Урок: І. Величковський. Фігурні (курйозні) вірші (з рукописних книг «Зегар з полузегарком» і «Млеко»). С. Климовський. «Їхав козак за Дунай»

04 грудня, 2016 0

Мета: стисло ознайомити школярів з особливостями поетичних творів давньої української літератури, зосереджуючи увагу на опрацюванні життєвого і творчого шляху І. Величковського і С. Климовського; мати уявлення про фігурний (курйозний вірш); розвивати творчу увагу школярів, їх логічне мислення, пам'ять, увагу, спостережливість; уміння пояснювати ідейно-художні особливості програмових віршів, коментувати їх зміст; формувати естетичні смаки в учнів; виховувати почуття поваги до творчості поетів давньої української літератури, національної гідності; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрети І. Величковського і С. Климовського,

книжкова виставка «Митці поетичного слова давньоруської літератури», тексти програмових творів, дидактичний матеріал.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Літературний диктант

  • Зазначте ймовірних авторів «Історії русів». (Г. Кониський, Георгій та Василь Полетики, О. Безбородько, А. Худорба)

  • Письменник, що у власній друкарні видав літопис Самовидця. (Куліш)

  • Жанрові форми, у яких викладені історичні відомості в козацьких літописах. (Публіцистичні нариси, перекази та художні оповіді)

  • Твір, що містить відтворення історичних подій від часів давніх до 1769 р. («Історія русів»)

  • Мова написання «Історії русів». (Російська з великим домішком українізмів)

  • Про події «чорної ради» докладно зазначено у… (Літописі Самовидця)

  • Заклад, де навчалися Г. Граб’янка,

    С. Величко. (Києво-Могилянська академія)

  • Літопис, джерелами написання якого стали твори «трьох Самійлів». (С. Величка)

  • Біблійні сюжети, що використав С. Величко під час написання свого літопису. (Про Каїна та Авеля, Вавилонську вежу, Йосипа та його братів, царя Соломона, Содом та Гоморру)

  • Події, які містить перший том літопису С. Величка». (Про визвольну війну 1648–1654 рр.)

  • Історична особа, до якої С. Величко ставився негативно. (І. Мазепа)

  • Хто з героїв розділу «Напад на Січ» («Літопис С. Величка») запобіг винищенню ворогом козаків? (Дід Шевчик)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Міні-круглий стіл «Я і поезія»

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя. Загальна характеристика поезії давньої української літератури

2. Ознаки силабічних віршів

Силабіка (від гр. silaba — склад).

  • Однакова кількість складів у рядках (від 8 до 20).

  • Наявність цезури.

  • Постійний наголос на передостанньому складі рядка.

  • Вільне розміщення наголосів у середині рядка.

  • Перевага надається жіночій римі.

  • Парне римування.

Найчастіше в поетичних творах давньої літератури застосувався тринадцятискладник.

3. Теорія літератури. Поняття про фігурний (курйозний) вірш

3.1. Курйозний (від фр. curieux — цікавий, дивовижний) — кумедне сполучення слів, незвичайна побудова речень.

3.2. Особливості курйозного вірша.

Незвичайність їх була в зовнішньому вигляді, причому про зміст автори не дуже дбали. Так, у тексті фігурного вірша рядки різної довжини розміщувалися у формі чаші, зірки, хреста, меча тощо. У творах виду «рак» добиралися такі слова, щоб під час читання кожного рядка зліва направо й навпаки виходив той самий текст: Анна во дар имя ми обрадованна, / Анна дар и мне сень мира данна.

В азбучному вірші кожне слово починалося з наступної літератури алфавіту: Ах Благ Всех Глубина / Девственная Єдина…

Великою популярністю користувалися акровірші, у яких ім’я автора або того, кому твір адресувався, складалося з початкових літер кожного рядка, якщо читати їх згори вниз. Цей різновид курйозного вірша використовується і тепер, зокрема в загадках.

З часом курйозні вірші стали посідати все менш значне місце в шкільній практиці, а на початку ХVІІІ ст. були вилучені з підручників за штучність, беззмістовність і формалізм.

4. Творча діяльність І. Величковського

4.1. Відомості про письменника.

Іоанн Величковський — український віршописець кінця ХVІІ — початку ХVІІІ ст. Біографічні дані про нього дуже обмежені. Народився близько 1630 р. Очевидно, вчився у Київському колегіумі. На початку 1680-х рр. він, треба вважати, належав до працівників чернігівської друкарні Лазаря Барановича, а трохи пізніше, у середині 80-х рр., переселився до Полтави, де одержав посаду пресвітера Успенської церкви. Тут він і помер у 1726 р. (за іншими даними — в 1701 р.).

Відомий письменник ХVІІІ ст. архімандрит Нямицького монастиря в Молдавії Паїсій Величковський доводився йому, здається, онуком.

Літературна спадщина Величковського, що збереглася до нашого часу, обмежується головним чином трьома творами. Це, по-перше, писаний сапфічними строфами латино-польський панегірик, підписаний архієпископові чернігівському Лазареві Барановичу і надрукований в Чернігові, приблизно в 1680–1683 рр. Цей твір зберігся в єдиному дефектному (без заголовкового аркуша) примірнику; на останній сторінці його зазначено: «Lucubratiuncula…». Крім зазначеного панегірику Величковському належать ще два слов'яно-українські збірники, що мають назву «Зегар з полузегарком» і «Млеко от овцы пастыру належное». Обидва вони були «оферовані» (піднесені) київському митрополитові Варламу Ясинському, перший — в 1690 р., другий — в 1691 р.

В усіх названих творах Величковський прагне наблизитись до того своєрідного літературного стилю, який оформився в Європі, зокрема в Польщі, в ХVІ–ХVІІ ст., в епоху феодально-католицької реакції і який поширювався на Україні в шляхетських колах у 2-й пол. ХVІІ ст. Стиль цей в сучасній науці зветься то «схоластичним стилем», то стилем «бароко». Характерною ознакою його є надзвичайно гіпертрофований розвиток словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма, змістові надається другорядне значення. Мета мистецтва за часів бароко — вразити, зацікавити читача несподіваними стилістичними ефектами.

Після смерті І. Величковського рукопис «Зегара» і «Млека» переховувався в його потомків і на початку ХХ ст. належав священникові Замкової церкви в м. Ніжині Олександру Величковському. Від нього в 1908 році рукопис потрапив на виставку ХІV Археологічного з'їзду в Чернігові. Невідомі досі в науці вірші Величковського тепер, у зв'язку з виставкою, зацікавили багатьох дослідників старого письменства.

Свої твори І. Величковський писав давньоукраїнською та польською мовами.

4.2. Рукописна книга «Зегар з полузегарком» (1690).

4.2.1. Виразне читання поезій збірки з відповідним коментарем.

4.2.2. Тема: розповідь про народження, діяльність, страждання, розп'яття і воскресіння Господа; про плинність життєвого часу кожної людини, його значимість.

4.2.3. Ідея: возвеличення Всевишнього, який всіляко прагнув допомогти людям у скрутний для них час; заклик цінувати кожну хвилину часу, раціонально використовувати її впродовж усього життя.

4.2.4. Основна думка.

  • Життя, що складається з годин і «минут» — це скарб.

  • Все стане нічим по смерті.

  • Не прибуде багатство, не зійде слава,— / Сметрь-бо, найшовши, все оце погубить.

  • Дотримуйся заповідей Божих, і Всевишній буде всіляко оберігати Тебе від усього потворного і підступного.

4.2.5. Композиція.

Книжка містить початок (звернення І. Величковського до читача), чотири частини «Зегар целий» (поетичні рядки «24 часа»), «Полузегарок» («часи денні і нічні»), «Минуты» (загальні, злі, добрі та дві страшні), «Квадрантес» (години, розділені на чотири частини).

4.2.6. Ідейно-художній аналіз книжки.

4.2.7. Вільний мікрофон. Найщасливіші «минуты» у моєму житті.

4.3. Рукописна книга «Млеко…».

4.3.1. Виразне читання віршів збірки, пояснення його змісту.

4.3.2. Тема: відтворення у віршах різноманітних життєвих «штук», що змушують читача глибоко осмислити їх призначеня і спрямованість.

4.3.3. Ідея: возвеличення розуму, кмітливості; поважного ставлення до Всевишнього, Богородиці; дівочої краси; висміювання людських вад (ліні, надмірної гордості, пияцтва…).

4.3.4. Основна думка: кожний вірш І. Величковського — це його поважне ставлення до читача, у якому він висловлює свою любов і бажає всіляких благ.

4.3.5. І. Величковський про особливості своїх віршів «штук»:

  • кожний твір — забава із глибоким підтекстом (смислом);

  • поетичні «штучки» невеликі за обсягом;

  • мають місце твори на уважність і кмітливість;

  • сатирична спрямованість.

4.3.6. Різновиди поетичних творів письменника.

5. С. Климовський. «Їхав козак за Дунай»

5.1. Відомості про Семена Климовського: українського козака, поета, політика, філософа.

Про його життєвий шлях відомо дуже мало. Перша друкована згадка про нього з'явилася в 1772 році (ймовірно, ще за життя) в «Опыте исторического словаря о русских писателях», підготовленому М. Новиковим. Там повідомлялося, що малоросійський козак С. Климовський написав віршовану книжку «Про правду і великодушність добродійників» (1724) і що ця рукописна книжка зберігається в Імператорській бібліотеці. Вдруге С. Климовського згадав російський історик І. Голиков у «Діяннях Петра Великого» (1785), але назву твору Климовського вже змінено — «Про правосуддя начальствующих», а прізвище подано як Семен Климов, харківський козак. Зауважується, що він подарував свою книжку Петру І.

М. Карамзін відзначає, що Климовський є автором пісні «Не хочу я нічого, тільки тебе одного», яку «співають наші ласкаві пані». На портреті зображено молодого вусатого козака за столом, на якому лежить книжка.

Російський письменник О. Шаховський створив у 1812 році оперу-водевіль «Козак-стихотворець», героєм якої є С. Климовський.

І. Бецький опублікував в альманасі «Молодик» (1843) ще один портрет козака-піснетворця, а Я. Щоголів присвятив йому вірша. У «Словнику російських світських письменників», виданому митрополитом Євгенієм, називаються ще два твори харківського козака: «Про давні всеросійського монарха діла» та «Про пришестя короля шведського Карла ХІІ у середину України». (Ці твори досі не знайдено.)

Книжку-рукопис, подаровану поетом царю, довгий час не могли знайти в бібліотеці Петра І. Тоді й виник сумнів, що насправді існував цей український козак-віршувальник. Про С. Климовського стали згадувати з епітетом «легендарний».

Однак учений В. Срєзневський знайшов рукописну книжку, у яку Климовський власноруч переписав свої твори (нині зберігається в Петербурзі у бібліотеці Російської Академії наук.

Книжка свідчить, що С. Климовський належав до найосвіченіших верств українського суспільства, якому були близькі передові погляди доби Просвітництва. Поет був обізнаний з найновішими філософськими течіями свого часу і водночас з античною культурою. Його віршований філософсько-політичний і соціологічний трактат наслідував тогочасні європейські традиції.

С. Климовський — поет ХVІІІ століття, попередник Г. Сковороди.

5.2. Опрацювання твору С. Климовського «Їхав козак за Дунай».

5.2.1. Виразне читання пісні або її виконання під музику.

5.2.2. Історія написання поетичного твору.

С. Климовський став автором надзвичайно популярної пісні «Їхав козак за Дунай», яку дуже любили в Україні ще за його життя. Історію пісні, як і біографію її автора С. Климовського, дослідив видатний український літературознавець Г. Нудьга («Літературна Україна» за 6 серпня 1969 р.).

Оригінал пісні не зберігся. Її текст уперше був опублікований у збірці «Російські народні пісні» (Прага, 1790; друге видання — 1806). Слова з нотами вперше надрукував у Петербурзі гітарист Генглез у 1796 році.

До цих найстаріших друкованих текстів нові покоління додали щось своє, але основа пісні збереглася. Під впливом пісні «Їхав козак за Дунай» написали свої твори українські поети Л. Боровиковський, О. Шпигоцький.

Найповніший текст пісні подав Михайло Максимович у збірці 1827 року з такою приміткою: «Сія відома пісня створена козаком С. Климовським, якому, можливо, належить і багато інших, що однако ж стало невідомим, як і взагалі ми не знаємо авторів народних пісень».

Більше ста років варіант пісні зі збірки Максимовича передруковували в різних етнографічних виданнях та пісенниках без змін.

5.2.3. Тема: зображення зворушливого розлучення козака з дівчиною, через його участь у військових подіях за Дунаєм.

5.2.4. Ідея: возвеличення щирого почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами.

5.2.5. Основна думка: Тебе ж, мила, не забуду, / Поки жив на світі буду. / Коли умру на війні — /Поплач обо мні.

5.2.6. Жанр: літературна пісня, інтимна лірика.

5.2.7. Композиція.

Твір побудований у формі діалогу між козаком та його коханою.

5.2.8. Ідейно-художній аналіз твору.

5.2.9. «Мікрофон»: Кохання… яким воно буває?

5.2.10. Художні особливості пісні.

5.2.11. Світова слава пісні.

5.2.12. Значення поетичного твору С. Климовського.

V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VІІ. Домашнє завдання

Скласти питання до драми Ф. Прокоповича «Владимир», підготувати міні-доповіді про вертеп (автори, виконавці, ідейний зміст).

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду