Урок: Процес виникнення фольклору. Родинно-побутові пісні. «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько, вечір близенько», «В кінці греблі шумлять верби», та інші

03 грудня, 2016 0

Мета: дослідити процес виникнення фольклору, ознайомити школярів з родинно-побутовими піснями, особливостями їх складання та проаналізувати програмові твори; розвивати культуру зв'язного мовлення, пам'ять, увагу, вміння грамотно висловлювати власні думки, наводячи переконливі аргументи, приклади з життя; виховувати почуття поваги до давньої культурної спадщини свого народу, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: бібліотечка з творами народних пісень, звукозапис їх виконання, (музика М. Лисенка).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

ІІІ.Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

2. Багатство і розмаїття українського фольклору

2.1. Фольклор (анг. folk — народ, lore — знання, мудрість) — сукупність різних видів і форм масової словесної художньої творчості; усні народні твори.

2.2. Художні прийоми фольклору: звертання, діалог порівняння, епітети, слова

зі зменшувально-пестливими суфіксами, гіперболи, вислови-порівняння.

2.3. Процес виникнення фольклору.

Це поетичне мистецтво слова твориться за особливими, специфічними законами усної передачі від покоління до покоління. Ми ніколи не дізнаємося, хто був автором першої колядки або весільної пісні, чий гострий розум породив влучне прислів'я, яка мати проспівала першу колискову, кому належать перші варіанти дум…

І пісні, і думи з часом то скорочувалися, то подовжувалися, то перероблялися, то з'єднувалися з іншими такими ж творами. А внаслідок цього з’являються вже нові фольклорні перлини, автором яких можна назвати тільки народ. Ця колективність творення у фольклорні виявляється і в зовнішніх формах творчості, і у внутрішній його суті, і в процесі створення народних шедеврів, і в їх виконанні. Численні творці і виконавці спираються на загальний досвід і традицію і водночас вносять у вже відомий твір нові риси й деталі. При цьому вони намагаються пристосувати раніше відомий сюжет, обряди і стиль до конкретних умов виконання та конкретного часу. Слід зазначити, якщо творчість нового творця або виконавця позначається новизною, то, як правило, ця новизна і є розвитком традицій.

2.4. Специфічні ознаки фольклору: відображення життя, праці, боротьби трудового народу в різні історичні епохи; вираження його світогляду, моралі, інтересів, мрій, оцінки різних суспільних і побутових подій та явищ, вчинків людей; соціальна значимість творів; колективний характер творення; усне зберігання й поширення; варіантність текстів; анонімність; порівняно невеликий обсяг; ідейно-тематична єдність усіх фольклорних творів; простота і ясність стилістики; строга послідовність композиції; повторюваність; переважання дієслівних рим.

2.5. Фольклор та література.

3. Особливості родинно-побутових пісень

3.1. Види родинно-побутових пісень.

3.2. Ідейно-тематичний зміст родинно-побутового циклу пісень (загальна характеристика).

Вони охоплювали найважливіші події і явища з родинного життя селян, з винятковою повнотою відображали їхню психологію, погляди, мораль. У них немає чітко виражених «трудових сюжетів», розповідей про важку працю, але зображення подій ведеться на фоні трудового життя, що надає їм життєвої правдивості. Найбільшу частину українських побутових пісень становлять пісні про кохання, у яких відтворено багатогранність людського життя, розкрито світ людських переживань. Пісні про кохання відбили високі моральні якості трудової молоді. Щирість, довіра, взаємоповага, радість кохання, гіркота вимушеної розлуки, туга за коханою, зрада — ось основні мотиви, що проймають ці пісні. Головними персонажами пісень про кохання є хлопець і дівчина, а характер стосунків між ними, їхні почуття і переживання визначили зміст творів. Від імені цих героїв і складались пісні. Найповніше і найпоетичніше в піснях зображено дівчину, її щасливе та нещасливе кохання. Образ її постає з поетично ніжних характеристик: вона «красна», «серденько», «вірная», «чорнобрива», у неї «брови як шнурочок», «личко, як яблучко». Аналогічно змальовано й хлопців. Вірність у коханні була найвищим ідеалом у стосунках молоді, мірилом чеснот, які народ ставив вище за золото й срібло, вище від багатства. Характерною рисою пісень про кохання є їх драматизм. Він найчастіше визначався суспільними умовами — перешкодою взяти шлюб через майнову нерівність. Заможні батьки не дозволяли своїй дочці йти за убогого, син багатіїв не міг одружитися з бідною. Причиною розлуки могли бути і підступні наклепи лихих людей: недобрих сусідів чи подружок. Часто розлучались пари і через підступність суперниць. Закохані наполегливо борються за своє щастя, прагнуть перебороти всі перешкоди. У піснях про кохання охоронцем морально-етичних норм поведінки молоді найчастіше виступає мати. Вона застерігає дочку від помилок, не пускає до козака-гультяя, а сина до дівчат, які вміють чарувати. Серед пісень про кохання часто натрапляємо на такі, у яких розповідається про чарування дівчиною хлопця, щоб привернути до себе чи наслати на суперниць усілякі лиха. Пісні про родинне життя досить різноманітні за тематикою. Найбільше уваги в них відводилось розкриттю взаємин між чоловіком і жінкою та стосункам з іншими членами родини. Важкі умови життя заміжньої жінки зумовлювались насамперед тим, що її видавали заміж силоміць за нелюбого, до чужої сім'ї. Батьків чоловіка здебільшого цікавило не щастя молодого подружжя, а працьовита невістка. Їй доводилось робити майже всю хатню роботу. Вона готувала їжу, прала на всю сім'ю, доглядала дітей. Потрапивши в чужу сім'ю, дівчина одразу ж відчувала всю повноту влади над нею свекрухи і свекра, мала коритися їм в усьому. Чоловікова мати не тільки примушує молоду жінку тяжко працювати, а й докоряє їй, ображає, змушує сина ні за що бити свою дружину. Син здебільшого виконує накази матері, але в деяких піснях говориться, що він виступає проти її волі, заступається за дружину, бо вона слухняна. Помітно, що в українських піснях кривдником рідко виступає свекор. Здебільшого в піснях показано молоду жінку, яка кориться свекрусі, мовчки зносить її наругу. Але є пісні, де звучить протест, показано рішучий опір невістки. Особливо тяжкою була доля жінки з чоловіком-п'яницею. Пияцтво було особливо згубним для бідних селян. Воно призводило до остаточного розорення сім'ї. Молода жінка, віддана за нелюба чи п'яницю, засліплена горем, сама тягнеться до корчми. Родинний деспотизм щодо невістки був дуже сильним, і гарна здорова молодиця за два-три роки перетворювалася на стару хвору жінку. У піснях відображено тему видання дівчини за старого, але багатого. Чоловік їй осоружний, багатство немиле. Тільки одруження з милим може принести щастя — такий лейтмотив багатьох пісень. Доля матері, особливо матері-вдови, є однією з найпоширеніших тем у родинно-побутових піснях. У них проникливо, з великим співчуттям до вдови змальовувались її життєві незгоди. Нікому зорати ниву, посіяти, зібрати хліб, нічим годувати малих дітей. Нікому допомогти вдові в біді, нікому пораду дати. Отже, в родинно-побутових піснях народ оспівує головним чином родинне життя — радості й печалі, події й розчарування, взаємовідносини жінки й чоловіка, дівчини й парубка тощо. Упродовж багатьох століть пісня правдиво розповідає про долю українського народу.

4. Теорія літератури

5. Аналізування програмових соціально-побутових пісень

5.1. «Місяць на небі, зіроньки сяють».

5.1.1. Виразне читання твору або прослуховування його виконання у грамзаписі.

5.1.2. Тема: оспівування палкого кохання козака до дівчини.

5.1.3. Ідея: возвеличення щирого почуття, яке не розлучить героїв за будь-яких обставин.

5.1.4. Основна думка: Як ми любились та й розійшлися, / Тепер зійшлися навіки знов.

5.1.5. Жанр: пісня, інтимна лірика.

5.1.6. Опрацювання ідейно-художнього змісту пісні.

5.1.7. Творче завдання. Словесно відтворіть портрет дівчини, застосовуючи слова з пісні та власну уяву.

5.2. «Цвіте терен, цвіте терен».

5.2.1. Виконання пісні у музичному супроводженні.

5.2.2. Тема: оспівування страждань дівчини через те, що «миленький поїхав іншої шукати».

5.2.3. Ідея: засудження зради у палкому коханні.

5.2.4. Основна думка: Хто з любов'ю не знається, той горя не знає.

5.2.5. Жанр: пісня, інтимна лірика.

5.2.6. Художні особливості пісні.

5.2.7. «Мікрофон»: надайте пораду нещасній дівчині.

5.3. «Сонце низенько, вечір близенько».

5.3.1. Ознайомлення школярів з піснею.

5.3.2. Тема: присягання у вірній любові одне до одного двох закоханих.

5.3.3. Ідея: уславлення почуття, яке є смислом життя двох люблячих сердець.

5.3.4. Основна думка: вірність у коханні — основа родинного затишку.

5.3.5. Жанр: пісня, інтимна лірика.

5.3.6. Твір побудовано на діалозі двох закоханих.

5.3.7. Римування: паралельне.

5.4. «В кінці греблі шумлять верби, що я посадила».

5.4.1. Виразне читання або виконання пісні.

5.4.2. Тема: відтворення страждань дівчини за коханим козаком.

5.4.3. Ідея: возвеличення почуття кохання, що змушує страждати і сумувати.

5.4.4. Основна думка: «Не бачу я миленького — і діла не маю!»

5.4.5. Жанр: пісня, інтимна лірика.

5.4.6. Римування: паралельне.

5.5. «За городом качки пливуть».

5.5.1. Виразне читання твору або прослуховування її виконання у фонозаписі.

5.5.2. Тема: зображення різної долі під час сватання бідних і багатих дівчат.

5.5.3. Ідея: засудження соціальної нерівності, яка є перешкодою до щасливого подружнього життя, возвеличення справжньої дівочої краси.

5.5.4. Основна думка: а) любов — почуття, на яке не повинні впливати гроші, матеріальний стан закоханих; б) Нащо мені на подвір'ї / Воли та корови, / Як не буде в моїй хаті / Любої розмови!

5.5.5. Жанр: соціальна, родинно-побутова пісня, інтимна лірика.

5.5.6. Композиція.

Експозиція: Вбогі дівки заміж ідуть, / А багаті плачуть.

Зав'язка: Чи чула ти, дівчинонько, / Як я тебе кликав, / Через твоє подвір'ячко / Сивим конем їхав?

Кульмінація: Нащо мені на подвір'ї / Воли та корови, / Як не буде в моїй хаті / Любої розмови.

Розв'язка: Оце вдова своїй доні / Весілля справляє.

5.5.7. Художні особливості твору.

Протиставлення: «Вбогі дівки заміж ідуть, / А багаті плачуть. / Вбогі дівки заміж ідуть, / А багаті дівки сидять».

Повтори: «Вбогі дівки заміж ідуть», «А багаті…», «Нехай знають…»

Риторичне запитання: «Чи чула ти, дівчинонько?..».

Риторичні оклики: «Темна нічка — петрівочка — / Вийти боялася!», «Бо я хлопець молоденький / Не зрадив нікого!», «Хоче собі багатую / Невістку шукати!», «Як не буде в моїй хаті / Любої розмови!».

Епітет: «люба розмова».

Метафора: «скрипка витинає».

Звертання: «Чи чула ти, дівчинонько?», «Ой не бійся, дівчинонько…».

5.5.8. Обговорення змісту пісні.

5.6. «Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз».

5.6.1. Тема: зображення страждань дівчини через те, що її залишив коханий заради іншої, висловлення проклять з приводу цього.

5.6.2. Ідея: засудження тієї, яка розлучила коханих.

5.6.3. Основна думка: Щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, / Щоб ті люди щастя не мали, що нас розлучили.

5.6.4. Жанр: родинно-побутова пісня, інтимна лірика.

5.6.5. Римування: паралельне.

5.6.6. Художні особливості твору.

Повтори: «Світи, світи…», «прийди, прийди…», «я бо до тебе», «щоб ті…», «мій миленький».

Звертання: «Світи, світи, місяченьку», «прийди, прийди, мій миленький», «я б з тобою, мій міленький».

Контраст: «…сухі дуби цвіли — зелені пов'яли».

5.6.7. Обговорення змісту твору.

5.7. «Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже».

5.7.1. Тема: розповідь про примхливого козака, який за велінням батьків хотів обрати для одруження виключно багату дівчину.

5.7.2. Ідея: засудження тих, хто в людині цінує не зовнішню і внутрішню красу, а багатство; висміювання примхливості, жаги до збагачення, жадності.

5.7.3. Основна думка: Не журися, дівчинонько, рута зелененька, / Цей покинув, другий буде — ще ж ти молоденька!

5.7.4. Жанр: родинно-побутова пісня, інтимна лірика.

5.7.5. Римування: паралельне.

5.7.6. Композиція.

Пісня — це діалог між бідною дівчиною і вимогливим козаком.

Експозиція: Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже.

Зав'язка: Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.

Кульмінація: «Не журися, дівчинонько, рута зелененька… / Цей покинув, другий буде кращий».

Розв'язка: «Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла… / Старий козак, як собака, й досі не женився».

5.7.8. Художні особливості.

Звертання: «…розвивайся, луже», «Сватай мене, козаче», «Ой коли б ти, дівчинонько…», «Ой коли б я, козаченьку, «Бодай же ти, козаченьку»,

«Бодай же ти, дівчинонько», «Не журися, дівчинонько».

Повтори: «Ой коли б…», «Цей покинув, другий буде…», «Старий козак, як собака».

Метафора: «Слава не пропала».

Епітет: «бита доріженька».

Порівняння: «Старий козак, як собака».

Зменшувально-пестливі слова: «козаченьку», «дівчинонько», «багатенька», «зелененька», «молоденька», «доріжечки».

5.7.9. Обговорення змісту пісні.

V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити ще дві пісні (на вибір) напам'ять, дібрати цікавий матеріал про весільні обряди.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду