Урок: Драматургія. Шкільна драма «Владимир» Ф. Прокоповича. Вертеп як вид лялькового театрального дійства

05 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити учнів з особливостями шкільної драми, зокрема з твором Ф. Прокоповича «Владимир»; дати уявлення про ста-новлення і розвиток драматургії у давній українській літературі; охарактеризувати вертеп як вид лялькового театрального дійства; розвивати вміння аналізувати, співставляти, виділяти головне, суттєве, робити висновки; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати повагу до історичного минулого народних традицій, що уособлюють вселюдські, вічні цінності; пропагувати вертепні традиції у наш час.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: текст твору «Владимир», портрет Ф. Прокоповича, Володимира Святославовича, Петра І; фотографії із зображенням вертепу, дидактичний

матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Гра «Найкмітливіший»

Клас розподіляється на дві команди, з кожної на чолі з капітаном обирається по п'ять представників, які впродовж п'яти хвилин повинні розгадати кросворд.

Завдання для команди І


По вертикалі: 1. Ім'я автора твору «Їхав козак за Дунай». (Семен)

По горизонталі: 1. Посада І. Величковського. (Священик) 2. Різновид курйозного вірша. (Ехо) 3. Митець, який назвав С. Климовського «козаком-віршотворцем». (Карамзін) 4. Художній засіб. (Епітет) 5. Жанр лірики «Їхав козак за Дунай». (Інтимна)

Завдання для команди ІІ

rel="highslide">

По вертикалі: 1. Назва однієї з рукописних книг І. Величковського. («Млеко»)

По горизонталі: 1. Художній засіб. (Метафора) 2. Книга для юного С. Климовського. (Вчитель) 3. Поняття, що належить до «злых минут» рукописної збірки «Зегар з полузегарком». (Ненависть) 4. Різновид вірша І. Величковського. (Рак) 5. Зегар — це… (Годинник)

2. Бесіда за питаннями

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

2. Загальна характеристика шкільної драми

2.1. Історія виникнення та призначення драми у школі на Україні.

Уже в первісному мистецтві були елементи драми. У хороводах, у весільних обрядах теж є певні драматичні дії. Проте розвиток цих зародків драматичного мистецтва стримувала християнська церква, яка завжди виступала проти народних ігрищ, співів і танців. У ХVІІ ст. православне духовенство на проти-вагу католицькому, яке запровадило з агітаційною метою релігійні сценічні вистави, само взялося писати драматичні твори. Це були так звані шкільні драми. Створення їх мало на меті дати відсіч намаганням католицького духовенства поширювати на Україні вплив римської (тобто католицької) церкви і польську шляхетську культуру. Найдавнішу згадку про українські драматичні вистави маємо в посланнях І. Вишенського. У посланні до стариці Домники полеміст нарікав, що православні, замість працювати для церкви, «тільки комедії строять і грають». Історія української літератури засвідчує, що вже десь у 30–40-х рр. ХVІІ ст. у Києві виставлялися шкільні драми. А один з колишніх учнів Київської колегії, Лазар Баранович, у листі до товариша в 1676 р. згадує, як вони колись, будучи учнями колегії, виступали в трагедії про Йосифа.

2.2. Автори шкільних драм, особливості написання цих творів.

Авторами шкільних драм були учні та викладачі Києво-Могилянської академії. Перші твори виникли наприкінці 30-х рр. ХVІІ ст., останні при-падають на 70-ті рр. ХVІІІ ст. Українські драматурги, зокрема у тих творах, які дійшли до нас, залежно від обдарування, ерудиції, самостійності мислення все ж мали змогу продемонструвати певну винахідливість в організації художнього матеріалу. Шкільні драми писалися за певними правилами поетики. Викладачі поетики колегіумів, Київської академії зобов'язані були практично показувати, як треба складати вірші, драми, орації тощо. Теорія шкільної драми базувалася на канонах класицизму.

2.3. Виконавці шкільних драм.

Шкільні спектаклі ставилися, звичайно, під час релігійних свят, зокрема Різдва і Великодня, а то й з приводу якоїсь події — на публічних іспитах, на честь приїзду до Києва когось із визначних осіб та в інших випадках.

Характерно, що всі ролі в шкільних драмах виконували хлопці-учні («спудеї») школи (дівчата в школах не вчилися). Глядачами на такі вистави, крім викладачів, студентів, їх родичів, городян та селян, запрошувалися високі особи — іноді митрополит чи інші церковнослужителі. Траплялося, що й геть-ман із своїм почтом виявляв бажання подивитись виставу. А деколи бували тут і звичайні купці, ремісники, міщани. Уся ця присутня публіка добре підготовлена до сприймання і розуміння суті того, що відбувалося на сцені.

«Важливою особливістю середньовічної духовної драми є її алегоризм, нахил до символів. Це обумовлювалося характером самої християнської релігії, її символічною образністю. Алегоризм був також дуже зручною формою агітації. Давня українська драма добре засвоїла цю рису європейської драми — більшість її дійових осіб, за латино-польським прикладом, були алегоричними. Алегоричні постаті треба було одягнути в такі костюми, щоб глядач здогадався, кого вони уособлюють, — Покору, Ворожнечу, Заздрощі, Віру, Надію, Любов, Ласку, Гнів, Розум, Фортуну, Волю, Жорстокість і т. ін. Наприклад, дівчина в білому вбранні зображала Невинність, Злоба у правій руці мала тримати гадюку.

2.4. Жанрове розмаїття шкільних драм.

До нашого часу дійшло понад тридцять шкільних драм, більшість з яких виникла в І половині ХVІІІ ст. Залежно від теми вони поділялися на чотири піджанри:

  1. містерії — різдвяні та великодні драми (про народження, страту й воскресіння Ісуса Христа). Наприклад, «Образ страстей міра сего»;

  2. міраклі — драматизовані легенди про життя святих («Драма про Олексія, чоловіка Божого»);

  3. мораліте, у яких християнські догми морального характеру проповідувалися через дію алегоричних образів — Покора, Віра, Любов… (І. Конись-кий «Воскресеніє мертвих…»). Ці алегоричні драми, поширені в Західній Європі у ХV–ХVІ ст., до України прийшли з розвитком театру в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст. і про-існували до середини ХVІІІ ст.;

  4. історична драма («Милість Божа» невідомого автора).

Найціннішими були твори останнього піджанру: в них відображено важливі суспільні події, порушувалися пекучі проблеми сучасного авторам життя.

2.5. Інтермедії та інтерлюдії.

  • Інтермедія — від лат. слів inter — між і media — середина.

  • Інтерлюдія — від лат. слів inter — між і ludus — гра.

До шкільних драм звичайно додавались інтермедії або інтерлюдії, побутові гумористичні сценки, які виставлялись в антрактах. Сюжетами їх були жартівливі історії, народні анекдоти і т. ін. Проте шкільна драма не розвивалася в напрямі до реалізму. Значно ближче до життя були інтермедії, де відтворювалися різноманітні суспільні явища, міжкласові й міжнаціональні стосунки, воєнні чвари. Позитивними персонажами цих п'єсок були запорожець, козак, солдат, чесні трудівники. Вони протиставлялися жорстоким, пихатим шляхтичам, торгашам-крамарям, злодійкуватим циганам, недоумкуватим рабинам та ксьондзам. Кожний з персонажів мав одяг, відповідний своєму стану і нації, говорив рідною мовою з великою домішкою слів усно-розмовної української мови. Подія розвивалася динамічно й напружено. Дійові особи виголошували комічні монологи, співали, сварилися, билися, танцювали під гру цимбалів або скрипки. Такі сценки дуже подобалися глядачам.

2.6. Значення української шкільної драми.

3. Ф. Прокопович «Владимир» (1705)

3.1. Відомості про автора твору.

Феофан Прокопович — професор Київської академії, де в 1704 р. розпочав викладати поетику. До свого навчального предмета склав підручник. У тво-рах письменників він хотів бачити більше життєвої правди. Свої теоретичні погляди намагався висвітлити в історичній драмі «Владимир».

Пізніше був церковним і політичним діячем при дворі Петра І.

3.2. Переказ цікавих епізодів з твору з відповідним коментарем.

3.3. Тема: зображення прийняття християнства Руссю, прославляючи діяння Володимира Святославовича та відтворення реформ Петра І, які мали значення для політичного та економічного розвитку Росії.

3.4. Ідея: висміювання, таврування ганебного протиставлення політики царя реформатора, серед яких було багато церковнослужителів.

3.5. Основна думка: боротьба за прогрес, за передові реформи Петра І проти застою старого ладу.

3.6. Особливості назви твору.

3.7. Жанр: автор назвав свій твір трагедокомедією, бо в цю п'єсу, що має в основному серйозний, високий зміст, органічно вплетені комедійні сцени, комічні персонажі.

3.8. Особливості твору.

3.9. Проблематика п'єси.

3.10. Головний конфлікт у творі — боротьба релігій, а в мирному плані — старого і нового — втілюється за допомогою принципу контрасту. Протиставлення двох релігій виражається через контрасти змалювання двох груп героїв. Конфлікт кожного героя із самим собою чи груп героїв є відображенням загального конфлікту епохи в долі окремої людини.

3.11. Композиція.

3.12. Сюжет.

У творі «Владимир» зображується видатна історична подія у житті Київської Русі — прийняття князем Володимиром християнства. Відомо, що навколо цього історичного акту точилася гостра боротьба. Це було сперечання нового, історично прогресивного (християнство) з консервативним старим (язичество). Сюжетно п'єса поділяється на три частини: підготовка до прийняття християнства, прийняття нової віри і перші наслідки цього нововведення.

Згідно з таким розподілом розставлено й дійових осіб драми. Перша група їх — жерці Жеривол, Курояд, Пияр, тінь Ярополка (брат Володимира, убитий останнім), демони — захищають поганство. Володимир, його сини Борис і Гліб, Філософ, воєначальники Мечислав і Храбрий — ревні прихильники нової віри — християнства. Найбільш рельєфно у драмі змальовано образ Володимира. Навколо нього, власне, й розгортається вся дія.

3.13. Ідейно-художній зміст.

Представником нового ладу, речником нових ідей у драмі є князь Володимир Великий, що задумує велике діло: ввести християнство. У своїх змаганнях зустрічає він перешкоду з боку представників давнього ладу поганських жерців Пияра, Курояда й Жеривола. Автор із великим гумором характеризує ворогів з їх негативним світоглядом. У першій дії драми тінь князя Ярополка перестерігає жерців перед задумами Володимира. Жерці Пияр, Курояд, Жеривіл, яких імена вказують на основні прикмети їх вдачі, хвилюються.

В другому акті Жеривіл скликає духів і закликає всіх поганських богів на допомогу. У третій і четвертій діях затримується автор при сумнівах і ваганнях Володимира. Він радиться із синами Борисом і Глібом. Вібувається розмова між проповідником грецької віри і грецьким філософом та жерцем Жериволом, у якій жрець виявляється повним неуком. У душі Володимира відбувається боротьба. Але його сумніви й вагання перемагають, він приймає християнську релігію і велить знищити ідолів. Драму закінчує промова св. апостола Андрія.

3.14. Розмір вірша твору і мова.

П'єсу написано силабічним віршем (в основному тринадцятискладовим).

Мова її — тогочасна українська з багатьма церковнослов'янізмами.

3.15. Робота над змістом драми.

4. Вертеп як вид лялькового театрального дійства

4.1. Поняття про вертепну драму.

Вертеп за своїм змістом — це український оригінальний витвір, подібного до якого не знала Західна Європа. Це своєрідна форма давнього українського народного театру, але одночасно — театру лялькового.

4.2. Історія виникнення і розвитку вертепу.

Вертепна драма виникла в Західній Європі як поєднання різдвяної драми зі світським драматичним маріонетковим (ляльковим) театром. На Україні розвинувся вертеп щойно після того, як інтермедія стала підупадати. Спопуляризували його мандрівні дяки, пиворізи. З деяких писаних джерел відомо, що вже в часи Київської Русі скоморохи показували «игры, глаголаемыя куклы», проте наукою не встановлено, що це був вертеп. Документально достовірні відомості про його існування в Україні відносяться до середини ХVІІ ст., але тексти вертепних п'єс, що дійшли до нас, написані в 2-й пол. ХVІІІ ст.

4.3. За допомогою чого проводилася вертепна вистава?

Вертепна скринька мала вигляд двоповерхового будиночка без передньої стінки, майстерно зробленого з дерева та твердого картону. Висоту скринька мала приблизно півтора метра, ширину — понад метр, глибину — півметра.

У підлозі кожного поверху (ярусу) були довгі розгалужені щілини, замасковані хутром, тому не помітні для глядача. Схований за скринькою вертепник рухав по цих щілинах, вирізьблених з дерева, відповідно ролі вдягнених ляльок на дротах. З дерева були зроблені й розмальовані коза, свиня, шкапа тощо. Стоячи за вертепною скринькою, сам вертепник або його помічники, міняючи голос, промовляли монологи й репліки дійових осіб, співали за них і грали на якомусь інструменті.

4.4. Будова вертепної вистави.

4.5. Демонстрація вертепу.

4.6. Чим відрізнялася шкільна драма від вертепної?

  • Якщо текст шкільної драми, написаний кимось із тогочасних авторів, залишався незмінним, то вертепна драма усталеного тексту не мала: кожний вертепник вносив у запозичену п'єсу різні зміни на свій смак і розсуд. До нас дійшло кілька варіантів, найвідоміші з яких — сокиринський, славутинський, батуринський, хорольський. У першій частині вертепної драми було 13–17 хв, у другій — 28–31 хв. Вся вистава тривала іноді до трьох годин.

  • На відміну від шкільної драми, інтермедії якої розігрувалися між діями серйозної п'єси на тому ж театральному кону, побутові сцени вертепу виставлялися після закінчення духовної частини в іншому місці — на першому ярусі скриньки.

  • Ролі в шкільній драмі виконувалися людьми, у вертепній — ляльками.

4.7. Значення вертепу.

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІ. Домашнє завдання

1. Підготувати малюнки за однією з тем: «Герої твору Ф. Прокоповича “Владимир”»; «Дійові особи вертепів і шкільних драм»; «Моє бачення інтермедії».

2. Написати міні-твір «Театр минулого і сьогодення», скласти хронологічну таблицю «Життя і творчість Г. С. Сковороди».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду