прислів'я, влучне висловлювання містить фабульна частина байки письменника. (Ні)

  • «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним», — так висловилася героїня твору «Бджола та Шершень». (Ні)

  • Вовк став набиватися до собак у друзі — ця подія становить зав'язку байки «Собака і Вовк». (Так)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

1.2. Аналіз правильних результатів конкурсу.

Команда 1: «Так» — 5, «Ні» — 7.

Команда 2: «Так» — 4, «Ні» — 8.

2. «Мозкова атака»

Який твір художньої літератури називається поетичним?

Що необхідно враховувати під час ідейно-художнього аналізу будь-якого вірша?

Для чого необхідно знати основні факти з життя письменника і особливості його поглядів, опрацьовуючи той чи інший його художній твір.

ІV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

1. Загальна характеристика збірки «Сад божественних пісень»

1.1. Історія створення «Саду…» Переяславський період — важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні

очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись з трудовим народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Саме в цей період остаточно формується його світогляд як просвітителя, демократа, визначаються основні творчі принципи як передового письменника і філософа. Численні враження і живі спостереження, нагромаджені в ці роки, митець осмислює й узагальнює в літературній творчості. Він складає вірші, у яких виявив себе талановитим і своєрідним поетом-філософом, поетом-ліриком.

Написані в переяславський період і пізніше (1753–1785), поетичні твори Г. Сковорода об'єднав у збірку «Сад божественных песней, прозябшій из зерн священнаго писанія». Зі «священным писанием» вірші здебільшого пов'язані тільки формально. Автор брав лише епіграфи до цих творів з Біблії, але за своїм змістом вони далекі від біблійних текстів.

1.2. Особливості назви збірки.

Збірка митця отримала таку назву за давньою поетичною традицією (згадаймо збірник «Сад страданій Христа…» або курс піїтики Митрофана Довгалевського «Сад поезії»). У своїх творах поет виступає як лірик, що зв'язав своє життя з життям народу, а тому й по-новому ставив та розв'язував ряд важливих питань сучасної йому дійсності. Не бог, а природа, людина, її думки

почуття стали основним змістом його збірки.

1.3. Характерні ознаки для поетичних творів «Саду…».

Вірші Г. Сковороди, як ті, що ввійшли до збірки, так і ті, що зустрічаються в його філософських трактатах і листуванні, — це передусім поезія особистих переживань автора, його морально-філософських роздумів про смисл життя, про істинне щастя, добро, чесність тощо. Органічне поєднання особистих і громадських мотивів — найхарактерніша ознака поезії Григорія Савича.

2. Опрацювання твору Г. Сковороди «Всякому городу нрав и права…»

2.1. Виразне читання поезії з відповідним коментарем.

2.2. Що зумовило письменника створити 10-ту пісню збірки «Саду…»? Твори Г. Сковороди, у яких він виступає з критикою владарів сучасного йому світу, пороків феодально-кріпосницького ладу, насичені викривальним пафосом. Найсильніше цей пафос виявився в знаменитій 10-й пісні «Саду…» — «Всякому городу нрав и права…», що вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі.

Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини ІІ щодо міст у кінці 60–70-х років. Імператриця, як відомо, в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Ці заходи згодом було зведено в положення «Учреждения для управления губерній» (1775). Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно — проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Десята пісня написана у селі Ковраї десь у 1758–1759 рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

Говорячи про пісню «Всякому городу нрав и права», слід підкреслити, що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини ХVІІІ ст. Г. Сковорода йшов у загальному річищі сатиричного віршування, у якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для прикладу можна назвати «Сатиричний вірш 1764 года», «Плач київських монахів» (1786), «Доказательства Хама Данилея Куксы потомственны», «Плач дворянина», «Песнь Пасталія» та ін.

2.3. Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянськобюрократичної системи управління.

2.4. Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє крючкодерство; чинодралів і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавали «спудеям» великих мук.)

2.5. Основна думка: Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить примат розуму, контрастно протиставляючи його тогочасному соціальному і побутовому злу:

А мне одна только в свете дума, / Как бы умерти мне не без ума.

2.6. Жанр: сатиричний вірш, песнь, де поет представляє й осміює цілу галерею грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших: це жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузниксластолюбець.

2.7. Віршування: написана пісня десятискладовим розміром з цезурою після шостого складу. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен.

2.8. Рима: як новатор, поет застосовує виключно чоловічі рими (дума — з ума), «неточні» рими, яких не вживали тогочасні митці; у творі вжито чотиристопний дактиль.

2.9. Зв'язок з усною народною творчістю.

2.10. Композиція.

Кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми. Спочатку він не повідомляє, яка ж думка «не йдет с ума». Про це дізнаємося з рефрену в передостанній строфі.

Ні царів, ні інших владик земних не боявся вільний філософ-правдолюб, не страшною йому була й сама смерть. Його турбує лише одне: «Как бы умереть мні не без ума», тобто не зійти з шляху, який він обрав у житті, не піддатися звабам забезпеченого існування.

2.11. Зміст твору.

Пісня починається в спокійному тоні. Автор передає особисті роздуми про різну вдачу людей, уподобання, які у кожного свої: Всякому городу нрав и права, / Всяка иміет свой ум голова; / Всякому сердцу своя есть любовь, / Всякому горлу свой есть вкус каков, / А мне одна только в свете дума, / А мне одно только не йдет с ума.

  • Яка ж думка непокоїть поета, що в нього постійно «не йде с ума»?

Поета як людину чесну, безкорисливу турбує несправедливість світу, потворні явища сучасної йому дійсності. Саме в цьому причина його неспокою, його різко негативного ставлення до кріпосницького ладу. Тому вже в наступній строфі він розгортає яскраві картини тогочасного життя, типові образи шахраїв і злодіїв, панів і підпанків, гостро висміюючи їх. Тут і Петро, який заради чинів витирає панські кутки і Федько-купець, який «при аршині все лжет», і лихвар, що мріє про свої проценти, і пани, котрі, наслідуючи моду, перебудовують свої палаци за іноземними зразками.

У третій строфі Г. Сковорода нищівно висміює поміщика-кріпосника (заводить англійську худобу) і козацьку старшину, що постійно збільшують свої земельні володіння, грабуючи селян, а також викриває панський побут з п'яними оргіями в маєтках: Тот непристанно стягает грунта, / Сей иностранны заводит скота, / Ті формируют на ловлю собак, / Сих шумит дом от гостей, как кабак…

У четвертій строфі бичується і висміюється несправедливе судочинство тих часів («Строит на свой тон юриста права»), схоластичні науки («С диспут студенту трещит голова»).

Особливу увагу звертаємо на останню строфу, що передає основну ідейну спрямованість сатиричного твору. Потворному життю представників кріпосницького суспільства Г. Сковорода протиставляє свій морально-етичний ідеал, ідеал мудрої людини, яка знає справжню ціну життя і має «совість, как чистый хрусталь».

2.12. Обговорення змісту твору.

2.13. Художні особливості пісні.

2.14. Популярність і значення твору.

3. Робота над твором Г. Сковороди «De libertate» («Про свободу») (1757)

3.1. Виразне читання поезії.

3.2. Історія написання твору.

Перебування у селі Ковраї (1755–1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Ковалинський пише, що він тоді повністю «предался любомудрію, то есть исканію истины».

Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, невідворотно вирішує, що його доля — з народом. Тому народний рух 50-х рр., селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета.

У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности… лишитись».

3.3. Тема: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівування волі як найбільшого багатства людини.

3.4. Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

3.5. Основна думка: тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».

3.7. Віршування і рима: силабічний твір, точні жіночі рими.

3.6. Жанр: громадянська лірика, оскільки в ній поет пов'язує волю з боротьбою за національне і соціальне визволення трудящих.

3.8. Зміст твору.

3.9. Обговорення змісту поезії.

3.10. Художні особливості твору.

3.11. Значення вірша.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання

Скласти усний твір-мініатюру «Місто очима Г. Сковороди»; вивчити поезію «Всякому городу нрав и права» напам'ять; знати ідейний зміст філософського трактату «Вступні двері до християнської добронравності».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду