Урок: Оригінальна література княжої Руси-України. «Повість минулих літ» — історична книга і збірка епічних творів. Києво-Печерський патерик як пам'ятка житійної літератури. Оповідання про Прохора Чорноризця

04 грудня, 2016 0

Мета: ознайомити школярів з особливостями оригінальної літератури княжої Руси-України, з пам'яткою житійної літератури Києво-Печерським патериком; надати основні відомості про Нестора Літописця і про виникнення Києво-Печерського монастиря; опрацювати зміст оповідання про ченця Прохора; розвивати логічне мислення, пам'ять, зв'язне мовлення учнів, уміння грамотно і послідовно викладати власні думки, почуття, спостереження, робити висновки, надавати відповідний коментар; формувати кругозір; виховувати повагу до історичного минулого України, патріотизм, толерантність.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: книга «Повість минулих літ», ілюстрація Л. Тарасовича «Нестор Літописець»,

збірник «Києво-Печерський патерик», текст оповідання про Прохора чорнорижця, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Конкурс «Сторінками літературного середньовіччя»

Клас поділяється на дві команди, по п'ять представників з кожної біля

дошки розгадають кросворд упродовж 10 хв. Виграє та команда, яка у визначений час упорається із завданням.

Кросворд для команди І



По вертикалі: 1. Жанр давньоруської літератури. (Літопис)

По горизонталі: 1. Азбука, за допомогою якої написано «Остромирове Євангеліє». (Кирилиця) 2. Початкова буква кожного розділу. (Ініціал) 3. Устав, напівустав, скоропис. (Шрифт)

4. Назва азбуки, яка відображала один з перехідних етапів східнослов'янської писемності. (Софійська) 5. Релігійний твір давньоруської літератури. (Псалтир) 6. Колір, яким писався текст книги. (Чорний) 7. Державна релігія за часів Володимира Святославовича. (Християнство)

Кросворд для команди ІІ


По вертикалі: 1. Жанр давньоруської літератури. (Повість)

По горизонталі: 1. Матеріал, на якому писалися книги. (Пергамент) 2. Метал, яким прикрашався орнамент у престижних виданнях староруських книг. (Золото) 3. Релігійний твір давньоруської літератури. («Часослов») 4. Важлива частина художнього оформлення рукописної книги. (Мініатюра) 5. За допомогою чого приверталася увага читача на сторінці книги до початку розділу? (Заставки) 6. Коментар до біблійного повідомлення про творення світу. («Шестиднев») 7. Мова укладання договору між князем Олегом і Візантією. (Болгарська)

2. Бесіда за питаннями

  • Яким чином твори художньої літератури відобразили життя наших пред-ків на різних історичних етапах?

  • Що сприяло виникненню нових рукописних творів? Ким були їх автори?

  • Чому Біблія вважалася Святим Письмом?

  • Як майстри слова світової і зарубіжної літератури використовували біблійні теми, сюжети, мотиви, образи під час написання своїх художніх творів?

  • Що вам відомо про «Слово про похід Ігорів»? Чи можна вважати цей твір пам'яткою давньоруської літератури? Відповідь умотивуйте.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Літописи як історико-художні твори

Літописи — це історичні твори, у яких розповідь велась за роками («літами»). Ця своєрідна форма літературного твору виникла на основі усного історичного епосу. Поштовхом до початку літописання стали бурхливі події патріотичного характеру в Київській Русі, а також бажання знати минуле своєї вітчизни, щоб повніше осмислити і зрозуміти її теперішнє.

Літопис як літературний жанр виник, очевидно, в середині ХІ ст. У ньому є відомості про діяльність князів, про боротьбу східних слов'ян із зовнішніми ворогами, про народні повстання в Київській Русі.

Літописи містять не тільки лаконічні записи, а й цілі новели, народні перекази, маштабні описи історичних подій.

Отже, літопис — послідовний опис історичних подій їх свідком чи учасником, найдавніший вид оповідної давньоруської літератури.

Наприкінці 30-х — на початку 40-х рр. ХІ ст. завершено найдавніше літописне зведення. Починалося воно розповіддю про легендарних засновників Києва — братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь. Однак у цьому зведенні ще не вказувалося, у які роки відбувалися події.

Близько 1073 р. найдавніше літописне зведення переробив монах Києво-Печерського монастиря Никон, який славився своєю вченістю і мудрістю. Він увів до нього багато нових оповідань про давні й новітні події, розмістив їх у хронологічному порядку, зазначивши роки. Після його смерті літописання продовжували інші письменні монахи.

На початку ХІІ ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах того ж монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. У первісному вигляді цей літопис до нас не дій-шов — він зберігся в кількох копіях (списках) пізнішого часу. Усіх таких списків «Повісті», зроблених у ХІV–XVIII ст., дійшло до нас понад двісті.

У всіх літописах є стислі записи й докладні, у яких ширше розповідається про важливі суспільні події, обставини, характеризуються історичні особи, наводяться їхні висловлювання. Такі оповідання написані образно, емоційно, жвавою мовою, тому літописи є пам'яткою не лише історії, а й художньої літератури.

2. Відомості про легендарного Нестора Літописця — автора «Повісті минулих літ»

Нестор жив у другій половині ХІ — на початку ХІІ ст. Відомостей про нього дуже мало. Його життя вперше з'являється у виданні патерика 1661 р. Був пострижений у Печерському монастирі за ігуменства прп. Стефана, що, втім, не виключає його приходу до обителі ще за життя прп. Феодосія. Він належав до молодшого покоління монастирської братії.

Нестор — один із найавторитетніших печерських старців свого часу. В «Іконописному подлиннику» його зовнішність описано так: «Сивий, борода на зразок Богослова — не роздвоїлась. На плечах — клобук, у правій руці — перо, а в лівій — книга і чотки…». За антропологічними ознаками святий мав зріст 163–164 см, належав до жителів Подніпров'я. Присвятив своє життя релігійній справі: до кінця своїх днів був ченцем Києво-Печерської лаври.

Помер святий літописець, як уважають дослідники його творів, у 1113– 1115 рр., коли мав, на думку антропологів, близько 60–65 рр.

Час канонізації прп. Нестора невідомий, проте є підстави вважати, що його ім'я вписане в зірку, як і імена інших святих, було в центральному нефі Великої церкви Києво-Печерської лаври з ХV ст.

3. «Повість минулих літ» — історична книга і збірка епічних творів

3.1. Історія створення «Повісті минулих літ».

Оригінал цього літопису не зберігся, але до нашого часу він дійшов у списках ХІV–ХV ст. Найдавнішими вважають список Лаврентіївський (1377) та Іпатіївський (ХV ст.). Перший здобув свою назву від імені переписувача чернеця Лаврентія, а інший було знайдено у костромському Іпатіївському монастирі.

Літопис створювався впродовж тривалого часу багатьма митцями, але на початку ХІІ ст. завершив, упорядкував і дав назву літопису київський монах — чернець Нестор. Існують також ще дві редакції «Повісті…»: одну з них зробив ігумен Сильвестр на замовлення Володимира Мономаха, іншу редакцію було здійснено для сина Володимира Мстислава Мономаха. Найвдалішою прийнято вважати саме редакцію Нестора Літописця.

3.2 Тема: висвітлення історії східних слов'ян і князівської влади, утвердження християнства на Русі, розповідь про виникнення слов'янської писемності.

3.3 Ідея: возвеличення давності слов'янського роду, уславлення загально-руського патріотизму.

3.4 Основна думка: проголошення слов'янського роду як рівноправного се-ред інших народів.

3.5 Жанр: історіографічний літературний твір, літопис.

3.6 Сюжет.

сюжетній структурі твору значне місце займає серія оповідей про княгиню Ольгу, князя Святослава, сказання про Бориса і Гліба, опис невдалого походу Ігоря Святославовича, розповідь про смерть Феодосія Печерського; закінчується літопис смертю Святополка (1113 р.).

3.7 Композиція.

Єдиної композиції в «Повісті…» немає, до того ж їй властива жанрова неоднорідність. У літописі зібрано богословські трактати, житія святих, фольклорні й топонімічні легенди, історичні сказання, ділову документацію за роками, воїнські повісті, обрядову поезію, повчання й славослов'я, діалоги й монологи персонажів, свідчення очевидців. Тому початок повісті біблійними легендами про «світовий потоп» та синів Ноя продовжується ретельною історично реалістичною розповіддю про східнослов'янські племена, про визначні події з історії Руської землі, зафіксовані приблизно до 1113 року. Починаючи від запису перемоги князя Святослава над хозарами, де зазначена перша дата (852 рік), літописець намагається дотримуватись певної хронологічності подій.

3.8. Мова літопису.

Зважаючи на жанрову та стильову неоднорідність, мова твору являє собою суміш текстів, написаних східнослов'янською або церковнослов’янською (старослов'янською) мовами, відзначається чергуванням середнього і високого стилів. Якщо необхідно прославити князівські подвиги (наприклад, прийняття Ольгою християнства), використовується високий стиль і відповідно старослов'янська. Якщо мова йде про народні вчинки та дії (наприклад, прохання киян до Святослава повернутись з походів і захистити від печенегів), тоді тексти пишуться східнослов'янською, оповідна структура уривку передбачає й використання розмовно-побутового середнього стилю.

3.9 Художні засоби у творі.

У літописі використані метафори, порівняння (як терен в серці, вірні люди), зустрічаються в тексті також приказки і прислів'я (не похваляться сильні силою своєю). Розповідь у творі ведеться переважно від третьої особи, але використовуються й діалоги, риторичні запитання.

3.10 Обговорення ідейно-тематичної спрямованості «Повісті».

3.11 «Мікрофон»: чи варто було продовжити написання твору? Чи долучились би ви до цієї справи?

4. Виникнення Києво-Печерського монастиря

Постання Києво-Печерської лаври виглядає справою досить випадковою. Проте це не так. Поява подібного монастиря була не просто закономірним результатом хрещення України, а необхідністю для подальшого її духовного поступу.

Для найосвіченіших, переважно сільських верств населення, прийняття християнства означало насамперед зміну імен тих чи інших об'єктів культу, загального ідеологічного світосприйняття, яке відбувалося поступово. Для того, аби старі боги остаточно відійшли у небуття, серед русинів та інших народів Київської Русі мали з'явитися справжні християни — подвижники благочестя, які б тут, на власній землі, продемонстрували перед загалом святість та благодійність християнського вчення.

Києво-Печерська лавра — православний чоловічий монастир, заснований 1051 року видатним церковним діячем Київської Русі Антонієм Печерським у давніх і нововиритих печерах поблизу Києва. Протягом довгих віків зводилися й наземні споруди: церкви, келії для монахів, трапезна, готелі для прочан, різні господарські будівлі.

Печерський монастир самим Богом був покликаний зіткнутися з багатьма віросповідними та моральними проблемами того часу і значною мірою розв'язати їх. Він породив цілу плеяду вітчизняних святих, серед яких було чимало культурних діячів, котрі, по суті, заснували українську літературу, іконописання та історіографію; провадив широку місіонерську діяльність, насамперед у східних землях Київської Русі; з нього вийшли десятки, якщо не сотні єпископів-українців, і, найголовніше, він на власному прикладі дав своїм співвітчизникам справжнє розуміння святості православного вчення.

Монастир, який частіше називали «Домом Пресвятої Богородиці», вважався найсвятішим, найчистішим місцем на землі. І задля того всі: і мирські, і духовні особи мали служити йому, бо це був найкращий спосіб «стати ближче до Бога». Для держави монастир був чимось на зразок «совісті нації», котра, як певна вища сила, мала право оцінювати і критикувати дії можновладців.

Саме це почуття сприяло такому швидкому відродженню монастиря після численних ворожих нападів та періодів духовного занепаду, сміливим виступам на захист православ'я у найскладніших ситуаціях. Адже, наприклад, після прийняття Унії Лавра виявилась єдиним київським монастирем, який під «впливом» польської влади та польських солдатів не зрадив прабатьківської віри!

Лавра відіграла значну роль у розвитку освіти, науки, культури. Тут у 1615 р. закладено першу на землях Східної України друкарню, у якій видавалися книжки переважно церковної літератури, але й шкільні підручники, деякі наукові праці, часом — і твори світської літератури.

5. Києво-Печерський патерик як пам'ятник житійної літератури

5.1. Патерик (від гр. pater — батько, отець) — назва збірки життєписів пустельників і ченців якогось одного монастиря, краю або певної громади.

5.2. Загальна характеристика збірки.

Серед книжок житійної літератури найвизначнішим і найулюбленішим у читаючої публіки був «Києво-Печерський патерик». Його укладено в другій половині ХІ — першій половині ХІІ ст. Довгий час поширювався в рукописах.

Це збірник оповідань про заснування Печерського монастиря та про його перших діячів. Включає в себе відомості про анімістичні уявлення тих часів (анімізм — донаукове, містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи), тобто про уявлення, коли своєрідно поєднувалися дохристиянські язичницькі вірування з християнськими, відомості про економічні, соціальні й культурні відносини в Київській Русі. В його основу покладено «Посланіє» колишнього Києво-Печерського ченця Симона, єпископа Владимирського і суздальського (помер у 1226 р.), до монаха Печерського монастиря Полікарпа (з додатком житій перших печерських монахів) і «Слово о созданії церкви Печерської», а також «Посланіє» Полікарпа до архімандрита Акіндіна й оповідання його про печерських ченців. Формування збірника в основному завершилося в ХV ст. Існує кілька редакцій «Патерика». Перше друковане видання його побачило світ 1661 р. (ініціатор — Інокентій Гізель).

5.3. Тематика збірки.

  • Історія Києво-Печерського монастиря (реальні та легендарні сюжети).

  • Розповідь про діяльність засновників Лаври — Антонія і Феодосія.

  • Відомості з історії Київської Русі, зокрема Києва.

5.4. Ідейне спрямування патерика: возвеличення православної віри; вшанування наших предків, їх патріотизму і миролюбності; відбиття високого рівня руської культури.

5.5. Міні-дискусія (метод «Прес»). Загальна характеристика Києво-Печерського Патерика. Аргументуйте чи спростуйте тези:

  • «Києво-Печерський патерик», як і «Повість минулих літ», дослідники вважають історичною книгою.

  • Біблія і Патерик взаємопов'язані ідейним змістом.

  • Анімічні уявлення у збірнику оповідань про заснування Печерського монастиря підлягають науковому обґрунтуванню.

  • Герої Патерика є авторами його оповідань.

  • «Києво-Печерський патерик» — найвизначніша і найулюбленіша книга житійної літератури у читаючої публіки».

6. Опрацювання ідейно-художнього змісту

оповідання про Прохора чорноризця

6.1. Переказ і тлумачення змісту твору.

6.2. Тема: розповідь про благодійну діяльність ченця Прохора, його намагання подолати зло добром у складні для Київської Русі часи.

6.3. Ідея: возвеличення щирості, доброти, милосердя (Прохор), засудження підступності, жадібності, заздрості, жаги до збагачення (торговці, князь Святополк).

6.4. Основна думка: а) «Бог дбає про рід людський і дарує йому корисне, очікуючи нашого каяття; б) «Суд без милості тому, хто сам не творить милості».

6.5. Жанр: оповідання.

6.6. Проблематика: керівник і народ; милосердя і користь; гріх і покаяння; добро і зло; вічне і тимчасове.

6.7. Композиція.

Експозиція: роздуми про призначення Бога, його вплив на людей; розповідь про жорстокість Святополка і скромне життя монаха Прохора.

Зав'язка: гуманність Прохора у голодні часи на Руській землі та доброзичливість у ставленні до людей.

Кульмінація: конфлікт між іноком і торговцями, пограбування монаха за наказом князя.

Розв'язка: примирення Святополка з Прохором; поховання ченця князем у печері.

6.8. Анімістичні елементи у творі: гірка лобода (хліб) — стає насолодою; попіл — сіль; покаяння Святополка — його перемога у війні.

6.9. Обговорення ідейно-художнього змісту твору (фронтальне опитування).

Питання для роботи:

  • За яких обставин людина звертається до Бога?

  • Що вона отримує від нього?

  • У які часи відбуваються події у творі?

  • Як на початку оповіді характеризується Святополк?

  • Яким чином Господь покарав князя?

  • Хто такий Прохір?

  • Чому інок відмовився від хліба? Що замінило йому харч?

  • Через що Прохора назвали Лободником?

  • Чому чернець прагнув бути схожим на птахів?

  • Що змусило людей теж, як і Прохір, збирати лободу?

  • Яке благо чинив інок людям у голодні часи?

  • Що було характерним для хліба, виготовленого Прохором?

  • Чому цей споживчий харч мав такі особливості?

  • Через що один із братії вимушений був звернутися до ігумена Іоанна?

  • Яким чином ігумен вирішив перевірити смакові якості хліба Прохора?

  • За що люди були вдячні Прохору?

  • Через що розпочалася війна? Як це характеризує князя?

  • Яким чином війна між князями вплинула на рівень життя людей?

  • У чому полягало диво Прохора, яке він чинив у важкі воєнні роки?

  • Що свідчить про гуманне ставлення інока до людей?

  • Яким чином безкорисливість Прохора негативно вплинула на прибутки торговців?

  • Через що торговці вимушені були звернутися по допомогу до Святополка?

  • Чому князь не залишився байдужим до прохання купців?

  • Чи залишилися торговці задоволеними реакцією Святополка щодо покарання Прохора?

  • Як прийняли князь та торговці інока?

  • Якою була реакція людей на злочинців, які завдали шкоди не тільки Прохору, а й їм самим?

  • Через що здивувався Святополк, коли вночі викинув попіл на землю?

  • Як зреагував князь, осмисливши шкоду, яку заподіяв іноку і людям?

  • Чому виникло непорозуміння між князем та ігуменом?

  • Як змінилося ставлення Святополка до Бога і Прохора?

  • Що пообіцяв володар ченцю?

  • Чого повчав Прохор князя перед своєю смертю?

  • Чи виконав князь обіцянку, надану Прохору ще за його життя?

  • Що, на ваш погляд, допомогло Святополку отримати перемогу на війні?

  • Чому князь перед тим, як вирушити на війну, відвідував монастир?

  • З якою промовою звертається автор оповідання до його читачів? Про що воно свідчить?

  • Чим повчальний для нас цей твір?

6.10. Рефлексія.

Дослідіть зміни, які відбувалися в поглядах і вчинках князя Святослава.

Відповідь оформіть за допомогою прийому «Доміно».

Князь Святополк → «багато наруги чинив людям (без вини викорінив дощенту багатьох знатних людей і маєтки у них одняв)» → «пішов із Володарем і з Васильком раттю на Давида Ігоревича» → «беззаконня, всіляке свавілля, голод» → «задумав багатіти» → «грабує інока» → «засоромився князь від того, що зробив» → непорозуміння з Іоанном → полюбив монастир і святих отців → «і дав він слово Богові не чинити більше нікому насильства» → «чи йшов на війну, чи на полювання, завжди приходив у монастир» → «відкрито сповідав про преславні чудеса й знамення Прохора й інших святих».

6.11. «Мікрофон»: чи вважаєте ви себе грішними? чи змогли б ви віднайти силу волі покаятися?

6.12. Робота в групах. Побудувати схему «Хліб, який наданий Прохором, і той, що викрадений у нього»:

V. Закріплення вивченого матеріалу

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Підготувати доповіді про роль православних братств, Острозької та Києво-Могилянської академії у розвитку української літератури; про роль І. Вишенського — мислителя, богослова, полеміста (на вибір); написати міні-твір за темою: «Милосердя — це помилка людської душі чи обов'язок кожного?»

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду